Сигізмунд Кейстутович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 15:10, 11 грудня 2021, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (виправлення дат)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сигізмунд Кейстутович
Великий князь Литовський
Правління1432-1440
ПопередникСвидригайло Ольгердович
НаступникКазимир IV Ягеллончик
Інші титулиКнязь стародубський
Князь мозирський
Біографічні дані
ІменаКорибут
Релігіяхристиянство
Народження1365
Тракайський замок, Тракай, Троцьке князівство, Велике князівство Литовське
Смерть20 березня 1440
Тракайський замок, Тракай, Велике князівство Литовське
ПохованняСобор святих Станіслава і Владислава (Вільнюс)
ДружинаДонька Андрія Одинцевича
ДітиМихайло, Ядвіґа
ДинастіяГедиміновичі
БатькоКейстут
МатиБірута
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Сигізмунд Кейстутович, (лит. Žygimantas Kęstutaitis, Žyhimont Kejstutavicz, пол. Zygmunt Kiejstutowicz; бл.1365 — 20 березня 1440) — Великий князь Литовський (14321440), князь Стародубський, Можайський (з 1383). Наймолодший із синів Кейстута, брат Вітовта[1].

Біографія

Сигізмунд Кейстутович вів запеклу боротьбу проти литовсько-руського князя Свидригайла Ольгердовича. У 1432 році напав на Свидригайла, захопив Вільно, був проголошений великим князем. Намагаючись прихилити на свою сторону українську знать, привілеями 1432 і 1434 років поширив на руських князів і бояр права, якими користувалася литовська шляхта. У 1432 році Сигізмунд Кейстутович відступив Польщі подільські землі та території на волинському порубіжжі; після його смерті вся Волинь мала відійти до Польської Корони. У вересні 1435 року остаточно розбив українсько-литовські війська під командуванням Свидригайла у битві під Вількомиром. Правління Сигізмунда I зміцнило польські впливи на литовських і українських землях і загострило національно-релігійну боротьбу.

Убитий унаслідок змови князів Івана і Олександра Чорторийських, віленського воєводи Яна Довгірда у Тракайському замку недалеко від Вільнюса (Вільного, Вільна) шляхтичем-киянином Скобейком.

У літературі

Негативний персонаж роману «Сумерк» Юліана Опільського[2].

Печатка Сигізмунда I, XV століття

Примітки

  1. Dynastia Litewska [Архівовано 23 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  2. Опільський Юліан. Сумерк // Темні віки. — К. : Україна, 1993. — С. . — ISBN 5-319-01070-2

Джерела та література