Вулиця Валова (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Валова
Львів
Lviv, Valova street (5).jpg
Район Галицький
Загальні відомості
Протяжність 380 м
Координати початку 49°50′26″ пн. ш. 24°02′09″ сх. д. / 49.8405917° пн. ш. 24.0358750° сх. д. / 49.8405917; 24.0358750Координати: 49°50′26″ пн. ш. 24°02′09″ сх. д. / 49.8405917° пн. ш. 24.0358750° сх. д. / 49.8405917; 24.0358750
Координати кінця 49°50′21″ пн. ш. 24°01′50″ сх. д. / 49.8393472° пн. ш. 24.0306278° сх. д. / 49.8393472; 24.0306278
Поштові індекси 79008[1]
Транспорт
Рух односторонній
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Поштові відділення № 8 вул. Валова, 14[1]
Зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Вулиця Валова (Львів) на Вікісховищі
Будинок № 2, вигляд з площі Галицької
Будинки № 7 і 9. Початок ХХ століття
Будинок № 11
Будинок № 14, збудований 1888 року для Товариства ім. Качковського.
Будинок № 16
Будинок № 20 і фрагмент оборонного муру.
Будинок № 23
Будинок № 25
Будинок № 27
Будинок № 29

Ву́лиця Вало́ва — вулиця в Галицькому районі Львова, поблизу колишнього середмістя.

Опис[ред. | ред. код]

Вулиця розташована у Галицькому районі Львова. Простягається із заходу на схід від площі Міцкевича до вулиці Підвальної. Нумерація бере початок від площі Міцкевича. З'єднується з такими вулицями:

Рух транспорту по вулиці дозволений лише на ділянці між пл. Галицькою і вул. Підвальною і лише у напрямку до Підвальної. В'їзд із Підвальної заборонений. У місці перетину із вулицею Галицькою Валову перекрито і під будинками № 7, 9 і 11 влаштовано платний паркінг. Ділянка вулиці навпроти будинку № 5 для автомобільного руху перекрита повністю і використовується як літній майданчик кав'ярні «К'Кава». Наступна ділянка перекритої вулиці — від будинку № 5 до пл. Міцкевича використовується для проїзду до підземного гаражу «Укрсоцбанку».

Історія[ред. | ред. код]

Вулиця виникла на початку XIX століття після того, як було розібрано південний міський мур (1777 рік). Спочатку на місці колишнього муру і прилеглих ділянок утворено вулицю Нову (нині Братів Рогатинців). 1811 року було засипано рів перед садом Монастиря бернардинів і через сад продовжено вулицю Шкоцьку (нинішня Сербська) до теперішньої пл. Соборної[2]. Так Шкоцька перетнула майбутню вулицю Валову. У засипаному рові влаштовано каналізаційний колектор, для будівництва якого застосовано матеріали з розібраного міського муру[3]. Пізніше, у 1818 році, на місці валів, що оточували Високий мур, прокладено вулицю Валову. Протягом усього часу свого існування вулиця не змінювала назви.

Археологічні дослідження[ред. | ред. код]

2002 року на розі вулиць Валової і Підвальної, під час реконструкції дороги і трамвайної колії на вулиці Підвальній, Архітектурно-археологічною службою Управління охорони історичного середовища проведено дослідження, котре підтвердило присутність залишків «Королівської бастеї» третьої лінії міських оборонних укріплень, що збігається з картографічними даними. Виявлено також багато уламків побутових речей, зокрема посуду, а також цегли, кахлів XVIXVIII століть[4].

У 20022003 роках на місці зруйнованого будинку № 15, а також на території за адресою вулиця Братів Рогатинців 18, тією ж службою проведено охоронно-рятівні дослідження ділянки площею 245 м². Знайдено залишки другої лінії оборонних укріплень XVXVI століть, т. зв. «низький мур». Кам'яні фундаменти муру датуються 1412 роком. Знайдено також фрагменти посуду, взуття та інші речі широкого вжитку. Деякі з них позначені печатками зі шведською геральдикою[5].

Будівлі[ред. | ред. код]

  • № 1. Тут 1847 року заснував свою майстерню львівський скульптор італійського походження Паскуале Джованні Заккі. Заклад спеціалізувався на станковій та монументально-декоративній скульптурі. Після смерті Паскуале Джованні у 1881 році, справу батька продовжили його сини Віктор і Ян Олександр. 1911 року майстерню закрито.[6] Будинок до нашого часу не зберігся.
  • № 5. Будинок на розі з вулицею Галицькою. Виник на місці мурів Галицької брами. Початково це були три окремих домоволодіння із невеликими будинками, зведеними наприкінці XVIII століття. На початку XIX ст. усі три будинки перебудовано в одну триповерхову кам'яницю. 1873 року збудовано триповерховий дворовий флігель на місці давнішого одноповерхового. 1902 року вхід перенесено з вулиці Галицької на фасад від вулиці Валової.[9] Перший поверх займає кав'ярня «К'Кава», наріжну із вулицею Галицькою частину — відділення № 1 «Плюс Банку»[10].
  • № 7. Кам'яниця Балабанівська. (інша адреса — вул. Галицька, 21) — шестиповерховий колишній прибутковий будинок на розі з вулицею Галицькою. На першому поверсі розташований операційний відділ львівського відділення «Ощадбанку» № 6319 і відділення «Ukrsibbank BNP Paribas Groupу» № 925. На інших поверхах знаходиться Управління соціального захисту Львівської міської ради та Державне спеціалізоване видавництво «Світ». Будинок вважається одним із найкращих зразків раціональної постсецесії[11] в архітектурі Львова. Зведений 1910 року за проектом архітектора Альфреда Захаревича та Юзефа Сосновського на замовлення доктора Теодора Балабана. 8 барельєфів між вікнами другого поверху виконані Зигмунтом Курчинським. У 1931 році дім куплено Галицькою ощадною касою і тоді ж проведено перепланування та реконструкцію фасаду першого поверху в стилі конструктивізму за проектом Вавжинця Дайчака[12]. Початково тут були дві менші житлові кам'яниці (№ 21 і 23 на вулиці Галицькій). Одна з них походила ймовірно з 1798 року і стояла на місці ще давнішої, збудованої замість розібраної перед цим Галицької брами.[13]
  • № 9. — На першому поверсі розміщене відділення «Ощадбанку» № 6319. Будинок зведено за проектом фірми Альфреда Захаревича і Юзефа Сосновського у 1911 році, для банку «Львівського». Фасад прикрашений чотирма барельєфами виконаними Зигмунтом Курчинським (алегорії мистецтва, промисловості та економіки). Інтер'єри первісно мали живописне оздоблення. В операційній залі не збереглись вітражі авторства Захаревича, які гармоніювали з позолоченою ліпниною. Інтер'єр будинку втратив залишки сецесійного декору після реконструкції 2000 року.[14]
  • № 11. В будинку розташовано офіс та головне відділення ПАТ «Ідея Банк», а також - центр обслуговування абонентів компанії «Київстар». Споруджений у 1909 році за проектом Артура Шлеєна у дусі модернізованої готики[15]. Скульптури лицарів виконав Тадеуш Блотницький[16]. Помилки у застосуванні штучного каменю з часом призвели до руйнування скульптур. 2007 року скульптори Олег Капустяк та Юрій Полідович виконали їх реставрацію.[17]
Докладніше: Валова 11
  • № 13. На першому поверсі розміщена кав'ярня «Соната» і магазин мисливського спорядження «Мисливець». Збудований у 19111912 роках, як прибутковий будинок Адольфа Левіна спілкою архітекторів Вітольда Мінкевича і Владислава Дердацького[18]. Фасад оздоблено рельєфами Зигмунта Курчинського[19].
  • № 15. На першому поверсі розміщується відділення № 2 «Астра Банку», відділення № 2 банку «Фінансова ініціатива», регіональне управління № 7 банку «АктаБанк»[23] і «Галицьке» відділення банку «ВТБ»[24][25][26]. Будинок спроектований у 2002 році архітектором Олександром Базюком. Замовником виступало ТзОВ «Консоль» (Сімферополь). Конфлікт, що виник довкола будівництва будинку, призвів до відставки голови Управління охорони історичного середовища, Миколи Гайди, котрий вважав будівництво незаконним[27][28]. Попередня кам'яниця, збудована у 17881789 роках, завалилась 25 березня 1995 року. 1997 року була розібрана. Металеві решітки її балконів були ідентичні до будинку на площі Ринок, 45.[29] Археологічне дослідження на місці зруйнованого будинку виявило залишки мурів XVXVI ст., локалізація яких не збігалась із даними з історичних документів[5][30].
  • № 16. Дім зведено у 1840-х роках. На початку XX ст. це був один з будинків, де розміщувалось управління XI армійського корпусу. Управління займало також сусідній будинок № 6 на нинішній пл. Соборній[31]. У міжвоєнний період тут розташовувалось Командування львівського гарнізону[32].
  • № 20. У будинку знаходиться Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради[36] і ресторан «Бернардинське подвір'я».
  • № 23. На першому поверсі розташований «Edison Pub» (вхід з вулиці Архівної). У цьому будинку мешкав і у 1946 році помер вчений-дерматолог Роман Лещинський[38].
  • № 25. На першому поверсі розташована «Ресторація на Валовій»[39]. Будинок у стилі пізнього класицизму збудований у 1843 році[40].
  • № 27. Перший поверх займає магазин церковних тканин.
  • № 29. Збудований у 1848 році у стилі пізнього класицизму[40].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Перелік вулиць і поштових відділень на сайті львівської дирекції Укрпошти Архівовано 22 вересень 2010 у Wayback Machine. Переглянуто 31 серпня, 2010
  2. Вуйцик В. С. Будівельний рух у Львові другої половини XVIII ст. // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Том 241 (CCXLI), 2001. — С. 116.
  3. Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів. Архітектурно-історичний нарис. — Київ : Будівельник, 1989. — С. 111. — ISBN 5-7705-0178-2.
  4. Мацкевий Л. Г. Археологічні… — С. 70—71.
  5. а б Мацкевий Л. Г. Археологічні… — С. 70.
  6. Biriulow J. Rzeźba… — S. 170—171.
  7. Офіційний сайт Львівської міської ради Управління державної реєстрації
  8. Księga pamiątkowa, wydana przez komisję, wybraną z łona Polskiego towarzystwa politechnicznego we Lwowie [1877—1927] / Pod. red. dr. Maksymiljana Matakiewicza. — Lwów: Nakładem Polskiego towarzystwa politechnicznego we Lwowie, 1927. — S. 7.
  9. Вуйцик В. С. Вулиця… — С. 56, 57.
  10. Офіційний сайт «Плюс Банку». Львівська область Архівовано 2 травень 2010 у Wayback Machine.
  11. Ілько Лемко. Львів, якого вже нема. Палац Справедливості // Цікавинки з історії Львова: літературно-художнє видання. — Львів : Апріорі, 2011. — С. 26. — ISBN 978-617-629-024-7.
  12. Архітектура Львова… — С. 483, 547, 548; Biriulow J. Rzeźba… — S. 201, 202.
  13. Вуйцик В. С. Вулиця… — С. 59—61.
  14. Архітектура Львова… — С. 421—422.
  15. Архітектура Львова… — С. 493.
  16. Архітектура Львова… — С. 410.
  17. Бірюльов Ю. О. Скульптура в історичному центрі Львова та проблеми її збереження // Галицька брама. — 2008. — № 12 (168). — С. 22.
  18. Архітектура Львова… — С. 490.
  19. Бірюльов Ю. О. Мистецтво львівської сецесії. — Львів : Центр Європи, 2005. — С. 105. — ISBN 966-7022-44-7..
  20. Львів, місто наших героїв / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2009. — С. 158. — ISBN 978-966-7007-79-9..
  21. Памятники истории и культуры Украинской ССР. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 311.
  22. Бірюльов Ю. О. Кузневич Вінцентій // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3. — С. 660. — ISBN 978-966-7007-99-7.
  23. АктаБанк. Офіційний сайт. Відділення та банкомати Архівовано 16 лютий 2011 у Wayback Machine.
  24. Астра Банк. Офіційний сайт. Контакти Архівовано 15 листопад 2010 у Wayback Machine.
  25. Офіційний сайт банку «Фінансова ініціатива» Відділення. Львівська область Архівовано 13 січень 2012 у Wayback Machine.
  26. Офіційний сайт банку «ВТБ» Сеть офисов. Львовская область. Архівовано 2 грудень 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  27. Західна інформаційна корпорація. 01 лютого 2005. Начальник управління охорони історичного середовища Львова Микола Гайда подав у відставку Переглянуто 11 вересня, 2010
  28. Прихід В. Мер звільняє неслухняних. Поступ, 2 лютого 2005. Переглянуто 11 вересня, 2010
  29. Вуйцик В. С. З історії львівських кам'яниць. Площа Ринок, 45 // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». —2004. — № 14. — С. 137.
  30. Щоденний Львів У Львові на вул. Валовій знайдено оборонні укріплення 15-16 ст., опису яких немає в історичних документах. 24 червня 2003
  31. Слободянюк М. В. Військовий гарнізон Львова напередодні I світової війни // Галицька брама. — 2007. — № 7—8 (151–152). — С. 9.
  32. Lwów. Ilustrowany przewodnik. — Lwów: Centrum Europy, 2003. — S. 38. — ISBN 966-7022-26-9.
  33. Gajak-Toczek M. Męskie gimnazja państwowe we Lwowie w latach 1772–1914 // Acta Universitatis Lodziensis. Folia Litteraria Polonica. — 2010. — № 13. — S. 351—352, 356. — ISSN 1505-9057.
  34. а б Офіційний сайт Верховної Ради України. Закон України Про Перелік памʼяток культурної спадщини, що не підлягають приватизації. (Валова 18, 20; Підвальна 3). Переглянуто 28 березня, 2010
  35. Офіційний сайт «Музею ідей» Контакти Архівовано 21 серпня 2010 у Wayback Machine.
  36. Офіційний сайт Львівської міської ради. Управління охорони історичного середовища
  37. Lwów. Ilustrowany… — S. 38—39.
  38. Lwów. Ilustrowany… — S. 39.
  39. «Ресторація на Валовій» офіційний сайт Контакти Архівовано 16 листопад 2010 у Wayback Machine.
  40. а б Biriulow J. Rzeźba… — S. 26.
  41. Архітектура Львова… — С. 495.
  42. а б Lwów. Ilustrowany… — S. 40.
  43. Львів, місто наших… — С. 159.

Джерела[ред. | ред. код]

Додаткова література[ред. | ред. код]