Перейти до вмісту

Mitsubishi F-2

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Mitsubishi F-2
Типвинищувач-бомбардувальник
РозробникМіцубісі Геві Індастріз
Локгід Мартін
ВиробникМіцубісі «Комакі Мінамі» (Нагоя)
Перший політ7 жовтня 1995
Початок експлуатації25 вересня 2000
Основні експлуатантиПовітряні сили самооборони Японії
Виготовлено4 прототипу
94 серійних (план)
CMNS: Mitsubishi F-2 у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Міцубісі F-2 (яп. F-2 支援 戦 闘 机, F-2 сіен сенто: ки, «допоміжний винищувач F-2», англ. Mitsubishi F-2) — японський винищувач-бомбардувальник, розроблений компаніями Міцубісі Геві Індастріз (англ. Mitsubishi Heavy Industries (MHI)) і Локгід Мартін (англ. Lockheed Martin) для Повітряних сил самооборони Японії.

Історія створення

[ред. | ред. код]

У липні 1982 року Управління оборони Японії оголосило середньостроковий план розвитку на 1983–1987 роки, який передбачав створення 24 винищувачів підтримки (FS-X) для заміни застарілих F-1. Це стало офіційним початком проєкту FS-X.[1]

Літак створювався на базі американського винищувача F-16 за програмою FS-X, в якій Японія і США були представлені у співвідношенні 60/40. Розробка літака почалася 21 жовтня 1987 року, коли уряд Японії вибрав F-16C для заміни винищувачів Міцубісі F-1, які стояли на озброєнні. У листопаді 1988 року генеральним підрядником стала компанія Міцубісі, підписавши в березні 1989 року контракт на розробку планера літака і в лютому 1990 року на розробку бортової РЛС. Також в лютому був підписаний контракт з субпідрядником — американською компанією Дженерал Дайнемікс (після 1993 Локгід). У березні 1990 року на заводі «Міцубіші» в Нагої була сформована конструкторська група, що складалася з 230 японських інженерів-конструкторів і 70 американських.[2] На міжурядовому рівні проект координував спільний американсько-японський технічний керівний комітет, головою якого був призначений начальник відділу розробки авіаційних систем Технічного проектно-конструкторського інституту (TRDI) Агентства оборони (нині Міністерства оборони) Японії генерал Масумото.[3] 21 грудня 1990 як силову установку нового літака вибрали вдосконалений ТРДД Дженерал Електрик F-110-GE-129. Всього за програмою FS-X уряд Японії планував побудувати 141 літак. Але у 1995 році відмовилися від літаків для пілотажної групи, у 2004 — скоротили частину резерву й вилучили навчальні інструкторські літаки, у результаті чого кількість скоротилася до 98. А у 2006 році через високу вартість і обмежений потенціал модернізації програму остаточно зупинили на 94 одиницях.

Будівництво першого прототипу почалося 1994 року на заводі Міцубісі Геві Індастріз «Комакі Мінамі» в місті Нагоя.[2] Перший політ прототип № 63-0001 здійснив 7 жовтня 1995 року на авіабазі Комакі під управлінням льотчика-випробувача Йосіюкі Ватанабе.[4] 15 грудня 1995 уряд Японії зменшив план виробництва літаків до 130 одиниць (83 одномісних і 47 двомісних) за рахунок скорочення кількості двомісних варіантів на 11 одиниць і присвоїв винищувачу позначення F-2, відповідно перші два одномісні літаки отримали назву XF-2A. Надалі плани ще раз були скорочені до 94 одиниць.[5] Прототип двомісного навчально-бойового винищувача XF-2B здійснив перший політ 18 квітня 1996 року. Всього за програмою було виготовлено 2 прототипи для наземних випробувань і 4 льотних: два одномісні (№ 63-0001 та № 63-0002) і два двомісні (№ 63-0003 та № 63-0004). У 1996—1997 роках прототипи були передані в Повітряні сили самооборони, де отримали нові серійні номери № 63-8501 — № 63-8504.

У жовтні 1996 року між компаніями Міцубісі і Локгід Мартін був підписаний перший виробничий контракт. Всього у виробництві планера літака беруть участь чотири компанії: Міцубісі виготовляє передню частину фюзеляжу і крило, Фудзі — обшивку крила, залізи крила, флаперони, повітрозабірник і хвостове оперення, Кавасакі — центральну частину фюзеляжу, стулки головних стійок шасі і капоти двигуна, Локгід Мартін — задню частину фюзеляжу, 80 % кесонів лівого напівкрила і предкрилка. Перший ліцензійний двигун був переданий компанією IHI на складальне підприємство на початку 1999 року. Перший політ перший серійний F-2A здійснив 12 жовтня 1999 року, а 25 вересня 2000 року він був поставлений Повітряним силам самооборони. На 31 березня 2003 року було поставлено 36 серійних літаків.[6]

На початку виробництва виникли технічні труднощі. Під час льотних випробувань було виявлено мікротріщини в композитних елементах крила та нестачу міцності в окремих ділянках планера, що вимагало серйозного доопрацювання. Також мали місце проблеми з інтеграцією радіолокаційного обладнання, які на певний час відклали початок виконання завдань у режимі бойового чергування. Через це льотні випробування затягнулися, а офіційне підтвердження бойової готовності (ORI) було отримано лише в лютому 2004 року. Загалом проєкт затримався на приблизно 13 років від початкового графіка, а його вартість зросла до близько 3 270 мільярдів єн — майже удвічі більше за первинну урядову оцінку в 1 650 мільярдів єн.[1]

Щоб перекрити тимчасовий дефіцит літаків, Японія продовжила експлуатацію модернізованих F-4EJ. Незважаючи на всі труднощі, F-2 продемонстрував високу надійність: за перші 10 років експлуатації не було втрачено жодного літака в аваріях, тоді як за цей самий період японські F-15 зазнали п’яти втрат.

Програма виробництва тривала майже 15 років і в результаті повністю забезпечила потреби Японії в легких бойових винищувачах на той час.

У 2011 стартувала модернізація систем зв’язку: F-2 отримав цифрову систему JDCS(F), яка дозволяє обмін даними між літаками та з командним пунктом ППО. Вона була дешевшою альтернативою Link 16, який на той час вже отримали F-15J.

Спочатку оновили 22 літаки, візуальні зміни були мінімальні. У 2020 передбачено інтеграцію Link 16 разом із можливістю застосування ракети ASM-3 та модернізацією бортового комп’ютера. Це стало одним із найсучасніших оновлень програми F-2 за час його використання.[1]

Втрати

[ред. | ред. код]

11 березня 2011 року землетрус у Східній Японії затопив 18 навчально-бойових F-2B на базі Мацушіма. 13 із них вдалося відновити, а втрати обмежились п’ятьма літаками.[1]

8 серпня 2025 року винищувач F-2A Повітряних сил самооборони Японії зазнав аварії над водами Тихого океану поблизу префектури Ібаракі, пілот успішно катапультувався.[7]

Тактико-технічні характеристики

[ред. | ред. код]

Наведені характеристики відповідають модифікації F-2A.

Джерело: Jane's [6]

Основні характеристики

  • Екіпаж: 1 пілот
  • Довжина: 15,52 м
  • Висота: 4,96 м
  • Розмах крила: 10,8 м
    • З ракетами на кінцях крила: 11,125 м
  • Площа крила: 34,84 м ²
  • Коефіцієнт подовження крила: 3,3
  • Стрілоподібність по передній кромці:33 ° 12'
  • База шасі: 4,05 м
  • Колія шасі: 2,36 м
  • Маса порожнього: 9527 кг
  • Нормальна злітна маса: **Без підвісок: 13 459 кг
    • З 2 × ракетами «п-п» малої дальності: 13 713 кг
    • З 4 × ракетами «п-п» малої дальності і 4 × середньої: 15 711 кг
    • З 2 × ракетами «п-п» малої дальності, 6 × 227 кг бомбами і 2 × ППБ: 19 888 кг
    • З 2 × ракетами «п-п» малої дальності, 4 × ПКР і 2 × ППБ: 20 517 кг
  • Максимальна злітна маса: 22 100 кг
  • Максимальна посадкова маса: 18 300 кг
  • Маса палива у внутрішніх баках: 3 842 кг
  • Обсяг паливних баків: 4637 л



Льотні характеристики

  • Максимальна швидкість: На висоті: 2,0 М
    • Біля землі: 1,1 М
  • Бойовий радіус: 833 км
  • Навантаження на крило: 634,3 кг/м ² (При максимальній злітній масі)

Озброєння



Оператори

[ред. | ред. код]
оператори Mitsubishi F-2
країна активні в резерві подробиці
Японія Японія 98 — 94 серійних та 4 дослідних прототипи[1]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Він вам не F-16: історія створення японського винищувача Mitsubishi F-2. Мілітарний (укр.). Процитовано 31 липня 2025.
  2. ↑ а б «Куточок неба». Архів оригіналу за 11 жовтня 2011. Процитовано 26 січня 2011.
  3. ↑ Lewis, P. (31 січня 1995). 20 -% 200444.html FS-Xpensive? (PDF) (англійською) . Flight International. Процитовано 6 лютого 2010.[недоступне посилання з лютого 2019]
  4. ↑ Іванін А., 2009.
  5. ↑ Lockheed & Mitsubishi's F-2 Fighter Partnership. Defence Industry Daily. Архів оригіналу за 21 травня 2018. Процитовано 26 січня 2011.
  6. ↑ а б Jane's All The World's Aircraft 2004-2005 / Paul Jackson. — 2004. — P. 706-712. — ISBN 0-7106-2614-2.
  7. ↑ У Японії розбився винищувач F-2A сил самооборони. Мілітарний (укр.). Процитовано 9 серпня 2025.

Див. також

[ред. | ред. код]
Споріднені розробки
Аналоги

Списки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Jane's All The World's Aircraft 2004-2005 / Paul Jackson. — 2004. — P. 331-333. — ISBN 0-7106-2614-2.
  • Іванін А. «Зеро» епохи хай-тек / Ларіонов О. М. — «Авіація і час» 2009 № 6 (110).

Посилання

[ред. | ред. код]


Авіація Це незавершена стаття з авіації.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Бомба Це незавершена стаття про зброю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Mitsubishi_F-2&oldid=45925076