Ульріх Цвінглі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ульріх Цвінглі
нім. Ulrich Zwingli
Ulrich-Zwingli-1.jpg
Ульріх Цвінглі, портрет маслом авторства Ганса Аспера, 1531
Основні відомості
Ім'я при народженні: Гульдрих Цвінглі
Дата народження: 1 січня 1484[1][2]
Місце народження: Вільдхауз, Санкт-Галлен, Швейцарія
Країна: Banner of the Holy Roman Emperor (after 1400).svg Священна Римська імперія
Альма-матер: Віденський університет і Базельський університет
Дата смерті: 11 жовтня 1531[2] (47 років)
Місце смерті: Каппель-на-Альбісі, Цюрих, Швейцарія
Праці й досягнення
Рід діяльності: реформатор церкви
Титул: пастор
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі
Реформація
95Thesen.jpg
* 95 тез
* Формула згоди
* Контрреформація

Ульріх Цвінглі (нім. Huldrych або Ulrich Zwingli, 1484—†1531) — діяч Реформації у Швейцарії, теософ, гуманіст і протестантський пастор. Прихильник філософії Еразма Ротердамського.

Цвінгліанство[ред.ред. код]

У 1517 р. опублікував 67 тез, де обґрунтував своє вчення. Це була перша протестантська праця німецькою мовою. Основні принципи віровчення викладені у книзі «Про істинні й хибні релігії». За основу свого віровчення Цвінглі брав послання апостола Павла, особливо його вчення про «спокутну жертву Ісуса Христа» і благодать Господню, яка дарується Богом глибоко віруючій особі. Цвінгліанство схоже в цьому плані з лютеранством, однак відрізняється від нього істотними рисами. Для Цвінглі істинним у релігійній вірі є те, що підтверджується Біблією, а для Мартіна Лютера — те, що не суперечить Святому Письму. Цвінглі послідовніший спіритуаліст, ніж Лютер. Він вимагав викинути з культу все, що відволікає від віри: картини, музику, скульптуру, різні прикраси. Релігійні Таїнства ним розглядалися як зовнішні ознаки, і Божа благодать через них не надходила на його думку. Наприклад, обряд Причастя — лише спомин про спокутну жертву Ісуса Христа. Це по суті заперечення релігійних таїнств та обрядів. Відкидаються ним культ святих, пости, чернецтво, поклоніння мощам, проголошується принцип незалежності віруючих від єпископів і Папи Римського.

Цвінглі дискутував в Цюріху з католиками і здобув перевагу. Міський магістрат проголосив основною релігією цвінгліанство, а Цвінглі обраний був членом міської ради. Він спрямував подальший розвиток реформації, полемізував з Лютером з питань церковної структури і державного устрою. Цвінглі обстоював республіканський устрій церкви, найкращою державною формою правління вважав демократію. Особлива роль у державній структурі відводилася державному пророку, який повинен бути наставником і радником, сповіщати громадянам Божу волю. Ульріх Цвінглі не лише пропагував нову релігію, він активно займався політикою: шукав союзників за кордоном, намагався організувати в Швейцарії союз протестантських кантонів, які б протистояли так званим «католицьким лісним кантонам». В одній із воєн, які точилися між протестантами і католиками, Цвінглі загинув як військовий священик. Цвінгліанство не набуло значного поширення, згодом воно злилося в кальвінізмом.

Ульріх Цвінглі замінив латину у богослужіннях німецькою, ввів безкоштовне відправлення деяких церковних ритуалів (треб), скасував целібат і сам одружився. Крім того, була скасована необхідність оздоблення храмів зображеннями, а також органна музика, дзвони — все, що може відволікати людину від віри на його думку. Таїнства він тлумачив не з погляду сходження Святого Духа, а як нагадування віруючим про фрагменти життя Ісуса.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://urn.nb.no/URN:NBN:no-nb_digibok_2008060900023#3
  2. а б data.bnf.fr: open data platform — 2011.
  3. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела[ред.ред. код]

  • Релігієзнавство: [навчально-методичний посібник] / автор-укладач: В. В. Білецький. — Донецьк: Східний видавничий дім, Донецьке відділення НТШ, 2012. — 220 с.