Янош Арань: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 45: Рядок 45:
{{бібліоінформація}}
{{бібліоінформація}}
{{Угорська література}}
{{Угорська література}}
{{Bio-stub}}
{{Hungary-bio-stub}}
{{поет-доробити}}


{{DEFAULTSORT:Арань Янош}}
{{DEFAULTSORT:Арань Янош}}

Версія за 20:20, 23 вересня 2017

Див. також: Арань (значення)
Арань Янош
угор. Arany János
Народився 1 березня 1817(1817-03-01)
Надьсалонт
Помер 22 жовтня 1882(1882-10-22) (65 років)
Будапешт
·пневмонія
Поховання Керепеші
Країна  Угорщина[1]
Діяльність поет
Alma mater Реформатський колегіум Дебрецена (1836)
Мова творів угорська
Magnum opus поема «Толді» (1847—1879)
Членство Угорська академія наук і Товариство Кішфалудіd
У шлюбі з Юліанна Ерчеїd
Діти Julianna Aranyd і Ласло Арань
Автограф
Нагороди
Королівський угорський орден Святого Стефана

CMNS: Янош Арань у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Могила Яноша Араня

Янош Арань (угор. Arany János; 1 березня 1817, Надьсалонт — †22 жовтня 1882, Будапешт) — найвідоміший угорський епічний поет 19 століття; друг Шандора Петефі; учасник революції 18481849. Історичні поеми (Толді), балади, лірика; переклади творів Шекспіра та Арістофана.

Батько поета і фольклориста Ласло Араня.

Творчість

Перший твір — сатира «Втрачена конституція» (1845).

Арань брав участь у революції 1848—1849 років, редагував газету «Друг народу».

Найкращий його твір — поема «Толді» (1847—1879). В баладі «Уельські барди» (1857) оспівує мужність патріотів, які не схиляються перед чужоземними загарбниками, висуває ідею національного визволення народу і виступає проти монархічної сваволі.

Поеми, роман у віршах, елегії, балади, ліричні вірші Араня глибоко демократичні за змістом. Араню належать перші переклади творів Гоголя угорською мовою.

Примітки

  1. а б в LIBRIS — 2012.
  2. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Література