Агрономія

Агроно́мія (грец. αγρος — поле і νομος — закон, звичай) — наука про закони землеробства; в широкому розумінні — наукові основи сільськогосподарського виробництва. Як єдина наука А. втратила своє значення, вона розчленувалась на ряд сільськогосподарських або агрономічних наук.

Сучасні сільськогосподарські науки можна поділити на такі групи:

1. група біологічних наук (агробіологія, генетика, селекція);
2. група наук про вирощування рослин (Загальне землеробство, рослинництво);
3. група наук про середовище розвитку сільськогосподарських рослин і методи корінної зміни цього середовища (ґрунтознавство, сільськогосподарська метеорологія, агролісомеліорація, меліорація — осушення і зрошення земель, агрохімія);
4. група наук про захист сільськогосподарських рослин (сільськогосподарська і лісова ентомологія, фітопатологія, гербологія, вчення про засоби і методи боротьби з хворобами і шкідниками сільськогосподарських культур, вчення про карантин сільськогосподарських рослин та інші науки);
5. група наук про тваринництво;
6. група ветеринарних наук;
7. група наук про сільськогосподарське будівництво;
8. група наук про економіку та організацію сільського господарства;
9. група наук про первинну переробку і зберігання сільськогосподарських продуктів та ін.

Генеза

Агрономія зародилась у Стародавній Греції і Римі.

Наукова агрономія почала розвиватися в період зміцнення капіталізму після технологічного перевороту у 18 ст.

У розробці осн. положень наукової агрономії велику роль відіграли російські вчені М. В. Ломоносов, А. Т. Болотов, І. І. Комов, М. І. Афонін, О. В. Совєтов, В. В. Докучаєв, П. А. Костичев, І. О. Стебут, К. А. Тімірязєв та ін. Найкращі традиції класичної рос. А. були сприйняті І. В. Мічуріним, В. Р. Вільямсом, Д. М. Прянішніковим, Т. Д. Лисенком та ін. Важливою особливістю рад. А. є те, що вона робить широкі теоретичні узагальнення, спираючись на безприкладний в історії землеробства досвід колгоспів і радгоспів, на масовий рух новаторів с.-г виробництва.

Розвиток агрономії в Україні

Піднесенння агрономії припадає на період 1918–1929 рр. до початку колективізації, коли українські дослідники використовували широкі можливості науково-дослідницької роботи, що було зумовлене кінечністю для більшовицької влади інтенсивно відбудовувати сільське господарство. В ці роки агрономія в Україні набирає пляномірного характеру, обіймаючи всі її галузі. Створена мережа метеорологічної служби. Розгорнулася ґрунтознавча робота, що дала в 1920-х рр. першу зведену карту ґрунтів України і 10 томів «Матеріалів дослідження ґрунтів України» Українські селекціонери створили ряд високо-цінних сортів с-г культур («українка», «кооператорка» та ін.) Науково-дослідницькі станції (в 1927 р. вже 35) працювали за єдиною програмою. Організовано було кілька заповідників: Асканія Нова, цілющі степи Старосамбірщини, Надозв'я.

Від другої половини 1920-х років починаються переслідування українських учених в УССР, а робота установ дедалі перебудовується в зв'язку з переходом до колективізації.

Початок розвитку агрономії в Україні зв'язаний з організацією цукробурякового виробн. і створенням дослідних станцій.

Видатним агрономом-дослідником у 2-й пол. 19 ст. в Україні був О. О. Ізмаїльський — віце-президент Полтавського с. -г товариства. Розроблені Полтавською дослідною станцією способи обробітку ґрунту і внесення добрив (1884) лягли в основу тодішньої системи землеробства і були використані багатьма дослідними установами і господарствами царської Росії.. В сітці Всеросійського товариства цукрозаводчиків у кін. 19 ст. використовувались результати досліджень А. Є. Зайкевича, який розробив рядковий спосіб внесення добрив. О. І. Душечкін (1907), вивчаючи живлення цукр. буряків, встановив, що вони засвоюють поживні речовини протягом усього періоду вегетації. Цим було доведено потребу внесення добрив з осені під глибоку оранку і весною в рядки. В. В. Бутов на Синельниківській дослідній станції розробив карбідний метод визначення вологи в ґрунті. Але найбільшим досягненням дореволюц. А. в Україні було створення наукової класифікації парів.

Агрономія в УРСР

Великі соціалістич. перетворення на селі розкрили горизонти для подальшого розвитку агрономіч. науки. Вже в перші роки Рад. влади в Україні комплексно обґрунтовувавлись агрономічні заходи. Численними дослідженнями було показано велику роль мікроорганізмів у створенні структури ґрунту і запасів поживних речовин. В 20-х рр. 20 ст. на Носівській дослідній станції К. К. Гедройц розробив теорію колоїдного вбирного комплексу ґрунту, на якій базується вапнування кислих і гіпсування солонцюватих ґрунтів. Теоретич. дослідженнями показано велике значення органо-мінер. системи добрив, яка широко застосовується тепер у колгоспах і радгоспах.

Засоби агрономії

Останнім часом запропоновано органо-мінер. суміші добрив, які містять в собі невеликі дози перегною, суперфосфату або фосфоритного борошна і вапна (для кислих ґрунтів). Такі суміші посилюють розвиток і активність ґрунтової мікрофлори, забезпечують економніше витрачання органіч. та мінер. добрив, що дає змогу удобрити більшу площу.

Методи

Розроблено також заходи проти атмосферної, ґрунтової і фізіологічної посухи. Для дерново-підзолистих, чорноземних, сірих лісових, солонцюватих та ін. ґрунтів запропоновано систему поглиблення орного шару під час підняття зябу і влітку на різних парах.

Обґрунтовано квадратно-гніздовий спосіб посіву кукурудзи, цукр. буряків, овочевих та ін. культур, при якому ефективно використовуються рослинами ультрафіолетова та інфрачервона частини спектра сонячного проміння і створюється можливість застосування машинного обробітку міжрядь у двох напрямах.

Економічна ефективність

Розвиток А. в Україні характеризується розробленням для окремих природно-економічних зон системи заходів, спрямованих на одержання макс. кількості с.-г продукції на кожні 100 га зем. угідь і зниження її собівартості. Тепер в УРСР розробляються прогресивні системи ведення господарства не тільки для окремих зон і районів, а й для окремих колгоспів і радгоспів.

Тісний зв'язок А. з життям, узагальнення досвіду передових колгоспів і радгоспів забезпечують розширення теоретич. досліджень і ефективне застосування досягнень науки у виробництві.

Наукова підтримка

Для успішного розвитку сільськогосподарських наук і подання виробництву дійової допомоги в УРСР створено (1956) Українську академію сільськогосподарських наук.

Часописи

• «Хлібороб» (1905 р. Харків 1907–1918 рр.)
• «Рілля» (Київ 1910–1915)

Містили сторінки на с-г теми часописи:

• «Рідний край» (Полтава 1906–1907 рр., Київ — 1908–1914 рр.)
• «Громадська думка» (Київ 1905 р.)
• «Рада» (Київ 1910–1914 рр.)
• «Українське Бджільництво» (Київ 1910–1914 рр.)
• «Українське Пасічництво» (Київ 1914–1919 рр.)
• в 20-х рр. в УССР постали численні періодичні видання, зокрема «Вісник с-г науки та досвідної справи», «Сільський Господар», «Вісник садівництва, виноградарства та городництва», «Український Аґроном», «С-г машина», «Механізація сільського господарства», «Меліоративні питання» і ряд ін. у Харкові «Вісник Пасічництва» в Києві та ін. На Зах. Україні виходили «Сільський Гсподар» (Львів — Ярослав 1925–1944 рр.) «Український пасічник» (1928–1944 рр.), «Хліборобська молодь» (1934–1939 рр.) «Український агрономічний вісник» (1934–1938 рр.)

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Вільямс В. Р. Основи землеробства. К.—X., 1948;
• Мічурін І. В. Вибрані твори. К,— X., 1949;
• Тімірязєв К. А. Вибрані твори, т. 2. К., 1949;
• «Молоде життя» / гол. ред. Володимир Кубійович Енциклопедія українознавства, том 1, с. 25. Київ 1993.
• Фітосанітарний моніторинг і прогноз: [навч. посіб. для підготов. фахівців напряму 6.090101 «Агрономія»] / А. В. Кулєшов, М. О. Білик. — Х. : Еспада, 2008. — 508, [4] с. — ISBN 978-966-456-013-6

Посилання

• Агрономія // ВУЕ