Фурія (БПЛА)

БПЛА А1-С «Фурія»
А1-С
Призначення:	Літак-розвідник
Перший політ:	травень 2014
Прийнятий на озброєння:	22 липня 2015
Період використання:	2014–2015
На озброєнні у:	Національна гвардія
Всього збудовано:	400
Модифікації:	А1-С, КС-1
Конструктор:	НПП «Атлон Авіа»
Крейсерська швидкість:	65 км/год
Максимальна швидкість (МШ):	130 км/год
Дальність польоту:	100 км
Розмах крила:	1,600×1,063 м

Фурія — український безпілотний авіаційний комплекс, призначений для розвідки і корегування вогню. Розроблений у 2014 році київським підприємством «Атлон Авіа».

З 2015 року прийнятий на озброєння Національної гвардії. Постачається в Збройні сили України, проте не прийнятий на озброєння офіційно.

Зміст

1 Історія
2 Склад комплексу
3 Модифікації
4 Тактико-технічні характеристики
5 Бойове застосування
- 5.1 Російсько-українська війна
6 Оператори
7 Див. також
8 Примітки
9 Посилання

Історія[ред. | ред. код]

Цей апарат був сконструйований київським НПП «Атлон Авіа» 2014 року і представлений широкому загалу 21 січня 2015. Його назву придумали самі бійці, які використовують апарат майже з самого початку бойових дій на Донбасі. Першим батальйоном, який використовував «Фурію», був «Донбас»^[1]^[2].

22 липня 2015 нові безпілотні літальні апарати «Фурія» офіційно прийняті на озброєння Нацгвардією, повідомив міністр внутрішніх справ Арсен Аваков.^[3]

БПЛА «Фурія» також знаходяться на озброєнні Збройних сил України^[4].

За оцінками розробників, вартість модернізованого комплексу А1-СМ буде не вищою за $150 тис. в цінах літа 2016 року^[5].

«Фурія» та HMMWV, 2018 р.

За два роки війни виробники поставили понад сорок літальних апаратів «Фурія» в зону АТО. Зазвичай, комплекс складався із одного літального апарату, наземної станції, антенного комплексу, потім кількість літальних апаратів у складі комплексу зросла до двох, а вже останні поставки були з комплектацією трьох літальних апаратів^[5].

Склад комплексу[ред. | ред. код]

Комплекс включає в себе три БПЛА, кілька змінних голівок із тепловізійними та звичайними камерами, наземну станцію керування і обробки інформації, антени та додаткове обладнання^[6].

Конструкція планера — «літаюче крило». При виготовленні безпілотника використовувалися склотканина, вуглецева тканина і карбон. Всі елементи зроблені на потужностях заводу «Атлон Авіа». Завдяки моніторам оператор може стежити за геоінформаційною системою з прив'язкою координат і GPS-позицій літака. Другий монітор призначений для ведення спостереження через оптичну камеру. Зображення передається в режимі реального часу^[1].

Силовий агрегат електричного типу. Живлення забезпечують дві батареї по 16 тисяч мА/год. БПЛА комплектується денною і нічною системою спостереження і може перебувати в повітрі до двох годин (залежно від погодних умов)^[1].

Модифікації[ред. | ред. код]

А1-С — перша базова модель, яка надійшла в Нацгвардію як допомога від волонтерів у 2014 році.

А1-СМ Фурія. Нововведення: новий вдосконалений кевларовий центроплан (фюзеляж), нове компонування внутрішніх елементів, нова геометрія вертикальних стабілізаторів з збільшеною площею, легкозамінна силова установка з вібророзв'язкою, штатна парашутна посадка, легкозмінне корисне навантаження, нові бортові і наземні антени, додаткове програмне забезпечення та ін^[7].

КС-1 — новий антенний комплекс, парашутна посадка, тепловізійні модулі цільового навантаження дозволяють апаратові працювати вночі і виявляти як живу силу, так і техніку противника.

Тактико-технічні характеристики[ред. | ред. код]

Модифікація БПЛА «Фурія», що надійшли на озброєння Збройних Сил України на початку 2016 року^[4].

Максимальний радіус: до 30 км;
Дальність польоту: близько 50 км від моменту вильоту до повернення;
Силовий агрегат: електричний двигун;
Живлення: дві акумуляторні батареї;
Тривалість польоту: до 2 годин.
Швидкість
- Крейсерська: 65 км/год;
- Максимальна: до 130 км/год;
Корисне навантаження: денна та нічна відеокамера.

Бойове застосування[ред. | ред. код]

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

Докладніше: Війна на сході України

Безпілотні комплекси БпАК «Фурія» служили в зоні АТО для виконання місій, в тому числі, з забезпечення роботи артилерії^[8].

Оператори[ред. | ред. код]

Україна (близько 300 апаратів)^[9]:
- Національна гвардія України^[3]
- Збройні сили України — станом на 2017 рік, комплекс пройшов відомчі випробування в МОУ і постачався в ЗСУ в рамках держзамовлення. Проте не був прийнятий на озброєння офіційно.^[10] Передавався до ЗСУ: у 2016 — 5 штук,^[4] у 2017 — 10 штук.^[10]