Mitsubishi F-2

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Mitsubishi F-2
Mitsubishi F-2 at Guam (Cropped).jpg
Тип винищувач-бомбардувальник
Розробник Міцубісі Геві Індастріз
Локгід Мартін
Виробник Міцубісі «Комакі Мінамі» (Нагоя)
Перший політ 7 жовтня 1995
Початок експлуатації 25 вересня 2000
Основні експлуатанти Повітряні сили самооборони Японії
Вироблено 4 прототипу
94 серійних (план)
CMNS: Mitsubishi F-2 у Вікісховищі

Міцубісі F-2 (яп. F-2 支援 戦 闘 机 F-2 сіен сенто: ки, «допоміжний винищувач F-2», англ. Mitsubishi F-2) — японський винищувач-бомбардувальник, розроблений компаніями Міцубісі Геві Індастріз (англ. Mitsubishi Heavy Industries (MHI)) і Локгід Мартін (англ. Lockheed Martin) для Повітряних сил самооборони Японії.

Літак створювався на базі американського винищувача F-16 за програмою FS-X, в якій Японія і США були представлені у співвідношенні 60/40. Розробка літака почалася 21 жовтня 1987 року, коли уряд Японії вибрав F-16C для заміни винищувачів Міцубісі F-1, які стояли на озброєнні. У листопаді 1988 року генеральним підрядником стала компанія Міцубісі, підписавши в березні 1989 року контракт на розробку планера літака і в лютому 1990 року на розробку бортової РЛС. Також в лютому був підписаний контракт з субпідрядником — американською компанією Дженерал Дайнемікс (після 1993 Локгід). У березні 1990 року на заводі «Міцубіші» в Нагої була сформована конструкторська група, що складалася з 230 японських інженерів-конструкторів і 70 американських[1]. На міжурядовому рівні проект координував спільний американсько-японський технічний керівний комітет, головою якого був призначений начальник відділу розробки авіаційних систем Технічного проектно-конструкторського інституту (TRDI) Агентства оборони (нині Міністерства оборони) Японії генерал Масумото[2]. 21 грудня 1990 як силову установку нового літака вибрали вдосконалений ТРДД Дженерал Електрик F-110-GE-129. Всього за програмою FS-X уряд Японії планував побудувати 141 літак.

Будівництво першого прототипу почалося 1994 року на заводі Міцубісі Геві Індастріз «Комакі Мінамі» в місті Нагоя[1]. Перший політ прототип № 63-0001 здійснив 7 жовтня 1995 року на авіабазі Комакі під управлінням льотчика-випробувача Йосіюкі Ватанабе[3]. 15 грудня 1995 уряд Японії зменшив план виробництва літаків до 130 одиниць (83 одномісних і 47 двомісних) за рахунок скорочення кількості двомісних варіантів на 11 одиниць і присвоїв винищувачу позначенняF-2, відповідно перші два одномісні літаки отримали назву XF-2A. Надалі плани ще раз були скорочені до 94 одиниць[4]. Прототип двомісного навчально-бойового винищувача XF-2B здійснив перший політ 18 квітня 1996 року. Всього за програмою було виготовлено 2 прототипи для наземних випробувань і 4 льотних: два одномісні (№ 63-0001 та № 63-0002) і два двомісні (№ 63-0003 та № 63-0004). У 1996—1997 роках прототипи були передані в Повітряні сили самооборони, де отримали нові серійні номери № 63-8501 — № 63-8504.

У жовтні 1996 року між компаніями Міцубісі і Локгід Мартін був підписаний перший виробничий контракт. Всього у виробництві планера літака беруть участь чотири компанії: Міцубісі виготовляє передню частину фюзеляжу і крило, Фудзі — обшивку крила, залізи крила, флаперони, повітрозабірник і хвостове оперення, Кавасакі — центральну частину фюзеляжу, стулки головних стійок шасі і капоти двигуна, Локгід Мартін — задню частину фюзеляжу, 80 % кесонів лівого напівкрила і предкрилка. Перший ліцензійний двигун був переданий компанією IHI на складальне підприємство на початку 1999 року. Перший політ перший серійний F-2A здійснив 12 жовтня 1999 року, а 25 вересня 2000 року він був поставлений Повітряним силам самооборони. На 31 березня 2003 року було поставлено 36 серійних літаків[5].

Тактико-технічні характеристики[ред. | ред. код]

F2andF16.png

Наведені характеристики відповідають модифікації F-2A.

Джерело: Jane's [5]

Основні характеристики

  • Екіпаж: 1 пілот
  • Довжина: 15,52 м
  • Висота: 4,96 м
  • Розмах крила: 10,8 м
    • З ракетами на кінцях крила: 11,125 м
  • Площа крила: 34,84 м ²
  • Коефіцієнт подовження крила: 3,3
  • Стрілоподібність по передній кромці:33 ° 12'
  • База шасі: 4,05 м
  • Колія шасі: 2,36 м
  • Маса порожнього: 9527 кг
  • Нормальна злітна маса: **Без підвісок: 13 459 кг
    • З 2 × ракетами «в-в» малої дальності: 13 713 кг
    • З 4 × ракетами «в-в» малої дальності і 4 × середньої: 15 711 кг
    • З 2 × ракетами «в-в» малої дальності, 6 × 227 кг бомбами і 2 × ПТБ: 19 888 кг
    • З 2 × ракетами «в-в» малої дальності, 4 × ПКР і 2 × ПТБ: 20 517 кг
  • Максимальна злітна маса: 22 100 кг
  • Максимальна посадкова маса: 18 300 кг
  • Маса палива у внутрішніх баках: 3 842 кг
  • Обсяг паливних баків: 4637 л



Льотні характеристики

  • Максимальна швидкість: На висоті: 2,0 М
    • Біля землі: 1,1 М
  • Бойовий радіус: 833 км
  • Навантаження на крило: 634,3 кг/м ² (При максимальній злітній масі)

Озброєння



Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б «Куточок неба». Архів оригіналу за 11 жовтня 2011. Процитовано 26 січня 2011. 
  2. Lewis, P. (31 січня 1995). 20 -% 200444.html FS-Xpensive? (PDF) (англійською). Flight International. Процитовано 6 лютого 2010. [недоступне посилання з лютого 2019]
  3. Іванін А., 2009.
  4. Lockheed & Mitsubishi's F-2 Fighter Partnership. Defence Industry Daily. Архів оригіналу за 21 травня 2018. Процитовано 26 січня 2011. 
  5. а б Jane's All The World's Aircraft 2004-2005 / Paul Jackson. — 2004. — P. 706-712. — ISBN 0-7106-2614-2.

Див. також[ред. | ред. код]

Споріднені розробки
Аналоги

Списки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Jane's All The World's Aircraft 2004-2005 / Paul Jackson. — 2004. — P. 331-333. — ISBN 0-7106-2614-2.
  • Іванін А. «Зеро» епохи хай-тек / Ларіонов О. М. — «Авіація і час» 2009 № 6 (110).

Посилання[ред. | ред. код]