Іршава
 | Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (травень 2017) |
| Іршава | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
 | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна
| ||||||||
| Регіон | Закарпатська область | ||||||||
| Район | Хустський район | ||||||||
| Засноване | Перша письмова згадка датована 1341 роком (673 р.) | ||||||||
| Статус міста | від 6 вересня 1982 року | ||||||||
| Населення | 9 259 осіб (01.01.2020)[1] | ||||||||
| - повне | 9 259 осіб (01.01.2020)[1] | ||||||||
| Площа | 15.80 км² | ||||||||
| Поштові індекси | 90100 | ||||||||
| Телефонний код | +380-3144 | ||||||||
| Координати | 48°19′2″ пн. ш. 23°2′15″ сх. д. / 48.31722° пн. ш. 23.03750° сх. д. | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 131 м | ||||||||
| Водойма | Річки: Іршавка, Вульхова, Ільничка, Синявка | ||||||||
| День міста | Перша неділя Жовтня | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Іршава (вузькоколійка) | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - залізницею | Боржавська залізниця км | ||||||||
| - автошляхами | 80 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 90100, Закарпатська обл., Іршавський р-н, м.Іршава, пл.Народна,2 | ||||||||
| Вебсторінка | Іршавська міська громада | ||||||||
| |||||||||
Іршáва (укр. Іршава, угор. Ilosva, словац. Iršava, чеськ. Iršava, їд. ארשעווע, нім. Irschau, пол. Irszawa, рум. Iloșva) — місто в Україні Закарпатської області, адміністративний центр Іршавського району. Має значну густоту населення, у порівнянні з невеликим розміром міста. Місто розташоване у передгір'ї Карпат, на обох берегах річки Іршавка (притоки Боржави), з усіх сторін оточене горами, височинами і лісами. У північній частині міста річки Вульхова та Ільничка впадають у річку Іршавку.
Історія
Іршава та її околиці були заселені ще з давнини. На околицях міста існувало два городища на горі Стремтура і городище на горі Бодулів, на місці якого в XIII ст. було зведено кам'яний замок.
У VIII—VII ст. до н.е на північній околиці сучасного міста, на горі Стремтура існувало добре укріплене городище залізної доби (одне з найдавніших фортифікаційних об'єктів Закарпаття). ІХ-ХІ ст. н. е. — з'являється слов'янське поселення в південно-західній околиці Іршави (гора Бодулів).
Точно не відомо звідки взялася назва Іршава. За однією із версій, котра поширена серед населення, назва пішла від річки, у долині якої поселилися перші люди. Вони помітили, що під час повноводдя вода забарвлювалися в коричневий колір, ніби колір іржі. Звідси і виникла назва річки Іржавка(зараз ця річка називається Іршавка), а невеличке поселення на її берегах стали називати Іржава, що з часом трансформувалося на Іршаву.
Перша письмова згадка про поселення датована 1341, яке у тогочасних документах для зручності називалося Максемгаза (Makszemhaza — тобто дім Максима). Його тодішнім власником був Максим, син волоського князя Татомира. Вірогідно місцеве населення і надалі вживало первісну назву поселення Іржава, Іршава, Ілошва і тому, коли у 1460 році угорський король Матяш видає грамоту на право володіння, рід Максима починає писатися Ілошваями (de Ilosva). XV—XVII століття характеризувалося частими війнами, повстаннями і хворобами.
У 1458 і наприкінці XVII ст. Іршаву пограбовано та спалено. Після цих подій в Іршаві залишилося буквально кілька сімей, тому поселення розвивалося дуже повільно.
З XIX ст. — центр Верховинського повіту Березького комітату. У середині XIX ст. поселення мало власну печатку з такою символікою (гербом): дерево, біля якого стоїть гайдук, що тримає на плечі вудку з підвішеними двома рибами (елементи герба роду Ілошваї; 1991 р. історик Я.Штернберг помилково описав печатку як зображення «селянина, що тримає в правій руці три риби»). Хоч зараз Іршава має населення понад 10 тисяч, кілька століть тому в Іршаві нараховувалося близько 100 дворів. У період війни 1703—1711 рр. під проводом Ференца II Ракоці Ірашавщина була одним з районів військових дій. У повстанських загонах билося близько 100 жителів селища.
У «Географічному довіднику Угорщини» за 1851 рік[2] про Іршаву подані такі дані:
|
Ilosva, (Irsáva), orosz falu, Beregh vmegyében, Munkácshoz délre 3 mfldnyire: 18 r., 617 g. kath., 34 ref., 18 zsidó lak. Gör. kath. parochia. Van itt egy büdösköves ásványos forrás, vizimalom, egy régi vár omladéka Budolo hegyén. Szántóföldei egyik nyomáson termékenyek; rétjei jók; erdeje szép, és sok makkot, gubacsot szolgáltat. F. u. az Ilosvay nemz.
переклад: Ілошва (Іршава). Русинське село у Березькому комітаті, розташоване на південь від Мукачева: 18 римо-католиків, 617 греко-католиків, 34 реформатори та 18 юдеїв. Мінеральне джерело води з поганим запахом, водяний млин, руїни давнього замку на горі Будулів. Орна земля родюча, луки хороші, ліс гарний, добре родять жолуді і дубильні горіхи. Землевласник – рід Ілошваї. |
|
Наприкінці XIX століття тут побудовано млин та лісопильню, з'явилося поштове відділення.
На початку XX століття в Іршаві було близько 300 будинків, населення 1315 осіб. У 1916 році побудовано вузькоколійку між Береговом, Іршавою та Кушницею (див. Боржавська вузькоколійна залізниця). До нашого часу вціліла тільки частина цієї вузькоколійки. До пандемії коронавірусу, курсував потяг сполученням Іршава — Хмільник — Виноградів.
В період з 1910 по 1919р в Іршаві проживало 969 русинів і 947 угорців. За Тріанонським мирним договором землі Березького комітату відійшли від Угорщини. Сьогодні майже на 10 тис. населення припадає не більше 200 угорців.
У 1920—1930-х в Іршаві було декілька млинів, один з них водяний, кузні, лісопильня, цех з переробки льону, магазини, корчми, ресторан, школи, дитсадок та приватні лікарні.
У 1921 тут містився окружний комітет компартії Чехословаччини.
Перед Другою світовою війною Іршава деякий час входила до складу Чехословаччини.
Друга світова війна
У роки нацистської окупації в околицях Іршави діяв партизанський загін об'єднань Дюли Урсти — Івана Прищепи.
До війни в місті проживало чимало євреїв. У 1944 все єврейське населення було вивезено до концентраційних таборів. Нині в колишній синагозі розташована станція Юних туристів.
Українська РСР
У 1945 Підкарпатська Русь увійшла до складу Української РСР і була перейменована на Закарпатську область. Так Іршава стала українським радянським селом.
30 травня 1947 року Іршава отримала статус селища міського типу.[3]
6 вересня 1982 року Іршава отримала статус міста районного підпорядкування.
Присілки
Кос
Кос - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.
Обєднане з Іршавою
Згадки: 1456/75: Koz, Kozfalva, 1456: Koszfalva, 1463: Kosfalw
Рев
Рев - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.
Обєднане з Іршава
Згадки: 1458: Rew, 1460: Rew
Максемгаза
Максемгаза - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.
Обєднане з Іршава
Згадки: 1341: Makszemhaza
Культура
На території району збереглися руїни Бронецького і Довжанського замків, а також городища в Арданові, Білках та на горах Бодулів та Стремтура, що на околицях Іршави. Їхня історія пов'язана зі стародавньою Римською імперією.
Замок в урочищі Бодулів
На південний захід від міста Іршава, між селами Сільце і Собатин, підноситься гірський кряж Бодулів. Невелика округла вершина цього кряжу була обрана як місце для заснування поселення, а згодом — для будівництва укріплень. Підступи до гори з півночі і північного заходу ускладнює болотиста місцевість, у 200-х метрах на південний схід від схилу гори протікає річка Іршавка (притока Боржави). Північно-західний і східний схили височини відрізняються крутизною, південно-східний схил пологий. Місце було обране дуже вдало — звідси навколишні землі добре проглядалися на відстані кількох десятків кілометрів. Це місце було настільки привабливим, що на майданчику гори в різні часи існував ряд поселень, що належали різним епохам і культурам. Згадок про замок в письмових джерелах не виявлено, тому він вважається одним із найбільш маловідомих укріплень Закарпатської області.
Городище на горі Стремтура поблизу міста Іршава
Перший етап будівництва: IX століття до н. е. Останній етап будівництва: VII століття до н. е. В 1,5 кілометрах на північ від міста Іршава височіє гора Стремтура. На її вершині було влаштовано горизонтальний майданчик, що перебував на висоті 350 метрів над рівнем моря. Цей майданчик був використаний для заснування одного з найдавніших і найбільших фортифікаційних об'єктів Закарпаття. Виходячи із вдалого (з точки зору оборони) розташування городища, можна зробити висновок, що поселення в цьому місці будувалося, перш за все, як надійний укріплений пункт. IX століття до н. е. Близько 2 700 — 2 900 років тому на горі сформувалося городище. Його площа — близько 8 гектарів. Городище було захищене валами і ровами. Під час розкопок на території городища були знайдені фрагменти кераміки: амфор, мисок, судин ранньої залізної доби (ХІ — VI століть до н. е.). Крім цього, тут були знайдені 13 залізоплавильний сурм і кілька «козлів» — відходів виробництва у вигляді залізного шлаку. В наші дні збереглися, ймовірно, залишки ровів і валів.
Теперішній час. Архітектура міста. Релігія
У довоєнний і воєнний період архітектура була схожа на більшість тогочасних сіл. У цей період у місті проживало багато євреїв, угорців і словаків деякі з них мали невеличкі магазини (кав'ярні, хлібобулочні магазини). Деякі з тих будинків збереглися й до тепер, наприклад: будинок ст. Іршава, будівля Банку біля центрального мосту, будинки навпроти першої школи, місцева Синагога, зараз у ній розташоване відділення червоного хреста; будинок у якому тепер знаходиться станція юних туристів, був приватним і належав двом братам євреям. Старих будинків залишилося дуже мало, більшість з них було знесено під забудову нових.
У післявоєнні роки (з 1945 по 1960), почалась індустріалізація майбутнього міста. У ці роки було побудовано багато підприємств, кооперативів, і заводів (Ремверстат Іршава, Швейна фабрика, Бавовняно-ткацька, Абразивний завод, Вин-завод, Комбікормовий завод, завод побутової хімії, і т. д.). Наприкінці 50-х на початку 60-х років у місті було збудовано кінотеатр «Дружба» (зараз у ньому знаходиться «Будинок дитячої творчості»). У 60-ті роки почалася розбудова центра міста, було знесено всі старі будинки у районі забудови. Було побудовано: «Торговий центр» (Гастроном), РБК-Районний Будинок Культури (збудований на місті Амфітеатру), Міську і Районну ради, Будинок дитячої творчості (зараз у ньому розташований краєзнавчий музей), універсам «Жовтневий» тепер «Дитячий», Будинок Пошти (Укр-Пошта), КООП Іршава (невелика мережа магазинів).
З найстаріших споруд можна відзначити Церкву Петра і Павла (що у центрі міста), колись вона була Греко-католицькою, а з часом стала Православною. Місцева знаменитість — Центральний міст, збудований ще за часів першої Чехословацької Республіки є найстарішим мостом у місті і одним з найстаріших у районі, він є єдиним у своєму роді. Міст розташований у самому центрі міста і з'єднує два береги річки Іршавка. Через своє вдале розташування він є найбільш відвідуваним мостом, через нього проходить автошлях Т0719, тому рух у місті по його центральній частині дуже жвавий у робочі дні (особливо зранку). Також у місті є дві нові церкви; греко-католицький Петропавлівський храм 2000—2008р (знаходиться у центрі міста біля набережної), і великий православний Свято-Іллінський храм, будівництво якого розпочалося ще у 1992 році і триває до тепер.
В Іршаві, як і у селі Дешковиця (8 км від міста) мешкає декілька родин громади ноахідів (усього місцева громада налічує біля 100 родин)[4].
12 липня 2017 року єпископ Ужгородський і Закарпатський Варсонофій в Іршаві звершив чин освячення храму на честь апостолів Петра і Павла[5].
Іршава окремо славиться найбільшим кованим гербом в Україні. Його висота завбільшки 3 метрів. Герб міста сконструйований Іршавською кузнею БК.
Соціальна сфера
У місті є дві великі школи І-ІІІ ступенів акредитації (школа № 1 знаходиться на правому березі, а школа № 2 на лівому березі р. Іршава), Іршавський ліцей (колишня гімназія), 4 сучасні дитсадки, музична школа, школа мистецтв, ДЮСШ, дві автомобільні школи.
Промисловість
Основні промислові підприємства за видами:
Машинобудування
- ЗАТ «Іршавський абразивний завод» — Іршавський р-н, м. Іршава, вул. Федорова, 12
- ВАТ «Іршавремверстат» — Іршавський р-н, м. Іршава, вул. Гагаріна, 110
- ВАТ «Іршавське РТП» — Іршавський р-н, м. Іршава, вул. Федорова, 29
Лісова, деревообробна
- ЗАТ «Іршавська меблева фабрика» — Іршавський р-н, м. Іршава, вул. Федорова, 20
- ТзОВ «Фактор-Тойс» — Іршавський р-н, м. Іршава, вул. Федорова, 29 корпус 1
Харчова промисловість
- Завод продтоварів — Іршавський р-н, м. Іршава, вул. Шевченка, 70
- Промкомбінат ОСС — Іршавський р-н, м. Іршава, вул. Борканюка, 67
- Хлібокомбінат РСС — Іршавський р-н, м. Іршава, вул. Гагаріна,116
- Барва — Іршавський р-н, м. Іршава, вул. Шевченка,11
- ПП «Гроно-1» — Іршавський р-н, м. Іршава, вул. Фединця, 50
- Супер маркет «Амбар», площа Народна.
Легка промисловість
- ТОВ «Сандерс-Виноградів» — Іршавський р-н, м. Іршава, вул. Гагаріна, 49
- ТзОВ «А. М. Ітро» — Іршавський р-н, м. Іршава, вул. Борканюка, 67
Поліграфія
Райдрукарня — Іршавський р-н, м. Іршава, вул. Гагаріна, 36
Галерея
-
Іршава. Фото 1940 року (листівка) -
Іршавська залізнична станція (поч. XX ст) -
Іршава. 1936 рік. Потічок "Синявка" -
Колишня головна синагога, потім старий Будинок культури -
Єврейське кладовище
,former_Great_synagogue,later-the_club.jpg)
,_Jewish_cemetery_-01.jpg)
Див. також
Відомі люди
Уродженці
- Фущич Василь Васильович (* 1929) — український актор
- Степан Жупанин (1936—2005) — український письменник, педагог.
Лауреат премії імені Лесі Українки. Член Національної спілки письменників України від 1974 року
- Володимир Лендьєл (1934—2000) — український фізик, доктор фізико-математичних наук (1975), професор (1978), академік Академії вищої школи України, Заслужений діяч науки і техніки УРСР
- Роман Греба (нар. 1978) — український громадський діяч, юрист, державний службовець.
- Іванна Баґова (нар. 1993) — словацька співачка, переможець Голосу Чехії Словаччини.
Джерела
- Вербиленко Г. А. Іршава // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 536. — ISBN 966-00-0610-1.
- Історія міст і сіл Української РСР. Закарпатська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР.
- Кузан В. В. Іршава // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
Література
- Дмитрий Поп, Иван Поп. Замки Подкарпатской Руси. — 2004.
- Гомоляк О. М. До питання про історію замків Закарпаття. — 2007.
- Прохненко И. А., Гомоляк Е. М., Зомбор И. Т. — Исследование замков Закарпатья. — 2009.
Примітки
- ↑ Статистичний збірник: Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF). Державна служба статистики України. 2020. Архів оригіналу (PDF) за 2 січня 2020. Процитовано 3 серпня 2024.
- ↑ Fényes Elek — «Magyarország geográfiai szótára», Pesten 1851
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР від 30 травня 1947 р. «Про … Вел. Березний, Вел. Бичків, Волове, Іршава, Королеве, Перечин, Рахів, Свалява, Солотвина, Тячів, Чоп і Ясиня, …»
- ↑ Международный Центр Потомков Ноаха (6 жовтня 2016). Община Иршавы. Брит Олам - учебый центр для Ноахидов.(рос.)
- ↑ У місті Іршава на Закарпатті освячено храм на честь святих апостолів Петра і Павла
Посилання
- Іршава — Інформаційно-пізнавальний портал | Закарпатська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Закарпатська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР.)
- Іршава у 3D — «Віртуальні Карпати»
- Іршава на фотографіях
- Замки и крепости
- Облікова картка[недоступне посилання з червня 2019]
- Wikimapia Maps
- Рибалка в м. Іршава на річці Іршавка
- Боржавська Долина
- Історія Іршави
Міста Закарпатської області | ||
|---|---|---|
 | ||
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |