Горішні Плавні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Горішні Плавні
Coat of Arms of Horishni Plavni.svg Flag of Horishni Plavni.svg
Герб Горішніх Плавнів Прапор Горішніх Плавнів
Saint Nicholas Cathedral, Horishni Plavni.jpg
Свято-Миколаївський собор (1994)
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район Кременчуцький район
Громада Горішньоплавнівська громада
Код КОАТУУ: 5310200000
Засноване 1960
Статус міста з 24 квітня 1972 року
Населення 50 414 (01.01.2021)[1]
Площа 110,9[2] км²
Густота населення 462 осіб/км²
Поштові індекси 39800—890
Телефонний код +380-5348
Координати 49°02′41″ пн. ш. 33°35′19″ сх. д. / 49.04472° пн. ш. 33.58861° сх. д. / 49.04472; 33.58861Координати: 49°02′41″ пн. ш. 33°35′19″ сх. д. / 49.04472° пн. ш. 33.58861° сх. д. / 49.04472; 33.58861
Водойма р. Дніпро
Назва мешканців горішньопла́внівець, горішньопла́внівка, горішньопла́внівці [3]
пла́внівець, пла́внівка, пла́внівці[4]
Міста-побратими Flag of Ukraine.svg Славутич, Україна
День міста 24 квітня
Номери автомобілів Non-EU-section-with-UA.svg ВІ, НІ
Відстань
Найближча залізнична станція Золотнишине, Потоки
До станції 16 км
До обл./респ. центру
 - залізницею 103 км
 - автошляхами 108 км
До Києва
 - автошляхами 309 км
Міська влада
Вебсторінка Горішньоплавнівська міська рада
Міський голова Дмитро Геннадійович Биков

Commons-logo.svg Горішні Плавні у Вікісховищі

Карта
Горішні Плавні. Карта розташування: Україна
Горішні Плавні
Горішні Плавні
Горішні Плавні. Карта розташування: Полтавська область
Горішні Плавні
Горішні Плавні
Макет міста Горішні Плавні.

Горі́шні Пла́вні (до 2016 р. — Комсомо́льськ) — місто в Кременчуцькому районі Полтавської області, центр Горішньоплавнівської міської громади. Лежить на берегах р. Дніпро коло Кам'янського водосховища, на південний схід від Кременчука. Наймолодше місто області та один із найбільших промислових та культурних її центрів.

Офіційна дата заснування — 29.11.1960.

24.04.1972 селище дістало статус міста, а 06.04.1977 Горішні Плавні стали містом обласного підпорядкування.

16.04.2019 Г.Плавні стали центром створеної об'єднаної територіальної громади (ОТГ).[5] Відстань від міста до обл. центру залізницею (від ст. Золотнишине) становить 110 км, автодорогами — 105 км. До Києва відстань становить 311 км.

17.07.2020 внаслідок адміністративно-територіальної реформи місто стало частиною Кременчуцького району.[6]

Географія[ред. | ред. код]

Місце та рельєф[ред. | ред. код]

Місто лежить на півдні Полтавської області на лівому березі Дніпра в межах Придніпровської низовини в лісостеповій зоні у межиріччі Псла та Сухого Кобелячка.

Річище Дніпра в районі міста сильно порізане, що сприяло виникненню численних лиманів та невеликих островів. Місто з трьох боків обтікають р. Псел і Дніпро та води затоки Барбари. Крім цього, до нього примикають відстійники великих розмірів, аж до 12 км.

Тектонічно Горішні Плавні належать до Українського кристалічного щита в межах Східноєвропейської платформи. Через це місцевість рівнинна, мало пересічена ярами з запасами корисних копалин відповідного роду. Висота міста над рівнем моря становить 69 м.

Коло міста лежить Кременчуцький залізорудний район, що має друге місце в Україні щодо запасів залізорудної сировини (4,5 млрд т). Він простягається в меридіональному напрямку на 45 км. Розвідано 10 родовищ. Переважають залізисті кварцити (вміст заліза в середньому 34 %). Ще є великі запаси гранітів, мігматитів, гнейсів, кварцитів, мармурів, кристалічних сланців, прояви руд кольорових металів, напівкоштовного каміння, діабазів, пісків, суглинків, мінеральних фарб, глин, мінеральних вод.

Місто має значний природно-рекреаційний потенціал: це мальовничі узбережні та острівні ландшафти Дніпра, природні заказники «Лісові озера» та «Заплави Псла», прибережний парк та парк відпочинку. Функціонує яхт-клуб затоки Барбари, що придатна для змагань і тренувань гребців.

Клімат[ред. | ред. код]

Для території міста характерні риси помірно-континентального типу клімату. Тривалість сонячного сяйва — 1970 год/рік. Середньорічна температура повітря +8,1 °С. Середня температура повітря в липні +21,5 °С, в січні — -6 °С. Тривалість безморозного періоду — 182 дні. Середня кількість опадів — 480 мм/рік. Коефіцієнт зволоження — 0,6.[7]

Транспортна інфраструктура[ред. | ред. код]

Автомагістраль державного значення проходить на відстані 12 км від міста.

Залізниця державного значення (вузлова ст. Потоки), звідки здійснюється приміське пасажирське сполучення з Кременчуком та Полтавою, знаходиться на відстані 14 км. У самих Горішніх Плавнях є вантажна ст. Золотнишине. Вона обслуговує ПрАТ «Полтавський ГЗК».

У місті також є вантажний річковий порт.

Символіка міста[ред. | ред. код]

Герб міста показує в символах його суть.

Прапор міста — стяг синього кольору, розділений на дві нерівні частини горизонтальною білою смугою.

Історія[ред. | ред. код]

Походження назви[ред. | ред. код]

Горішні Плавні — один із населених пунктів Горішньоплавнівської сільради до 1957 та Пришибської сільради після 1957, що лежав у кількох км від теперішнього міста. У 1978 н.п. зник із карти України.

Полтавський ГЗК (до 1981 р. — Дніпровський ГЗК) та теперішнє місто Горішні Плавні споруджені поблизу Горішньоплавнівського та Лавриківського родовищ залізистих кварцитів.[8]

Горішні Плавні — топонім, що вказує на характер місцевості. Плавні біля р. Дніпро ділили на нижні й верхні (горішні). Від цього й назви сіл: Горішні Плавні та Нижні Плавні (теперішній мікрорайон Низи). У давнину майже все Лівобережжя Дніпра було укрите малопридатними для рільництва плавнями. Це були низовинні, часто заболочені або ж занесені пісками землі. Плавні в районі теперішніх Горішніх Плавнів були частково затоплені в 1954, коли будували каскад Дніпродзержинської ГЕС на р. Дніпро.[9]

Із глибини віків[ред. | ред. код]

Територія сучасного міста має цікаву історію. Перші люди з'явились тут наприкінці кам'яного віку (палеоліту) 15-13 тис. років тому.

Упродовж нового періоду кам'яного віку — неоліту (5-3 тис. років до н. е.) на території нашого краю переважно на берегах річок широко розселюються люди (дніпро-донецька археологічна культура). Їх поселення відомі біля Низів, Кам'яних Потоків, Кременчука тощо[10][11].

У сер. 3 тис. до н. е. досить відсталі неолітичні племена витискаються «іноземцями», прибулими племенами середньостогівської культури. Вони займалися скотарством, мисливством, землеробством, мали озброєну кінноту[12][13].

У сер. 2 тис. до н. е. на землях сучасного міста з'являються племена багатоваликової кераміки (археологічна культура названа на честь розкішного орнаменту, що наносився на посуд), що переважно займалися тваринництвом та рибальством. Археологами це поселення було розкопане поблизу оз. Барбара, а фрагменти їх посуду знайдені у Низах та Дмитрівці.

Племена доби бронзи на території краю займалися напівкочовим скотарством та землеробством, про що свідчать численні археологічні знахідки (фігурки свійських тварин, зернотерки, бронзові серпи).

Перемога залізного віку сприяла появі на території нашого краю раніше невідомих народів. З сер. 1 тис. до н. е. (VII ст. до н. е.) тут з'являються скіфи, що займалися землеробством, скотарством та торгівлею з грецькими колоніями[12].

На зміну скіфам у ІІ ст. до н. е. в Україну просуваються племена сарматів. Старожитності цих народів знайдені майже у всіх досліджених курганах поблизу міста.[14]

Здобутки римської культури принесли на наші землі племена черняхівської культури (ІІІ — кін.IV ст. н. е.), які густо заселяли береги Дніпра та Псла. Їх пам'ятки знайдені на березі оз. Барбара. Також сліди їх культури знайдені біля Дмитрівки, Золотнища, Низів, Піддубного, Келеберди тощо. Досить розвинуті племена черняхівської культури були підкорені після гунської навали наприкінці 4 ст.[15].

До формування сучасних слов'ян мають відношення представники пеньківської, колочинської культур (V-VIII ст. н. е.) та давньоруські поселення (з кінця IX до сер. XIII ст. н. е.), що зустрічаються в межах сучасного міста поблизу затоки Барбара (у районі сіл Келеберда та Дмитрівка). Мешканцям цих невеличких населених пунктів довелося бути як землеробами, так і воїнами, адже життя на степовому кордоні було дуже небезпечним. Також у період існування Давньоруської держави край опинився на перетині багатьох водних і сухопутних шляхів, найвідоміший з яких «Із Варяг у Греки» (кін. IX — XII ст.)[16]. Він пролягав в основному Дніпром та Чорним морем, від Балтики до Візантії.

Долітописний період історії закінчився монголо-татарським розгромом Русі (1240 р.) та значним спустошенням краю[17]. До поч. XVII ст. він використовувався населенням тільки для полювання, рибальства і бортництва через малопривабливі для хліборобства землі та безлюдні простори Дикого поля[18].

Історія території до заснування міста[ред. | ред. код]

За результатами досліджень вчених, у 4–3 тис. до н. е. формувалася індоєвропейська культурно-історична спільнота. Україною проходили торговельні шляхи, починаючи від бронзової доби і скіфських часів до Київської Русі.

Недалеко від міста є видатні пам'ятки прадавньої історії України: Дереївське енеолітичне поселення, Компаніївський могильник ІІІ–IV ст. н.е., курганна група із трьох насипів «Три брати», курган «Цегельня», курган «Зозулина могила», «Стогніївська могила», «Шведська могила» та «Могила Стовбувата». На місті сучасних Горішніх Плавнів залишили свої сліди всі племена, які проживали в цій місцевості: скіфи, сармати, готи та ранні слов'яни.

Найдавніше поховання кочівників датується 41–42 ст. тому. Поховання неодноразово досліджували відомі археологи старшого покоління: І. Ляпушкін, Є. Махно, Д. Телегін та сучасні дослідники: Ю. Шилов, Л. Лугова, О. Супруненко, Ю. Башкатов. За доби Гетьманщини — територія Келебердянської сотні Полтавського полку.

З Дніпром місто пов'язано не тільки назвою і своїм місцем розташування. Горішні Плавні — місто-пам'ятник. Він побудований на місці жорстоких боїв. У цьому місці в роки Німецько-радянської війни йшли до бою бійці 252-ї та 299-ї Харківських Стрілецьких Дивізій. У 1967 за рішенням тодішньої Комсомольської селищної ради у місті споруджено пам'ятник радянським солдатам, біля підніжжя якого було запалено так званий «вічний вогонь». Там, де восени 1943 проходила битва під час форсування Дніпра частинами червоної армії, над р. Дніпро було споруджено Курган Слави, а 11.10.1974 до 30-річчя визволення України від нацистських загарбників тут був урочисто відкритий обеліск Слави радянським воїнам, які загинули під час форсування Дніпра.

Початок дослідження Кременчуцької магнітної аномалії видатним ученим магнітологом П.Я. Армащевським та дослідником природничих наук В. І. Вернадським стосуються другої пол. ХІХ ст.(1882) Більш як 100 років тому дослідниками Полтавського краю були відзначені численні магнітні аномалії, одна з яких, за словами академіка Вернадського, відрізнялася особливою інтенсивністю. Неподалік від Кременчука, в сипучих пісках Дніпровського Лівобережжя, незадовго до початку Німецько-радянської війни, у 1928, ленінградський геофізик Андрій Олександрович Строна знайшов безцінний скарб. Багатокілометровий підземний кряж ховав у собі запаси залізної руди на сотні років. Так була відкрита Кременчуцька магнітна аномалія, яка складалася з 10 родовищ залізистих кварцитів та багатих залізних руд.

Через 25 років, у середині 1950-х, доктор геолого-мінералогічних наук М. Н. М.Н. Доброхотов, поєднавши результати багаторічних досліджень, прийшов до висновку про доцільність промислової розробки родовищ.

На базі перших 2 родовищ: Горішньоплавнінського (тоді Комсомольського) та Лавриківського — у 1961 розпочато будівництво первістка гірничо-видобувної промисловості в Полтавській області — Дніпровського (з 1981 року — Полтавського) ГЗК.

Місто засноване на місці колишніх хуторів та сіл Горішні Плавні (Горишняки), Пашки, Тищенки, Іскра.

Заснування міста[ред. | ред. код]

06.01.1961 газета «Комсомольская правда» на першій шпальті розмістила статтю про будівництво гіганта чорної металургії країни та нового міста на його базі. Увагу юнаків та дівчат, що прагнули до романтики, не міг залишити байдужими заклик зі сторінок газети: «Існує місто Комсомольск-на-Амурі, з'явиться місто Комсомольск-на-Дніпрі». Після публікації статті піонери почали називати селище, яке будувалося, Комсомольськ-на-Дніпрі. А на будову з усієї країни відразу ж потяглися люди.

Багато першопроходців, які приїхали на будову в перші дні її існування, у своїх спогадах підкреслювали, що саме ця стаття стала вирішальною в їхньому подальшому життєвому шляху. На новобудову до полтавських степів їхали з усіх кінців країни і молодь, і люди старшого віку. Але основна маса молодих будівельників прибувала організованими загонами.

12–24.01.1961 на ст. Редути прибули перші загони полтавців чисельністю 50 осіб. 28 січня — 49 робітників з Дніпра, а на початку лютого — групи киян і львів'ян.

Будівництво гірничо-збагачувального комбінату було оголошене ударною комсомольською будовою. Морозного січневого дня 1961 року в центрі майбутнього селища встановили щит з написом: «Тут буде споруджено місто Комсомольськ-на-Дніпрі».

Навесні 1961 першопрохідці жили у наметах. У цей час вони прокладали під'їзні шляхи до будівельного майданчика та споруджували будинки. Під фундамент найпершого будинку муляри бригади Івана Забоборова заклали символічного листа до наступних поколінь, закликаючи зміцнювати традиції спадкоємців.

Зростало місто, з'являлися нові мікрорайони, а разом з ними і нові вулиці. Одна з них була присвячена гірникам, які прокладали шлях до підземної скарбниці багатющих покладів залізної руди. Назва іншої — Космонавтів — присвячувалася радянським космонавтам-першопроходцям космосу. Одну з магістралей, що вела до корпусів комбінату, спершу назвали Фабричною, а потім перейменували на вул.Строни. Перша ж вулиця була названа на честь молоді, що зводила Комсомольськ - Молодіжною. Згодом на мапі міста з'явилися вулиці Миру, Добровольського, Конституції, Леніна[19].

Перейменування[ред. | ред. код]

У зв'язку з декомунізацією, місто потрапило до списку сіл і міст, які потрібно перейменувати.

Напередодні кінцевого терміну перейменування міста на сесії міської ради винесли проєкт рішення, яким обґрунтовували назву «Комсомольськ» як таку, що не містить символіки комуністичного (тоталітарного) режиму. Місцева влада вирішила скористатися ідеєю заслуженого вчителя України Сергія Залізняка. Він запропонував вважати назву «Комсомольськ» не похідною від «комсомол», а скороченням від слів: КОлектив Молодих СОціально МОтивованих Людей (Ь) Справжніх (Ь) Козаків[20]. Таким чином, не виконавши вимоги закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» та не запропонувавши у встановлений законом строк Верховній Раді пропозицій для перейменування назви міста, Комсомольська міська рада втратила право вирішувати долю його назви[21].

Комітет Верховної Ради з питань місцевого самоврядування підтримав пропозицію Інституту національної пам'яті про перейменування Комсомольська на Горішні Плавні[22]. 17.03.2016 проєкт відповідної постанови № 485, у якому, крім Комсомольська, йшлося про цілу низку інших населених пунктів, внесено до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради України, однак не був розглянутий[23] й остаточно ухвалений Верховною Радою 19.05.2016[24]. Нова назва викликала певний резонанс у суспільстві[25][26].

08.06.2016 відбулися повторні громадські слухання щодо назви міста, на яких 70 % присутніх висловились за те, щоб їх місто називалося Святомиколаївськ. Міська влада заявила, що буде оскаржувати перейменування Комсомольська на Горішні Плавні в суді.[27][28][29]

« На жаль, зараз місцева влада продовжує боротися та підбурювати місцевих мешканців розмовами, що вони будуть через суди оскаржувати та повертати попередню назву чи придумувати нову. Нічого насправді цього вже неможливо. Варто було скористатися надзвичайною популярністю цього дуже гарного та пізнаваного нового бренду, «

 — сказав керівник Інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович[30].

22.11.2016 Вищий адміністративний суд України відхилив позов Горішньоплавнівської міської ради до Верховної Ради про скасування перейменування міста.[31]

Створення об'єднаної територіальної громади (ОТГ)[ред. | ред. код]

16.04.2019 на засіданні 44-ї сесії Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області депутати міської ради 7-го скликання розглянули та погодили проєкт рішення «Про добровільне приєднання до територіальної громади міста обласного значення», яким ухвалили добровільне приєднання Келебердянської та Салівської сільських рад (с. Келеберди, с. Салівки, с. Карпівки, с. Махнівки, с. Петрашівки) до Горішньоплавнівської міської ради і створення об'єднаної територіальної громади (ОТГ) з центром у м. Горішні Плавні. У ході засідання депутати також ухвалили проєкт рішення щодо реорганізації сільських рад та створення Салівського та Келебердянського старостинських округів. До проведення виборів в.о. старости Салівського старостинського округу призначили Любов Бовбас, в.о. старости Келебердянського старостинського округу — Оксану Задворну[5].

07.07.2020 на 58-й сесії Горішньоплавнівської міської ради ухвалено рішення щодо приєднання до Горішньоплавнівської міської ОТГ Дмитрівської СТГ (Дмитрівка, Базалуки,Кияшки, Кузьменки, Солонці та Гора) та Григоро-Бригадирівської СТГ  Кобеляцького району Полтавської області (Григоро-Бригадирівка, Солошине та Мотрине).[32][33]

Адміністрація[ред. | ред. код]

Адміністративний устрій[ред. | ред. код]

Горішньоплавнівська міська територіальна громада Кременчуцького району Полтавської області включає м. Горішні Плавні, с. Келеберду, с. Салівку, с. Карпівку, с. Махнівку, с. Петрашівку, с. Дмитрівку, с. Базалуки, с. Кияшки, с. Кузьменки, с. Солонці, с. Гору, с. Григоро-Бригадирівку, с. Солошине, с. Мотрине.

Входить до складу виборчого округу 150 разом з частиною Автозаводського району (мікрорайон Ближнє Молодіжне і все що на північ від нього) м.Кременчук, Глобинським і Кременчуцьким районами.

Очільники міста[ред. | ред. код]

Прізвище, ім'я Посада Роки на посаді
Валентина Кузьмівна Рижова Голова виконкому селищної ради 1964-1967
Людмила Іванівна Бугаєвська Голова виконкому міської ради 1976-1977
Валерій Миколайович Поляков Голова виконкому міської ради 1979-1980
Павло Петрович Василенко Голова виконкому міської ради 1980-1987
Віктор Іванович Капустянський Голова виконкому міської ради 1987-1990
Анатолій Миколайович Трефілов Голова виконкому міської ради 1990
Микола Олександрович Загубибатько Голова виконкому міської ради 1990-1992
Антоніна Іванівна Прядко Голова виконкому міської ради 1990-1994
Олександр Павлович Попов Голова виконкому міської ради — Комсомольський міський голова 1994-2007
Сергій Андрійович Супрун Міський голова 2007-2015
Дмитро Геннадійович Биков Міський голова 2015-

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність населення за роками
1961 1970 1979 1989 2001 2019
658 14 555 37 909 51 645 54 740 51 215


Національний та мовний склад
Національний склад (міськрада)[34]
Народ Чисельність,
осіб
Частка
від усього населення, %
українці 42 789 78,39 %
росіяни 10 673 19,55 %
білоруси 450 0,82 %
вірмени 108 0,20 %
німці 93 0,17 %
молдовани 77 0,14 %
інші 395 0,72 %
Разом 54 585 100,0 %
Мовний склад (місто)[34]
Мова Частка
від усього
населення, %
українська 72,18 %
російська 27,21 %
білоруська 0,22 %
вірменська 0,12 %
молдовська 0,05 %
інші 0,22 %
Разом 100,0 %

Промисловість[ред. | ред. код]

Швейна фабрика

Економічну основу міста складає гірничодобувна промисловість, на яку припадає 96,4 % загального обсягу реалізації промислової продукції міста.

Підприємством, яке представляє добувну галузь та визначає рівень промислового виробництва по місту в цілому, є ПГЗК. Це один із найпотужніших гірничо-збагачувальних комбінатів України. Підприємство спеціалізується на видобутку залізної руди та виробництві високоякісних окатків для металургійних підприємств (11,5 млн т залізорудних окатків на рік) та експортує свою продукцію за кордон в Австрію, Німеччину, Словаччину, Чехію, Сербію, Китай, Японію, Південну Корею та в інші країни.

Добувну промисловість також представляє ТОВ «ЄГЗК», що спеціалізується на видобутку та транспортуванні залізної руди.

ТОВ «БГЗК» здійснює розбудову інфраструктури та проводить розкривні роботи з метою подальшого видобутку залізної руди.

До важливих підприємств міста також входять Редутський кар'єр філії «Центр управління промисловістю» ПАТ «Укрзалізниця» та ПАТ «Рижівський гранітний кар'єр». Вони займаються видобутком граніту, виробництвом щебеню різних фракцій для підсипки залізничних транспортних шляхів та будівництва автомобільних доріг в Україні.

У місті розвинена легка промисловість, а саме: виробництво трикотажних виробів. Найбільшими виробниками в цій галузі є: ВКФ «Тіко-престиж», ТОВ «Коста», ТОВ «Шарттекс», ТОВ «Валері-текс», ТМ «ТРИКОТАЖНИЙ РАЙ» та ТМ «АВЕКС ТЕКС».

Освіта[ред. | ред. код]

Дошкільні навчальні заклади[ред. | ред. код]

Перелік закладів дошкільної освіти міста станом на червень 2019:

  • «Дзвіночок»,
  • «Сонечко»,
  • «Дюймовочка»,
  • «Росинка»,
  • «Горобинка»,
  • «Чебурашка»,
  • «Казка»,
  • «Золота рибка»,
  • «Попелюшка»,
  • «Сонечко» (сільський)

Заклади загальної середньої освіти[ред. | ред. код]

Перелік закладів загальної середньої освіти:

Заклади позашкільної освіти[ред. | ред. код]

  • Центр дитячої та юнацької творчості
  • Палац культури і творчості

Заклад професійно-технічної освіти[ред. | ред. код]

  • Вище професійне гірничо-будівельне училище

Заклади вищої освіти[ред. | ред. код]


Культура[ред. | ред. код]

Мистецькі навчальні заклади[ред. | ред. код]

Дитяча художня школа

Повна назва — Комунальний Позашкільний Спеціалізований Мистецький Навчальний Заклад «Дитяча художня школа Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області»

Дитячу художню школу було відкрито в місті рішенням Комсомольської міської ради 16.05.1977 р. Сьогодні у школі у 14 класах здобувають початкову мистецьку освіту 214 учнів.

У 2016—2019 спільними зусиллями міського голови Д. Г. Бикова та народного депутата України ІІІ - VIII скликань К. В. Жеваго школа була оновлена.

Дитяча музична школа

Повна назва — Комунальний Позашкільний Спеціалізований Мистецький Навчальний Заклад «Дитяча музична школа Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області»

Комунальний позашкільний спеціалізований мистецький навчальний заклад «Дитяча музична школа Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області» був заснований 08.08.1968 р. рішенням міської ради м. Кременчук. На той час у школі навчалося 60 учнів. Сьогодні контингент учнів складає 320 дітей.

Міський парк

Міський парк

Централізована бібліотечна система[ред. | ред. код]

Комунальний заклад «Централізована бібліотечна система Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області»

Історія бібліотечної справи в місті розпочалася 01.09.1967 із заснування центральної міської бібліотеки для дорослих. У 1988 році було створено централізовану бібліотечну систему (ЦБС).

Тепер до складу Горішньоплавнівської ЦБС входять 5 бібліотек:

  • центральна міська бібліотека (м. Горішні Плавні, вул. Миру, 22);
  • дитяча міська бібліотека (м. Горішні Плавні, просп. Героїв Дніпра, 40);
  • бібіліотека-філія № 1 (м. Горішні Плавні, м-н Піддубне, вул. Горького, 55);
  • бібліотека-філія № 2 (с. Дмитрівка, вул. Спортивна, 52);
  • бібліотека-філія № 3 (с. Кияшки, вул. Набережна, 10-г).

Фонди ЦБС налічують 174 тис. книг та періодичних видань.

З 2016 року за підтримки міського голови Дмитра Бикова, народного депутата України 3-8 скликань Костянтина Жеваго відбулося оновлення бібліотечного фонду та матеріально-технічної бази ЦБС. З 2016 по 2019 рік закуплено майже 3,5 тис. нових книг. У 2017 році придбано 15 нових комп'ютерів. Для користувачів центральної міської бібліотеки працює Інтернет-центр із безкоштовним доступом до інтернету та Wi-Fi. У 2018 році придбано автоматизовану бібліотечну інформаційну систему «Ірбіс64» і розпочато створення електронного каталогу бібліотек системи. У 2018 році під час робочого візиту в Горішні Плавні Надзвичайний та Повноважний Посол Королівства Швеції в Україні Мартін Хаґстрьом подарував маленьким городянам дитячі книги шведських авторів українською мовою.

Діяльність ЦБС

З 2017 року в рамках літературно-музичного фестивалю «Мир і Україна» на базі міської бібліотеки проходить Міжнародний літературний конкурс «Місто поезії», у якому взяли участь літератори з України, Італії, Греції, Ізраїлю, Сполучених Штатів Америки, Росії.

У 2018 році проведено Всеукраїнський конкурс живопису «Місто на мольберті», на якому представлено близько 70 робіт.

З 2014 року ЦБС бере активну участь у Міжнародному фестивалі документального кіно про права людини Docudays UA, що реалізується за підтримки Посольства Швеції в Україні. Щорічно в листопаді в читальній залі демонструються документальні фільми про права людини, проходять обговорення з молоддю.

З 2017 року започатковано проєкт «Фотосушка». Щоліта до читання книг та створення власними руками поробок-оригамі запрошують жителів міста в бібліотечну альтанку «У книжок немає канікул» та бібліодворик «Книга під парасолькою». У бібліотечній мережі проводяться різноманітні культурно-інформаційні заходи: квести, козацькі забави, онлайн мандрівки, екологічні мозаїки, велнес-тренінги, дискусійні гойдалки, літературно-правові мікси, правознавчі круїзи, книжкові сніданки, бібліоінформери, інтелектуальні ігри, літературні батли, поетичні пінг-понги, інше.

При центральній міській бібліотеці діють 11 клубів за інтересами: «Бібліодача», «Оберіг» (для людей з особливими потребами), Пен-салон «Літератор», літературна студія «Слово», «Пісенний калейдоскоп», «Рукодільниці», клуб оригамі «Мрія», «Фото-Кухня», «Від серця до серця» (для людей похилого віку спільний проєкт з ТЦСО «Калина»), «Орхідея» (проводиться в бібліотеках-філіях для мешканців сіл).

Для дітлахів у міській дитячій бібліотеці працює клуб настільних ігор "Game Club «Develop with joy».

Директори ЦБС

Трєщова Зоя Григорівна (1967—2005 роки);

Бурдуковська Тетяна Іванівна (2005—2016 роки);

Дудко Олена Володимирівна (2016 по теперішній час).

Музеї[ред. | ред. код]

Музей міста та ПГЗК
Барельєф українському історику Шилову Ю. О. перед музеєм міста та ПГЗК

Історія музейної справи у Комсомольську сягає далеких 60-х років XX ст., коли розпочалося будівництво міста й гірничозбагачувального комбінату й виникла ідея про необхідність створення місцевого музейного осередку. Наприкінці 80-х р. у місті вже діяло кілька відомчих музеїв: музей 252-ї стрілецької дивізії при ПТУ № 15, краєзнавчий музей Комсомольського гірничо-металургійного технікуму (нині філія краєзнавчого музею) і звичайно, музей Полтавського гірничо-збагачувального комбінату.

Музей ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»

Експозиція «Святині»

Музей ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» відкритий у 1990 р. у приміщенні відділу підготовки кадрів. Його експозиції розкривають історію дослідження Кременчуцької магнітної аномалії, етапи будівництва Полтавського ГЗК із його цехами й підрозділами. Музей ПрАТ «Полтавський ГЗК» заснований 27 лютого 1990 р. Основний фонд станом на 01.01.2019 р. становить близько 1000 одиниць зберігання. Кількість предметів у експозиціях — до 200. Щорічно музей відвідують понад 4 тисячі відвідувачів та екскурсантів. Проводиться близько 400 оглядових та тематичних екскурсій.

Краєзнавчий музей міста Горішні Плавні

У 2000 р. відкритий краєзнавчий музей міста Горішні Плавні — осередок наукової та краєзнавчої роботи у місті. Це дало можливість охопити весь спектр життєдіяльності міста і його історії, задовольнити природну цікавість містян до української старовини, пам'яток археології, природних особливостей краю. Традиційними стало проведення регіональних та міжнародних археологічних конференцій, виставок, зустрічей з науковцями, краєзнавцями та творчою інтелігенцією. У ракурсі відродження національних традицій та історичних подій проходять майстер-класи народних умільців та фестиваль історичного середньовічного бою. Основний фонд станом на 01.01.2019 р. становить близько 16 тисяч предметів. Кількість предметів у експозиціях — 1 500 одиниць. Щорічно музей відвідують понад 4 тисячі відвідувачів та екскурсантів. Проводиться близько 400 оглядових та тематичних екскурсій.

Палац культури і творчості[ред. | ред. код]

Палац культури і творчості м. Горішні Плавні — один із сучасних та провідних закладів культури Полтавщини, який відіграє значну роль у культурному житті міста, центр народної творчості, що допомагає мешканцям у реалізації творчого потенціалу, відкриває перед молодими талантами дорогу у світ мистецтва. Палац культури і творчості міста побудований за індивідуальним проєктом Валентина Костянтиновича Вавилонського (Зональний науково-дослідний інститут експериментального проєктування м. Києва). Його офіційне відкриття відбулося у грудні 1982 року. У 2019 році в Палаці культури і творчості працює 16 творчих колективів, 10 із них мають звання «народний», 3 — «зразковий».

Для проведення культурно-масових заходів у Палаці є велика зала на 850 місць, мала зала на 230 місць, зала урочистостей «Вікторія» на 100 місць, що обладнані сучасними технічними засобами. У Палаці культури і творчості створені належні умови для проведення занять: просторі класи, зручні репетиційні зали, велика сучасна сцена для виступів творчих та гастрольних колективів. Творчий колектив спрямовує свою діяльність на розвиток кращих традицій сучасного мистецтва, розвиток художньої самодіяльності та виявлення народних талантів.

Клуби[ред. | ред. код]

  • Туристичний гурток «Пілігрим»
  • Клуб любителів коней «Лісовик»
  • Альпіністський клуб «Плай»

Клуб був створений у 1978 році. Члени клубу здійснили більш як 1500 спортивних походів, зокрема в країнах: Австрія, Італія, Німеччина, Словаччина/

  • Вогняна рись

Громадська організація «Вогняна Рись» — клуб рольових ігор, займається військово-історичною реконструкцією Русі та Монголії 14 століття. Клуб бере участь у різних міських заходах, святах, корпоративах. ГО «Вогняна Рись» займається відродженням історичних коренів, для цього був організований клуб історичного фехтування, який реконструює обладунки, зброю, одяг і побут Русі та Монголії 13-14 століть. В якому будь-який учасник з 7-ми років, може відчути себе лицарем, або ж прекрасною дамою, освоїти володіння різними видами озброєння: мечі, сокири, алебарди, луки і т. д. Дає можливість узяти участь в масових і турнірних боях, виїжджати на різні фестивалі, полігонно-рольові ігри, які проходять по 4-5 днів, зануритися в світ історії, отримати величезну кількість адреналіну і масу задоволення. Дозволяє навчитися ковальської майстерності й верхової їзди. Тренування з фехтування проходять в спорт-залі школи № 6.

  • Молодіжний туристичний клуб «TYP»

Метою є вдосконалення особистості в дусі традицій українського народу. Організація поїздок учасників клубу, фестивалі, акції, конкурси і т. д. На зустрічах-зльотах навчання учасників клубу виживання в екстремальних умовах, старт формуванню соціально-корисної поведінки та ін.

  • Клуб спортивно — бального танцю «ГАРМОНІЯ»

Танцювальні пари клубу були переможцями та призерами регіональних та Всеукраїнських конкурсів: м. Олександрія, турнір «Дозвольте запросити»; м. Кіровоград, Всеукраїнські класифікаційні змагання «Новорічний карнавал» (грудень 2006 р.); м. Полтава, конкурс «Дует — 2006» (грудень 2006 р.); м. Олександрія, класифікаційні змагання «У світі танцю» (березень 2007 р.) м. Харків, змагання «Нові зірки» (квітень 2007 р.); м. Київ, Чемпіонат України з спортивно-бального танцю (квітень 2007 р.) м. Полтава, конкурс «Діамантовий кубок» (червень 2007 р.); м. Кіровоград, Всеукраїнські класифікаційні змагання Центрального регіону (жовтень 2007 р.) м. Харків, Відкритий Кубок України — 2007 (листопад 2007 р.)

Міські свята[ред. | ред. код]

  • День міста

Відзначається щороку 24 квітня. Цього дня 1972 Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 123 селище міського типу віднесено до категорії міст районного підпорядкування

  • День металурга

День металурга — професійне свято жителів Горішніх Плавнів. Святкується щороку 16-19 липня.

Фестивальний рух у місті[ред. | ред. код]

Горішні Плавні — місто, де традиційно щорічно проводиться безліч фестивалів фольклорного, мистецького, поетичного, спортивного, історичного, молодіжного спрямування.

Мистецький фестиваль-конкурс «Дніпрова хвиля»

У березні проводиться мистецький фестиваль-конкурс «Дніпрова хвиля», метою якого — виявлення й підтримка юних талантів та розвиток міських творчих колективів.

У фестивалі беруть участь солісти-вокалісти, вокальні дуети, тріо, ансамблі та хореографічні колективи спортивно-бальної, естрадної й народної спрямованості, театри моди і танцю, циркові колективи, представники різних субкультур (реп, хіп-хоп, брейк-данс та ін.). Вік учасників — від 6 до 20 років.

Для участі у відбіркових турах фестивалю учасники заповнюють і подають заявки встановленого зразка, заклад готує та подає разом із заявками від колективів програму виступу своїх учасників. Заявки на участь подаються до відділу культури, спорту і туризму.

Підсумки мистецького фестивалю-конкурсу «Дніпрова хвиля» оголошуються під час заключного гала-концерту учасників фестивалю та церемонії нагородження. У кожному жанрі й віковій категорії визначаються переможці, що посіли І, II та III місця, які отримують від міського голови дипломи лауреатів фестивалю та пам'ятні подарунки. Інші учасники, які також були відібрані членами журі для участі у гала-концерті, стають дипломантами фестивалю.

Фестиваль «Дніпровські витязі»

Фестиваль «Дніпровські витязі» — це спортивні змагання з середньовічного історичного бою за версією IMCF (International Medieval Combat Federation), Міжнародної федерації середньовічного бою, що займається історичною реконструкцією лицарських боїв, середньовічного обладунку і зброї періоду XIII—XV століть. Змагання проводяться згідно з оригінальними правилами, в основу яких покладені тексти з Турнірної книги короля Рене. У цій книзі були описані норми рукопашного нелетального бою для турнірів французького принца Рене д'Анжу. Копія трактату 1460 року зберігається в Національній бібліотеці в Парижі. У нашій державі у 2016 році «середньовічний бій» визнаний неолімпійським видом спорту. На сьогодні рух набуває все більшої популярності у всьому світі.

У Горішніх Плавнях цей напрямок понад 10 років розвиває ГО «Вогняна рись», учасники якої є членами Всеукраїнської збірної з історичного середньовічного бою. ГО «Вогняна рись» входить в Асоціацію клубів України з середньовічного бою «Айна Бера» та Всеукраїнську федерацію середньовічного бою.

Фестиваль «Дніпровські витязі» вперше був проведений у м. Горішні Плавні у 2017 році на території півострова Барбара й зібрав більше 60 бійців та близько 3000 глядачів і учасників з усіх куточків країни.

У ході культурно-спортивного заходу учасники змагаються в категоріях:

  • 1х1 «щит меч», «меч-меч», «півтораручний меч»;
  • масові бої «5х5» та «16х16».

Для любителів активного відпочинку працюють захопливі тематичні локації:

  • арчертаг (групова гра лучного бою з використанням безпечного спортивного інвентаря;
  • спортивний бій на мечах;
  • стрільба з лука(історичного, спортивного);
  • катання на конях.

Глядачі можуть відчути себе жителями середньовічного містечка, відвідавши алею майстрів та ярмарок виробів декоративно-ужиткового мистецтва, де можна придбати пам'ятні сувеніри ручної роботи: кераміку, прикраси, вироби з дерева й соломи, художнього ковальства та ін.

Родзинка заходу — виступи фольклорних груп, які виконують тематичну музику. Для гостей фестивалю проводяться майстер-класи з середньовічних танців. Працює фотозона, де можна одягнутися в автентичний костюм. Окраса фестивалю — живі скульптури.

Охочі можуть викарбувати монету та пригоститись крафтовими напоями і стравами середньовічної кухні. А надвечір можна спостерігати за виступами артистів вогняного шоу.

Молодіжний фестиваль ді-джеїв

З метою організації змістовного дозвілля для молоді протягом липня-серпня у суботу на танцювальному майданчику в Парку культури і відпочинку проходить молодіжний фестиваль ді-джеїв.

Згідно з Положенням фестивалю під час таких диско-марафонів найкращі ді-джеї та МС змагаються за приз глядацьких симпатій, набираючи найбільшу кількість голосів у соціальних мережах.

На завершення дискотечного сезону за результатами голосування визначаються переможці, які отримують пам'ятні кубки та премії. А жителі та гості міста мають можливість протягом літа поринути в атмосферу запальних танців та яскравих емоцій.

Міжнародний фольклорний фестиваль «Калинове літо на Дніпрі»

Калинове літо 2005

Міжнародний фольклорний фестиваль «Калинове літо на Дніпрі» заснований у місті Комсомольську (нині — Горішні Плавні) у 2000 році.

Метою фестивалю є охорона та популяризація традицій та культурного надбання в таких формах, як: колоритна національна мова, танець, музика, народні ремесла, ігри та забави через зустрічі фольклорних колективів різних країн; формування естетичного смаку, виховання в молоді глибокої поваги до традиційної української національної культури та мови. Учасниками фестивалю є фольклорні колективи, які презентують автентичний, оброблений чи стилізований фольклор своїх країн.

Захід проводиться по лінії Міжнародної організації ЮНЕСКО, яку представляє в нашій державі українська секція CIOFF.

За роки існування фестиваль об'єднав близько 3,5 тис. представників 70 колективів різних країн світу. Мешканці міста та гості мали змогу познайомитися з цікавими й талановитими учасниками зі США, Фінляндії, Індії, Португалії, Латвії, Боснії та Герцеговини, Туреччини, Македонії, Італії, Китаю, Таїланду, Мексики, Республіки Того, Алжиру, Чехії, Румунії, Кореї, Ізраїлю, Сербії, Польщі, Північного Кіпру, Індонезії, Іспанії, Північної Осетії, Болгарії, Словенії, Греції, Словаччини, Білоруси, Молдови, Грузії, Вірменії, Естонії, Росії та України.

Директором фестивалю є Ірина Зеленська, начальник відділу культури, спорту і туризму.

Щоб взяти участь у Міжнародному фольклорному фестивалі «Калинове літо на Дніпрі», колективу необхідно надіслати на електронну адресу рекламно-інформаційні матеріали: анкета-заявка, фото, характеристика колективу, відеоматеріали, список учасників.

Міжнародний фестиваль робототехніки «FERREXPO ROBOT FEST»

Міжнародний фестиваль робототехніки «FERREXPO ROBOT FEST» заснований у місті Горішні Плавні у 2015 році за ініціативи міського голови Дмитра Бикова. Це свято юних науковців, які демонструють свої знання, вміння конструювати та програмувати роботів з конструкторів LEGO.

Мета фестивалю робототехніки «FERREXPO ROBOT FEST» — привернення уваги молодого покоління до галузей робототехніка та інженерія; стимулювання інтересу учнів до оволодіння технічними знаннями та основами програмування; розвиток у дітей навичок дослідницької, аналітичної роботи, експериментування та критичного мислення через STEM-освіту.

Організатори фестивалю — Горішньоплавнівська міська рада, відділ освіти і методичний кабінет, ЗОШ I—III ступенів № 1, компанія FERREXPO, ТОВ «Інноваційні освітні рішення».

Партнери фестивалю — Благодійний фонд Полтавського гірничозбагачувального комбінату, КП «Міський ПКіТ»; інформаційні партнери — ТОВ "ТРК «ГОК», газета «Хроніки тижня».

За роки існування у фестивалі взяли участь близько 300 команд із різних куточків України та близького зарубіжжя: міст Жодіно (Республіка Білорусь), Києва, Черкас, Кременчука, Кропивницького, Вугледара, Харкова, Запоріжжя, Дніпра, Тернополя, Чернігова, Золотоноші, Вінниці, Кіровоградської, Одеської, Черкаської областей та міста Горішні Плавні. «FERREXPO ROBOT FEST 2018» відвідала делегація зі школи механіки № 2 м. Рацибожа (Польща).

Учасники фестивалю змагаються в п'яти категоріях: «Сумо. Автономні роботи», «Сумо. Керовані роботи», «Слалом 2.0», «Робофутбол» та «Перевізник» (для наймолодших робототехніків з наборами WEDO 2.0).

Для гостей фестивалю працюють активні зони: селфі з найбільшим лего-роботом, дитячий робофутбол, гонки роботів, Лего-місто, конструювання робота «Валлі», будування «Міста майбутнього». Усі учасники фестивалю отримують сертифікати та заохочувальні призи від компанії FERREXPO. Загальний призовий фонд склав 250 тис. грн.

Всеукраїнський конкурс «Місто на мольберті»

Організатори: Горішньоплавнівська міська рада та відділ культури, спорту і туризму, комунальний заклад «Централізована бібліотечна система».

Мета: зберегти для нових поколінь мальовничі види Горішніх Плавнів на момент 2018 року.

Учасники конкурсу: живописці з різних міст України.

Конкурс започатковано у 2018 році з ініціативи міського голови Дмитра Бикова.

15 листопада 2018 року завершився перший творчий конкурс живопису «Місто на мольберті», у якому взяли участь митці з Києва, Львова, Харкова, Полтави, Прилук, Кривого Рогу, Світловодська, Кременчука, Горішніх Плавнів. Усього подано близько 70 робіт. За умовами конкурсу містяни голосують онлайн за фотокопії робіт, які представлені на сторінці міської ради у мережі «Facebook». За результатами конкурсу проводиться виставка в міській виставковій залі за адресою: просп. Героїв Дніпра, 40.

III Міжнародний літературний конкурс «МІСТО ПОЕЗІЇ/СITY OF POETRY»

Мета конкурсу «МІСТО ПОЕЗІЇ/CITY OF POETRY»: висвітлення та об'єднання творчого потенціалу представників різних націй і народів світу на основі співпраці, задля тріумфу миру і принципів універсальної мови культури й мистецтва.

Конкурс присвячується розвитку духовної свідомості людини й піднесенню на належну висоту та популяризації творів сучасної літератури, які можуть бути представлені на міжнародний конкурс чотирма мовами: українською, англійською, італійською, російською.

У конкурсі можуть брати участь сучасні автори будь-якої національності та віку, незалежно від місця чи країни проживання.

Літературні поетичні твори та проза можуть бути різноманітної тематики. Разом з тим не будуть допускатися до участі в конкурсі «МІСТО ПОЕЗІЇ/CITY OF POETRY» твори низької якості та такі, що матимуть нецензурні вислови або нестимуть у собі пропаганду насильства й війн.

Конкурс має 3 категорії:

  • Категорія «А» — неопублікована поезія (максимум 3 вірші, кожен — у трьох примірниках, надруковані на аркушах паперу формату А-4, 12 розміром шрифту Times New Roman);
  • Категорія «Б» — опублікована поезія (3 примірники опублікованих книг);
  • Категорія «В» — проза (неопубліковані оповідання розміром не більше 12 сторінок, у трьох примірниках, надрукованих на аркушах паперу форматом А-4, 12 розміром шрифту Times New Roman).

Міжнародне літературне журі — з експертів жанрів та мов — розглядає творчі доробки й визначає переможців даного конкурсу.

У 2018 році в конкурсі взяли участь 50 літераторів, з яких 9 — іноземці (Італія — 5 осіб, Швеція — 1, Греція — 1, США — 1, Ізраїль — 1)..

Спорт[ред. | ред. код]

XXXI Літні Олімпійські ігри[ред. | ред. код]

У XXXI Літніх Олімпійських іграх 2016, що відбулися в Ріо-де-Жанейро, взяли участь троє спортсменів із міста: майстер спорту України міжнародного класу з веслування на байдарках і каное Павло Алтухов, майстер спорту України міжнародного класу з веслування на байдарках і каное Дмитро Янчук та майстер спорту України міжнародного класу з тріатлону Іван Іванов.

Дмитро Янчук та Тарас Міщук на Ріо 2016

Бронзовим призером Олімпіади у змаганнях із веслування на каное-двійках на дистанції 1000 м. став дует Дмитро Янчук (м. Горішні Плавні) — Тарас Міщук (м. Львів).[35]

Переможців та учасників Олімпійських ігор, які повернулися з Ріо-де-Жанейро, в аеропорту «Бориспіль» урочисто зустріли віцепрезидент НОК України, перший заступник Міністра молоді та спорту України Ігор Гоцул, міський голова Г.Плавнів Дмитро Биков, секретар Горішньоплавнівської міської ради Сергій Дорота, близькі та рідні, численні вболівальники, ЗМІ.[36]

Міський голова Дмитро Биков відзначив спортсменів Подяками Горішньоплавнівської міської ради і виконавчого комітету. З нагоди визначної події, першим в Україні, вручив усім трьом учасникам XXXI Літніх Олімпійських ігор 2016 р. ключі від квартир.[37][38]

XXXII Літні Олімпійські ігри[ред. | ред. код]

На XXXII Літніх Олімпійських іграх 2021 року каноїстка Людмила Лузан, яка виступає за місцевий веслувальний клуб «Гірник», виграла «бронзу» в індивідуальних заїздах на дистанції 200 метрів і «срібло» в парі з Анастасією Четверіковою в гонці на 500 метрів.

Однією зі складових успішного результату є комплексна підтримка веслувального клубу «Гірник» з боку адміністрації міста Горішніх Плавнів міського голови Дмитра Бикова, бізнесмена й мецената Костянтина Жеваго, компанії FERREXPO.

По завершенню змагань у Токіо представників збірної команди України з веслування, у складі якої прибули спортсмени горішньоплавнівського веслувального клубу "Гірник" (срібна та бронзова призерка Людмила Лузан, учасники Олімпіади-2020: Людмила Кукліновська, Павло Алтухов та Дмитро Янчук, їх тренер Микола Мацапура), у аеропорту Бориспіль від імені Горішньоплавнівської територіальної громади зустрічали міський голова, голова відділення НОК України в Горішніх Плавнях Дмитро Биков, секретар Горішньоплавнівської міської ради Сергій Дорота, виконавчий директор відділення НОК України в Горішніх Плавнях Микола Шишліков.

У Горішніх Плавнях на честь олімпійців на Театральній площі відбувся урочистий загальноміський захід і нагородження. Мер Горішніх Плавнів Дмитро Биков привітав спортсменів, вручив Людмилі Лузан від імені міської влади ключі від трикімнатної квартири. Крім того, усі олімпійці з Горішніх Плавнів, які представляли місто в Токіо (веслувальники Дмитро Янчук, Павло Алтухов, Людмила Кукліновська й Людмила Лузан), отримали грошові винагороди по 100 тис. грн. Їх тренер Микола Мацапура – винагороду 200 тис. грн.

За дві літні Олімпіади спортсмени з Горішніх Плавнів завоювали кожну десяту медаль української збірної. [39]

ДЮСШ міста[ред. | ред. код]

В місті працює три дитячо-юнацькі спортивні школи, у яких організовано учбово-тренувальний процес з 13 видів спорту.

У дитячо-юнацькій спортивній школі № 1 (ДЮСШ № 1) навчально-тренувальний процес проходить на спортивних спорудах фізкультурно-оздоровчого комплексу, у спеціалізованій залі з боксу і шаховому клубі, стрілецькому тирі, тенісних кортах, велобазі, стадіоні «Гірник», плавальному басейні «Нептун» у відділеннях

У дитячо-юнацькій спортивній школі № 3 (ДЮСШ № 3) навчально-тренувальний процес проходить на спортивних спорудах яхт-клубу, спорткомплексу «Динамо», спортивній залі № 2 у відділеннях:

У місті працює відділення Національного олімпійського комітету України в м. Горішні Плавні, голова відділення Биков Дмитро Геннадійович.[42]

Релігія[ред. | ред. код]

Свято-Миколаївський собор
  • Полтавська Місіонерська Духовна Семінарія

Інститути громадянського суспільства[ред. | ред. код]

Інтереси інститутів громадянського суспільства в місті представляє громадська рада при Горішньоплавнівській міській раді Полтавської області, що переобирається кожні 2 роки.

16.04.2019 на 44-й сесії Горішньоплавнівської міської ради сьомого скликання був затверджений новий склад громадської ради при міській раді у кількості 13 осіб. Головою громадської ради обрано Сергія Сергійовича Олешка, юрисконсульта Благодійного фонду «Полтавського гірничо-збагачувального комбінату».

Серед інститутів громадянського суспільства найбільш активними в місті є:

  • Профспілковий комітет Первинної організації Профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України ВАТ «Полтавський ГЗК»;
  • Благодійний фонд «Полтавського гірничозбагачувального комбінату»;
  • Духовно-просвітницький центр при Свято-Миколаївському соборі;
  • Громадська організація «Ветерани Другої світової війни і праці»;
  • Громадська організація «Багатодітна сім'я»;
  • Громадська організація клуб «Ділова жінка»;
  • Громадська організація "Веслувальний клуб «Гірник»;
  • Громадська організація «Соціальна підтримка»;
  • Місцева(обласна) громадська аналітично-консультаційна організація по адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі «Вороття»;
  • Громадське формування «Муніципальна варта»;
  • Студія «ГОК ТВ»;
  • Газета «Телеекспрес»;
  • Газета «Хроники недели»;
  • Громадська організація «Центр муніципального розвитку»;
  • Громадська організація "Міське товариство інвалідів «Стимул»;
  • Громадська організація "Товариство захисту прав дітей-інвалідів «Ніжність»;
  • Громадська організація «Непереможні»;
  • Громадська організація "Центр розвитку дитини і сім'ї «РОДІС»;
  • Громадська організація «Ферум»;
  • Громадська організація «Драгонком»;
  • Творча спілка літераторів міста Горішні Плавні «Діалог»;
  • Громадська організація «Пульс країни»;
  • Клуб першопроходців «Полтавська магнітка»;
  • Громадська організація «Першозасновників Полтавськогогірничо-збагачувального комбінату»;
  • Громадська організація «Творче місто».

Медіа[ред. | ред. код]

  • Комунальне підприємство "Редакція міської газети «Громадська думка»
  • ТОВ "Телерадіокомпанія «ГОК» 
  • Газета «Хроніки тижня»[45]

Міські відзнаки[ред. | ред. код]

Почесна грамота виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради є формою заохочення окремих осіб, трудових колективів підприємств, установ і організацій міста всіх форм власності та свідченням їхнього вагомого внеску в розвиток економіки, науки, освіти, культури, мистецтва, охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, бізнесу, зміцнення авторитету міста, активну благодійну, гуманістичну і громадську діяльності. Почесною грамотою нагороджуються громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, трудові колективи за високі виробничі, науково-технічні, творчі досягнення, результатом яких стало покращення показників роботи підприємств, установ та організацій, значний внесок в одну чи кілька сфер діяльності, зазначених у пункті 1 цього Положення, а також за мужність і героїзм, проявлені у надзвичайних ситуаціях.

Щира вдячність виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради є формою заохочення окремих осіб, трудових колективів підприємств, установ і організацій міста всіх форм власності. Щира вдячність виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради висловлюється окремим особам, трудовим колективам підприємств, установ і організацій міста за високі трудові досягнення, професійну майстерність, громадську та благодійну діяльність і приурочується до ювілейних та знаменних дат осіб, підприємств, установ, організацій.

У 1985 у місті було засновано звання «Почесний громадянин міста Горішні Плавні», яке є найвищою оцінкою територіальної громади і присвоюється особам, які мають видатні заслуги, а також зробили особистий внесок у розвиток міста, йог економіки, культури, освіти, науки і спорту, чия багаторічна виробнича, благодійна, просвітницька та громадська діяльність одержала визнання містян. Разом із посвідченням про нагороду вручаються пам'ятний знак та стрічка з написом «Почесний громадянин міста Горішні Плавні».

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Місто багате на класичні та неординарні пам'ятки мистецтва. Значну кількість з них витворив скульптор Олег Рябо.

Міський парк культури та відпочинку приваблює численними ігровими майданчиками посеред сосен, з-поміж яких розкидані скульптури героїв дитячих казок: Кіт у чоботях, Білосніжка та семеро гномів, Баба-Яга, Змій Горинич, Голова велетня.

Певний час міський парк прикрашала скульптура барона Мюнхгаузена, проте, вона була перевезена до міста Кременчука.

Територія паркового озера прикрашена пам'ятниками поблизу Свято-Миколаївського собору:

Скульптура на композиція «Покрова Пресвятої Богородиці» на братській могилі козаків з'явилася у 2006 році. У кургані у різний час були перепоховані рештки українських козаків. Так, 17 жовтня 1992 року тут перепоховано рештки козаків, знайдених під час розкопок курганів біля села Підлужжя, 16 жовтня 1993 — знайдених під час розкопок курганів біля села Чирвівки та хутора Кормилиці, а 14 жовтня 2004 року тут було перепоховано рештки козаків, знайдені під час розкопок кургану Могила Стовбувата біля села Волошине.

  • скульптура козак-бандурист.
  • скульптура козак у молитві.
  • Пам'ятник гірникам
  • Пам'ятник робітникам

На вулицях міста розташовані як серйозні, так і комічні скульптури:

Зазвичай до 24 квітня Горішні Плавні убираються в тюльпанові шати. Тисячі цих провісників весни майорять різноманітними барвами на міських клумбах, утворюючи єдиний величезний букет-дарунок. Іншим подарунком- родзинкою стали малі декоративні скульптури, які встановлюють на вулицях міста та в зонах відпочинку. Донедавна їх було п'ять. Найпершою з’явилася скульптура підприємливої бабусі, що торгує насінням. Витвір місцевого архітектора Олега Рябо земляки жартома прозвали “тіткою Машею”. Невдовзі через дорогу напроти до неї приєднався ще й “дядя Вася” – таку назву отримала друга скульптура того самого автора. Цього разу вона втілила образ сантехніка, що піднімається з каналізаційного люка. На поверхні на нього вже чекає вірний друг – песик.]

А торік за ініціативою Клубу почесних громадян Горішніх Плавнів та за підтримки міської влади міським відділом культури було проведено конкурс дитячої декоративної скульптури, у якому взяли участь чимало охочих. Найкращі ескізи, за умовами конкурсу, мають бути втіленими в скульптурах і прикрасити вулиці міста. Таким чином біля дитячої бібліотеки з’явилася скульптура вченої Сови, а біля РАЦСу – малятко у капустині та лава для закоханих. Наречені, взявши шлюб, охоче сідають на цю лаву з Амурчиком і вдягають капці, що стоять поруч, а потім загадують бажання біля капустини щодо народження майбутньої дитини. Символічний обряд уже став традиційним для всіх молодят, розповіла завідувачка міським відділом культури Ірина Зеленська.

У ході підготовки до Дня міста експозиція декоративних скульптур поповнилася ще трьома. Одна з них – “Свиня в калюжі” – також переможець дитячого конкурсу. Її автор, учень другого класу художньої школи Ваня Куімов, свій проект задумав як застереження дорослим мешканцям і гостям Горішніх Плавнів, щоб ті не втрачали людської подоби, не напивалися до “свинячого вереску” й зберігали громадський спокій. Його “героїня” у виконанні Олега Рябо зручно примостилася поблизу супермаркету “Сільпо”. Інший образ скульптури “Працівник ДАІ” відтепер не тільки регулюватиме рух, а й стежитиме за порядком у Дитячому містечку, яке нещодавно за ініціативою депутатів міської ради зазнало серйозної реконструкції. Ще одну свою роботу – “Голова велетня” – Олег Рябо творив за мотивами пушкінської казки “Руслан і Людмила”. На радість малечі та дорослих її встановили в місцевому парку культури та відпочинку.

Вочевидь, мешканці Горішніх Плавнів, як і влада, з гумором і оптимізмом ставляться до життя, а оригінальні об'єкти декоративних скульптур роблять їхнє місто туристично привабливим для гостей.

Віра ІЛЬКОВА [46]

  • Пам'ятник Т. Г. Шевченку
  • Пам'ятний знак академіку В. І. Вернадському знаходиться в с. Дмитрівка. Автор пам'ятного знака — Стахів М. П.
  • Пам'ятник Ю. Кондратюку
  • Пам'ятний знак «Палатка першопрохідників» засновникам міста
  • Пам'ятний знак-символ Полтавського гірничо-збагачувального комбінату
  • Пам'ятний знак академіку Шилову

Пам'ятний знак розташовано біля міського музею і являє собою невеликий насип, що символізує курган, із установленим на вершині каменем, на якому прикріплено барельєф із зображенням відомого археолога Шилова Юрія Олексійовича. Юрій Олексійович удостоївся такої честі завдяки своїм роботам і співпраці з музеєм міста. Ведучи розкопки в районі Горішніх Плавнів написав кілька книг з історії нашого краю. Хоча пам'ятний знак і називається «академіку Шилову», офіційно Шилов Юрій Олексійович не є дійсним членом академії наук. Більш того, його роботи піддаються критиці з боку офіційних істориків. Насправді Шилов Ю. А. обраний академіком Академії Оригінальних ідей[47]

  • Скульптура працівника ДАІ

Скульптура зображає пишного інспектора ДАІ, сорочка якого ледве сходиться на пузі. У правій руці жезл. На голові — кашкет з написом «ДАІ» (Державна Авто Інспекція), на грудях орден «Дають — бери». Початковий варіант встановленої скульптури був негативно сприйнятий працівниками міліції. Олегу Рябо, як автору довелося змінити деякі деталі. Так на кашкеті довелося замінити слово «ДАЙ» на «ДАИ», а купюри, що стирчали з кишені — зовсім прибрати.

  • Скульптурна композиція «Бабуся з насінням»

Скульптура являє собою сидячу на базарі бабусю в хусточці, права рука якої вказує на миску з насінням, де стоять дві наповнені склянки (маленька і велика). Поруч з бабусею стоїть ящик, як лавка для охочих сфотографуватися. Біля ніг бабусі — кішка. Розташована скульптурна композиція на вулиці Гірників. Упродовж багатьох років на цьому місці був стихійний ринок. Влада винесла рішення знести ринок і на його місці розбити сквер. Схоже, що бабуся торгує не лише насінням. Якщо заглянути на скульптуру зі зворотного боку то можна побачити під «прилавком» з насінням пляшку. Місцеві торговці (старий стихійний ринок знесли, але новий виник трохи оддалік від скверу) придумали прикмету: якщо посидіти поруч з «комерсанткою» до сходу сонця, то до кінця дня в торгівлі буде супроводжувати удача.

  • Скульптурна композиція «Хатка веселих бобренят» на території дитячого містечка
  • Скульптурна композиція «Кіт Леопольд з мишенятами» знаходиться поряд з будинком по проспекту Героїв Дніпра, 40.
  • Скульптурна композиція «Лавочка наречених» біля міського РАЦСу
  • Немовля у капусті біля міського РАЦСу
  • Мудра сова біля міської дитячої бібліотеки
  • Скульптурна композиція «Сантехнік з цуценям»
  • Свиня в калюжі

Меморіали:

  • Пам'ятні стели воїнам-інтернаціоналістам та воїнам Другої світової війни
  • Пам'ятна стела загиблим на виробництві
  • Меморіал пошани тих, хто форсував Дніпро «Журавлі» на території профілакторію
  • Пам'ятний знак загиблим на території гірничого ліцею
  • Пам'ятний знак ліквідаторам аварії на ЧАЕС
  • Меморіальний комплекс «Захисникам Вітчизни»

У центрі комплексу стоїть гранітний обеліск заввишки близько 6 метрів, на якому укріплена металева п'ятикутна зірка. За обеліском гранітна стіна на якій прикріплені сталеві пластини з переліком загиблих воїнів. Перед обеліском — Вічний вогонь. Обабіч обеліска — вертикальна плита з іменами загиблих. Меморіальний комплекс споруджений на братській могилі радянських воїнів, перепоховання праху яких відбулося в 1968 році в районі кінотеатру «Юність».

  • Обеліск слави

Обеліск Слави був зведений у 1974 році на честь воїнів, загиблих при форсуванні Дніпра. Автори: Н. Борисенко, Л. Царегородський, Г. Буц. У центрі композиції височать три двадцятиметрові колони, обрамлені у верхній частині поясом із лаврового листя з зіркою в центрі. У підніжжя лежить металева плита з написом: «Вічна слава воїнам двісті сорок третього полку 89-ї Бєлгородсько-Харківсько-Кременчуцької дивізії 37-ї армії, загиблим в боях за нашу Радянську Батьківщину при форсуванні Дніпра в 1943 році»

Особистості[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2021 року (PDF)
  2. Про зміну і встановлення меж міста Горішні Плавні Полтавської області. Архів оригіналу за 3 жовтня 2018. Процитовано 9 червня 2011. 
  3. Блог Пономарева: як називати мешканців Горішніх Плавнів (ua). Архів оригіналу за 21 лютого 2019. Процитовано 20 лютого 2019. 
  4. Авраменко, Олександр (2017). 7. Як назвати мешканців Горішніх Плавнів?. 100 експрес-уроків української. Частина 2 (укр.). #книголав. с. 192. ISBN 978-617-7563-03-6. «Як назвати мешканців населених пунктів, що мають складну чи складену назву? [...] А жителі Горішніх Плавнів – плавнівці, бо головне слово в цій назві – Плавні 
  5. а б Офіційний сайт Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області. www.hp-rada.gov.ua. Архів оригіналу за 20 квітня 2019. Процитовано 21 травня 2019. 
  6. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  7. Паспорт міста Горішні Плавні. hp-rada.gov.ua. Архів оригіналу за 1 лютого 2019. Процитовано 31 січня 2019. 
  8. Власюк І. М. Історія Горішніх Плавнів: від легенд до спогадів очевидців / І. М. Власюк // Альманах IX. — 2015. — С. 35-45.
  9. Науковий архів Краєзнавчого музею м. Горішні Плавні. Ф. 03-ІМ, оп.1, спр. № 5, с. 27-31.
  10. Гаскевич Д. Л. Про поширення у Поліссі неолітичних пам'яток дніпро-донецької культури (за даними крем'яних знарядь) / Д. Л. Гаскевич // Проблеми історії та археології України: мат-ли міжнар. наук. конференції. — Харків, 2001. — С. 16-17.
  11. Супруненко О. Б., Гавриленко І. М., Кулатова І. М., Лямкін В. В., Мироненко К. М. Мезолітична стоянка «Комсомольська» поблизу с. Підлужжя на Кременчуччині / О. Б. Супруненко, І. М. Гавриленко, І. М. Кулатова, В. В. Лямкін, К. М. Мироненко // Археологічний літопис Лівобережної України. — Полтава, 2003. — № 2/2002-1/2003. — С. 43-45.
  12. а б Бенько Н. П., Журавель В. Н., Квасница В. Д., Стахив Н. П. Полтавская магнитка / Н. П. Бенько, В. Н. Журавель, В. Д. Квасница, Н. П. Стахив. — Комсомольск, 2000. ­– 143 с.
  13. Шилов Ю. А., Шкляр П. Н., Стахив Н. П., Еремеев С. А. отче о раскопках кургана «Цегельня» у с. Пидлужнэ Кременчугского р-на Полтавской обл. / Ю. А. Шилов, П. Н. Шкляр, Н. П. Стахив, С. А. Еремеев. — Киев, 1992. — 28 с.
  14. Кулатова І. М. Сарматські поховання в курганах поряд із Єристівським кар'єром / І. М. Кулатова // Свічадо Придніпров'я. — № 6-7. — 2011. — С. 59-67
  15. Башкатов Ю. Ю. Черняхівські пам'ятки поблизу Комсомольська та Кременчука / Ю. Ю. Башкатов // Свічадо Придніпров'я. — ­№ 5. — 2009. — С. 54-60/
  16. Синиця Є. Шлях «із варягів у греки» // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 645.
  17. Лямкін В. В., Супруненко О. Б. Знахідки золотоординського часу з околиць Комсомольська / В. В. Лямкін, О. Б. Супруненко // Свічадо Придніпров'я. — № 6-7. — 2011. — С. 108—114
  18. Гійом Левассер де Боплан. Опис України.. litopys.org.ua. Архів оригіналу за 17 квітня 2019. Процитовано 12 квітня 2019. 
  19. Архівована копія. Архів оригіналу за 15 квітня 2014. Процитовано 4 квітня 2013. 
  20. У Комсомольську вигадали безглузду абревіатуру, аби не декомунізовувати місто. Архів оригіналу за 18 лютого 2016. Процитовано 17 лютого 2016. 
  21. Володимир В'ятрович готовий йти на компроміси щодо перейменування Комсомольська. Архів оригіналу за 27 травня 2016. Процитовано 5 червня 2016. 
  22. Комітет Ради запропонував перейменувати Комсомольськ у Горішні Плавні. Архів оригіналу за 26 квітня 2016. Процитовано 17 лютого 2016. 
  23. Комсомольськ-Горішні Плавні??? [Архівовано 26 квітня 2016 у Wayback Machine.] Проzорий Погляд, 17 березня, 2016
  24. Проєкт Постанови про перейменування окремих населених пунктів та районів. Офіційний сайт Верховної Ради. Архів оригіналу за 19 травня 2016. Процитовано 17 квітня 2016. 
  25. Порошенко забракував Горiшнi Плавні: опубліковано відео. Архів оригіналу за 9 червня 2016. Процитовано 5 червня 2016. 
  26. Ідеолог декомунізації покартав Порошенко за Горішнi Плавні. Архів оригіналу за 1 липня 2016. Процитовано 5 червня 2016. 
  27. Горишние Плавни не прошли: около 70 % горожан выбрали Святониколаевск — Світанок Полтавщини [Архівовано 12 червня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  28. Міськрада Комсомольська оскаржить у суді перейменування міста у Горішні Плавні — zaxid.net. Архів оригіналу за 25 травня 2016. Процитовано 10 червня 2016. 
  29. Горішні Плавні vs Святомиколаївськ: соцмережі обурюються — Укрінформ. Архів оригіналу за 12 вересня 2016. Процитовано 8 вересня 2016. 
  30. В'ятрович: Підстав переглядати назву Горішніх Плавнів немає, ua.censor.net.ua, 30 червня, 2016
  31. Суд залишив назву міста Горішні Плавні. Архів оригіналу за 23 листопада 2016. Процитовано 22 листопада 2016. 
  32. Офіційний сайт Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області. www.hp-rada.gov.ua. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 17 листопада 2020. 
  33. Офіційний сайт Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області. www.hp-rada.gov.ua. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 17 листопада 2020. 
  34. а б Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць. Архів оригіналу за 6 жовтня 2013. Процитовано 21 вересня 2021. 
  35. Дмитро Янчук та Тарас Міщук – бронзові призери Олімпійських ігор!. noc-ukr.org. Архів оригіналу за 9 листопада 2018. Процитовано 9 листопада 2018. 
  36. Офіційний сайт Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області. www.hp-rada.gov.ua. Архів оригіналу за 9 листопада 2018. Процитовано 9 листопада 2018. 
  37. Бронзовому призеру Ігор-2016 Дмитру Янчуку та учасникам Олімпійських ігор вручені ключі від квартир. noc-ukr.org. Архів оригіналу за 9 листопада 2018. Процитовано 9 листопада 2018. 
  38. Офіційний сайт Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області. www.hp-rada.gov.ua. Архів оригіналу за 9 листопада 2018. Процитовано 9 листопада 2018. 
  39. Горішні Плавні привітали спортсменів, які представляли Полтавщину на Олімпіаді у Токіо: вручили ключи від квартири та премії. Кременчуцька газета (рос.). Архів оригіналу за 27 серпня 2021. Процитовано 27 серпня 2021. 
  40. Дитячо-юнацька спортивна школа#1м.Горішні Плавні. www.facebook.com (укр.). Процитовано 10 червня 2019. 
  41. Увійти у Facebook. Facebook (укр.). Процитовано 10 червня 2019. 
  42. Виконавчий комітет відділення НОК України в м. Горішні Плавні прийняв перші рішення у новому році. noc-ukr.org. Архів оригіналу за 2 квітня 2018. Процитовано 10 червня 2019. 
  43. Сьогодні Свято-Миколаївський собор — це перлина Полтавського краю [Архівовано 26 серпня 2018 у Wayback Machine.] // Православний оглядач, 28/02/13. Полтавська єпархія УПЦ (МП)
  44. Свято-Миколаївський собор [Архівовано 3 листопада 2021 у Wayback Machine.] // wikimapia
  45. Офіційний сайт Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області. hp-rada.gov.ua. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 10 червня 2019. 
  46. ІЛЬКОВА Віра. Веселі обнови Горішніх Плавнів // Зоря Полтавщини, П'ятниця, 24 квітня 2009 р., С. 15
  47. Архівована копія. Архів оригіналу за 12 червня 2016. Процитовано 24 серпня 2012. 
  48. а б в г Офіційний сайт Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області. hp-rada.gov.ua. Архів оригіналу за 29 квітня 2020. Процитовано 1 червня 2020.