Тоттенгем Готспур

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 19 червня 2022, заснована на цій версії.
Тоттенгем Готспур
Повна назва Tottenham Hotspur Football Club
Прізвисько Spurs («шпори»)
Коротка назва Спурс
Засновано 5 вересня 1882 (під назвою «Готспур»)
Населений пункт Лондон[1], Англія Англія
Стадіон Тоттенгем Готспур Стедіум
Вміщує 62 062[2]
Власник ENIC Group
Президент Англія Деніел Леві
Головний тренер Італія Антоніо Конте
Ліга Прем'єр-ліга
2020-21 7
Вебсайт Офіційний сайт
Домашня
Виїзна

То́ттенгем Го́тспур (англ. Tottenham Hotspur FC) — професійний англійський футбольний клуб, бере участь в англійській Прем'єр-лізі Заснований — 1882 року. Клуб зазвичай називають «шпори» (spurs). Стадіон клубу — «Тоттенгем Готспур» — розташований у районі Гарінґей — північній частині Лондона. За свою більш ніж столітню історію клуб став одним з найтитулованіших на Туманному Альбіоні. Девіз клубу — Audere est Facere («Зважити — означає зробити»).

«Тоттенгем Готспур» першим з англійських клубів у XX столітті зробив золотий дубль, вигравши чемпіонат і Кубок Англії в сезоні 1960/1961. У 1963 році «шпори» стали першим британським клубом, що виграв європейський кубок — Кубок володарів Кубків.

«Тоттенгем» традиційно змагається з найближчим сусідом — «Арсеналом»: матчі між цими командами називають «Північне лондонське дербі».

Історія

Заснування

Історія клубу почалася 5 вересня 1882 року. Декілька учнів однієї з місцевих шкіл вирішили заснувати свою футбольну команду. Вони були членами крикетного клубу, але сезон в крикет вже закінчувався, а їм хотілося пограти ще в що-небудь. Первинний офіс молодого клубу знаходився в Асоціації молодих християн. З 1884 року клуб отримав свою сьогоднішню назву «Тоттенгем Готспур», щоб клуб не плутали з іншою командою — «Лондон Готспур».

1887—1919

Перший офіційно зареєстрований матч «Тоттенгем» провів проти клубу «Дайал Сквер» — майбутнього «Арсеналу». Гра так і не закінчилася через темряву, але на момент її закінчення рахунок був 2:1 на користь «Тоттенгема». Перший офіційний матч в рамках першості Англії провів 24 вересня 1892 року в першості Південного альянсу: був переможений «Політехнік» з рахунком 2:1. У 1899 році «шпори» переїхали до Гань Роуд. Надалі це місце стало називатись «Вайт Гарт Лейн». У 1900 команда виграла Кубок Південної ліги, який дозволив «Тоттенгему» зіграти в Кубку Англії. Тоді «шпори» дійшли до фіналу. Їх суперником був «Шеффілд Юнайтед». Матч відбувся на стадіоні Крістал Пелеса, яки закінчився тоді 2-2. Перегравання пройшло в Болтоні, матч закінчився з рахунком 3-1 на користь команди із Лондона.

У 1908 році «Тоттенгем» потрапив в другий дивізіон і зайняв там друге місце, вийшовши в перший дивізіон. Там він зайняв 15-е місце (із 20). У 1915 році «Тоттенгем» зайняв останнє місце і відправився в другий дивізіон. Але тут почалася війна…

У 1919 після війни вищу лігу сформували заново і вирішили збільшити число її членів до 22, серед яких повинен був бути «Тоттенгем», але це місце віддали «Арсеналу». Говорять, це сталося через те що власник «Арсеналу» був знайомий з главою ФА. «Тоттенгем» відправився в другий дивізіон.

1919—1958

Турнір в другому дивізіоні «Тоттенгем» виграв, поставивши декілька рекордів. А в 1920 році взяв вдруге Кубок Англії вигравши 1-0 у «Вулвергемптон Вондерерз».

У 1928 році «Тоттенгем» вилетів з ліги. У 1933 році «шпори» повернулися в лігу на два роки. У першому сезоні вони несподівано зайняли третє місце. Але наступного року — останнє місце, і клуб повернувся в другий дивізіон.

Логотип клубу 1955—1983

Зліт команди пов'язаний з ім'ям Артура Роува, який очолив клуб в 1949 році. Він придумав тактику «бий-біжи». В які, гравець, прийнявши м'яч, повинен був швидко віддати його партнерові й бігти на вільне місце, чекаючи у відповідь пасу. До такої тактики англійські клуби виявилися не готові, і «Тоттенгем» легко виграв розіграш другого дивізіону в 1950 році, вийшовши у вищу лігу.

Команда невпевнено стартувала, але потім взяла сім перемог поспіль. У тому сезоні Тоттенгем сенсаційно виграв чемпіонат. У наступному сезоні команда зайняла друге місце.

Але надалі команда почала грати гірше. Це було пов'язано з тим, що революційну тактику перейняли й інші клуби Англії. «Тоттенгем» зайняв спочатку 10-е, а потім і 16-е місця. Роув намагався стряхнути команду, але у нього не вийшло. У 1954 році у тренера стався важкий нервовий розлад, і він покинув свій пост. Команду очолив Джиммі Андерсон, під керівництвом якого команда добилася двох медалей чемпіонату Англії.

1958—1974: «Епоха Білла Ніка»

Бюст Біла Ніколсона на «Вайт Гарт Лейн»

У 1958 році команду очолив Білл Ніколсон. Він змінив на цій посаді Джіммі Андерсона, під керівництвом якого команда виступала невдало. Вже в першому матчі був обіграний «Евертон» — 10:4. Ніколсону вдалося залишити клуб у вищому дивізіоні, а в наступному сезоні — виграти бронзові медалі чемпіонату.

Тренер вирішив досягти нові вершини, але для цього треба було підсилити команду. Тому були куплені три сильні шотландські гравці: Дейв Мочай, Джон Уайт і Білл Браун, а в кінці 1961 року в клуб перейшов один з сильних гравців того часу — Джіммі Грівз, якого придбали за 99 999 фунтів.

Результати не змусили себе чекати: «Тоттенгем» виграв чемпіонат 1961 року. Вже на старті команда виграла 11 матчів підряд. Надалі «Тоттенгем» поставив ще декілька рекордів першого дивізіону: різниця забитих і пропущених м'ячів +60 (115-55), 31 перемога в чемпіонаті, з яких 16 — в гостях. Клуб виграв і Кубок Англії. У фіналі перемогли «Лестер Сіті». Таким чином клуб першим в XX столітті зробив золотий дубль, вигравши й чемпіонат, і Кубок Англії.

Завдяки цьому успіху клуб стартував в Кубку європейських чемпіонів. Тоді дійшли півфіналу.

У 1962 році була завойована бронзова медаль і два кубки — Англії (у фіналі переможений «Бернлі» — 3:1) і Кубок володарів кубків.

Кубок володарів кубків 1962/63

У 1963 році взяли срібна медаль чемпіонату. У Кубку Володарів Кубків клуб вилетів на першій же стадії (2:0 і 1:4 з «Манчестер Юнайтед»). Найкращі гравці клубу — Бланчфлауер, Мочай і Уайт завершили свої кар'єри (Джон Уайт загинув в результаті удару блискавки), і «Тоттенгем» почав поступове падати. Бачивши це, були придбані нові гравці — воротар Пат Дженнінгс, захисники Майкл Інгленд і Сиріл Ноулз, півзахисник Алан Меллері. З новою командою Ніколсон виграв бронзову медаль (поступившись срібним призеркам — «Ноттінгем Форест» лише по співвідношенню забитих і пропущених м'ячів), а також виграв Кубок Англії. У фіналі був обіграний «Челсі»- 2:1.

Кубок УЄФА 1971/1972

У «Тоттенгема» практично не було серйозних суперників. Лише у півфіналі вони зіграли з «Міланом». У фіналі «Тоттенгем» спокійно переміг «Вулверхемптон». Як володар Кубка «шпори» взяли участь і в наступному його розіграші. Лише у півфіналі їх зупинив «Ліверпуль». У 1973 році, удруге перемігши в Кубку ліги, клуб знов стартував в Кубку УЄФА. «Тоттенгем» без особливих зусиль дійшов до фіналу, де зустрівся з «Феєнорд». У Лондоні команди зіграли внічию — 2:2. У відповідь матч в Роттердамі перетворився на кошмар. «Тоттенгем» програв 0:2, а його фанати чинили масові безлади в місті. Масові бійки почалися ще до початку гри. Понад двісті уболівальників голландського клубу отримали поранення. Але найгіршим було те, що після роттердамських подій у відставку пішов Білл Ніколсон.

1974—1991

Новим головним тренером керівництво клубу назначило Террі Ніла який прийшов з «Арсеналу» Під керівництвом Ніла «Тоттенгем» всього за два сезони покинув перший дивізіон. У 1976 році Ніла відправили у відставку, а на його місце прийшов Кіт Беркіншоу, який повернув клуб в еліту. 1983 «Тоттенгем» взяв в друге Кубок УЄФА, перемігши в фіналі «Андерлехт»

За декілька тижнів до перемоги в Кубку УЄФА Беркіншоу оголосив про свою відставку. «Шпори» втратили тренера, який знов зробив «Тоттенгем» успішним. Новим тренером став Пітер Шрівес, а президентом — Ірвін Ськолар. У першому сезоні Шрівесу вдалося утримати клуб в першій трійці, але потім почалося падіння. У 1986 році клуб очолив Девід Пліт. Сезон почався дуже непогано. Але після програшів в півфіналі Кубка Ліги й в Кубку Англії, сезон завершився невдачею. Пліт пішов у відставку восени 1987 року.

1992—2001

style="background: #E7E7FF; vertical-align: middle; text-align: center; " class="table-planned" | Заплановано

2002— «Епоха Деніеля Леві»

У 2014 році головним тренером команди став аргентинець Маурісіо Почеттіно. Під його керівництвом у сезоні 2018/19 клуб вперше вийшов у фінал Ліги чемпіонів УЄФА[3].

Досягнення

Чемпіонат Англії

Кубкові змагання

Міжнародні турніри

Склад команди

Станом на 1 вересня 2021[4]
№ Поз. Нац. Гравець
1 ВР Франція Уго Льоріс
2 ЗХ Ірландія Метт Доерті
3 ЗХ Іспанія Серхіо Регілон
4 ЗХ Аргентина Крістіан Ромеро (в оренді з Аталанти)
5 ПЗ Данія П'єр-Еміль Гейб'єрг
6 ЗХ Колумбія Давінсон Санчес
7 НП Південна Корея Хин Мін Сон
8 ПЗ Англія Гаррі Вінкс
10 НП Англія Гаррі Кейн
11 НП Іспанія Браян Хіль
12 ЗХ Бразилія Емерсон Роял
14 ЗХ Уельс Джо Родон
№ Поз. Нац. Гравець
15 ЗХ Англія Ерік Даєр
18 ПЗ Аргентина Джовані Ло Сельсо
19 ПЗ Англія Раян Сессеньйон
20 ПЗ Англія Деле Аллі
22 ВР Італія П'єрлуїджі Голліні (в оренді з Аталанти)
23 НП Нідерланди Стевен Бергвейн
25 ЗХ Англія Джафет Танганга
27 НП Бразилія Лукас Моура
28 ПЗ Франція Тангі Ндомбеле
29 ПЗ Англія Олівер Скіпп
33 ЗХ Уельс Бен Дейвіс
47 НП Англія Джек Кларк

Усі тренери

  • 1898 Англія Франк Бреттелл
  • 1899 Шотландія Джон Камерон
  • 1907 Англія Фред Кіркгем
  • 1912 Англія Пітер Маквільям
  • 1927 Англія Біллі Мінтер
  • 1930 Англія Персі Сміт
  • 1935 Англія Воллі Гардіндж (в.о.)
  • 1935 Англія Джек Тресадерн
  • 1938 Англія Пітер Маквільям
  • 1942 Англія Артур Тернер
  • 1946 Англія Джо Галм
  • 1949 Англія Артур Ров
  • 1955 Англія Джиммі Андерсон
  • 1958 Англія Білл Ніколсон
    

Відомі вболівальники

За «Тоттенгем» вболівають відомі кіноактори Джуд Лоу, Руперт Ґрінт, Марк Волберг. Музиканти Adele, Jessie J, Філ Коллінз, Емма Бантон, Джеймс Райтон із групи Klaxons, Джонні Бакленд — гітарист гурту Coldplay, і британська рок-група Status Quo всім складом. Також вболіває шведський хокеїст Петер Форсберг і колишній канадський професійний баскетболіст Стів Неш, відомий американський реслер Джон Сіна, і ірландський реслер Принц Девітт, Лора Кенні — британська велогонщиця.

Див. також

Примітки

  1. ↑ До 1 квітня 1965 року клуб представляв місто Тоттенем.
  2. ↑ https://www.premierleague.com/clubs/21/Tottenham-Hotspur/stadium
  3. ↑ Микола Решнюк (18 квітня 2019). Ман Сіті - Тоттенгем 4:3. Чакир і VAR зупинил містян - шпори вперше в півфіналі ЛЧ. UA-Футбол. Процитовано 20 квітня 2019.
  4. ↑ https://www.premierleague.com/clubs/21/Tottenham-Hotspur/squad
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тоттенгем_Готспур&oldid=33729705