Стіна (фільм, 1988)
Стіна | |
|---|---|
| рос. Стена | |
| Жанр | документальний фільм |
| Режисер | Ізраїль Гольдштейн |
| Оператор | Олександр Радинський |
| Кінокомпанія | Українська студія хронікально-документальних фільмів |
| Тривалість | 20 хвилин |
| Мова | російська |
| Країна | Україна (УРСР) |
| Рік | 1988 |
"Стінá" (рос. "Стенá") — український радянський російськомовний чорно-білий документальний фільм режисера Ізраїля Гольдштейна, відзнятий на Українській студії хронікально-документальних фільмів у 1988 році[1][2][3][4]. Яскравий зразок критичної школи української документалістики (1987 — 1995)[3][4].
Опис
Київські художники Ада Рибачук та Володимир Мельниченко більше десяти років працювали над проектом Парку пам’яті на Байковій горі в Києві. Поряд із будівлею залів прощання київського крематорію (у співпраці з архітектором Авраамом Мілецьким) Рибачук і Мельниченко створили Стіну Пам’яті – серію монументальних неоавангардистських рельєфів, площею понад 2000 квадратних метрів. Вони відображали різні події з історії людства. За задумом авторів, Стіна мала стати центральним елементом Парку пам’яті.
Однак на початку 1982 року місцева влада ухвалила рішення припинити роботу над Стіною і залити бетоном готові на той момент рельєфи. "Стіна" став першим публічним виступом на підтримку художників, які тривалий час боролися за відновлення своєї роботи.[2][3]
Над фільмом працювали
Знімальна група
- Ізраїль Гольдштейн — режисер;
- Олександр Радинський — оператор;
- В. Война;
- Л. Мороз;
- В. Маркова;
- М. Толкачова.[1][2][3]
Особи, що брали участь у фільмуванні
- Ада Рибачук — художниця;
- Володимир Мельниченко — художник;
- Валентин Селібер — скульптор;
- Юлій Синькевич — скульптор;
- Є. Кубанова — партійний керівник;
- В. Михалев — доктор філософських наук.[1][2]
Фільм на DVD
"Стіна" вийшла на DVD у 2013 році у рамках збірки "Щаблі демократії. Критична школа української документалістики 1987–1995". До неї увійшли п'ять фільмів. Окрім, власне, "Стіни", туди увійшли: "Завтра свято" (1989), "Дах" (1988), "Щаблі демократії" (1992), "Прощавай, кіно!" (1995). Збірку було презентовано 26 березня 2014 року в рамках 11-го Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA.[4]
Див. також
Література
- Радинський О. Щаблі демократії. Критична школа української документалістики 1987 — 1995. — К.: Національний центр Олександра Довженка, 2013. — 12 с.
Посилання
Примітки
- ↑ а б в Alina Matochkina (13 січня 2014), Документальный фильм Стена / Documentary film "The Wall", процитовано 3 травня 2019
- ↑ а б в г Стіна. docudays.ua (укр.) . Процитовано 3 травня 2019.
- ↑ а б в г Радинський, Олексій (2013). Щаблі демократії. Критична школа української документалістики 1987 — 1995 (укр.) . К.: Національний центр Олександра Довженка. с. 6, 12. ISBN 978-966-97362-3-9.
- ↑ а б в ЩАБЛІ ДЕМОКРАТІЇ. www.dovzhenkocentre.org (укр.) . Процитовано 3 травня 2019.
