Мостище (Чернігівський район)
| село Мостище | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Чернігівська область |
| Район | Чернігівський район |
| Громада | Козелецька селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA74100190260050126 |
| Основні дані | |
| Населення | 539 осіб (01.01.2014)[1] |
| Площа | 3,105 км² |
| Густота населення | 173,59 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 17085 |
| Телефонний код | +380 4646 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°46′05″ пн. ш. 31°10′08″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
116 м |
| Водойми | р. Трубіж |
| Відстань до обласного центру |
90 км |
| Відстань до районного центру |
90 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 17000, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, смт. Козелець, вул. Соборності, 27 |
| Карта | |
  Мостище | |
 Мостище | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Мости́ще — старовинне село в Україні, у Козелецькій селищній громаді Чернігівського району Чернігівської області. Населення становить 539 осіб. До 2020 року орган місцевого самоврядування — Мостиська сільська рада. З 1929 до 2016 мало назву Петрівське.
Географічне розташування[ред. | ред. код]
Село Мостище розташоване за 90 км від обласного центру та 21 км від адміністративного центру селищної громади, на березі річки Трубіж.
Історія[ред. | ред. код]
Село засноване не пізніше 1636 року і з часу заснування мало назву Мости́ще (Мостова Слобода), у 1929 році перейменоване в Петрівське (на честь радянського партійного діяча — Григорія Петровського). 3 червня 2016 року, на виконання Закону України про декомунізацію село перейменоване на сучасну історичну назву Мостище[2].
Вперше село, ймовірно, згадується у польській люстрації Остерського староства 1636 року під назвою Мостова Слобода (Mostowa sloboda)[3][4] Село згадується також у 1663 році, коли в ньому під час російсько-польської війни зупинялась частина польського війська, очолювана Стефаном Чарнецьким[5].
У переписній книзі Малоросійського приказу (1666) згадується село Мостище. У ньому були 34 двори (35 дорослих чоловіків, 1 був підсусідком). У домогосподарствах загалом налічувалось 27 волів та 8 коней. 11 дворів не мали ні волів, ні коней. На Трубежі була старая мельнишная плотина, якою володів міщанин Якимко Долженко. У книзі перераховано всіх чоловіків поіменно[6].
1726 року 58 дворів у Мостищі належало генерал-лейтенанту й кавалеру графу Антону Девієру[pt] за наказом Петра I[7].
Станом на 1730 рік налічувалося 627 прихожан місцевої церкви[8].
За даними Олександра Лазаревського 1753 року Юхим Дараган придбав Мостище разом із селами Семиполки, Рудня, Святе у синів колишнього переяславського коменданта Матвія Андрійовича Хераскова — Олександра, Петра й Михайла — за 9000 рублів[9]. 1762 року за спадком село перейшло його сину Григорію або дочці Софії. В цей час воно згоріло дотла, окрім двох вітряків, з вини безвідповідальної і беспечної «московської драгунії», що була на постої на Козельщині. Ймовірно, саме ці події лягли в основу частини сюжету російськомовної повісті Тараса Шевченка «Княгиня». Від Софії Хованської село перейшло у спадок її сестрі Катерині Галаган.
Відповідно із Рум'янцевським описом 1766 року в поміщиці А. Ханенко було сінокосу на 240 кіп сіна (з 1 десятини збиралося в середньому 10 кіп сіна)[10].
У 1776 році (за іншими даними, у 1782 року) в селі почали будівництво великої церкви на честь Архистратига Михаїла. Завершили церкву аж у 1790 році. За іншими даними, храм побудувала Катерина Юхимівна Галаган у 1822 році[8] Михайлівська церква є зразком зрілого класицизму. Будували її за досить типовим проєктом (дуже схожі на неї церква Вознесіння Господнього у селі Вознесенське (Попівці) та Свято-Миколаївська церква у селі Гостролуччя Броварського району Київської області), але від цього не менш вдалим проєктом. Це хрестоподібна в плані споруда з одним великим куполом у центрі, та чотирма декоративними по кутах. Абсида церкви напівкругла. Храм жодного разу не перебудовувався й зберігся у початкових об'ємах.
Землі села входили до складу Басанської сотні, яка сформувалася влітку 1648 року, як військовий підрозділ Переяславського полку. Юридично сотня закріплена в ньому Зборівським реєстром 16 жовтня 1649 року загальною кількості 80 козаків. Разом з полком сотня була ліквідована у 1782 році, Мостище потрапило до складу Козелецького повіту спочатку Київського намісництва, згодом — Чернігівської губернії.
У 1846 році в Мостищах перебував Тарас Шевченко. Учитель історії з Марківців Антон Кузьмович Шевченко, що збирав фольклорні матеріали, а раніше вчителював у Мостищенській школі, розповідав:
|
Від дідів не раз чув, що Шевченко декілька разів переїжджав село Мостище на річці Трубіж (Трубайло за місцевою назвою), що лежить на шляху з Козельця на Марківці, і зупинявся ночувати у місцевого селянина Гриня. В одну з таких зупинок старий Гринь розповів Шевченкові страшну бувальщину, що трапилася в селі Мостищі, вона і лягла в основу його повісті «Княгиня», яка вражає своєю жахливою реальністю.[11] | 
|
У 1852 році Григорій Галаган збудував біля церкви кам'яну дзвіницю[8].
За даними 1859 року населення села становило 930 осіб та 121 домогосподарство[12], серед них — 418 чоловіків та 512 жінок. Мостище — село казачье и владѣльческое, розташоване при річці Трубежѣ. У селі діяла православна церква та винокурня. На мапі Шуберта[13] 1859 року видно обриси та деякі цікаві деталі села.
У 1866 році в селі існував станційний пункт на 11 коней[14]. Учителем у церковно-приходській школі (відкрито 1860 року) був священик Антон Нещеретов, якого було відзначено за свої здібності та старанність у викладанні. Окремої платні за викладання вчителю не надавалося. У школі навчалися 22 хлопця та 2 дівчини віком 7-14 років[15].
У 1876 році в селі, що тоді було центром Мостицької волості, відкрилося народне сільське училище[16]. Декілька років у ньому вчителював майбутній священик Ново-Басанського храму та громадський діяч отець Матвій Полонський. Про ці роки він пізніше згадував у своїх мемуарах[17].
За переписом 1897 року в селі мешкала 1531 особа, серед них — 739 чоловіків та 792 жінки. Православними себе назвали 1526 осіб[18].
У 1900 році в селі вже діяла народна бібліотека-читальня[19].
У 1899 році Козелецьке земство виділило субсидію 500 рублів на побудову шкільної будівлі,[20], а у 1905 році — ще 500 рублів на добудову. До 1905 року було відремонтовано церкву та побудовано будинок для причту[21].
За даними податкових списків 1923 року в Мостищі налічувалось 465 домргосподарств, в яких мешкало 2016 осіб. Мостище (разом із Марківцями та Сухинею) належало до Козелецького району Ніжинської округи Чернігівської губернії. Відстань до районного центру становила 18 верст ґрунтовою дорогою, до станції Заворичі — 9 верст. У селі були сільська рада, школа, бібліотека та лікбез, телефонного зв'язку не було[22].
Під час німецько-радянської війни 340 жителів села воювало на фронтах, 167 із них загинуло. У 1970 році на їх честь односельці встановили обеліск Слави. 1957 року на братській могилі радянських воїнів, що загинули в боях за визволення села від окупантів, встановлено пам'ятник[23].
У 1972 року населення села складало 1647 осіб. За колгоспом імені Калініна було закріплено 2979 га сільськогосподарських угідь, із них орної землі — 2231 га. Це було велике багатогалузеве господарство: вирощувалися зернові та технічні культури, також були розвинуті м'ясо-молочне тваринництво й садівництво[23].
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», село увійшло до складу Козелецької селищної громади Козелецького району[24].
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Козелецького району, село увійшло до складу Чернігівського району Чернігівської області[25].
Цікаві місця[ред. | ред. код]
У лісі на південь від села росте старовинний дуб («Маврійський»), під яким у 1846 році за народними переказами зупинявся й писав вірші Тарас Шевченко. Щоб його охопити, потрібно 5 чоловік.
Особистості[ред. | ред. код]
Уродженці села:
- Корнієнко Олексій Зосимович (1919—2003) — драматург, перекладач, театральний критик, автор книг «П'єси», «Щоб нам жито родило».
- Сенікова Раїса Денисівна (нар. 1922) — український театрознавець.
Галерея[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Козелецький район. Потенціал економічного розвитку (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 грудня 2015. Процитовано 26 серпня 2015.
- ↑ Про перейменування окремих населених пунктів та районів. Архів оригіналу за 5 червня 2016. Процитовано 6 червня 2016.
- ↑ Митрофан Александровичъ. Остерскій уъезд: историческое описаніе. Ч. 1.: До окончанія смутъ въ Восточной Украинъ (1669 г.). — 1881. — с. 102. http://libkor.com.ua/frm/download.php?part=1&id=123 [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ Никандр Молчановський. Лѣвобережная Украина въ XV—XVII ст. // Киевская старина, № 5 (1896). — с. 261. http://iht.univ.kiev.ua/library/all-journals/киевская-старина-№5-1896[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Александровичъ М. Н. Остерскій уъезд: историческое описаніе. Ч. 1.: До окончанія смутъ въ Восточной Украинъ (1669 г.). — 1881. — с. 57-58. http://libkor.com.ua/frm/download.php?part=1&id=123 [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ Переписні книги 1666 року / Приготував до друку і зредагував Віктор Романовський. Всеукраїнська академія наук, Археографічна Комісія. — Київ, 1933. — с. 345-346
- ↑ Н. П. Василенко. Генеральное слѣдствіе о маетностяхъ Кіевскаго полка 1729—1731 гг. // Чтенія въ Историческомъ обществѣ Нестора-лѣтописца, 1893, книга VII, отд. 3, с. 39. https://archive.today/20130417212847/ksm-m.ucoz.ru/load/zhurnaly_i_sborniki/chtenija_v_istoricheskom_obshhestve_nestora_letopisca/chtenija_v_istoricheskom_obshhestve_nestora_letopisca_kniga_7/45-1-0-798
- ↑ а б в Мостище // Историко-статистическое описаніе Черниговской епархіи. Книга пятая. Губ. городъ Черниговъ. Уѣзды: Черниговскій, Козелецкій, Суражскій, Кролевецкій и Остерскій. — Черниговъ, Земская типографія, 1874. — С. 212-214 [Архівовано 27 травня 2016 у Wayback Machine.] http://otkudarodom.com.ua/Mostishe.html [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Очерки, замѣтки и документы по исторіи Малороссіи. Ал. Лазаревскаго. Т. II. Кіевъ, 1895. — с. 6.
- ↑ Олексій Путро. Левобережная Украина в составе Российского государства во второй половине XVIII века. — Киев, Выща школа, 1988. — с. 31
- ↑ Чернігівщина в біографії і творчості Т. Г. Шевченка: методичний посібник для вчителів шкіл області. — Чернігів, 1961. — с. 27-28. http://libkor.com.ua/php/fulltext_files/Chernihiv_in_the_biography_and_works_of_Shevchenko.pdf
- ↑ "Списки населённых мест Российской Империи. XLVIII. Черниговская губерния, 1866, с. 61. http://narod.ru/disk/15142447000/Chernigovskaya_gub-1866.rar.html [Архівовано 12 липня 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ Трехверстная военная топографическая карта Российской империи, лист 22-9. http://etomesto.ru/shubert/ [Архівовано 15 січня 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ Козелецкое уездное земское собрание. Журналы Козелецкого уездного земского собрания. 1866 год. — с. 21. Архів оригіналу за 9 березня 2018. Процитовано 1 березня 2013. (для читання потрібна реєстрація на сайті)
- ↑ Отчетъ о состояніи начальныхъ народныхъ училищъ и сельскихъ школъ, состоящихъ Черниговской губерніи въ уѣздѣ Козелецкомъ за 1866 годъ // Черниговскія Епархіальныя извѣстія. Часть оффиціальная. № 15 (1 августа 1867 г.), с. 559-562. Архів оригіналу за 1 лютого 2016. Процитовано 7 січня 2016.
- ↑ Памятная книжка Кіевскаго Учебнаго Округа на 1901 годъ. Часть IV. Черниговская губернія. — Кіевъ, 1901. — с. 41. http://libkor.com.ua/php/fulltext_files/The_memorial_book_p.pdf [Архівовано 16 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ Матвій Полонський. Спогади священика. Київ. — 2010. — 344 с.
- ↑ Населенныя мѣста Россійской Имперіи въ 500 и болѣе жителей. 1905. — с. 265
- ↑ Журналы Козелецкого уездного земского собрания. Очередного 1900 года. — C. 98. http://www.knigafund.ru/books/81173 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Журналы Козелецкого уездного земского собрания. Чрезвычайной сессии 30 апреля 1899 года. — C. 6. http://www.knigafund.ru/books/81191 [Архівовано 7 травня 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ Журналы Козелецкого уездного земского собрания. 1905 года. — C. 144. http://www.knigafund.ru/books/81189 [Архівовано 8 листопада 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ Список населенных мест Черниговской губернии. 1924 год / Центральное статистическое управление; Черниговское губернское статистическое бюро. — Чернигов: Гостиполитография, 1924. — c. 44-45. Архів оригіналу за 20 липня 2015. Процитовано 17 липня 2015.
- ↑ а б Історія міст і сіл Української РСР. Чернігівська область. Київ, 1972. — с. 333. Архів оригіналу за 27 травня 2015. Процитовано 20 серпня 2015.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 10 липня 2022.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Посилання[ред. | ред. код]
- Мостище [Архівовано 28 лютого 2021 у Wayback Machine.] // ЕСУ
- Мостище // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 341-342.
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мостище (Чернігівський район) |
- Мостище // Историко-статистическое описаніе Черниговской епархіи. Книга пятая. Губ. городъ Черниговъ. Уѣзды: Черниговскій, Козелецкій, Суражскій, Кролевецкій и Остерскій. — Черниговъ, Земская типографія, 1874. — С. 212-214 [Архівовано 27 травня 2016 у Wayback Machine.] https://web.archive.org/web/20160304141206/http://otkudarodom.com.ua/Mostishe.html
- Мостище // Черниговскія Епархіальныя извѣстія. — 1872. Прибавленія. — с. 104—106 (№ 6, 15 березня) [Архівовано 2 лютого 2016 у Wayback Machine.]
- Погода в селі Мостище [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- http://mr-brut.livejournal.com/446250.html [Архівовано 1 травня 2017 у Wayback Machine.]
- Мостище на сайті ukrainaincognita.com [Архівовано 11 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Мостище на сайті travelua.com.ua [Архівовано 28 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- Петрівське (1972) [Архівовано 27 травня 2015 у Wayback Machine.]
- http://forum.vgd.ru/293/25175/ [Архівовано 13 жовтня 2010 у Wayback Machine.]
- http://www.memory.gov.ua/data/upload/publication/main/ua/1476/starshina_done.pdf[недоступне посилання]
- https://web.archive.org/web/20111115091337/http://www.brovary.su/articles-people_sofiya_1.htm
| ||||||||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |