Станиславівське воєводство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Станіславське воєводство)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Станиславівське воєводство

пол. Województwo stanisławowskie

POL województwo stanisławowskie II RP COA.svg
Герб Станиславівського воєводства (проект)
Адм. центр Станиславів
Найбільше місто Станиславів
Країна Flag of Poland (1928–1980).svg Польська Республіка
Регіон Галичина
Межує з: Львівське воєводство,
Тернопільське воєводство,
Радівецький жудець,
Сторожинецький жудець,
Чернівецький жудець,
Підкарпатська Русь
Повіти 16
Офіційна мова польська
Населення
 - повне 1 339 191 (1921); 1 480 300 (1931)
 - густота 72,9 (1921); 87,5 (1931)
Площа
 - повна 18 368 км² (1921); 16 894 км² (1939) км²
Дата заснування 3 грудня 1920
Дата ліквідації 19 вересня 1939 (де-факто)
воєвода останній — Ярецький Станислав
Адреса Станиславів, вул. Карпінського, 7
Скорочення ST
Станиславівське воєводство на карті Другої Речі Посполитої

Станиславівське воєводство на карті Другої Речі Посполитої
Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Станиславівське воєводство
Станиславівське воєводство: адміністративний поділ, 1938. Земських повітів — 12; міських повітів — 28; сільських ґмін — 119.
Івано-Франківськ. Адміністративний будинок Станиславівського воєводства
Івано-Франківська область на карті України

Станиславівське воєводство — адміністративно-територіальна одиниця Польської Республіки, її найпівденніше воєводство вздовж тодішнього польсько-румунського кордону. Утворене 3 грудня 1920 року[1] з 16 повітів з адміністративним центром в Станиславі на анексованих Польською республікою землях Західноукраїнської Народної Республіки.

Станиславівське воєводство охоплювало повністю сучасну Івано-Франківську область, а також (у поділі на райони до 2020 року) Стрийський, Сколівський, Жидачівський, Миколаївський райони Львівської області України.

17 грудня 1920 року польський сейм ухвалив закон «Про надання землі солдатам Війська Польського», виконуючи свою обіцянку під час війни з більшовиками, коли Варшава опинилася під загрозою захоплення. Уряд заходився реалізовувати свою обіцянку на українських землях, де розпочалося так зване осадництво — створення польських поселень з селян і колишніх військових.

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність населення за переписами:

  • 1921 р. — 1 339 191,
  • 1931 р. — 1 480 285.

Більшість населення Станиславівського воєводства становили українці. Опубліковані польським урядом цифри про національний склад за результатами перепису 1931 року були спростовані сучасниками[2] і за ними українці нібито становили лише 68 % населення воєводства або 1 006 400 осіб, у той же час поляки нібито становили аж 23 % (340 400 осіб), а євреї — 7 % (103 600 чол.) населення воєводства. Недостовірність поданих цифр спричинена не тільки зарахуванням поляками всіх римо-католиків (хоча серед них третину становили українці-латинники) та частини греко-католиків (цього віросповідання дотримувалися винятково українці) та юдеїв (ними були винятково євреї), а й «повна фантастичність» цифр Тлумацького повіту. Поляки та євреї проживали головним чином у містах, де вони становили більшість населення, особливо у Станиславові, Стрию, Коломиї, Снятині, Сколе і т. д.

На 01.01.1939 у воєводстві проживало 1 581 625 мешканців (1 183 785 українців-грекокатоликів — 75 %, 70 625 українців-латинників — 4 %, 145 470 поляків — 9 %, 13 790 польських колоністів міжвоєнного періоду — 1 %, 145 810 євреїв — 9 % і 22145 німців та інших національностей — 1 %)[3].

Густота населення воєводства була неоднорідною: прикарпатські та наддністрянські повіти були значно густіше заселені, ніж гірські карпатські повіти.

Головними містами воєводства були Станиславів, Коломия, Стрий i Снятин.[4].

Мова[ред. | ред. код]

Мовний склад населення Станиславівського воєводства за даними перепису 1931 року[5]

  • українська — 1 018 303 (68,8 %)
    • українська — 693 175
    • руська (галицька) — 325 128
  • польська — 332 175 (22,4 %)
  • єврейська — 109 378 (7,3 %)
    • їдиш — 101 256
    • іврит — 8 122
  • німецька — 16 737 (1,1 %)
  • російська — 225 (0,02 %)

Рідна мова населення повітів Станиславівського воєводства за переписом 1931 року, %[5]

повіт населення українська польська єврейська німецька
Городенківський 92 894 64,5 29,9 5,4 0,0
Долинський 118 373 70,9 17,9 7,6 3,4
Жидачівський 83 817 72,9 19,6 5,6 1,7
Калуський 102 252 75,8 18,2 5,0 0,9
Коломийський 176 000 62,8 29,5 6,4 1,1
Косівський 93 952 85,0 7,2 7,2 0,0
Надвірнянський 140 702 79,7 12,0 7,8 0,2
Рогатинський 127 252 66,7 28,4 4,8 0,0
Снятинський 78 025 71,8 22,1 5,6 0,4
Станиславівський 198 359 60,6 24,7 13,6 0,9
Стрийський 152 631 69,6 16,5 10,1 3,6
Тлумацький 116 028 57,5 38,7 3,2 0,4
Станиславівське воєводство 1 480 285 68,8 22,4 7,4 1,1

Релігія[ред. | ред. код]

Релігійний склад населення за переписом 1931 року[5]

Релігійний склад населення повітів Станиславівського воєводства за переписом 1931 року, %[5]

повіт населення греко-католики римо-католики юдеї православні
Городенківський 92 894 75,1 16,7 8,1 0,1
Долинський 118 373 75,8 13,2 8,8
Жидачівський 83 817 75,3 18,0 6,3
Калуський 102 252 78,9 14,1 6,1
Коломийський 176 000 68,9 18,1 11,9 0,1
Косівський 93 952 86,1 5,3 8,3 0,1
Надвірна 140 702 80,3 10,8 8,3 0,1
Рогатинський 127 252 71,0 21,3 7,4
Снятинський 78 025 79,1 11,1 9,1 0,1
Станиславівський 198 359 62,4 21,4 14,9 0,1
Стрийський 152 631 70,8 15,3 11,2 0,1
Тлумацький 116 028 66,0 27,1 5,8
Станиславівське воєводство 1 480 285 72,9 16,6 9,4 0,1

Освіта[ред. | ред. код]

За переписом 1931 р. серед населення Станиславівського воєводства старше 10 років вміли читати та писати 62,2 %, вміли тільки читати 0,5 %, а 36,6 % населення не вміли читати і писати.[5]

Серед юдеїв вміли читати і писати 86,2 % населення старше 5 років, серед римокатоликів — 77,1 %, серед грекокатоликів — 54,0 %.[5]

Вміння читати і писати серед населення старше 10 років за даними перепису 1931 р., %[5]

повіт населення вміють читати
і писати
вміють тільки
читати
не вміють
читати і писати
невідомо
Городенківський 69 740 54,3 0,6 44,2 0,9
Долинський 87 736 59,5 0,5 39,0 1,1
Жидачівський 62 014 76,9 0,6 22,2 0,3
Калуський 74 946 63,9 0,4 35,3 0,4
Коломийський 135 152 62,7 0,6 36,3 0,4
Косівський 72 627 42,3 0,4 55,5 1,8
Надвірна 103 285 46,8 0,5 52,0 0,7
Рогатинський 94 514 72,3 0,6 26,5 0,7
Снятинський 61 320 60,6 0,3 38,5 0,6
Станіславівський 150 105 71,7 0,6 27,1 0,7
Стрийський 114 420 70,7 0,5 28,3 0,6
Тлумацький 86 311 55,9 0,7 42,5 0,9
Станиславівське воєводство 1 112 170 62,2 0,5 36,6 0,7

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Станиславівське воєводство межувало на північному заході з Львівським воєводством, на північному сході з Тернопільським воєводством, на південному заході — з Підкарпатською Руссю Чехословаччини, південному сході — з Північною Буковиною Королівства Румунія.

  • У 1921 році Станиславівське воєводство поділялось на 16 повітів.

1 квітня 1929 р. ліквідовано Печеніжинський повіт, а його територію приєднано до Коломийського повіту.[6]

17 квітня 1931 р. зі Станиславівського воєводства відокремлено Турківський повіт, який включено до Львівського воєводства.[7]

1 квітня 1932 р. ліквідовано Богородчанський повіт, a його територію приєднано до Надвірнянського та Станиславівського повітів і ліквідовано Сколівський повіт, а його територію приєднано до Стрийського повіту.[8] Отож, надалі Станиславівське воєводство поділялось на 12 повітів (включали 746 сільських ґмін і 26 міських)[9].

В ході адміністративної реформи місцевого самоврядування 1934 року змінена структура повітів і воєводство нараховувало 901 громаду, об'єднану в 119 сільських ґмін і 28 міських[10].

Площа територій повітів воєводства подана станом на 1939 р. У випадку ліквідації або зміни приналежності до воєводства територія повітів подана на останній рік існування в межах цього воєводства. Кількість населення подана на основі перепису населення 1931 р. в Польській республіці. У випадку ліквідованих або приєднаних до інших воєводств повітів кількість населення подається на підставі перепису населення 1921 р. в Польській республіці.

Повіт Площа.км² Кількість населення Центр повіту Кількість населення
Станиславівське воєводство
Богородчанський (do 1932) 854 70 212 Bohorodchany gerb.png Богородчани 2 615
Городенківський 849 92 900 POL Horodenka COA.svg Городенка 12 200
Долинський 2397 118 400 Coat of Arms of Dolyna.svg Долина 9 616
Жидачівський 883 83 800 POL Żydaczów COA.svg Жидачів 4 534
Калуський 1137 102 300 POL Kałusz COA.svg Калуш 12.100
Коломийський 1339 176 000 POL Kołomyja COA.svg Коломия 33 800
Косівський 1839 93 900 POL Kosów Huculski COA.svg Косів 5 653
Надвірнянський 2472 140 700 POL Nadwórna COA.svg Надвірна 8 716
Печеніжинський (до 1929) 496 43 085 UKR Pechenizhyn COA.svg Печеніжин 5 984
Рогатинський 1147 127 300 Coat of Arms of Rohatyn.svg Рогатин 7 513
Сколівський (до 1932) 1268 50 310 Skole city coa XVII.png Сколе 5 989
Станиславівський 1249 198 400 POL Stanisławów COA.svg Станиславів 60 000
Стрийський 2081 152 600 Coat Of Arms of Stryi (XVI–XVIII).png Стрий 30 500
Снятинський 567 78 000 Sniatyn coa IIRP.png Снятин 10 800
Тлумацький 934 116 000 Tlumach coat of arms.svg Тлумач 6 836
Турківський (до 1931) 1459 76 645 Turka city coa 1928.png Турка 10 030

Воєводи Станиславівського воєводства[ред. | ред. код]

Ліквідація[ред. | ред. код]

Припинило існування після анексії Західної України Союзом Радянських Соціалістичних Республік. З 10 повітів Станиславівського воєводства 27 листопада 1939 р. було утворено Станіславську область Української Радянської Соціалістичної Республіки, а Жидачівський і Стрийський повіти включені до складу Дрогобицької області УРСР.

У 1945—1946 р. з території колишнього Станиславівського воєводства репатрійовано 97,3 тис. поляків[11].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ustawa z dnia 3 grudnia 1920 r. o tymczasowej organizacji władz administracyjnych II instancji (województw) na obszarze b. Królestwa Galicji i Lodomerji z W. Ks. Krakowskiem oraz na wchodzących w skład Rzeczypospolitej Polskiej obszarach Spisza i Orawyisap.sejm.gov.pl
  2. В. Кубійович. Національні відносини в Галичині в світлі перепису з 9.12.1931 р. // «Вістник»: місячник літератури, мистецтва, науки й громадського життя. — Кн. 3. — Львів, 1936. — С. 211-223.
  3. Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідньої України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — XXXI + 175 с. Володимир Кубійович. Етнографічна карта південнозахідньої України (Галичини). 1:250,000. Формат карти: 150 х 141 см. / Published by Association of Ukrainian Former Combatants in Great Britain. Видано коштом і заходами Об'єднання бувших Вояків Українців у Великій Британії. Наукове товариство імені Шевченка. Інститут національних дослідів. Мюнхен, Молоде життя, 1983.
  4. Romer, Eugenjusz. Powszechny atlas geograficzny. — Lwów-Warszawa,1928, mapa 47
  5. а б в г д е ж Drugi Powszechny Spis Ludności 1931 — Województwo stanisławowskie
  6. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 16 marca 1929 r. o zniesieniu powiatu peczeniżyńskiego w województwie stanisławowskiem. isap.sejm.gov.pl
  7. Ustawa z dnia 20 marca 1931 r. o wyłączeniu powiatu turczańskiego z województwa stanisławowskiego.isap.sejm.gov.pl
  8. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 7 stycznia 1932 r. w sprawie zniesienia oraz zmiany granic niektórych powiatów na obszarze województwa stanisławowskiego.isap.sejm.gov.pl
  9. Зібрання розпоряджень Станиславівського воєводського управління, 1932, с. 44 (пол.)
  10. Зібрання розпоряджень Станиславівського воєводського управління, 1934, с. 88 (пол.)
  11. (пол.) Grzegorz Hryciuk, Przemiany narodowościowe i ludnościowe w Galicji Wschodniej i na Wołyniu w latach 1931—1948, Toruń 2005, Wyd. Adam Marszałek, ISBN 83-7441-121-X, s. 334.

Джерела[ред. | ред. код]