17-та танково-гренадерська дивізія СС «Гьотц фон Берліхінген»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
17-та панцергренадерська дивізія СС «Гьотц фон Берліхінген»
17. SS-Panzergrenadier-Division „Götz von Berlichingen“
17th SS Division Logo.svg
Емблема дивізії СС «Гьотц фон Берліхінген»
На службі 1943-45
Країна Третій Рейх Третій Рейх
Належність Адольф Гітлер
Вид Flag of the Schutzstaffel.svg Ваффен-СС
Тип Панцергренадери
Чисельність Дивізія
Гасло Meine Ehre heißt Treue
(«Моя честь називається вірність»)
Війни/битви Друга світова війна
Командування
Визначні
командувачі
Группенфюрер СС і Генерал-лейтенант Ваффен-СС Вернер Остендорф

Commons-logo.svg 17-та танково-гренадерська дивізія СС «Гьотц фон Берліхінген» у Вікісховищі

17-та панцергренадерська дивізія СС «Гьотц фон Берліхінген» (нім. 17. SS-Panzergrenadier-Division „Götz von Berlichingen“) — німецьке військове формування, панцергренадерська дивізія у складі військ Ваффен-СС, що брала участь у бойових діях на Західному фронті під час Другої світової війни.

Історія[ред.ред. код]

Формування[ред.ред. код]

Дивізію почали формувати у вересні 1943 року в Південній Франції, вже 3 жовтня вона отримала порядковий номер і почесне найменування по імені німецького полководця Гьотца фон Берліхінгена. Формування дивізії проходило в окрузі міста Тур. З листопада 1943 року по червень 1944 року особовий склад дивізії проходив навчання і ніс гарнізонну службу у Франції. У складі дивізії налічувалася 17 321 особа, але не було танків і не вистачало автотранспорту. Після висадки союзників частини дивізії почали перекидатися в Нормандію.

Нормандія[ред.ред. код]

11 червня частини дивізії вперше вступили в бій з противником на ділянці між Сен-Ло і Кутансом. Протягом червня — липня дивізія продовжувала боротися в районі Карантан — Сен-Ло — Кутанс, у ході боїв вона зазнала великих втрат, і до кінця липня її чисельність знизилася до 8 500 осіб. На початку серпня дивізія була зведена в одну бойову групу й надана 2-й танковій дивізії СС. Разом з дивізією «Дас Райх» група брала участь у Мортенському наступі. Після провалу наступу частини СС відступили і потрапили в Фалезький котел. В ході боїв група була розбита на 4 дрібніші групи. Після прориву з котла відхід німців прикривав зенітний батальйон 17-ї дивізії. В кінці серпня залишки бойової групи були виведені в Шартр.

Відступ до Німеччини[ред.ред. код]

На початку вересня для відновлення дивізії до неї був переданий ряд дрібніших частин СС. Злиття всіх компонентів відбувалося в Меці. 7 вересня 37-й полк дивізії захищав містечко Дорно від наступу американців. Наступного дня американцям вдалося форсувати Мозель і закріпитися на східному березі. Для виправлення ситуації в бій була кинута вже вся 17-та дивізія СС. Це не врятувало становище, і дедалі нові й нові американські частини форсували Мозель. До кінця листопада 1944 дивізія брала участь в обороні Меца і в боях в Саарській області. На початку грудня чисельність дивізії знизилася до 4 000 чоловік. З цієї причини дивізія була відведена в Нойнкірхен для поповнення.

Оборона Рейху[ред.ред. код]

31 грудня 1944 року в рамках операції «Нордвінд» частини дивізії пішли в наступ на ділянці Саарбрюккен — Саверн. До середини січня 1945 року німці повторювали безуспішні спроби розвинути наступ, але велика перевага американців і погодні умови зробили свою справу. Зломлені частини дивізії відступили в район між лінією Мажино і Західним валом. Чіпляючись за оборонні споруди, дивізія безуспішно намагалася затримати наступ союзників. У середині березня вона брала участь в обороні Кайзерслаутерна, а пізніше брала участь в обороні Ландау, Нойештадта і Оденвальда. У квітні 1945 року дивізія (близько 7 000 чоловік) обороняла Гайльбронн, а потім була відправлена до Нюрнберга. За задумом німецького командування вона повинна була стати хребтом оборони міста. Протягом 4 днів дивізія «Гьотц фон Берліхінген» утримувала район Нюрнберга, але під натиском американців була змушена залишити місто. 20—21 квітня в Нюрнберзі військовослужбовці американської 42-ї піхотної дивізії розстріляли з кулеметів більш як 200 полонених зі складу 38-го полку 17-ї дивізії СС. Після падіння Нюрнберга залишки дивізії відступили до Донауверта. 7 травня 1945 р. залишки 17-ї дивізії СС здалися американцям у Ахензе.

Командири дивізії[ред.ред. код]

Склад дивізії[ред.ред. код]

  • 37-й панцергренадерський полк СС
  • 38-й панцергренадерський полк СС
  • 17-й артилерійський полк СС
  • 17-й танковий батальйон СС
  • 17-й самохідний розвідувальний батальйон СС
  • 17-й протитанковий батальйон СС
  • 17-й батальйон штурмових гармат СС
  • 17-й зенітний батальйон СС
  • 17-й саперний батальйон СС
  • 17-й батальйон зв'язку СС
  • 17-й санітарний батальйон СС
  • 17-й самохідний ремонтний батальйон СС
  • 17-й загін постачання СС

Нагороджені Лицарським хрестом Залізного хреста[ред.ред. код]

За час існування дивізії 5 осіб її особового складу були нагороджені Лицарським хрестом Залізного хреста.

Лицарський хрест Залізного хреста (4)[ред.ред. код]

  • Курт Валь — Гауптштурмфюрер СС, ад'ютант 38-го панцергренадерського полку СС (23 серпня 1944)
  • Ортвін Куске — Унтерштурмфюрер СС, командир 3-ї роти 17-го самохідного розвідувального батальйону СС (26 листопада 1944)
  • Фред Папас — Унтерштурмфюрер СС, командир роти 17-го самохідного розвідувального батальйону СС (27 грудня 1944)
  • Генріх Готтке — Унтершарфюрер СС, 3-тя батарея 17-го зенітного батальйону СС (27 грудня 1944)

Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям (2)[ред.ред. код]

  • Бруно Гінц — Оберштурмфюрер СС, командир 2-ї роти 38-го панцергренадерського полку СС (23 серпня 1944)
  • Курт Валь — Штурмбаннфюрер СС, командир 17-го самохідного розвідувального батальйону СС (1 лютого 1945)

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Hans Stöber , Die Eiserne Faust — Bildband der 17. SS-Panzergrenadier-Division «Götz von Berlichingen» Erscheinen 1966
  • Max Wind/Helmut Günther , 17. SS-Panzergrenadier-Division «Götz von Berlichingen». Kriegstagebuch vom 30. Oktober 1943 bis 6. Mai 1945 Erschienen 1992
  • Helmut Günther , Das Auge der Division — Die Aufklärungs-Abteilung der SS-Panzergrenadier-Division «Götz von Berlichingen» Erschienen 1987
  • Clarke, Jeffrey J. and Smith, Robert Ross — Riviera to the Rhine. Washington: GPO, 1993
  • Jentz, Thomas L. — Panzer Truppen. Volume II. Atglen: Schiffer Military History, 1996
  • Munoz, Antonio J. — Iron Fist: A Combat History of the 17. SS-Panzergrenadier-Division «Götz von Berlichingen»
  • Gordon Williamson, Stephen Andrew — The Waffen-SS (3) : 11. to 23. Divisions ISBN 1-84176-591-0

Посилання[ред.ред. код]