Вулиця Валова (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вулиця Валова
Львів
Lviv, Valova street (5).jpg
Район Галицький
Загальні відомості
Протяжність 380 м
Координати початку 49°50′26″ пн. ш. 24°02′09″ сх. д. / 49.8405917° пн. ш. 24.0358750° сх. д. / 49.8405917; 24.0358750Координати: 49°50′26″ пн. ш. 24°02′09″ сх. д. / 49.8405917° пн. ш. 24.0358750° сх. д. / 49.8405917; 24.0358750
Координати кінця 49°50′21″ пн. ш. 24°01′50″ сх. д. / 49.8393472° пн. ш. 24.0306278° сх. д. / 49.8393472; 24.0306278
Поштові індекси 79008[1]
Транспорт
Рух односторонній
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Поштові відділення № 8 вул. Валова, 14[1]
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
commons:Вулиця Валова у Вікісховищі
Будинок № 2, вигляд з площі Галицької
Будинки № 7 і 9. Початок ХХ століття
Будинок № 11
Будинок № 14, збудований 1888 року для Товариства ім. Качковського.
Будинок № 16
Будинок № 20 і фрагмент оборонного муру.
Будинок № 23
Будинок № 25
Будинок № 27
Будинок № 29

Ву́лиця Вало́ва — вулиця в Галицькому районі Львова, поблизу колишнього середмістя.

Опис[ред.ред. код]

Вулиця розташована у Галицькому районі Львова. Простягається із заходу на схід від площі Міцкевича до вулиці Підвальної. Нумерація бере початок від площі Міцкевича. З'єднується з такими вулицями:

Рух транспорту по вулиці дозволений лише на ділянці між пл. Галицькою і вул. Підвальною і лише у напрямку до Підвальної. В'їзд із Підвальної заборонений. У місці перетину із вулицею Галицькою Валову перекрито і під будинками № 7, 9 і 11 влаштовано платний паркінг. Ділянка вулиці навпроти будинку № 5 для автомобільного руху перекрита повністю і використовується як літній майданчик кав'ярні «К'Кава». Наступна ділянка перекритої вулиці — від будинку № 5 до пл. Міцкевича використовується для проїзду до підземного гаражу «Укрсоцбанку».

Історія[ред.ред. код]

Вулиця виникла на початку XIX століття після того, як було розібрано південний міський мур (1777 рік). Спочатку на місці колишнього муру і прилеглих ділянок утворено вулицю Нову (нині Братів Рогатинців). 1811 року було засипано рів перед садом Монастиря бернардинів і через сад продовжено вулицю Шкоцьку (нинішня Сербська) до теперішньої пл. Соборної[2]. Так Шкоцька перетнула майбутню вулицю Валову. У засипаному рові влаштовано каналізаційний колектор, для будівництва якого застосовано матеріали з розібраного міського муру[3]. Пізніше, у 1818 році, на місці валів, що оточували Високий мур, прокладено вулицю Валову. Протягом усього часу свого існування вулиця не змінювала назви.

Археологічні дослідження[ред.ред. код]

2002 року на розі вулиць Валової і Підвальної, під час реконструкції дороги і трамвайної колії на вулиці Підвальній, Архітектурно-археологічною службою Управління охорони історичного середовища проведено дослідження, котре підтвердило присутність залишків «Королівської бастеї» третьої лінії міських оборонних укріплень, що збігається з картографічними даними. Виявлено також багато уламків побутових речей, зокрема посуду, а також цегли, кахлів XVIXVIII століть[4].

У 20022003 роках на місці зруйнованого будинку № 15, а також на території за адресою вулиця Братів Рогатинців 18, тією ж службою проведено охоронно-рятівні дослідження ділянки площею 245 м². Знайдено залишки другої лінії оборонних укріплень XVXVI століть, т. зв. «низький мур». Кам'яні фундаменти муру датуються 1412 роком. Знайдено також фрагменти посуду, взуття та інші речі широкого вжитку. Деякі з них позначені печатками зі шведською геральдикою[5].

Будівлі[ред.ред. код]

  • № 1. Тут 1847 року заснував свою майстерню львівський скульптор італійського походження Паскуале Джованні Заккі. Заклад спеціалізувався на станковій та монументально-декоративній скульптурі. Після смерті Паскуале Джованні у 1881 році, справу батька продовжили його сини Віктор і Ян Олександр. 1911 року майстерню закрито.[6] Будинок до нашого часу не зберігся.
  • № 5. Будинок на розі з вулицею Галицькою. Виник на місці мурів Галицької брами. Початково це були три окремих домоволодіння із невеликими будинками, зведеними наприкінці XVIII століття. На початку XIX ст. усі три будинки перебудовано в одну триповерхову кам'яницю. 1873 року збудовано триповерховий дворовий флігель на місці давнішого одноповерхового. 1902 року вхід перенесено з вулиці Галицької на фасад від вулиці Валової.[9] Перший поверх займає кав'ярня «К'Кава», наріжну із вулицею Галицькою частину — відділення № 1 «Плюс Банку»[10].
  • № 7. Шестиповерховий колишній прибутковий будинок на розі з вулицею Галицькою (інша адреса — вул. Галицька, 21). На першому поверсі розміщений операційний відділ львівського відділення «Ощадбанку» № 6319 і відділення «Укрсиббанку» № 925. На інших поверхах знаходиться Управління соціального захисту Львівської міської ради та Державне спеціалізоване видавництво «Світ». Дім вважається одним із найкращих зразків модерну в архітектурі Львова. Зведений 1910 року за проектом архітектора Альфреда Захаревича і Юзефа Сосновського. 8 барельєфів між вікнами другого поверху виконані Зигмунтом Курчинським. Замовником виступав доктор Теодор Балабан. У 1931 році дім куплено Галицькою ощадною касою і тоді ж проведено перепланування та реконструкцію фасаду першого поверху в стилі конструктивізму за проектом Вавжинця Дайчака[11]. Початково тут були дві менші житлові кам'яниці (№ 21 і 23 на вулиці Галицькій). Одна з них походила ймовірно з 1798 року і стояла на місці ще давнішої, збудованої замість розібраної перед цим Галицької брами.[12]
  • № 9. На першому поверсі розміщене відділення «Ощадбанку» № 6319. Будинок зведено за проектом фірми Альфреда Захаревича і Юзефа Сосновського у 1911 році, для банку «Львівського». Фасад прикрашений чотирма барельєфами Зигмунта Курчинського (алегорії мистецтва, промисловості та економіки). Інтер'єри первісно мали живописне оздоблення. В операційній залі не збереглись вітражі авторства Захаревича, які гармоніювали з позолоченою ліпниною. Інтер'єр будинку втратив залишки сецесійного декору після реконструкції 2000 року.[13]
  • № 11. Будинок повністю зайнятий центром обслуговування абонентів компанії «Київстар». Споруджений у 1909 році за проектом Артура Шлеєна у дусі модернізованої готики[14]. Скульптури лицарів виконав Тадеуш Блотницький[15]. Помилки у застосуванні штучного каменю з часом призвели до руйнування скульптур. 2007 року скульптори Олег Капустяк та Юрій Полідович виконали їх реставрацію.[16]
Докладніше: Валова 11
  • № 13. На першому поверсі розміщена кав'ярня «Соната» і магазин мисливського спорядження «Мисливець». Збудований у 19111912 роках, як прибутковий будинок Адольфа Левіна спілкою архітекторів Вітольда Мінкевича і Владислава Дердацького[17]. Фасад оздоблено рельєфами Зигмунта Курчинського[18].
  • № 15. На першому поверсі розміщується відділення № 2 «Астра Банку», відділення № 2 банку «Фінансова ініціатива», регіональне управління № 7 банку «АктаБанк»[22] і «Галицьке» відділення банку «ВТБ»[23][24][25]. Будинок спроектований у 2002 році архітектором Олександром Базюком. Замовником виступало ТзОВ «Консоль» (Сімферополь). Конфлікт, що виник довкола будівництва будинку, призвів до відставки голови Управління охорони історичного середовища, Миколи Гайди, котрий вважав будівництво незаконним[26][27]. Попередня кам'яниця, збудована у 17881789 роках, завалилась 25 березня 1995 року. 1997 року була розібрана. Металеві решітки її балконів були ідентичні до будинку на площі Ринок, 45.[28] Археологічне дослідження на місці зруйнованого будинку виявило залишки мурів XVXVI ст., локалізація яких не збігалась із даними з історичних документів[5][29].
  • № 16. Дім зведено у 1840-х роках. На початку XX ст. це був один з будинків, де розміщувалось управління XI армійського корпусу. Управління займало також сусідній будинок № 6 на нинішній пл. Соборній[30]. У міжвоєнний період тут розташовувалось Командування львівського гарнізону[31].
  • № 19. Кав'ярня «C&K Lokal».
  • № 20. У будинку знаходиться Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради[35] і ресторан «Бернардинське подвір'я».
  • № 23. У цьому будинку мешкав і у 1946 році помер вчений-дерматолог Роман Лещинський[37].
  • № 25. На першому поверсі розташована «Ресторація на Валовій»[38]. Будинок у стилі пізнього класицизму збудований у 1843 році[39].
  • № 27. Перший поверх займає магазин церковних тканин.
  • № 29. Збудований у 1848 році у стилі пізнього класицизму[39].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Перелік вулиць і поштових відділень на сайті львівської дирекції Укрпошти Переглянуто 31 серпня, 2010
  2. Вуйцик В. С. Будівельний рух у Львові другої половини XVIII ст. // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Том 241 (CCXLI), 2001. — С. 116.
  3. Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів. Архітектурно-історичний нарис. — Київ : Будівельник, 1989. — С. 111. — ISBN 5-7705-0178-2.
  4. Мацкевий Л. Г. Археологічні… — С. 70—71.
  5. а б Мацкевий Л. Г. Археологічні… — С. 70.
  6. Biriulow J. Rzeźba… — S. 170—171.
  7. Офіційний сайт Львівської міської ради Управління державної реєстрації
  8. Księga pamiątkowa, wydana przez komisję, wybraną z łona Polskiego towarzystwa politechnicznego we Lwowie [1877—1927] / Pod. red. dr. Maksymiljana Matakiewicza. — Lwów: Nakładem Polskiego towarzystwa politechnicznego we Lwowie, 1927. — S. 7.
  9. Вуйцик В. С. Вулиця… — С. 56, 57.
  10. Офіційний сайт «Плюс Банку». Львівська область
  11. Архітектура Львова… — С. 483, 547, 548; Biriulow J. Rzeźba… — S. 201, 202.
  12. Вуйцик В. С. Вулиця… — С. 59—61.
  13. Архітектура Львова… — С. 421—422.
  14. Архітектура Львова… — С. 493.
  15. Архітектура Львова… — С. 410.
  16. Бірюльов Ю. О. Скульптура в історичному центрі Львова та проблеми її збереження // Галицька брама. — 2008. — № 12 (168). — С. 22.
  17. Архітектура Львова… — С. 490.
  18. Бірюльов Ю. О. Мистецтво львівської сецесії. — Львів : Центр Європи, 2005. — С. 105. — ISBN 966-7022-44-7..
  19. Львів, місто наших героїв / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2009. — С. 158. — ISBN 978-966-7007-79-9..
  20. Памятники истории и культуры Украинской ССР. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 311.
  21. Бірюльов Ю. О. Кузневич Вінцентій // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3. — С. 660. — ISBN 978-966-7007-99-7.
  22. АктаБанк. Офіційний сайт. Відділення та банкомати
  23. Астра Банк. Офіційний сайт. Контакти
  24. Офіційний сайт банку «Фінансова ініціатива» Відділення. Львівська область
  25. Офіційний сайт банку «ВТБ» Сеть офисов. Львовская область. (рос.)
  26. Західна інформаційна корпорація. 01 лютого 2005. Начальник управління охорони історичного середовища Львова Микола Гайда подав у відставку Переглянуто 11 вересня, 2010
  27. Прихід В. Мер звільняє неслухняних. Поступ, 2 лютого 2005. Переглянуто 11 вересня, 2010
  28. Вуйцик В. С. З історії львівських кам'яниць. Площа Ринок, 45 // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». —2004. — № 14. — С. 137.
  29. Щоденний Львів У Львові на вул. Валовій знайдено оборонні укріплення 15-16 ст., опису яких немає в історичних документах. 24 червня 2003
  30. Слободянюк М. В. Військовий гарнізон Львова напередодні I світової війни // Галицька брама. — 2007. — № 7—8 (151–152). — С. 9.
  31. Lwów. Ilustrowany przewodnik. — Lwów: Centrum Europy, 2003. — S. 38. — ISBN 966-7022-26-9.
  32. Gajak-Toczek M. Męskie gimnazja państwowe we Lwowie w latach 1772–1914 // Acta Universitatis Lodziensis. Folia Litteraria Polonica. — 2010. — № 13. — S. 351—352, 356. — ISSN 1505-9057.
  33. а б Офіційний сайт Верховної Ради України. Закон України Про Перелік памʼяток культурної спадщини, що не підлягають приватизації. (Валова 18, 20; Підвальна 3). Переглянуто 28 березня, 2010
  34. Офіційний сайт «Музею ідей» Контакти
  35. Офіційний сайт Львівської міської ради. Управління охорони історичного середовища
  36. Lwów. Ilustrowany… — S. 38—39.
  37. Lwów. Ilustrowany… — S. 39.
  38. «Ресторація на Валовій» офіційний сайт Контакти
  39. а б Biriulow J. Rzeźba… — S. 26.
  40. Архітектура Львова… — С. 495.
  41. а б Lwów. Ilustrowany… — S. 40.
  42. Львів, місто наших… — С. 159.

Джерела[ред.ред. код]

Додаткова література[ред.ред. код]