Фурія (БПЛА)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
БпЛА А1-СМ «Фурія»
A1-S Furia UAV Complex 2020 1.png
А1-СМ
Призначення: Літак-розвідник
Перший політ: травень 2014
Прийнятий на озброєння: 9 квітня 2020[1]
Період використання: 2014–дотепер
На озброєнні у:

Emblem of the National Guard of Ukraine, 2017.svg Національна гвардія Збройні сили України

Служба безпеки України
Виробник: ТОВ "НВП "Атлон Авіа" [1]
Всього збудовано: 400
Модифікації: А1-С, А1-СМ, КС-1
Крейсерська швидкість: 65 км/год
Максимальна швидкість (МШ): 130 км/год
Бойовий радіус: 50 км
Тривалість польоту: 3 год
Розмах крила: 2 м
Максимальна злітна: 6 кг

Фурія (БпАК А1-СМ «Фурія») — український безпілотний авіаційний комплекс розвідки та коригування вогню артилерії. Розроблений у 2014 році київським підприємством «Атлон Авіа».

Станом на 2021 рік вироблено понад 100 комплексів у різних модифікаціях для потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України.

З 2014 безпілотний авіаційний комплекс активно застосовується при проведенні Операції об’єднаних сил на сході України для ведення повітряної розвідки і корегування вогню артилерії.[2]

З 2015 року прийнятий на озброєння Національної гвардії. У 2019-2020 роках БпАК пройшов повний цикл Державних випробувань. Офіційно прийнятий на озброєння Збройних Сил України у 2020 році за результатами успішних державних випробувань[1].

Історія[ред. | ред. код]

Апарат був сконструйований київським НВП «Атлон Авіа» у 2014 році.

Влітку 2014-го пройшли випробування можливостей використання безпілотного літального апарату А1С «СІВЕР» на базі Чернігівського науково-випробувального центру ЗСУ, в результаті яких Міністерством оборони України затверджена можливість його застосування для виконання ряду завдань. Згодом, того ж 2014-го, від добровольців було отримано конкретне тактико-технічне завдання і уже восени відбулись перші поставки БпАК до Національної гвардії України[3].

Назву "Фурія" придумали самі бійці, які використовують апарат майже з самого початку бойових дій на Донбасі. Першим батальйоном, який використовував «Фурію», був «Донбас»[4][5].

21 січня 2015 року відбулася перша презентація БпЛА А1-С.

22 липня 2015 нові безпілотні літальні апарати «Фурія» офіційно прийняті на озброєння Нацгвардією, повідомив міністр внутрішніх справ Арсен Аваков.[6]

БПЛА «Фурія» також знаходяться на озброєнні Збройних сил України[7].

У 2016 році компанія представила замовнику глибоко модернізовану версію комплексу з індексом А1-СМ, яка пройшла відомчі випробування та була випробувана артилеристами в зоні бойових дій[3]. За оцінками розробників, вартість модернізованого комплексу А1-СМ буде не вищою за $150 тис. в цінах літа 2016 року[8].

«Фурія» та HMMWV, 2018 р.

За роки війни виробники поставили понад 100 комплексів А1-С та А1-СМ «Фурія» в зону АТО. Початково, комплекс складався із одного літального апарату, наземної станції, антенного комплексу, потім кількість літальних апаратів у складі комплексу зросла до двох, а вже останні поставки були з комплектацією трьох літальних апаратів[8][2].

Склад комплексу[ред. | ред. код]

Комплекс включає в себе три БпЛА, три денні модулі корисного навантаження і два нічні модулі корисного навантаження, наземну станцію керування і обробки інформації, антени та додаткове обладнання[9][2].

Конструкція планера — «літаюче крило». При виготовленні безпілотника використовувалися склотканина, вуглецева тканина і карбон. Всі елементи зроблені на потужностях підприємства «Атлон Авіа». Завдяки моніторам оператор може стежити за геоінформаційною системою з прив'язкою координат і GPS-позицій літака. Другий монітор призначений для ведення спостереження через оптичну камеру. Зображення передається в режимі реального часу[4].

Силовий агрегат електричного типу. Живлення забезпечують дві батареї по 16 тисяч мА/год. БПЛА комплектується денною і нічною системою спостереження і може перебувати в повітрі до трьох годин (залежно від погодних умов)[4].

Модифікації[ред. | ред. код]

  • А1-С — перша базова модель, яка надійшла в Нацгвардію як допомога від волонтерів у 2014 році.
А1-СМ Фурія. Нововведення: новий вдосконалений кевларовий центроплан (фюзеляж), нове компонування внутрішніх елементів, нова геометрія вертикальних стабілізаторів з збільшеною площею, легкозамінна силова установка з вібророзв'язкою, штатна парашутна посадка, легкозмінне корисне навантаження, нові бортові і наземні антени, додаткове програмне забезпечення та ін[10].

Технічні характеристики[ред. | ред. код]

  • Тип: літаючи крило
  • Злітна маса: 5,5 кг
  • Максимальний радіус: до 50 км;
  • Дальність польоту: близько 200 км від моменту вильоту до повернення;
  • Силовий агрегат: електричний двигун;
  • Живлення: дві акумуляторні батареї;
  • Тривалість польоту: до 3 годин.
  • Швидкість
    • Крейсерська: 65 км/год;
    • Максимальна: до 130 км/год;
  • Корисне навантаження: денна та нічна камера.

Тактичні характеристики[ред. | ред. код]

  • Час розгортання з транспортного положення – 15 хв
  • Комбінована навігаційна система (ГНСС) та інерціальна навігаційна система
  • Можливість виконання польоту в режимі радіомовчання
  • Захищені цифрові канали управління та передачі даних, стійкі до впливу засобів РЕБ
  • Визначення координат об’єктів (цілей) з точністю до 20м з можливістю автосупроводження
  • Корегування вогню артилерії з автоматичним розрахунком коректури
  • Автоматичне корегування вогню для декількох вогневих позицій
  • Можливість встановлення спеціального корисного навантаження (обладнання для ведення радіорозвідки, РХБ розвідки)

Бойове застосування[ред. | ред. код]

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

Безпілотні комплекси БпАК «Фурія» служили в зоні АТО для виконання місій, в тому числі, з забезпечення роботи артилерії[11].

Оператори[ред. | ред. код]

  •  ОАЕ: 2020 р. передана цивільна модифікація комплексу, у використанні приватної компанії[12].
  • Україна Україна (близько 300 апаратів)[13]:

Україна[ред. | ред. код]

Станом на 2017 рік, комплекс пройшов відомчі випробування в МОУ і постачався в ЗСУ в рамках держзамовлення. Проте не був прийнятий на озброєння офіційно.[14] Передавався до ЗСУ: у 2016 — 5 штук[7], у 2017 — 10 штук[14].

Прийнятий на озброєння Збройних Сил України наказом Міністерства оборони № 115 від 09.04.2020 року[12].

В 2020 році було передано «десятки» БпАК А1-СМ «Фурія», проведено ремонт та оновлення вже переданих комплексів[12].

Головний споживач розробки — це артилерійські підрозділи бригад, де комплекс служить для розвідки та коригування вогню[12].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б «Фурія» прийнятий на озброєння Збройних Сил України. 10.04.2020, «Український мілітарний портал»
  2. а б в «Атлон Авіа» - A1-CM Фурія — сайт розробника
  3. а б «Атлон Авіа» - Історія — сайт розробника
  4. а б в Беспилотный летательный аппарат А1-С «Фурия». Экономические известия. 06.04.2015. Архів оригіналу за 22.07.2015. Процитовано 22.07.2015. 
  5. Артилеристи в зоні АТО використовують безпілотник для стрільби по бойовиках. Лівий берег. 03.08.2014. Архів оригіналу за 28.08.2014. Процитовано 28.08.2014. 
  6. а б Нацгвардія отримала нові безпілотники
  7. а б Збройним силам передали п’ять українських безпілотників. Військова панорама. 9 лютого 2016. Архів оригіналу за 9 липня 2016. Процитовано 9 лютого 2016. 
  8. а б Виробники розповіли, скільки коштуватиме новий український безпілотник. Військова панорама. 11 Aug 2016. Архів оригіналу за 14 серпня 2016. Процитовано 11 серпня 2016. 
  9. Беспилотники «Фурия» от компании НВП «Атлон Авиа» поступят на вооружение армии. Укрінформ. 17.02.2016. Архів оригіналу за 14.07.2016. Процитовано 15.07.2016. 
  10. А1-С Фурія (r) v.2 // НПП «Атлон Авиа»
  11. Безпілотні будні України. Військова панорама. 19 січня 2017. Архів оригіналу за 22 серпня 2017. Процитовано 19 січня 2017. 
  12. а б в г д Safronov Taras (26 грудня 2020). Військові отримали безпілотні комплекси А1-СМ «Фурія». Український мілітарний портал. 
  13. ЗА 4 РОКИ ЗСУ ОТРИМАЛИ БЛИЗЬКО 300 БПЛА ВИРОБНИЦТВА УКРАЇНСЬКОЇ КОМПАНІЇ «АТЛОН АВІА» (ФОТО)
  14. а б Виробники дронів звернулися до Міноборони щодо замовлень на наступний рік. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 14 вересня 2019. 

Посилання[ред. | ред. код]