Фердинанд I (король Румунії)
Ferdinand I | |
---|---|
рум. Ferdinand I рум. Ferdinand I al României | |
Король Румунії | |
10 жовтня 1914 — 20 липня 1927 | |
Попередник | Кароль I |
Наступник | Кароль II, після Міхая I |
Народився | 24 серпня 1865 Зігмарінген[1] |
Помер | 20 липня 1927 (61 рік) Сіная, Prahova Countyd, Румунія[1] |
Похований | монастир в Куртя-де-Арджешd і Куртя-де-Арджеш |
Відомий як | монарх |
Країна | Королівство Пруссія, Німецька імперія і Румунське королівство |
Alma mater | Лейпцизький університет і Тюбінгенський університет |
Династія Гогенцоллерни-Зігмарінгени | |
Батько | Prince Leopold, Prince of Hohenzollernd |
Мати | Антонія Португальська |
У шлюбі з | Марія Единбурзька |
Діти | |
Релігія | Католицизм |
Нагороди | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Фердина́нд I (рум. Ferdinand I de Hohenzollern-Sigmaringen,повне ім'я Фердинанд Віктор Мейнард Альберт; 24 серпня 1865 — 20 липня 1927) — король Румунії з династії Гогенцоллернів-Зигмарінгенів з 10 жовтня 1914 до своєї смерті. Маршал Румунії.
Син Леопольда Гогенцоллерна-Зігмарінгена і Антонії Португальської. Племінник Кароля I, виявився на престолі через відмову від прав успадкування батька (1880) і старшого брата Вільгельма (1888). При цьому, керуючи православною країною, Фердинанд залишився католиком, з тією умовою, щоб його діти виховувалися в православній вірі.
У 1893 році одружився з Марією, герцогинею Единбурзькою, онукою королеви Вікторії та імператора Олександра II (1875—1938)[2]. У тому ж році 15 (28) жовтня в подружжя з'явився спадкоємець, майбутній король Румунії Кароль II.Для сім'ї спадкоємця престолу Кароль I наказав побудувати поряд з королівською резиденцією замок Пелішор.
У ході другої Балканської війни 1913 року командував збройними силами країни, реорганізованими ним ще до початку військових дій проти Болгарії.
Царювання Фердинанда почалося незабаром після того, як розгорілася Перша світова війна; на відміну від дядька, прихильника Німеччини, він дотримувався нейтральних позицій, а в 1916 році після довгих переговорів Румунія вступила у війну на боці Антанти (що було сприйнято Вільгельмом II як зрада дому Гогенцоллернів). Незабаром вона була розгромлена, і австро-німецькі війська зайняли Бухарест; Фердинанд був змушений на деякий час емігрувати. Королівська родина відбула до Молдови, Ясси були оголошені столицею. Однак румуни вчинили рішучий опір німцям при Мерешешті (12-19 серпня 1917) і тільки під загрозою поразки були змушені 6 грудня 1917 підписати перемир'я, а 7 травня 1918 — мирний договір. По ньому Румунія втрачала всю Добруджу, поступалася Австро-Угорщині смугою на межі з Трансільванією (5,6 тисяч квадратних км), зобов'язалася надати німецьким компаніям право на розробку державних родовищ і торгівлю всією румунської нафтою на 90 років. У червні 1918 року парламент схвалив договір, але Фердинанд не підписав його, затягуючи час і чекаючи розвитку подій. Коли поразка Німеччини стала неминучою, уряд генерала К. Коанди 9 листопада 1918 (за два дні до капітуляції Німеччини) денонсував Бухарестський мир і зажадав в термін 24 години виведення німецьких військ з території країни або їх капітуляції. 1 грудня 1918 вступив в Будапешт. Таким чином країна увійшла в число країн-переможниць. У результаті війни в 1918 році до Румунії була приєднана Трансільванія, що збільшила територію країни з 131,3 тисяч квадратних км до 295 тисяч, а населення з 7,9 до 14,7 млн осіб. Втрати Румунії у війні, за деякими оцінками, склали 250 тисяч осіб убитими і померлими в полоні і від ран. Збиток, понесений країною, склав 17,7 млрд золотих левів (все національне багатство в 1914 році оцінювалося в 36 млрд). У 1918 і 1919 роках, після перемоги армій союзних держав, до Румунії були приєднані землі, які належали раніше Російській імперії та Австро-Угорщині — землі Бессарабії, Буковини, Трансільванії і частина Банату.
У 1918 році, коли румунські війська увійшли до Бессарабії, король з королевою вирушили оглядати свої нові володіння. Приїхали вони і в Аккерман. Оглянули місто, побували у фортеці, були присутні на військовому параді, влаштованому для них військовими румунського гарнізону Аккермана. У центральному міському парку на вулиці Михайлівській відбулася зустріч королівського подружжя з громадськістю міста. Королю і королеві були піднесені квіти і подарунки. Королева Марія посадила кілька квітів на пам'ять. У жовтні 1922 Фердинанд був помпезно коронований в Алба-Юлії, традиційній резиденції трансільванських князів. Після Першої світової війни Фердинанд провів аграрну реформу, займався питаннями модернізації армії, введення загального виборчого права, а також надання цивільних прав євреям, що народилися в Румунії.
Повоєнні роки були затьмарені конфліктом з сином і спадкоємцем, кронпринцем Каролем, який вступив в скандальний шлюб з однією зі своїх коханок і покинув країну. Позбавивши сина престолонаслідування, Фердинанд зробив безпосереднім наступником малолітнього онука, Міхая I. Однак через три роки після смерті Фердинанда Кароль повернувся з-за кордону, змістив сина і став царювати як Кароль II.
Помер Фердинанд у своєму палаці в Синая поблизу Бухареста 20 липня 1927 року.
У 2018 році встановлено бюст у Варниці (Молдова). Автор молдавський скульптор В'ячеслав Жиглицький.[3]
У 2020 році встановлено погруддя в Ніспорені (Молдова). Автор молдавський скульптор В'ячеслав Жиглицький[3].
У 2021 році встановлено погруддя села Вережени Теленештського району (Молдова). Автор молдавський скульптор В'ячеслав Жиглицький[3].
2022 року встановлено бюст в Орхей (Молдова). Автор молдавський скульптор В'ячеслав Жиглицький[3].
У 2023 році встановлено погруддя у Бельцького університету в Бельцях (Молдова). Автор молдавський скульптор В'ячеслав Жиглицький[3].
У 2023 році встановлено погруддя в селі Куретура Шолденештьського району (Молдова). Автор молдавський скульптор В'ячеслав Жиглицький[3]
Був одружений з принцесою Великої Британії Марією Единбурзькою.
Діти:
- Кароль II (1893—1953) — майбутній король Румунії
- Єлизавета Румунська (1894—1956) — дружина короля Греції Георга II
- Марія (1900—1961) — дружина короля Югославії Олександра I
- Ніколає (1903—1978) — у 1931 році одружився з Жанною Димитреску-Тохані, 1937 року виключений з порядку престоланаслідування за морганатичний шлюб
- Ілеана (1909—1991) — у 1931 році вийшла заміж за архикнязя Антона Габсбурґа Тосканського, у другому шлюбі — за Етьеном Іссареску
- Мірча (1913—1916) — помер у дитинстві[2]
Родовід Королів Румунії |
|
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #119346397 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Померла румунська королева-мати // Діло, 20.07.1938. Архів оригіналу за 27 квітня 2014. Процитовано 20 липня 2013.
- ↑ а б в г д е Bustul Regelui Ferdinand I din s. Verejeni, r. Telenești.
- Membrii Academiei Române din 1866 până în prezent — F [Архівовано 12 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- Ferdinand I de Hohenzollern-Sigmaringen (1865—1927, n. castelul Sigmaringen, Germania), rege al României (1914—1927) [Архівовано 6 грудня 2017 у Wayback Machine.], dexonline.ro (DE (1993—2009))
- Ferdinand I — Regele Marii Uniri [Архівовано 28 липня 2012 у Wayback Machine.], 20 iulie 2007, Florin Mihai, Jurnalul Național
- Primul rege al tuturor românilor a plâns la jurământ, 4 martie 2008, Ionut Dulamita, Cotidianul
- Regele Ferdinand I — Întregitorul de țară [Архівовано 6 грудня 2017 у Wayback Machine.], 7 mai 2009, Nicolae Parlog, Descoperă — Descoperă, 16 decembrie 2009 [Архівовано 6 грудня 2017 у Wayback Machine.]
- Ferdinand, regele benefic[недоступне посилання], 8 mai 2005, Catalin Pruteanu, Jurnalul Național
- Testamentul regelui Ferdinand I [Архівовано 3 жовтня 2015 у Wayback Machine.], Historia, accesat la 14 februarie 2012
- Încoronarea Regilor României Desăvărșite [Архівовано 29 вересня 2012 у Wayback Machine.], 1 decembrie 2007, Costin Anghel, Jurnalul Național
- Cum era sa fie înlocuit Ferdinand cu Franz Joseph[недоступне посилання з липня 2019], 28 ianuarie 2012, Adevărul — articol Historia [Архівовано 7 травня 2016 у Wayback Machine.]
- Народились 24 серпня
- Народились 1865
- Уродженці Зігмарінгена
- Померли 20 липня
- Померли 1927
- Померли в Сінаї
- Випускники Лейпцизького університету
- Випускники Тюбінгенського університету
- Кавалери Королівського вікторіанського ордена
- Лицарі-кавалери ордена Лазні
- Кавалери ордена Андрія Первозванного
- Кавалери ордена Святого Георгія 3 ступеня
- Кавалери ордена Святого Георгія 4 ступеня
- Кавалери ордена Святого Олександра Невського
- Кавалери ордена Білого Орла (Російська Імперія)
- Кавалери ордена Святої Анни 1 ступеня
- Кавалери ордена Золотого руна
- Кавалери Королівського угорського ордена Святого Стефана
- Кавалери ордена Зірки Карагеоргія
- Нагороджені орденом Білого орла (Сербія)
- Кавалери ордена Михая Хороброго
- Кавалери ордена Зірки Румунії
- Кавалери ордена Корони Румунії
- Кавалери ордена Чорного орла
- Кавалери ордена Червоного орла
- Нагороджені орденом дому Гогенцоллернів
- Кавалери ордена Спасителя
- Нагороджені орденом Леопольда I (Бельгія)
- Лицарі Великого хреста ордена Нідерландського лева
- Нагороджені Великим Хрестом ордена Почесного легіону
- Кавалери ордена Святого Губерта
- Нагороджені орденом «Святий Олександр» (Болгарія)
- Кавалери ордена князя Данила I
- Кавалери ордена Серафимів
- Кавалери ордена Слона
- Кавалери ордена Білого Орла (Польща)
- Кавалери Virtuti Militari
- Кавалери Вищого ордена Святого Благовіщення
- Кавалери ордена Рутової корони
- Кавалери Великого хреста ордена Святих Маврикія і Лазаря
- Кавалери Великого Хреста ордена Корони Італії
- Відзначені Орденом Людвіга (Гессен-Дармштадт)
- Кавалери ордена дому Саксен-Ернестіне
- Кавалери ордена Святого Станіслава (Російська імперія)
- Королі Румунії
- Гогенцоллерни-Зігмарінгени
- Люди на монетах
- Німці Румунії
- Французи Румунії
- Поховані в монастирі в Куртя-де-Арджеш