Уреаплазмоз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Уреаплазмоз
Спеціальність інфекційні хвороби
Причини інфекція
Класифікація та зовнішні ресурси
MeSH D016869

Уреаплазмоз — захворювання, що його спричинюють мікроорганізми Ureaplasma urealyticum (уреаплазма уреалітікум), які належать до грам-негативних бактерій, позбавлених клітинної стінки.

В організм людини уреаплазма може потрапити при народженні від хворої матері: мікроорганізми можуть потрапляти в статеві шляхи дитини під час пологів та зберігатися там все життя, перебуваючи в неактивному стані. Так, при обстеженні дітей колонізацію піхви уреаплазмами виявляють у 5 %.

Часто передача відбувається при статевому контакті (приблизно 45 % випадків), однак також поширеними є випадки зараження уреаплазмою побутовим шляхом (близько 40 % випадків). На сьогодні уреаплазмоз не вважається захворюванням, що передається статевим шляхом.

Уреаплазми можуть роками жити в організмі, не спричинюючи жодної симптоматики і не приводячи до захворювання. Безсимптомне носійство уреаплазми є поширеним та виявляється приблизно у 70 % сексуально-активних жінок та чоловіків; уреаплазма переважно є частиною звичайної мікрофлори статевих органів чоловіків та жінок. Захворювання починається, коли концентрація мікроорганізмів перевищує певний поріг.

Світова спільнота не сприймає уреаплазмоз як окреме захворювання, натомість Ureaplasma urealyticum пов'язують з низкою хвороб у людей, у тому числі це неспецифічний уретрит, цистит[1], безплідність, хоріоамніоніт, мертвонародження, передчасні пологи, і в перинатальний період пневмонія, бронхолегенева дисплазія[2] та менінгіт.

Однак, враховуючи відносно низьку патогенність мікроорганізму його роль у деяких з цих захворювань залишається суперечливим.

1986 року Комітет експертів Всесвітньої організації охорони здоров'я вніс U. urealyticum в класифікацію збудників хвороб, що передаються статевим шляхом. Однак уреаплазмоз не був внесений в Міжнародний класифікатор хвороб 9-го і 10-го переглядів.

U. urealyticum було відзначено як одну з інфекційних причин стерильної піурії.[3]

Клінічні ознаки уреаплазмоза[ред. | ред. код]

Як і при багатьох інших інфекціях, захворювання не має симптомів, специфічних для цього збудника.

Симптоми уреаплазмоза виникають через 3-5 тижнів з моменту зараження.[4] Хворий відзначає печіння або свербіж при сечовипусканні, виділення з сечівника, так само може бути невеликий підйом температури. Іноді неприємні відчуття в області паху і простати. Слід зазначити, що уреаплазмоз проявляється незначними симптомами, які мало турбують хворих, а часто взагалі не проявляється (особливо у жінок).

Симптоми уреаплазмоза у чоловіків
  1. мізерні прозорі виділення з уретри;
  2. симптоми простатиту (при ураженні передміхурової залози).
Симптоми уреаплазмоза у жінок
  1. мізерні прозорі виділення з піхви;
  2. помірний біль і печіння при сечовипусканні;
  3. біль внизу живота (при запаленні матки та придатків).

Лікування уреаплазмозу[ред. | ред. код]

Для лікування уреаплазмозу препаратами першої лінії є антибіотики-макроліди, можливе також застосування препаратів класу фторхінолонів. Останнім часом уреаплазма нерідко проявляє стійкість до препарату тетрациклінового ряду Доксицикліну, який широко використовували в минулому.

Азитроміцин використовують у 5-денний курс, а не у вигляді разової дози, на відміну від лікування хламідіозу[5], Стрептоміцин є альтернативою, але менш популярною, оскільки треба робити ін'єкції. Пеніциліни неефективні — U. urealyticum не має клітинної стінки[6], на яку діють ці препарати.[7]

Лікування уреаплазмозу повинне проводитися виключно лікарем після встановлення точного діагнозу.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Уреаплазма і цистит. Архів оригіналу за 25 лютого 2019. Процитовано 24 лютого 2019. 
  2. Kafetzis DA, Skevaki CL, Skouteri V, et al (October 2004). Maternal genital colonization with Ureaplasma urealyticum promotes preterm delivery: association of the respiratory colonization of premature infants with chronic lung disease and increased mortality. Clin. Infect. Dis. 39 (8): 1113–22. PMID 15486833. doi:10.1086/424505. Архів оригіналу за 28 липня 2020. Процитовано 20 січня 2013. 
  3. Dieter RS (2000). Sterile pyuria: a differential diagnosis. Compr Ther 26 (3): 150–2. PMID 10984817. doi:10.1007/s12019-000-0001-1. 
  4. Статья о гинекологических заболеваниях Архівовано 4 січня 2015 у Wayback Machine., Медсоветник
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 20 січня 2013. Процитовано 20 січня 2013. 
  6. Архівована копія. Архів оригіналу за 25 травня 2021. Процитовано 20 січня 2013. 
  7. Архівована копія. Архів оригіналу за 25 березня 2015. Процитовано 20 січня 2013.