Mitsubishi J2M

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Mitsubishi J2M
Mitsubishi J2M.JPG
Призначення: винищувач-перехоплювач
Перший політ: березень 1942 року
Прийнятий на озброєння: грудень 1942 року
Знятий з озброєння: 1945
На озброєнні у: Naval Ensign of Japan.svg Імперський флот Японії
Розробник: Mitsubishi
Всього збудовано: 671
Екіпаж: 1 особа
Крейсерська швидкість: 350 км/год
Максимальна швидкість (МШ): 655 км/год
Дальність польоту: 560 км
Практична стеля: 11 430 м
Довжина: 9,70 м
Висота: 3,81 м
Розмах крила: 10,80 м
Площа крила: 20,00 м²
Споряджений: 3 211 кг
Двигуни: Mitsubishi MK4R-A Kasei 23a (1 850 к.с.)
Гарматне озброєння: 2 x 20-мм гармати «Тип 99-1»
2 x 20-мм гармати «Тип 99-2»
Внутрішнє бомбове навантаження: 2 x 60 кг

Mitsubishi J2M «Raiden» (яп. 雷電, «Райден» («Грім»)) — серійний винищувач-перехоплювач Імперського флоту Японії періоду Другої світової війни.

Кодова назва союзників - «Джек» (англ. Jack).

Історія створення[ред. | ред. код]

Наприкінці 1930-х років командування ВПС Імперського флоту Японії прийшло до висновку про необхідність розробки нового типу літаків сухопутного базування, призначених для прикриття з повітря важливих стратегічних об'єктів. Якщо раніше основними вимогами до літаків були маневреність та дальність польоту, то тепер на перший план вийшли швидкість та швидкопідйомність. Проте обговорення концепції нового літака, яке розпочалось у жовтні 1938 року за участі головного конструктора фірми Mitsubishi Дзіро Хорікосі, через завантаження фірми розорбкою палубного винищувача Mitsubishi A6M Zero, затягнулись на рік. Лише у вересні 1939 року були сформовані технічні вимоги 14-Сі на розробку одномісного винищувача-перехоплювача. Технічне завдання обумовлювало розробку літака, здатного розвивати на висоті 6 000 м швидкість 600 км/г, швидкість набору висоти 5 000 м за 5,5 хв. Тривалість польоту при максимальній швидкості обумовлювалось у 45 хв. Озброєння планувалось подібне до озброєння A6M. Вперше в історії японської морської авіації було обумовлено встановлення бронеспинки та бронезаголовника в кабіні пілота. Між тим, про маневреність нічого не говорилось. Крім того, вибір двигуна залишався за розробником. Флот вирішив відмовитись від традиційного конкурсу і доручив розробку літака фірмі Mitsubishi. Літак отримав заводське позначення M-20 та флотське J2M.

Розробка нового літака розпочалась на початку 1940 року. Розглянувши декілька двигунів, конструктори вибрали Mitsubishi Kasei 13 потужністю 1 460 к.с. Для зменшення лобового опору був використаний подовжений вал гвинта та спеціальний вентилятор охолодження, що дозволило площу поперечного перерізу капота. За участі спеціалістів Токійського університету було розроблене крило ламінарного профілю. Для покращення маневреності воно було оснащене цілинними закрилками. Для зменшення опору ліхтар кабіни був дуже низьким, з плоским лобовим склом.

Роботи йшли досить успішно, але згодом виникли проблеми з охолодженням та профілем крила. Крім того, сталась аварія з літаком A6M, який мав більший пріоритет. Спеціалісти фірми зосередились на пошуку причин аварії A6M. Головним конструктором J2M став Кіро Такахасі. Через ці затримки перший прототип J2M був готовий лише у лютому 1942 року.

Літак вперше злетів у повітря 20 травня 1942 року. Заводські випробування виявили проблеми зі складанням стійок шасі. Після їх усунення літак був переданий для військових випробувань. Військові основними недоліками літака вважали погану оглядовість вперед; механізм зміни кроку гвинта працював ненадійно. Швидкість та швидкопідйомність були меншими за вимоги технічного завдання. Але загалом літак мав хорошу стійкість та був легким в управлінні.

Фірма Mitsubishi врахувала ці зауваження у наступних прототипах. Була змінена форма ліхтаря кабіни. Замість недопрацьованого двигуна Mitsubishi Kasei 13 був використаний потужніший Mitsubishi Kasei 23a (1 800 к.с.) з покращеною системою охолодження, індивідуальними вихлопними патрубками та системою спорскування водно-метанолової суміші, що дозволяло ненадовго підняти потужність двигуна. Завдяки новому двигуну носова частина фюзеляжу вийшла коротшою, що покращило оглядовість при посадці.

У жовтні 1942 року, ще до завершення повної програми випробувань літак був прийнятий на озброєння під назвою Винищувач-перехоплювач флоту «Райден» («Грім») Модель 11 (або J2M2 Модель 11). Проте через проблеми з двигуном, ряд аварій та пріоритет A6M виробництво літака розгорталось повільно. Так, за 1942 рік було випущено лише 14 літаків, включаючи прототипи, за 1943 - 141 машину.

У лютому 1944 року з'явилась модифікація - J2M3 Модель 21. Цей літак мав посилене крило та був озброєний двома гарматами «Тип 99 Модель 2» в обтічниках та двома менш скорострільними гарматами «Тип 99 Модель 1» в крилі. Ця модифікація стала наймасовішою - було випущено 260 машин. Проте пілоти й далі скаржились на погану оглядовість, тому командування вирішило віддати перевагу перехоплювачам Kawanishi N1K, а J2M залишити у виробництві допоки не буде готовий Mitsubishi A7M.

Фірмою Mitsubishi були розроблені також варіанти висотних перехоплювачів. Варіант J2M4 Модель 32 мала двигун Kasei 23a MK4R-C з турбокомпресором, завдяки чому досягалась потужність двигуна 1 420 к.с. на висоті 9 200 м., що дозволяло літаку розвивати швидкість 660 км/г. Літак був озброєний двома 20-мм гарматами з нахилом уверх. Проте через проблеми з турбокомпресором було випущено лише 2 дослідні літаки.

Варіант J2M5 Модель 33 мала такий самий планер, як і J2M4, але на ній встановлювався двигун Kasei 63a MK4U-C з тришвидкісним нагнітачем. Цей варіант став найшвидкіснішим - на висоті 6 800 м літак розвивав швидкість 700 км/г. Оскільки на момент завершення випробувань (травень 1944 року) розпочались американські бомбардування території Японії, цей варіант був запущений у виробництво. Було випущено 34 машини на заводах Mitsubishi та декілька машин в морському арсеналі в м. Кодза.

Варіант J2M6 Модель 31 мав більшу кабіну та куполоподібний ліхтар, як в J2M5, але був випущений в єдиному екземплярі.

Варіант J2M7 Модель 23 з двигуном Kasei 26a залишився нереалізованим.

Крім того, було випущено та розроблено ряд модифікацій, які мали незначні зміни в озброєнні. Всього було випущено 476 літаків усіх модифікацій.

Тактико-технічні характеристики (J2M3)[ред. | ред. код]

Технічні характеристики[ред. | ред. код]

  • Екіпаж: 1 чоловік
  • Довжина: 9,70 м
  • Висота: 3,81 м
  • Розмах крила: 10,80 м
  • Площа крила: 20,00 м²
  • Маса пустого: 2 839 кг
  • Маса спорядженого: 3 21 кг
  • Двигун: Mitsubishi MK4R-A Kasei 23a
  • Потужність: 1 850 к.с.

Льотні характеристики[ред. | ред. код]

  • Крейсерська швидкість: 350 км/г
  • Максимальна швидкість: 655 км/г
  • Практична стеля: 11 430 м

Озброєння[ред. | ред. код]

  • Гарматне:
    • 2 x 20-мм гармата «Тип 99-1»
    • 2 x 20-мм гармати «Тип 99-2»
  • Бомбове:
    • 2 x 60-кг бомби або
    • 2 x 200 л підвісні паливні баки

Варіанти[ред. | ред. код]

  • J2M1 — прототип (8 екз.)
  • J2M2 Модель 11 — серійний варіант з вдигуном Mitsubishi MK4R-A Kasei 23a
  • J2M3 Модель 21 — варіант з двома 20-мм гарматами «Тип 99 Модель 1» та двома гарматами «Тип 99 Модель 2» (260 екз.)
  • J2M3a Модель 21a — варіант з чотирма 20-мм гарматами «Тип 99 Модель 2»
  • J2M4 Модель 32 — варіант з двигуном Mitsubishi Kasei 23a MK4R-C з турбокомпресором (2 екз.)
  • J2M5 Модель 33 — варіант висотного перехоплювача з двигуном Mitsubishi Kasei 26a MK4U-C
  • J2M5a Модель 33a — варіант з чотирма чотирма 20-мм гарматами «Тип 99 Модель 2»
  • J2M6 Модель 31 — варіант зі збільшеною кабіною та куполоподібним ліхтарем (1 екз.)
  • J2M6a Модель 31a — проект з озброєнням, аналогічним J2M3a.
  • J2M7 Модель 23a — проект J2M3 з двигуном Mitsubishi Kasei 26a
  • J2M7a Модель 23a — проект J2M3a з двигуном Mitsubishi Kasei 26a

Історія використання[ред. | ред. код]

Літаки J2M в основному використовувались для оборони метрополії. Лише невелика кількість використовувалась на Філіппінах. Літак, який мав потужне озброєння та високі льотні характеристики, був визнаний японськими льотчиками найкращим для перехоплення американських бомбардувальників. Але постійні технічні проблеми та часта зміна пріоритетів керівництва призвели до того, що J2M з'явились досить пізно і їх було виготовлено небагато. Тому вони не змогли істотно вплинути на хід бойових дій.

Вцілілі екземпляри[ред. | ред. код]

Єдиний вцілілий екземпляр знаходиться в музеї «Planes of Fame Air Museum» в Чино (Каліфорнія).

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • René J. Francillion, Japanese Aircraft of the Pacific War, 2nd edition, Londra, Putnam & Company Ltd. [1970], 1979, ISBN 0-370-30251-6.
  • Обухович В. А., Кульбака С. П., Сидоренко С. И. Самолёты второй мировой войны. - Мн.: ООО «Попурри», 2003. - 736 с.:ил. ISBN 985-438-823-9.
  • Козырев М., Козырев В. Авиация стран Оси во Второй мировой войне. - М.: ЗАО Центрполиграф, 2010.-431 с. ISBN 978-5-9524-4896-4
  • Серия: История авиационной техники. Авиация Японии во Второй мировой войне. Часть вторая: Каваниси-Мицубиси. - Издательский отдел ЦАГИ, 1996
  • О. Дорошкевич Самолеты Японии второй мировой войны.-Минск, Харвест, 2004
  • Tadeusz Januszewski, Krzysztof Zalewski. Japońskie samoloty marynarki 1912-1945 ISBN 83-86776-50-1

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Mitsubishi J2M