Юрківський Федір Миколайович

Юрківський Федір Миколайович
Народився	1851 Миколаїв, Україна, Російська імперія
Помер	11 (23) вересня 1896 Шліссельбурзька фортеця ·захворювання нирок
Поховання	невідоме
Країна	Російська імперія
Національність	Українець
Діяльність	революціонер, народник, терорист и вбивця
Партія	"Народна воля", "Земля і воля"
Батько	Микола Федорович Юркі(о)вський

Федір Миколайович Юрківський (1851, Миколаїв, Херсонська губернія — 30 серпня [11 вересня] 1896, Шліссельбург, Санкт-Петербурзька губернія) — революціонер-народник, член «Народної Волі» та «Землі і Волі».

Біографія

Народився 1851 року в Миколаєві у родині військового, генерала, героя Кримської війни Миколи Федоровича Юркі(о)вського. Навчався спочатку в Миколаївській гімназії; пізніше — у морському училищі, технологічному інституті, медичній академії, але не закінчив жодного із закладів.

Федір Юрківський, безсумнівно, у своїй сім'ї був відщепенець, відрізана скиба. Усі члени сім'ї були найчистіші монархісти, бари, аристократи, жили вони вище своїх коштів і тому самі потребували грошей. Федір негативно ставився до членів своєї сім'ї і шульмував їх. Найсимпатичніше ставився до тітки, дружини брата Олександра.

— Ганна Олексіївна Олексієва (цивільна дружина)

З початку 1870-х — учасник революційних гуртків (офіційно не входив нікуди) в Україні, відомий на псевдо «Сашка-Інженер». У квітні 1874 р. Юрківський приїжджав до свого брата в Миколаїв і зблизився тут з І.М.Ковальським, І.С.Дробязгіним, Є.Імшенецким, Г.О.Олексієвою та іншими тодішніми пропагандистами (саме цей період життя і описаний Юрківським у його романі «Булгаков»). 30 вересня 1874р. Юрківського було заарештовано разом із усією цією групою на станції Добра під час поїздки до штундістів. Утримувався Юрківський разом із Ковальським і Дробязгіним у Миколаєві у морській в'язниці і був залучений до дізнання у "справі 193-х", за звинуваченням у зберіганні заборонених книг та за зносини з пропагандистами. За високим наказом справу про нього вирішено адміністративно з підпорядкуванням негласному нагляду. У 1875р., після звільнення з в'язниці під поруку, служив керуючим лісопильного заводу Бова в Миколаєві, де влаштував (разом з Г.О. Олексієвою) кузню, виготовляючи для потреб революціонерів холодну зброю.

Був членом "Спілки народного звільнення" і разділяв погляди "якобінців руських", був "набатомцем": на відміну від прихильників «ходіння в народ» практично з початку зародження революційного руху в Російській імперії Юрківський наполягав на агітації «бойовими фактами». Тодішній Андрій Желябов саме про Юрківського казав: «Ви, терористи, небезпечніші за монархістів!» Одним із перших серед «нігілістів» почав носити «мундир революціонера» (тобто кинджал та револьвер, що зображено на відомому портреті).

1875 року вбив шпигуна-провокатора В.Тавлєєва. 1878р. разом з Россіковою приїжджав до Миколаєва для організації втечі С.Віттенберга, що утримується в морській в'язниці. У жовтні 1878р. робив спроби влаштуватися волосним писарем у Дніпровському повіті, Бехтерській волості.

1879 року Юрківський разом із Є.І.Россіковою, організував підкоп та експропріацію коштів (1.5 мільйона рублів) на революційні цілі з Херсонського губернського казначейства (про це згодом Юрківський написав невеликий мемуар «Як я скасував Херсонське казначейство»). Метою пограбування була допомоги політичним засланцям та звільнення їх із в'язниць, у тому числі Чубарова, до гуртка якого Юрківський був близький. У цій справі Юрківський розшукувався за циркуляром III Відділення від 10 червня 1879р. Після цього він ховався у маєтку Бурлюк на р.Альмі у Сімферопольському повіті, що належав С.КБіловодський, де керував М.І.Ємельянов, симпатик «Народної Волі».

Один із грабіжників у Херсонському казначействі — Федір Миколайович Юрківський ("Сашка") — очікується в Петербурзі. Його бачили в Олешках, але не встигли схопити. Прикмети його: близько 30 років, середнього зросту, брюнет, шия коротка, очі швидкі, живі, бороду поголив близько 6 червня, одягнений у тонкий картатий сурдут (чи пальто?), він закінчив курс у Технологічному інституті... Людина смілива, рішуча, смерті не боїться, затятий революціонер.

— З повідомлення Третього відділу від 19 червня 1879 р.

У серпні 1879р. приїжджав до Петербурга і бачився там з багатьма членами новоствореної партії «Народна воля», але сам до неї не вступив. Під час провадження дізнання у справі про вибух 19 листопада 1879р. було з'ясовано, що Юрківський приїжджав до Москви до О.Д.Михайлова під час робіт з підкопу. Також брав участь у підготовці замаху на київського генерал-губернатора. Після підкопу Юрківський став відомий на прізвисько «Сашка-Інженер».

Юрківський був людиною дуже оригінальною й великою за енергією, але в нього був один недолік — він пив. Це так рідко спостерігалося в революційному середовищі, що не можна його не відзначити, як виняток.

— Ольга Любатович про Юрківського

Переді мною був красень — брюнет південного типу, середнього зросту, широкоплечий силач, з правильним овалом і рисами породистого обличчя, обрамленого чорною бородою. З невеликим усміхненим ротом і чорними, надзвичайно великими очима, сміючимися, шахрайськими, що кидають іскри,— на нього не можна було не звернути уваги. Такої безшабашної, веселої, неприборканої, завзятої голови ні раніше, ні пізніше я не зустрічала. Це було справжнє дике дитя природи, яке знає і бажає знати, що таке дисципліна, підпорядкування своєї волі волі колективу.Я жартувала, що одну таку людину в організації мати треба, двох — можливо, трьох — неможна витерпіти!

Його ставлення до нас, жінок-революціонерок, було зовсім інше, ніж у інших наших друзів: у них було просте товариство, а Юрківський кидав іскри, залицявся і догоджав, намагався виконувати забаганки, викликав капризи, сміх і пустощі своїми жартами та дотепами...

— Віра Фігнер про «Сашку-Інженера»

Заарештовано Юрківського (під іменем Головлєва) 7 березня 1880 р. у маєтку Стаховського в Курській губернії. Коли Юрківського було переведено з Курська до Києва, учасники київського "Південно-російського союзу" готували йому втечу з в'язниці, але вона не вдалася через жандармського агента С.Піотровського. Судився Юрківський у справі М.Р.Попова та інших київським військово-окружним судом, у липні 1880р. (суд тривав із 14 по 26 липня). Визнаний винним "у вступі до таємної протиурядової спілки в Києві, що мала на меті скинути шляхом насильства існуючий лад, для чого ця спілка влаштовувала сходки і підтримувало зносини з іншими революційними гуртками в Петербурзі та інших містах, друкувала і розповсюджувала прокламації, підробляла документи, і з метою вбивства деяких посадових осіб придбала для цього розривні снаряди; окрім того, Юрківського визнано винним у проживанні за фальшивим паспортом та в викраденні в червні 1879р. для революційних цілей з Херсонського казначейства півтора мільйона рублів." 26 липня 1880 р. Юрківський був засуджений на позбавлення всіх прав і до каторжних робіт на копальнях на 20 років, а, по закінченні робіт до поселення у Сибіру назавжди. Вирок конфірмований київським генерал-губернатором 31 липня 1880р. із заміною роботи на копальнях роботою на заводах. З Києва до Сибіру Юрківського було відправлено 3 серпня 1880р., у січні 1881р. утримувався в іркутському тюремному замку. 27 січня 1881р. Юрківський був відправлений з Іркутська на Кару, куди і прибув у лютому. На Карі співпрацював у рукописному журналі «Кара», написав роман (перші глави) «Булгаков», спогади про підкоп «Як я скасував Херсонське скарбництво» та оповідання «Три миті».

Був причетний до так званої «Справи Успенського» (разом з Андрієм Баламезом, Ігнатієм Івановим): готувався підкоп для втечі, а «нечаєвець» П.Успенський, в якого на відміну від інших термін закінчувався, необережно повідомляв про «свій можливий швидкий вихід» і в листі, і на піднаглядових побаченнях; був запідозрений каторжанами у зраді (чи злочинній необережності) і Юрківський виконав смертний вирок, повісивши Успенського в лазні. Також на которзі написав роман «Булгаков».

Потім у ніч на 1 травня 1882 Юрківський здійснив втечу з каторги разом із Левченком, Баламезом та Диковським. Удвох з Диковським дійшов кордону з Китаєм і був спійманий козаками 22 травня 1882р. За вироком Забайкальського окружного суду від 19 липня 1883р. термін каторжних робіт збільшено за втечу на десять років. За участь у заворушеннях на Карі та за втечу був етапований до Петербурга.

Федір Юрківський в арештантькому халаті.

У 1883 році Юрківський був переведений до Шліссельбурзької фортеці (зрозуміло, без рукопису роману, який був вилучений у нього і знищений), і з початку 90-х років, коли в'язням Шліссельбурга дозволили письмове приладдя, написав роман ще раз, але не до кінця; на останній сторінці рукопису Юрківського приписано рукою М. О. Морозова: «Тут роман закінчується через смерть автора, який не виніс висновку». У «Булгакові» картинно представлені життя, побут, діяльність, типи людей народницького підпілля 1874-1875 років на Україні («Півдні Росії»). Помер Федір Юрківський у Шліссельбурзі від хвороби нирок в страшних муках 31 серпня 1896р., похований у невстановленому місці. Того ж року повернулася з заслання Олексієва, а Россікова ще раніше збожеволіла на Карі .

Посилання

• Федір Юрковський (В'язень № 10) «Булгаков» Роман написаний у Шліссельбурзі Ленінград 1938
• У спогадах сучасників