МіГ-23 (рос.МиГ-23; кодове ім'яНАТО: Flogger) — радянський багатоцільовий винищувач зі змінною конфігурацією крила.
Призначений для боротьби з літаками супротивника в широкому діапазоні висот і швидкостей польоту і виконання завдань на користь військ оперативно-стратегічного об'єднання. Окремі модифікації МіГ-23 здатні уражати наземні цілі.
Історія створення літака МіГ-23 почалася в першій половині 1960-х років, коли ОКБ А.Мікояна (ОКБ-155) приступило до розробки винищувача для заміни МіГ-21.
Перший політ зробив 9 липня1967 року, прийнятий на озброєння в травні 1969 року.
МіГ-23 — один з перших серійних літаків зі змінною геометрією крила. Планер виготовлений зі сталі і алюмінієвих сплавів з широким використанням зварювання. Консолі крила мають трапецієподібну в плані форму і можуть встановлюватися на кут стрілоподібності 16, 45 і 72 по передньому краю. Кожна консоль має передкрилки, чотирисекційні закрилки і двосекційні інтерцептори. Оснащений турбореактивним двоконтурним двигуном з форсажними камерами Р27Ф2-300/P29-300/P35-300 (залежно від модифікації). Маса двигуна - 1488 кг, тяга - 12500 кгс. .
Практична дальність польоту з навантаженням: 1950 км
Практична стеля: 18500 м
Довжина: 16,7 м
Висота: 5,77 м
Розмах крила: 7,8/14.0 м
Площа крила, кв.м: 37,35 при стрілоподібності 16°; — 35,50 при 45°; — 34,16 при 72°
Кут стрілоподібності крила по лінії ј хорд: 16 — 72
Озброєння
гармата ГШ-23Л (23 мм, 3200 постр../хв.), боєзапас — 260 снарядів.
керовані ракети (КР) середньої дальності Р-23Р і Р-24Р з напівактивною системою радіолокації наведення; Р-23Т і Р-24Т з тепловою головкою самонаведення (ТГС) на двох підкрильних вузлах зовнішньої підвіски;
для враження наземних цілей застосовуються керовані Х-23 або Х-66 з наведенням по променю, некеровані авіаційні ракети (НАР) і бомби вільного падіння.
Служба
Серійне виробництво винищувачів МІГ-23 припинене в 1985 році, винищувачі МіГ-23 останніх модифікацій ВПС України і Росії були виведені в резерв і перебувають на базах зберігання.
Про досвід застосування радянської авіації взагалі, та МіГ-23 зокрема, в Афганістані:
Марковский В. (2000). Штурмовики. Жаркое небо Афганистана. М.: Техника — Молодежи.
Жирохов М. А. (2012). Опасное небо Афганистана. Опыт боевого применения советской авиации в локальной войне. 1979-1989. М.: Центрполиграф. ISBN978-5-227-03863-0.