Середнє (селище)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 18:09, 17 лютого 2024, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (Замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на звичайні літери)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
селище Середнє
Герб
Середнянський замок
Середнянський замок
Середнянський замок
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район Ужгородський район
Рада Середнянська селищна рада
Код КАТОТТГ UA21100150010051569
Облікова картка Облікова картка 
Основні дані
Населення 4336 (на 1 січня 2021р.)
Поштовий індекс 89452
Телефонний код +380 XXX
Географічні координати 48°32′ пн. ш. 22°30′ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря 119 м
Водойма річка В'єла (Веля)


Відстань
Найближча залізнична станція: Ужгород
До станції: 20 км
До райцентру:
 - фізична: 20 км
 - автошляхами: 22 км
До обл. центру:
 - фізична: 20 км
 - автошляхами: 22 км
Селищна влада
Адреса селище Середнє, вул. Закарпатська, 63
Голова селищної ради Чорнак Руслан Васильович
Карта
Середнє. Карта розташування: Україна
Середнє
Середнє
Середнє. Карта розташування: Закарпатська область
Середнє
Середнє
Мапа

Середнє у Вікісховищі

Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
Окремі положення цієї статті сумнівні. Будь ласка, ознайомтеся з відповідним обговоренням та за можливості виправте недоліки. (лютий 2024)
Ця стаття містить перелік посилань, але походження окремих тверджень залишається незрозумілим через брак внутрішньотекстових джерел-виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, перетворивши джерела з переліку посилань на джерела-виноски у самому тексті статті. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. (лютий 2024)
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Середнє.

Сере́днє (угор. Szerednye, чеськ. Seredné, словац. Seredne/Serednovo, рос. Среднее, нім. Serednje, пол. Serednie) — селище в Ужгородському районі Закарпатської області.

Лежить на підгір'ї Вулканічних Карпат (хребет Маковиця), між Ужгородом і Мукачевом, на річці В'єла. Розташоване на трасі М06E50 за 21 кілометр від обласного центру.

Селище Середнє— адміністративний центр Середнянської селищної громади (Середнянської ОТГ- об'єднаної територіальної громади) Ужгородського району, до якої також входять села: Андріївка (Андрашовці), Анталовці, Верхня Солотвина, Вовкове, Гайдош, Дубрівка, Ірлява, Кибляри, Лінці, Ляхівці, Пацканьово, Худльово, Чабанівка, Чертеж.

Перша згадка про Середнє належить до 1407 p., а виникло поселення поряд із замком романського стилю, збудованим у XII ст. за легендами монахами ордену лицарів-тамплієрів.

Назва

Назва Середнє відповідає розташуванню села відносно двох найбільших міст Закарпаття— між Ужгородом і Мукачевом. Багато хто з місцевих жителів і дослідників пов'язує його назву з таким місцезнаходженням. Щоправда дехто резонно звертає увагу, що в назві поселення відображене «середнє» розташування Середнього могло бути не відносно міст, а відносно центру долини в якій розташоване село. Існує давній переказ, що жителі тричі переселялися з місця на місце поки не осіли там де й зараз живуть їх нащадки.

Місцевими жителями в живій розмовній мові використовується назва— Середньово.

Населення

У туристичному довіднику-путівнику «ПІДКАРПАТСЬКА РУСЬ» (1936 рік) письменника, відомого краєзнавця Ярослава Достала (Jaroslav Dostal, 1884—1950 р.р., Чехія), який перекладено та по-новому упорядкувано, систематизовано і доповнено текстовим і ілюстративним матеріалом палким шанувальником історії і культури рідного краю, закарпатським лікар-хірургом, канд. мед. наук, доцентом УжНУ Юрієм Фатулою та видано під назвою путівник-довідник «ЄВРОПЕЙСЬКЕ КОРІННЯ» (м. Ужгород, 2016 р.) міститься інформація про село Середнє (Szerednye), населення якого у той час складало 2279 жителів.

  • Національний склад: русинів — 1053, євреїв -560, чехів і словаків— 390, угорців— 169, німців— 11, інших— 37, іноземців— 59.
  • Релігійні громади: 1051 греко-католик, 591 римо-католик.
  • Державні установи: нотаріат, пошта, телеграф, телефон, жандармський відділ. Навчальні заклади: школа—русинська(4 класи), чеська (4 класи).
  • Церковні установи: Римсько-католицький кам'яний костел (Св. Луки, 1806р.), греко-католицька кам'яна церква (Успіння Пр. Богородиці, 1810 р.), Синагога.
  • Промислові і господарські об'єкти: бензозаправна станція. Осередок виноробного господарства: великі винниці, винні склепи, філіал берегівських державних винних склепів.
  • Транспортні об'єкти: залізнична станція, зупинка державного автобуса.
  • Готелі і ресторації: готель Шуцбергера: 5 кімнат на 8 ліжок, сад і гараж, кегельбан. (сторінка 288—289)


За даними Державної служби статистики України чисельність наявного населення Середнього [1]:

  • на 1 січня 2021 року - 4336 осіб[2]
  • на 1 січня 2017 року - 4138 осіб
  • на 1 січня 2016 року - 4044 осіб
  • на 1 січня 2015 року - 3988 осіб

Історія

Місцевість, де нині знаходиться Середнє, була заселена ще в давнину. Під час археологічних досліджень були виявлені предмети доби неоліту (IV тисячоліття до н.е.) та доби бронзи (ІІ тисячоліття до н.е.). Перша письмова згадка про Середнє, за виданням «Історія міст та сіл Закарпатської області УРСР», відноситься до XIV століття.

Однак, Замок у Середньому був побудований за легендами орденом тамплієрів у XII столітті. Напівзруйнований, він зберігся до наших часів і поправу вважається однією з головних цікавих історичних пам'яток Закарпаття.

Докладніше: Середнянський замок

Завдяки благодатному клімату тут значного розвитку набуло виноградарство. Про це є письмова згадка датована 1417 роком.

У середині XIV століття Середньому надаються міські привілеї, а король Карл І Роберт дарує містечко магнатам Другетам. Основну масу жителів складали кріпаки, які протягом XIV—XV ст. втратили свою незалежність, а в подальшому були повністю закабалені феодалами. Закабалення набуло особливо жорсткого характеру після поразки у повстанні 1514 року. Скориставшись цим, магнати та дворяни домоглися у державі повної влади поміщиків-кріпосників над закріпаченими селянами, поклавши на них непосильну панщину. Родина Палоуці, після довготривалого протистояння на початку XV століття закріплюють Середнє за своїм родом.

Карта села Szerednye, 1782

1526 року після Битви під Могачем замок перейшов під владу дворянського роду Добо. Починається нова доба в історії села, пов'язана з родом Добо. Нові володарі зміцнюють замок і розвивають виноробство в Середньому та околицях.

У XVII—XVIII ст.ст.— багаторазова зміна господарів Середнянського замку.

У 1703-11 роках замку було завдано великої шкоди під час національно-визвольного повстання під керівництвом Ференца ІІ Ракоці. Після придушення повстання Ференца II Ракоці, габсбурзькі війська влаштовували каральний терор в закарпатських селах, так як багато місцевих селян русинів-куруців брало активну участь у повстанні. Наслідком терору стало масове знелюднення сіл та містечок Ужанщини і Закарпаття. В 1720 році в Середньому проживало лише 2 корінні родини, 19 родин переселенців та 11 родин дворян.

У 1805 році війська наполеонівської Франції зайняли столицю Австрії - м.Відень, виникла загроза окупації і території Угорщини. Політичне керівництво, усвідомлюючи небезпеку, яка нависла над державою, приймає рішення заздалегідь вивезти з палацу графа Бутлера національні символи угорського народу у безпечне місце. Найбільше підходив тоді для цього Мукачівський замок, розташований далеко від військових дій. Угорська національна рада намісництва у рішеннях від 19 та 30 листопада 1805 року вимагала від керівництва Ужанської жупи забезпечити перевезення коронаційних реліквій та Святої корони через їх терени. Святу корону Іштвана планувалося доставити у Мукачівський замок, зокрема й у Середнє. 25 листопада 1805 року адміністратор комітату Унг барон Перені написав з Ужгорода листа віце-ішпану комітату Берег Паулу Морваї, у якому говорилось, що «на кордоні комітату у Середньому Свята Корона буде передана вершникам з комітату Берег». 1 грудня 1805 року група дворян під керівництвом барона Йожефа Шплені виїхала з королівського замку в Буді з реліквіями угорського народу. Корону Св. Іштвана перевозили в ящику, обв'язаному міцними ременями і опломбованому 13-ма печатками.

Поступово Середнє поверталося до життя. У 1839 році в селі проживало вже 1578 чоловік. На той час становище кріпаків ще більше погіршилося, про що говорять численні скарги на свавілля поміщиків, адресування їх у судові органи Ужанського комітату. Офіційно кожен кріпак повинен відпрацювати в господарстві поміщика 104 дні без тягла або 52 дні з волами, але поміщики прибігали до різних хитрощів, щоб збільшити кількість людей на панщині. У скарзі 14 січня 1839 кріпаки писали, що за кожні відроблені ними 20 днів поміщик И. Палфі зараховував їм по 5-6 днів, а якщо хтось насмілювався виражати своє незадоволення— той підгялав жорстокому побиттю, покаранню. Все це посилювало зростання невдоволення з боку поневолених селянських мас. Хвиля революційної боротьби, яка почалася у 1848—1849р.р. в Угорщині, докотилася і до Середнього. У складі революційних загонів Лайоша Кошута боролися десятки місцевих жителів. Сім'я Бордаш до наших днів зберегла свідоцтва про участь одного з їхніх предків у цій революції. Угорські правителі формально повинні були скасувати кріпацтво, але селяни, як і раніше залишалися в економічній залежності від поміщиків і церкви, які навіть збільшили свої володіння. Тільки сільський священник отримав за рахунок селян 32 Хольда орної землі. Становище селян, особливо безземельних, було надзвичайно важким, вони часто голодували. Їм припадала харчуватися вівсяними коржами і картоплею, якої теж бракувало.

Відтиск печатки Середнього 1860 року
Відтиск печатки Середнього 1860 року

У XIX столітті Середнє мало статус «торгового містечка» і печатку з гербом: на срібному щиті— Божий Агнець із червоною корогвою, що стоїть на зеленій землі. 1904 року цей герб з незначною зміною (колір тла став блакитним) було підтверджено Міністерством внутрішніх справ Королівства Угорщини. У 1906 році населення досягло 1729 чоловік.

В кінці XIX ст більшість селян мали борги або великі недоїмки. На початку XX століття в Австро-Угорщині було утворено Середнянський повіт (округ) у складі Ужанського комітату. Коли у Російській імперії у 1917 році відбулася Жовтнева революція, селяни активізували боротьбу проти гніту влади. Так А.І. Ясенівський вступив в загін червоної армії, і воював проти білогвардійців Врангеля. У рідне село він повернувся тільки в 1922 році. 7 квітня 1919 року в селі були проведені вибори сільської ради. Але радянська влада проіснувала в селі недовго. В кінці квітня 1919 року в Середнє увійшли війська Чехословацької республіки. Почалися арешти— багато активістів і ініціаторів радянської влади були зарештовані. Згодом селище Середнє, як і уся "територія русинів на південь від Карпат" увійшли до складу Чехословацької республіки під назвою— Підкарпатська Русь, згідно умов мирного Сен-Жерменського договору (10.09.1919 р.). У період перебування у складі Чехословацької республіки (1919—1939 р.р.) у Середньому, як і у цілому у Закарпатті, основна маса селян залишилася безземельними або малоземельними. У 1920-21 р.р. почалося навчання русинів у загальноосвітній школі (в 1930-ті роки були вчителі подружжя Дорош, А. Слукова, А. Чейка, Г. Чорниці М. С. загальної школи (в той же час тут працювали викладачі Л. Чвойка, Л. Нємцова, Х. Весела, J. Škalda). Пізніше був відкритий філіал русинської школи (директор Ш.Федор, вчителя В. Захаріаш, Е., Т. Зима, Е. Ревачкова). З Середнього походив організатор місцевої “Просвіти”, громадський та політичний діяч Карпатської України Перевузник Ю.Ю.. У 1924 році комуністи Середнього організували в окрузі великий страйк робітників виноградників, підтримавши тим самим страйк у м. Мукачеві та м.Берегові. Страйкуючі вимагали підвищення щоденної заробітної плати з 10 крон до 15 (16 квітня 1924р.).

15 березня 1939 року в Середнє вступила армія хортистської Угорщини. Під час угорської влади у цей період жителі села були обмежені у політичних правах і свободах, мали місце випадки жорстокого поводження «жандарів» із населенням. Особливо посилився терор тоді коли Радянська армія почала наближатися до Карпат. 26 жовтня 1944 року у Середнє увійшла Радянська Армія з приходом якої змінилася влада. В перші роки радянської влади в селі почалося відновлення зруйнованих громадських будівель. Комуністична влада, здійснюючи колективізацію, масово почали відбирати землю, худобу, зерно та різні сільскогоподарські речі у заможних і середніх селян. В квітні 1947 року був створений колгосп. Першим керівником колгоспу був Ф. Шингляк. У 1952—1953 роках був переданий на баланс радгоспу колишній завод з виробництва шампанських вин і перебудований у винний завод. Середнянський колгосп посівши перше місце зі збору врожаю, а по валовому збору друге в Закарпатті. У1949 році більшість селян Середнього стали членами колгоспу, відбулася суцільна колективізація. В 1950 році обидва колгоспи об'єдналися в сільськогосподарську артіль ім. Кірова, до якої трохи згодом приєднався колгосп ім. Щорса із села Вовкове. Укрупнений колгосп мав у своєму розпорядженні 659 га орної землі, 100 коней, 427 голів великої рогатої худоби, 210 свиней, 300 овець. У 1959 році з колгоспом ім. Кірова об'єдналися ще дві невеликі артілі: ім. Кутузова (село Чертеж) і «30 років Радянської Армії» (село Дубрівка). Колгосп став великим, багатогалузевим господарством, у розпорядженні якого знаходиться 4372 га землі й міцна матеріальна база. В 1968 році тут нараховувалося 21 трактор, 15 вантажних автомашин, 8 комбайнів та багато іншої техніки. Наприкінці 1959 до колгоспу «Середнянський» був приєднаний колгосп «Україна» (село Ірлява) з розвиненим тваринництвом. Колгосп Середнього мав допоміжні промислові підприємства (два млини, лісопилку, каменоломню), займався традиційним промисловим виноробством. Парторганізація і правління колгоспу велику увагу зветали на розстановку кадрів. Основна частина комуністів зайнята безпосередньо в сфері матеріального виробництва: на тваринницькій фермі працювало 25 комуністів, у рільництві— 6, механізаторами і трактористами— 14 комуністів. Урожайність колгоспу зростала з року в рік. Так в 1964 році у колгоспі зібрано по 17 цнт. зернових з га, 120 цнт. картоплі, 45 цнт. кукурудзи, 17 цнт. тютюну, 45 цнт. винограду. В колгоспі є 428 га. виноградників. Новим п'ятирічним планом намічено було довести їх загальну площу в 1970 році до 700 га. Підвищувалося і грошова оплата праці. Якщо в 1965 році колгосп виплатив на трудодні 290,6 тис. крб., то в 1966 році— 308 тис. карбованців. Заслуженою пошаною в Середньому користувався колишній батрак, а потім кращий їздовий В.А.Біланич, знатний виноградар Ю.К. Мучичко, І.Й. Бакош, В.М. Олеан та інші. Всі вони були внесені у районну «Книгу пошани ветеранів праці». В 1967 році загальні збори колгоспу присвоїли їм звання почесного колгоспника. Орденом Трудового Червоного Прапора були нагороджені: О. Федорняк, К. Ваш, В. Шпонтак, Р. Шпонтак, Є. Андрейчик. У Середньому був також садвинрадгосп— велике спеціалізоване господарство, утворене в 1946 році на базі 28 га поміщицьких виноградників та 33 га виноградників підсобного господарства в с. Вел. Геївці. У 1947 році радгосп мав лише одну автомашину, 2 пари волів і 1 пару коней. Всього в радгоспі працювало 55 робітників. У наступні роки радгосп розширив своє господарство. В 1950 році він мав уже 98 га плодоносних виноградників, на яких зібрав по 41,3 цнт винограду з кожного га. За високі врожаї 12 кращих робітників радгоспу дістали урядові нагороди: в тому числі: О.В. Онуфер була удостоєна ордена Леніна, М.І. Бобок, А.І.Сабовчик, І.Ю. Сембер— ордена Трудового Червоного Прапора. На кінець п'ятої п'ятирічки Середнянський винрадгосп зайняв перше місце по врожайності, а по валовому збору— друге у Закарпатському винтресті. Особливо відзначилася бригада І.Ю. Сембера, яка виростила по 80 цнт. винограду з кожного гектара. В наступні роки винрадгосп швидкими темпами розширював площі виноградників, і тепер став провідним господарством у районі. Площа виноградників і садів перевершувала в ті часи - 1000 гектарів. Винрадгосп мав свій завод первинної переробки вин, кілька виноробок та підвали для доведення до кондицій і зберігання витриманих вин. В урожайні роки завод переробляв по 3,5 тис. тонн винограду.[3] [4]

Біля Середнього до 1976 р. проходила вузькоколійна залізниця Ужгород— Анталовці.

ГРАБИНИ

Невеликий населений пункт Грабини був об'єднаний із селищем Середнє згідно рішення облвиконкому Закарпатської області №155 від 15.04.1967 р.

Перша згадка у другій половині ХІХ ст.

Сучасність

Виробництво

  • Державне підприємство "Агропромислова фірма "ЛЕАНКА"[5] (угорською-„дівчинка“)— підприємство з виноробства, виробництва та переробки сільськогосподарської продукції (винограду, зерна, молока, фруктів). Засноване у 1994 році на базі колишнього радгоспу. У даний час - це останнє державне виноробне підприємство в Україні. Відоме своїми марочними виноградними винами: сухе біле "Променисте"[6], сухе біле "Середнянське"[7], "Троядна Закарпаття"[8], "Ізабелла" десертна[9], ординарними виноградними винами[10], а також історичними винними підвалами XVI століття з дегустаційним залом, винотекою[11].

Релігійні конфесії та храми

Ікона мироточить
Ікона мироточить

У Середньому є три діючі релігійні храми:

  • Храм Успіння Пресвятої Богородиці (1810 р.) православної релігійної громади Української православної церкви. Це типова базилічна, однонавна церква стоїть на пагорбі в центрі селища. Іконостас походить з часу спорудження церкви. Перед церквою два хрести. Перший поставив Михайло Молнар у 1911 p., інший у 1897 р. перенесли до церкви із старого кладовища “Валник” у 1977 році.
  • Храм (костел) Св. Луки, євангеліста (1805 р.) римсько-католицької релігійної громади. Біля костелу знаходяться могили його пароха - Андрія Цімбака (Andreás Cimbák) та інших відомих в минулому мешканців.
  • Греко-католицький храм Успіння Пресвятої Богородиці, греко-католицької релігійної громади, яка належить до Мукачівської греко-католицької єпархії, розташований у центральній частині селища. У ніч з п'ятниці на суботу (20.05.2016 р.) у греко-католицькому храмі Успіння Пресвятої Богородиці замироточила ікона Пресвятої Богородиці з маленьким Ісусом на руках.[12] Цікавою є каплиця біля греко-католицької церкви. Ця невелика, вишуканих пропорцій споруда нагадує в зменшеному вигляді муровані готичні храми, зберігаючи гострий шпиль, стрілчасті арки і навіть мініатюрні контрфорси. В селищі планують споруджувати новий храм, проект якого розробив ужгородський архітектор А. Медвецький. У 1950 р. у період гонінь тодішньої влади на греко-католицьку церкву пароха Середнього Йосипа Уйгелі засудили і він перебував у концтаборі до 1956 р. Після легалізації та відновлення діяльності греко-католицької церкви він знову працював у єпархії.

Освіта

У селищі Середнє функціонує загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, у якій працює 70 вчителів і навчається 885 учнів. У школі є 2 спортзали— для учнів початкових класів та учнів 5-11-х класів, а також спортивний майданчики та футбольний майданчик зі штучним покриттям. Обладнано 2 комп'ютерні класи, кабінети початкового навчання, англійської мови, фізики, хімії, математики, української мови. У школі є великий актовий зал, бібліотека, майстерні з технічної та обслуговуючої праці. Учні старшої школи (10— 11 класи) навчаються за двома профілями: фізико-математичним та історичним. При школі працюють спортивні секції, хорові, танцювальні, образотворчо-мистецькі та туристично-краєзнавчі гуртки. Проводяться факультативні та індивідуальні заняття, учні вивчають словацьку мову.

Окрім цього діє дитяча школа мистецтв, в якій займається близько 200 дітей з Середнього та з навколишніх сіл. Дошкільним вихованням займаються вихователі дитячого садка, який було збудовано в 1988 році.

Культура

При греко-католицькому храмі створено Молодіжний центр у 2007 році. Перші основи центру заклав парох храму о.Іван Ісайович. За його ініціативи було залучено перших членів центру, організовано перші спільні акції, поїздки, катехитичний гурток, церковний хор. З 2012 року носить назву МО «Голос Серця». 2010 року вихованці центру зайняли друге місце у районних змаганнях з футболу; 2012 року— перше місце у районних змаганнях та Кубок з футболу імені Теодора Ромжі. 2012 року МО «Голос Серця» зайняв перше місце на Фестивалі духовної пісні. Початок 2013 року— виступ МО «Голос Серця» у філармонії м. Ужгород.[13]

У 2012 році МО «Голос Серця» перемогла у пісенному конкурсі «Духовна Пісня». За правилами конкурсу переможець організовує наступний фестиваль. Тому з 26.07.2013 по 28.07.2013 року «Духовна Пісня» пройшла в селищі Середнє.[14]

Пам'ятки та цікаві, туристичні місця

  • Туристична марка №3[15] — руїни Середнянського замку, збудованого за легендами лицарями тамплієрами у XII ст.
  • Туристична марка №11[16]— історичні винні підвали XVI ст., які належать Державному підприємству АПФ «ЛЕАНКА».
  • Храм Успіння Пресвятої Богородиці, (Мукачівська греко-католицька Єпархія).
  • Храм Успіння Пресвятої Богородиці (1810), (Українська Православна церква).
  • Храм Св. Луки євангеліста (1805). (Римсько-католицька церква).
  • Палац барона Гіланьї Шандора.
  • Каплиця Всіх Святих

Відомі уродженці

Населені пункти— побратими

Галерея

  • Руїни Середнянського замку
    Руїни Середнянського замку
  • Будинок барона Гіланьї і 2 церкви смт. Середнє (фото 1935 р.)
    Будинок барона Гіланьї і 2 церкви смт. Середнє (фото 1935 р.)
  • Винні підвали 16 ст. у Середньому
    Винні підвали 16 ст. у Середньому
  • Будинок барона Гіланьї в смт. Середнє (2014 р.)
    Будинок барона Гіланьї в смт. Середнє (2014 р.)
  • Карта
    Карта

Примітки

  1. ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України». ukrstat.gov.ua.
  2. ↑ Чисельність наявного населення України на 1 січня 2021 року (PDF). Державна служба статистики України.
  3. ↑ Середнє, Ужгородський район, Закарпатська область » Історія міст і сіл Української РСР.
  4. ↑ Історія міст і сіл Української РСР. Закарпатська область.djvu/694 // СЕРЕДНЄ. https://uk.wikisource.org/.
  5. ↑ Державне підприємство "АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА "ЛЕАНКА" — Опендатабот//. opendatabot.ua. 17 листопада 2023.
  6. ↑ Виноградне вино столове сухе марочне біле „Променисте” | ЛЕАНКА, АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА, ДП | Закарпатська обл., Ужгородський р-н, смт. Середнє, вул. Шевченка, 6 | 00413819. leanka.business-guide.com.ua.
  7. ↑ Вино виноградне марочне столове сухе біле „Середнянське” | ЛЕАНКА, АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА, ДП | Закарпатська обл., Ужгородський р-н, смт. Середнє, вул. Шевченка, 6 | 00413819. leanka.business-guide.com.ua.
  8. ↑ ТРОЯНДА ЗАКАРПАТТЯ | ЛЕАНКА, АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА, ДП | Закарпатська обл., Ужгородський р-н, смт. Середнє, вул. Шевченка, 6 | 00413819. leanka.business-guide.com.ua.
  9. ↑ ІЗАБЕЛЛА ДЕСЕРТНА | ЛЕАНКА, АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА, ДП | Закарпатська обл., Ужгородський р-н, смт. Середнє, вул. Шевченка, 6 | 00413819. leanka.business-guide.com.ua.
  10. ↑ Вина виноградные | ЛЕАНКА, АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА, ДП | Закарпатська обл., Ужгородський р-н, смт. Середнє, вул. Шевченка, 6 | 00413819. leanka.business-guide.com.ua.
  11. ↑ Винотека | ЛЕАНКА, АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА, ДП | Закарпатська обл., Ужгородський р-н, смт. Середнє, вул. Шевченка, 6 | 00413819. leanka.business-guide.com.ua.
  12. ↑ UA-Reporter». Архів оригіналу за 25 травня 2016.
  13. ↑ Офіційний сайт МО «Голос Серця». Архів оригіналу за 15 липня 2015.
  14. ↑ Сторінка фестивалю «Духовна Пісня». Архів оригіналу за 23 вересня 2013.
  15. ↑ Туристична марка №3. Руїни середньовічного замку - Середнє. www.turystycni-marky.com.ua.
  16. ↑ Туристична марка №11. Історичні винні підвали 1557- Середнє. //www.turystycni-marky.com.ua.
  17. ↑ Голос Карпат. Архів оригіналу за 29 січня 2019.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "розподіл за мовою", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.

Посилання, джерела та веб-русурси

Середнє
у сестринських Вікіпроєктах
s: Теми у Вікіджерелах?
П: Проєкт «Населені пункти України»
CMNS: Середнє у Вікісховищі?
Смт
Села
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Середнє_(селище)&oldid=41783920