Bell AH-1Z Viper

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
AH-1Z Viper
AH-1Z lift off the USS New Orleans (LPD 18) (cropped).jpg
AH-1Z злітає з палуби USS New Orleans
Призначення Ударний вертоліт
Походження  США
Виробник Bell Helicopter
Перший політ 8 грудня 2000
Дата прийняття на службу вересень 2010
Статус На службі
Основні користувачі Корпус морської піхоти США
Виробництво 200—н.ч.
Кількість 52[1]
Вартість одиниці
US$27 млн[2]
US$31 млн (нова побудова)[3]
Попередня модель Bell AH-1 Super Cobra

Bell AH-1Z Viper[4]ударний вертоліт з двома двигунами на базі вертольота AH-1W SuperCobra, які було розроблено для Корпусу морської піхоти США як частина програми оновлення H-1. AH-1Z має чотирилопатеву, композитну систему несного гвинта, форсовану трансмісію і нову систему ціленаведення.[5] AH-1Z є одним з останніх членів родини Huey, який також отримав назву «Zulu Cobra», яка походить від військового фонетичного алфавіту (Zulu для Z).

Розробка[ред.ред. код]

Історія[ред.ред. код]

Поява AH-1Z відноситься до Bell 249 у 1979, який був в основному вертольотом AH-1S оснащеним чотирилопатевою системою несного гвинта від Bell 412. Розробку Bell Cobra II було продемонстровано на авіашоу Фарнборо у 1980. Вертоліт Cobra II було оснащено ПТКР Hellfire, новою системою наведення і покращеними двигунами. Пізніше з'явився вертоліт Cobra 2000 який мав двигуни General Electric T700 і гвинт з чотирма гвинтами. Цей проект привернув увагу Корпусу морської піхоти США, але фінансування було не достатнім. У 1993 Bell запропонував версію на базі AH-1W для нової британської програми ударного вертольота. Похідна конструкція, отримала назву CobraVenom, мала сучасну цифрову кабіну і міг нести на борту ПТКР TOW, Hellfire або Brimstone. Конструкція CobraVenom у 1995 була змінена шляхом заміни несного гвинта на чотирилопатевий. Проте у тому ж році конструкція програла вертольоту AH-64D.[6]

Програма оновлення H-1[ред.ред. код]

У 1996 КМП США запустив програму оновлення H-1 підписавши контракт Bell Helicopter на оновлення 180 вертольотів AH-1W до AH-1Z і оновлення 100 вертольотів UH-1N до UH-1Y.[6][7] Програма H-1 створювала цілком модернізовані ударний і вантажопасажирський вертольоти значно уніфіковані для зменшення вартості обслуговування. AH-1Z та UH-1Y мали загальні хвостові балки, двигуни, гвинти, трансмісію, архітектуру авіоніки, програмне забезпечення, органи управління і дисплеї. Загалом уніфікованими були до 84 % компонентів.[8]

Bell взяв участь у спільній з урядом тестовій групі у фазі розробки інженерного виробництва програми H-1. Програма AH-1Z повільно прогресувала з 1996 по 2003 в основному як дослідницька і проектна.[6] Існуюча дволопатева напівжорстка, балансуюча гвинтова система була замінена на чотирилопатеву, безшарнірну, систему несного гвинта. Чотирилопатева конфігурація покращила льотні характеристики в тому числі максимальну швидкість, швидкопідйомність, корисне навантаження і зменшення рівня вібрації гвинта.[9]

AH-1Z вперше піднявся у повітря 8 грудня 2000.[10] Bell надав три прототипи вертольота командуванню авіаційних систем (NAVAIR) ВМС США на авіабазі Патаксент-Рівер у липні 2002, для фази польотних тестів. Малосерійне виробництво було розпочато у жовтні 2003,[6] з поставками до 2018.[11] Наприкінці 2006 NAVAIR підписало контракт з Meggitt Defense Systems для випуску безланкової 20 мм системи живлення для покращення живлення гармати у порівнянні зі звичайною системою живлення. Ці системи зараз встановлено на вертольоти AH-1W і AH-1Z які добре себе показали у Афганістані.[джерело?]

У лютому 2008 ВМС США скоригували контакт таким чином, що останні 40 вертольотів AH-1Z побудовані на нових планерах замість запланованих AH-1W.[12] У вересні 2008 ВМС США замовили додаткові 46 планерів для КМП, збільшивши загальну кількість до 226.[13] У 2010 КМП планували замовити 189 вертольотів AH-1Z, 58 з яких будуть мати нові планери,[14] з закінченням поставок у 2019.[15] 10 грудня 2010 Управління ВМС США затвердило повномасштабне виробництво вертольотів AH-1Z.[16][17]

Конструкція[ред.ред. код]

Вертоліт AH-1Z на авіашоу з чотирилопатевим гвинтом і довшими крилами.

AH-1Z мав нову технологію несного гвинта з оновленою військовою авіонікою і електронно-оптичними сенсорами. Це поліпшило живучість і допомагає знаходити цілі на великих відстанях і атакувати їх високоточною зброєю.[8]

AH-1Z має нову безшарнірну систему несного гвинта, яка на 75 % має меншу кількість частин ніж зчленована чотирилопатева система. Лопаті зроблені з композитів, які мають збільшену живучість і напівавтоматичну систему складання для зберігання на борту десантних кораблів.[8] Вертоліт має довші крила, що дозволило збільшити кількість точок підвіски для ракет, наприклад AIM-9 Sidewinder. На кожному крилі є дві точки підвіски для НАР 2.75-inch (70 мм) Hydra 70 або 4 ПТКР AGM-114 Hellfire. На підкрильовій підвісці можна розташувати радар керування вогнем AN/APG-78 Longbow.[6][18]

Пілоти AH-1Z у нашоломних дисплеях.

Інтегрована система авіоніки моделі Z була розроблена Northrop Grumman. Система включає два бойових комп'ютера і автоматичну систему контролю польоту. Кожне місце пілота має два 8×6-inch багатофункціональних рідкокристалічних дисплеї (РКД) і один 4,2×4.2-inch РКД дисплей подвійної дії. Система комунікації складається з інтегрованою радіостанції RT-1824, UHF/VHF, COMSEC і модемного пристрою. Навігаційний комплекс складається з вбудованого GPS інерційної навігаційної системи (EGI), цифрової мапиa і підсистеми повітряних даних низької швидкості Meggitt, що дозволяє вести вогонь у режимі зависання.[9]

Екіпаж має нашоломну систему наведення Thales «Top Owl».[5] Top Owl є денною/нічною системою і біноклем з кутом огляду 40°. Система має спрямовані вперед ІЧ сенсори або систему відеоспостереження. Система обладнання живучості AH-1Z складається з Hover Infrared Suppression System (HIRSS) яка прикриває вихлопні труби двигунів, систему відстрілу пасток, попередження про радарне опромінення, попередження про ракетну атаку і фюзеляжну систему попередження про лазерне опромінення.[8]

Система прицілювання Lockheed Martin має ІЧ сенсор третього покоління. Система дає змогу наводити зброю на ціль вдень, вночі або за поганої погоди. Система має різні режими спостереження і може використовувати як ІЧ сенсори або телевізійне наведення.[8] Така ж система використовується на KC-130J Harvest HAWK.[19]

Історія використання[ред.ред. код]

Вертоліт КМП США AH-1Z сідає на USS Makin Island (LHD-8) у 2010.

AH-1Z завершив морські випробування у травні 2005.[20] 15 жовтня 2005 Корпус морської піхоти, через командування авіаційних систем ВМС, підтвердили поставку перших серійних вертольотів AH-1Z.[21] AH-1Z і UH-1Y закінчили свої тестування на початку 2006.[22] Протягом першої чверті 2006 вертоліт було передано до Операційного тестового підрозділу на базі Патаксент-Рівер, де було розпочато операційні оцінювальні тести.[23]

У лютому 2008 AH-1Z і UH-1Y розпочали другий і фінальний етапи тестування.[24] Тестування AH-1Z були зупинені у 2008 через проблеми у системі наведення.[13] AH-1Z був проголошений готовим для бойового використання у вересні 2010.[25]

Іноземний інтерес[ред.ред. код]

У 2000 армія Туреччини обрала AH-1Z для закупівель; у 2004 це замовлення було скасовано.[26] У вересні 2012 Конгрес США повідомив про можливі Закордонні військові продажі на 36 вертольотів AH-1Z Vipers і обладнання та озброєння Південній Кореї.[27] Viper конкурував з Boeing AH-64 Apache та TAI/AgustaWestland T129 за замовлення; прийняття рішення очікувалося на кінець 2012.[28] У квітні 2013 Південна Корея анонсувала свій вибір на користь AH-64E.[29]

У квітні 2015 державний департамент США підтвердив продаж до Пакистану 15 вертольотів AH-1Z Viper з ракетами Hellfire, обладнанням і підтримкою на $952 млн.[30][31] Пакистан повинен отримати 9 вертольотів AH-1Z і вересні 2018.[32][33] Bell також зацікавлений у продажи AH-1Z до Польщі і Чеської республіки, які планують списати радянські Мі-24.[34]

У листопаді 2016 Bell Helicopter підписав меморандум про взаєморозуміння з Румунською аерокосмічною компанією IAR — Ghimbav Brasov Group про можливу співпрацю над AH-1Z Viper.[35]

Оператори[ред.ред. код]

 Пакистан
  • Армійська авіація Пакистану (9 будуть отримані до 2018, всього 15 одиниць)[32][36]
 США

Льотно-технічні характеристики (AH-1Z)[ред.ред. код]

AH-1Z Line Drawing.svg
Вид спереду на AH-1Z на авіашоу на авіабазі Мірамар

Джерело: Bell Specifications,[8] The International Directory of Military Aircraft, 2002–2003,[38] Modern Battlefield Warplanes[6]

Основні характеристики

  • Площа обертання несного гвинта: 168,0 м²
  • Маса порожнього: 5580 кг
  • Нормальна злітна маса: 8390 кг
  • Корисне навантаження: 2620 кг
  • Силова установка: 2 × турбовальний General Electric T700-GE-401C 1800 кс ( 1340 кВт)
  • Повітряний гвинт: 4-лопатевий несний гвинт, 4-лопатевий хвостовий гвинт


Льотні характеристики

  • Максимально допустима швидкість: 411 км/год (при пікіруванні)
  • Крейсерська швидкість: 296 км/год
  • Бойовий радіус: 231 км з навантаженням 1130 кг
  • Практична дальність: 685 км
  • Практична висота польоту: 6000+ м
  • Швидкопідйомність: 14,2 м/с

Озброєння



Див. також[ред.ред. код]

Схожі розробки
Літальні апарати схожі за конфігурацією та ерою

Примітки[ред.ред. код]

  1. AH-1Z. Helis.com
  2. AH-1Z Viper enters production as substantially new aircraft. Flight Global. 2010-12-20. 
  3. Fiscal Year (FY) 2011 Budget Estimates, Aircraft Procurement, Vol. I, BA 1–4 (PDF). US: Department of the Navy. February 2010. с. 27. 
  4. 4120-15L, Model Designation of Military Aerospace Vehicles. US: Department of Defense. 12 May 2004. 
  5. а б Bell AH-1Z page Архівовано March 28, 2007, у en:Wayback Machine.. Bell Helicopter. Retrieved 3 January 2008.
  6. а б в г д е Donald, David.
  7. Bishop, Chris.
  8. а б в г д е [1]. Bell Helicopter, Retrieved: 16 July 2012.
  9. а б AH-1W/AH-1Z Super Cobra Attack Helicopter, USA. Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «af_tech» визначена кілька разів з різним вмістом
  10. «AH-1Z completes first flight».
  11. «AH-1Z/UH-1Y complete developmental testing»[недоступне посилання з 01.11.2013].
  12. Warwick, Graham.
  13. а б Trimble, Stephen.
  14. Butler, Amy. «U.S. Marines Propose AH-1Z Production Boost»[недоступне посилання з 01.11.2013] Aviation Week, 13 October 2010. Retrieved: 13 October 2010.
  15. «Bell Helicopter AH-1Z Earns Navy Recommendation for full Fleet Introduction».
  16. Bell Helicopter AH-1Z earns Navy approval for full rate production. Shephard Group Limited. 10 December 2010. Архів оригіналу за December 16, 2010. Процитовано 11 December 2010. 
  17. Snakes and Rotors: The USMC’s H-1 Helicopter Program. Defense Industry Daily. 30 December 2010. Архів оригіналу за 14 February 2011. Процитовано 2 January 2011. 
  18. AN/APG — Equipment Listing. designation-systems.net
  19. Cpl. Samantha H. Arrington. «From Hueys to Harvest Hawk: Ordnance Marine arms aircraft in Afghanistan». DVIDS. 19 May 2011.
  20. «AH-1Z/UH-1Y complete first sea trials», US Navy, 13 June 2005.
  21. «Bell 449 SuperCobra and KingCobra».
  22. Milliman, John.
  23. «AH-1Z/UH-1Y Start OPEVAL»
  24. Warwick, Graham. «US Marine Corps' Bell AH-1Z and UH-1Y enter final test phase». Flightglobal.com, 20 February 2008.
  25. Trimble, Stephen (30 September 2010). USMC declares AH-1Z Viper combat ready. Flight International. Архів оригіналу за 2 October 2010. Процитовано 1 October 2010. 
  26. «AH-1W / AH-1Z Super Cobra Attack Helicopter, United States of America».
  27. «Korea — 36 AH-1Z Cobra Attack Helicopters».
  28. Korea helicopter bids.
  29. Song, Sang-ho (17 April 2013). Seoul to Purchase 36 Apache Helicopters. Korea Herald. 
  30. http://www.defensenews.com/story/defense/air-space/strike/2015/04/07/pakistan-ah-1z-deal-dsca-hellfire-taliban-tribal-area-waziristan/25409157/
  31. US okays attack helicopters, hellfire missiles for Pakistan under $1 billion sale. Daily Times. 2015. Архів оригіналу за 10 April 2015. Процитовано 7 April 2015. 
  32. а б «Pakistan to receive nine AH-1Z attack helos».
  33. «Pakistan orders nine more Bell AH-1Z gunships».
  34. Vipers for V4 (Polish). Polska Zbrojna. 2016. Процитовано 25 February 2016. 
  35. Woodward, Andrew (14 November 2016). Bell Helicopter signs Memorandum of Understanding with IAR - Ghimbav Brasov. Bell Helicopter. Fort Worth, Texas. Процитовано 15 November 2016. 
  36. Bell's Venom and Viper helos court foreign sales interest Flight Global 20 May 2016
  37. World Air Forces 2013. Flightglobal Insight. 2013. Процитовано 12 February 2013. 
  38. Frawley, Gerard: The International Directory of Military Aircraft, p. 37. Aerospace Publications Pty Ltd, 2002. ISBN 1-875671-55-2.
  39. BAE’s APKWS rockets integrated on Bell’s new Model 407GT - Flightglobal.com, March 5, 2013

Посилання[ред.ред. код]