Лазня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ла́зня — спеціально обладнане приміщення для миття тіла з одночасною дією води і пари або гарячого повітря.

Етимологія[ред.ред. код]

Слово «лазня» пов'язане з дієсловом «лазити». Схожі слова є в інших слов'янських мовах: біл. лазня, пол. łaznia, чеськ. lázeň, луж. łaznja (всі означають «лазня»), а також рос. лазня («драбинка», «сходня»). Ці слова виводяться з прасл. *laz(ь)nь, *lazьnja < *laziti. Існує дві версії походження такої назви. Згідно з першою, первісно лазні влаштовувалися у хатинках з дуже низьким входом, через який не проходили, а пролазили. Цікаво, що для слова «лазня» в українській засвідчене інше значення: «низька хатина з маленьким входом, куди можна тільки пролізти». За другою версією, назва «лазня» пов'язана з тим, що у лазні залазять на полок, який може бути розташований досить високо. Пов'язання слов'янського «лазня» з лат. lavare («мити») і хеттськ. lahuuai- («лити») непереконливі[1].

Слово «баня», яке іноді уживається щодо руської лазні, також праслов'янського походження. Схожі слова існують в інших слов'янських мовах, правда, здебільшого з дещо іншими значеннями: рос. і болг. баня і давньорус. баня («лазня»), ниж.-луж. banja («ванна»), болг. бани («курорт з цілющими водами»), словен. bánja («ванна»), стцерк.-слов. баніа («лазня», «місце для миття»). Вихідним є прасл. *banja, запозичене нашими предками з народної латини. У Стародавньому Римі словом baneum (класичне написання balneum) звалися місця для купання, ванни і терми. Від нього також походять фр. bain, італ. bagno, ісп. baño. Самі римляни запозичили його у греків: дав.-гр. βαλανεῖον означає «лазня», «купальня» (походження його не ясне)[2].

Деякі припускають що слово «баня» (як архітектурний термін), а з ним і «банька», «банка» можуть бути пов'язані з прасл. *banja через низку семантичних зсувів: «місце для миття» > «ємність для миття» > «ємність», «посудина» > «схожий елемент будови». Але ця думка поділяється не всіма мовознавцями[2].

Історія[ред.ред. код]

Історія лазні сягає своїм корінням прадавніх часів. Близько шести тисяч років тому пращури сучасних жителів арабських країн надавали великого значення чистоті свого тіла і скрізь активно користувалися лазнями.

Єгипетські жерці мали скрізь комфортно влаштовані і доступні кожному лазні й обмивалися чотири рази на добу: двічі вдень і двічі вночі. Неабияка прихильність до лазневої справи, масажу та обмеженість в їжі допомагали єгиптянам зберігати стрункість фігури і успішно боротися з процесом старіння. А єгипетські лікарі того часу вважалися найкращими у світі і загадкове мистецтво лікування різних хвороб не представляли без ритуального використовування води і лазень.

Особливу популярність мала процедура відвідування лазень у римлян. Тут існував цілий культ лазневої справи. Навіть при зустрічі стародавні мешканці Риму замість вітання питали один в одного: «Як потієш?». А на одній із старовинних будівель зберігся напис: «Лазня, любов і радість — до старості ми разом», який дійшов аж до наших часів. Лазня для римлян служила цілим ритуальним приміщенням, була невід'ємною частиною їх житла. Адже там вони не тільки милися, але і проводили бесіди, читали вірші, малювали, співали, влаштовували пишні трапези.

Були в лазні і кімнати для масажу, майданчики для спортивних вправ та змагань і навіть бібліотеки. Римляни-багатії відвідували сауни двічі на день.

У Стародавній Греції лазні з'явились спочатку у спартанців і виконували роль оздоровниць.

Різновиди[ред.ред. код]

За конструкціями лазні-парні поділяють на три основних типи в залежності від температури і вологості повітря в парильному відділенні:

  1. лазні сухо-повітряні (міська громадська лазня-кам'янка, російська, фінська сауна) з температурою повітря від 60° до 120° C і вологістю повітря від 5 % до 25 %;
  2. лазні сирі (парна, російська, фінська, східна), температура в які коливається від 50° до 70° C, а вологість від 80 % до 100 %;
  3. водяники, або японські лазні.

Римські терми[ред.ред. код]

Публічні римські терми в Баті, Сомерсет, Велика Британія. Все облаштування вище рівня колон основане на пізнішій реконструкції

Найдавніші лазні — римські терми (лат. thermae, від грец. θερμη — тепло). Вони складалися з декількох відділень: для роздягання і відпочинку після лазні, відділення з басейном для першого обмивання, потім приміщення для миття теплою і гарячою водою. Після нього — для сухої парної і вологої лазні. Відділення з басейном з холодною водою мало назву фригідарій. Обігрів парильних відділень вироблявся печами, що опалювалися нафтою.

Римсько-ірландські лазні[ред.ред. код]

Римсько-ірландські лазні набули поширення в різних країнах світу. Вони є суто повітряними при помірній температурі 50—60° C. Гаряче повітря проходить під підлогою і по стінах у спеціальних трубах. Процес відвідування лазні відбувається в наступному порядку: підготовче приміщення, приміщення першого розігріву, парильне відділення, у якому через дірчасту підлогу подається гаряче повітря. Тому, переходячи з одного приміщення в інше, відбувається активне потовітділення. Від римської така лазня відрізняється наявністю спеціальної труби для виходу відпрацьованого повітря, що робить атмосферу парної лазні здоровою.

Руська лазня[ред.ред. код]

Баня.JPG

На Русі лазні відомі з давніх часів. У статуті Великого князя Володимира (966 р.) лазні числилися як «заклади для нездатних». По всій Русі, у селах і містах на берегах рік, озер і струмків будували парні лазні. Руська парна лазня являла собою дерев'яну хату, у якій розташовані два приміщення: роздягальне і парильне відділення. У парильні розміщалася кам'янка — піч з каменями.

Руська лазня має два різновиди: з топкою «по-чорному» і «по-білому». Грубка «по-чорному» найдревніша, але вона збереглася до наших днів у деяких областях, наприклад у Сибіру. Грубки палять без димаря, дим виходить через відчинене вікно парильні. Коли кам'янка добре розігріта, кочегарити припиняють, лазню провітрюють, стіни окатують водою, потім закривають вікна і двері і подають воду в кам'янку для утворення пари. Така лазня має особливий дух за рахунок впливу диму на дерев'яні конструкції зрубу.

Лазня з топкою «по-білому» поширена на території України, Білорусі та Росії. У ній дим з кам'янки виходить через трубу, завдяки чому атмосфера в парильні не забруднюється, провітрювання парильні й обмивки стін не потрібно. Така лазня більш гігієнічна і сучасна.

У Росії є ще один різновид, що зустрічається в степових і безлісних районах, де не можна побудувати дерев'яне приміщення. У російській печі після випічки хліба вигрібають золу, настилають дошки і забираються всередину, куди заздалегідь поміщені цебро з водою і віник. При зволоженні гарячих стінок печі водою утвориться пара.

У парній лазні у повітрі підтримують високий вміст пари і тому температура на рівні голови в такій лазні не перевищує 60—65 °С.

Гуцульська лазня[ред.ред. код]

Україна є найбільшою державою Європи за територією, тому не є дивним те, що українці в різних кінцях країни різняться між собою й у діалектичних формах мови, і у побуті, і навіть у способі догляду за здоров'ям. Одна з таких етнографічних груп українців — це гуцули, що зосереджено проживають у гірській частині України — Карпатах. Специфіка їх стилю життя та ведення господарства, життя у горах серед хвойних лісів, де холодний сезон триваліший ніж на інших українських землях, відповідно призвело до специфіки їх догляду за здоров'ям. Однією з таких оригінальних справ була гуцульська лазня. Гуцули взимку рубаючи дерева високо в горах для підтримки чистоти тіла розтоплювали вогнище («ватру») в своїх колибах і влаштовували так звану гуцульську лазню, ця процедура дозволяла краще очиститися від бруду, ніж традиційні обливання водою, також гуцулами було помічено очищуючий та тонізуючий ефект такого виду лазні.

Контраст температур у гуцульській лазні чудово впливає на потовиділення та еластичність шкіри: розм'якшення епідермісу та зняття ороговілого шару, покращення дихання шкіри. Споживання під час процедури великої кількості води призводить до очищення пор шкіри, активізує роботу потових залоз та виводить токсини, шлаки і підшкірний жир, а також покращує роботу кровоносної системи. Контраст температур підвищує загальний тонус організму.

Кельтська лазня[ред.ред. код]

Цілющий ефект трав'яних настоїв та настоянок був відомий, коли Європа перебувало під владою кельтських племен. Саме тих племен, воїни яких тримали в страху всю тодішню Європу, проти яких вів безперервні війни Юлій Цезар. Під час лікування поранених воїнів кельтські друїди-жерці помітили, що теплі просякнуті настоями тканини краще загоювали рани. Тому з часом з'явився звичай після купелі лежати загорнувшись у травяну верету, зволожену трав'яними настоями, що мало лікувати болячки конкретної людини.

Дакійська лазня[ред.ред. код]

Даки, що протягом тривалого часу жили у Карпатах, у своїх купелях використовували різні природні камені. Природна енергія каменю усуває напругу і стрес, послаблює і нейтралізує негативну енергію, перерозподіляє її з областей, де вона знаходиться в надлишку, в ті області, де її недостатньо. Як джерела тепла і холоду в цьому виді лазень використовуються певні камені Карпатських гір.

Мінеральна лазня[ред.ред. код]

Купання в чанах з мінеральною водою було відоме в Європі із давніх давен, особливо в гірських регіонах Альп, Карпат, Піреней. Користь від таких ванн не підлягала сумніву, адже окрім простого чищення організму, мінеральна вода ще й чудово впливає на загальний тонус, потовиділення, розм'якшення епідермісу, покращення дихання шкіри та насичення через відкриті пори необхідними мінералами, а також покращує роботу кровоносної системи. Температура у чані підтримується на рівні до 40 °C (для витривалих клієнтів можна й до 45 °C). Сидять люди у мінеральних лазнях так, щоб серце було над водою.

Фінська лазня[ред.ред. код]

Сауна

Сауна (у перекладі з фінської означає «лазня»). Тому, правильно говорити або «фінська лазня», або «сауна» (і, аж ніяк, не «фінська сауна»).

Прародителькою російської і фінської лазень є та сама хата, що нагрівається «по-чорному» (без димаря).

Як користуватись[ред.ред. код]

Спочатку слід прийняти душ (без мила), щоб увійти в парильню мокрим. Сядьте і дайте теплу прогріти тіло, щоб відкрилися пори шкіри. Після нетривалого перебування в сауні потрібно прийняти душ удруге, цього разу з більш прохолодною водою. Після чого можна зайти в сауну знову.

При неправильному користуванні сауною (висока температура і низька вологість повітря) можна пересушити верхні дихальні шляхи (сухість у горлі), шкіру і слизові оболонки. Якщо не зволожувати повітря, поливаючи каміння водою, то сухе повітря, що має менші теплопровідність і теплоємність, дозволить підняти температуру в сауні до 100—120 °С. Але практика сухого повітря є хибною і до сауни має опосередковане відношення. Облаштування фінської та руської лазень нічим не відрізняється і поняття «сухого пару» по відношенню до лазні не існує.

Прохолодний басейн або душ після парильні сприяє відновленню температури тіла, перешкоджаючи його перегріванню, та загартовує організм.

Усі процедури в сауні бажано, щоб не перевищували трьох годин.

Японська лазня (офуро)[ред.ред. код]

У Японії великою популярністю користуються водяні лазні. Ванна такої лазні влаштована в дерев'яній бочці, що заповнюється гарячою водою з температурою близько 45° C. Приймають ванну занурюючись у неї по груди, надягши на голову шапочку, змочену в холодній воді. Японці відвідують таку лазню 2-3 рази на тиждень.

Іншим видом японської лазні є тирсова суха лазня. У кедрову тирсу додають лікарські трави, потім суміш нагрівається до 60 °C. Тирса всмоктує піт, одночасно виділяючи ароматичні і цілющі речовини.

Справжню Офуро можна знайти і в Україні. Вона складається з 3 дубових бочок 1.8 м в діаметрі, в кожній з якій вода різної температури. Справжня японська лазня є відмінним засобом для оздоровлення, і для позитивних емоцій.

Турецька лазня (хамам)[ред.ред. код]

Турецька лазня не є суто турецьким винаходом. Турки перейняли звичай будівництва і використовування гарячих лазень у арабів. Останні, у свою чергу, запозичили їх з побуту народів Римської імперії. Дещо пізніше, в Константинополі, ця лазня була перетворена в «хамам» (що в перекладі означає «розповсюджуючий тепло») — турецьку лазню.

Лежаки, підлога і стіни з мармуру в них підігріваються гарячим повітрям і поливаються водою для утворення пари. Поєднання масажу і релаксантної властивості мармуру дає приголомшливий лікувальний ефект. В умовах спекотного клімату країн Сходу регулярні відвідини турецької лазні були профілактикою багатьох хвороб: простудних, серцево-судинних, хвороб опорно-рухового апарату та ін. Турецька лазня в поєднанні з масажем є ще й ефективним засобом в боротьбі з целюлітом.

Існує повір'я, що хамам виліковує від безплідності — жар хамама підвищує плодючість. За стародавніх часів існував звичай омивати незаміжніх дівчат в басейні, щоб ті швидше вийшли заміж.

Процес миття[ред.ред. код]

Спочатку людина відмокає в парній на дуже гарячому камені. Його називають чебек-таши («камінь для живота»). Лежачи на животі, людина прогрівається і розпарюється. Банщики час від часу поливають зверху водою. Очищення тіла в хамамі відбувається за допомогою вологої пари.

Потім настає час пілінгу. Спеціальною жорсткою мочалкою шкіру очищають від шару, що ороговів.

Наступний етап — мильний масаж. З мішка, схожого на наволочку, на людину виливають спеціальну мильну піну. Рецепт виготовлення цієї піни тримається в секреті і передається з вуст у вуста. Мильний масаж розпарює м'язи та розрівнює шкіру. Гаряча пара відкриває пори і шкіра починає самоочищуватися.

Потім невеликий відпочинок. Змивши піну, банщик веде людину в кімнату, де пригощає чаєм.

Закінчується процедура інтенсивним масажем з ароматичними маслами.

Весь процес триває дві години.

Інші лазні[ред.ред. код]

Можна попаритися в мішку з березовим листям або квітковим сіном.

Існує піщана лазня. Розігрітий на сонці пісок добре вбирає в себе піт заритої в піщану масу людини. Такі лазні лікують артрити, ревматизм, нефрити і деякі гінекологічні захворювання. Після чого дуже корисно окунутися в море.

Авіценна рекомендував піщані лазні з кавуном. Кавун — сечогінний фрукт, і весь піт хворого всмоктує в себе пісок. У такий спосіб лікували захворювання нирок.

Корисність[ред.ред. код]

Прогрівання в лазні призводить до благотворної зміни функціонального стану органів і систем організму, посиленню обміну речовин, сприяє розвитку захисних і компенсаторних механізмів. Пояснюється це благотворним впливом тепла й виділення поту на серцево-судинну, дихальну, терморегуляційну й ендокринну системи. Лазня заспокоює нервову систему, привносить бадьорість, підвищує розумові здібності.

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — Т. 3: Кора — М / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1989. — 552 с. ISBN 5-12-001263-9
  2. а б Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.