Лицарський орден
Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. (квітень 2019) |
Лицарські ордени — братства воїнів Христових (milites Christi), в тому числі аристократів (лицарів) в країнах Західної Європи, в першу чергу Священній Римській Імперії. Більшість аристократичних сімейств Заходу так чи інакше є нащадками людей, що апелювали до ідеї воїнів Христових середньовіччя, учасників хрестових походів і членів тих чи інших лицарських орденів.
Історія лицарських орденів тісно переплітається з історією лицарства або вершництва як явища. Ще в старожитньому Римі існував окремий прошарок вершників, який стояв нижче за патриціїв, але вище за простих громадян і який складав основу римського війська. Саме до нього потрапляли всі ті варварські воєначальники, які переходили на службу до Риму й отримували римське громадянство. Тому не дивно, що найстародавніші й найблагородніші роди у середньовічній Європі вели своє походження від римських вершників і вважали християнську Священну Римську Імперію гідним продовжувачем історії стародавнього Риму. Саме вони ці багаті та знатні родини дали Європі перших лицарів (вершників — німецькою).
Починаючи з XV століття, лицарські ордени, часто як династичні ордени, почали створюватися більш куртуазним чином. У цих орденах часто зберігалося уявлення про те, що вони є членами товариства чи іншим об'єднанням членів, проте, зрештою, деякі з них були суто почесними, що полягали у нагородженні медаллю. Пізніше ці прикраси часто стали неформально називати орденами. Ці організації, у свою чергу, дали початок сучасним лицарським орденам, що утворені для нагород за заслуги суверенних держав.
Після невдач хрестових походів, військові ордени хрестоносців почали ідеалізувати й романтизувати, в результаті в пізнє середньовіччя з'явилася ідея лицарства. Дослідник Д'арсі Бултон у 1987 розбив лицарські ордени XIV і XV століть на такі категорії:
Головами є монархи.
- Орден святого Георгія, заснований Карлом I Угорським, титулярним Королем Галичини та Володимирії, 1325/26
- Орден Паса, заснований Альфонсо XI Кастільським бл. 1330
- Орден Підв'язки, заснований Едуардом III, королем Англії, бл. 1348
- Орден Зірки, заснований Жаном III, королем Франції, бл. 1351
- Орден Вузла, заснований Луї I, королем Неаполя, 1352
- Орден Найсвятішого Благовіщення, заснований Амадеєм VI, графом Савойським 1362
- Орден Корабля, заснований Карлом III, королем Неаполя, Угорщини, титулярним Королем Галичини та Володимирії, 1 грудня 1381
- Орден Дракона, заснований Сигізмундом I, королем Угорщини, титулярним Королем Галичини та Володимирії, 1408
- Орден Золотого Руна, заснований Філіпп III, графом Бургундії, 1430
- Орден святого Михайла, заснований Людовик XI, королем Франції, 1469
- Орден Будяка у Шотландії
- Мальтійський орден у Ватикані, Італії.
- Добринський Орден — чернечий лицарський орден заснований 1228 року Мазовецьким князем Конрадом І.
- Орден Монтеси — військово-чернечий орден, заснований 1357 року в Арагонському королівстві.
Багато дослідників порівнюють козацькі війська, зокрема Військо Запорізьке з лицарськими орденами Європи періоду Середньовіччя, навіть називають православним лицарським орденом Європи.
- Запорозька Січ — подібно до католицьких лицарських орденів запорозьке козацтво було пов'язане узами общини (societas), віри (religio) та покликання (vocatio) або мети.
Засновані принцами; більшість яких схожі зі статутами Ордену Золотого Руна, після 1430.
- Орден Cвятої Катерини, заснований Гумбертом ІІ прибл. у 1335
- Орден Святого Антонія, заснований Альбрехтом І Баварським в 1384
- Орден Рюденбандів, в Сілезії, Лужиці та Богемії, бл. 1389
- Орден Глека, засноване королем Арагону Фернандо I, 1403
- Товариство Орла, засноване Альбрехтом II в 1433
- Товариство Нашої Пані (відоме також як Орден Лебедя), заснований Фрідріхом II Бранденбурзьким у 1440
- Орден Святого Гумберта, заснований Герхардом V, герцогом Юліх-Берзьким в 1444
- Орден Півмісяця, заснований Рене Анжуйським в 1448
- Товариство Святого Єремії, засноване Фрідріхом II в 1450
сформовані для окремих кампаній
- Компанія Чорного Лебедя, заснований 3 принцами і 11 лицарями в савойї в (1350)
- Corps et Ordre du Tiercelet, заснований віконтом де Туар і 17 баронами в Пуату (1377)
Тимчасово формовані на основі присяги; були швидше витонченими лицарськими іграми, ніж справжніми обітницями; відомо три таких ордени із статутів:
- Emprise de l'escu vert la Dame Blanche (Орден Білої Дами із Зеленим Щитом), заснований Жаном II ле Менгр і 12 лицарями в 1399 на 5 років
- Emprise du Fer de Prisonnier (Орден залізного в'язня), заснований Jean de Bourbon і 16 лицарями в 1415 на 2 роки
- Enterprise of the Dragon, заснований Жаном I де Фуа на 2 рік.
- Орден святої гробниці, для лицарів, які зробили паломництво до Єрусалиму з XV століття
- Лицарі святої Катерини гори Синай, приблизно такий же, але з XI по XV століття
- Орден Золотої Шпори, папський орден
- Лицарі Лазні, у Англії (створений заново в 1725)
- Йохан Хейзінга. Рицарські ордени і рицарські обітниці [Архівовано 30 травня 2011 у Wayback Machine.] // Хейзінга Й. Осень середньовіччя. М., 1988, с. 90-101.
- Запорозьке козацтво [Архівовано 5 січня 2009 у Wayback Machine.]