Мацей Пстроконський (єпископ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Матвій Пстроконський.
Мацей Пстроконський
пол. Maciej Pstrokoński
Великий канцлер коронний
1606 — 1609
Попередник: Ян Замойський
Наступник: Вавжинець Гембицький
 
Народження: 1553(1553)
невідомо
Смерть: 29 червня 1609(1609-06-29)
Рацьонж, Польща
Поховання: Basilica Cathedral of St. Mary of the Assumptiond
Національність: поляк
Країна: Річ Посполита
Релігія: католик
Рід: Пстроконські

Мацей (Матіаш[1]) Пстроко́нський (пол. Maciej Pstrokoński; 1553 — 29 червня 1609) — державний діяч Речі Посполитої, священик і єпископ Римо-Католицької Церкви. Представник шляхетського роду Пстроконських гербу Порай[2]. Син Збіґнєва Пстроконського та Барбари Гаєвніцької. Великий канцлер коронний (1606–1609), сенатор. Великий підканцлер коронний (1605—1606), великий референдар коронний (1599—1605). Єпископ перемишльський (19 березня 1601–1608) і куявський (5 листопада 1608—1609)[3]. Навчався в Італії. Брав участь у походах польського короля Сигізмунда ІІІ Вази проти шведів (1593, 1598) та битві під Гузовим (1607). Політичний опонент Яна Замойського. Помер у Рацьонжі, Польща.

Біографія

[ред. | ред. код]

Походив з середньозаможної шляхти, що мала спільне «гніздо» з Буженьськими. Родове прізвище взяли від назви села Пстроконє. Син військовика, каштеляна конарського серадзького, дідича села Лігота коло Буженіна Спитка Пстроконського (за даними Каспера Несецького — Збігнєва) та його дружини Барбари Гаєвницької з Гаєвник — сестрениці познаньського єпископа Яна Любраньського, вдови Станіслава Запольського. Брат велюньського каштеляна Яна з Бузеніна Пстроконьського.[4]

Навчався спочатку у Відаві, в Серадзі, з осені 1568-го — у Краківському університеті (головний вчитель — Станіслав Соколовський). 1574 року його взяв на свій «двір» родич — ленчицький воєвода Ян Сераковський. У лютому 1582 виїхав на студії до Риму (тепер Італія).[4]

Єпископ перемишльський РКЦ (19 березня 1601–1608). «Номінацію» отримав в 2-й половині 1600 року, «преконізаційну» буллу папа Климент VIII видав 14 квітня 1601. 29 грудня 1601 провів канонічну візитацію катедрального собору в Перемишлі. Продовження візитації діоцезії в 1603 році доручив деканам. 23 липня 1603 надав згоду Янові Щенсному та його братанку Еразмові Гербуртам «осадити» монахів-кармелітів при костелі святої Анни в Сусідовичах. У 1603—1604 роках перебував головно в резиденції єпископа у Березові (Бжозуві). У квітні 1604 провів візитацію церков Ярослава, Радимна, Любачева. Йому приписують ініціативу закриття кальвінських зборів у Краківці, Прухніку. Не брав участі у скликаному 24 вересня 1607 дієцезіяльному синоді в Перемишлі через політичні справи. 15 листопада 1608 отримав «трансляційну» буллу, після цього у Кракові видав останні розпорядження як перемищльський єпископ. Зокрема, 20 грудня офірував Перемиській капітулі РКЦ 2 села зі своїх «столових дібр».[5]

Великий канцлер коронний (номінація 31 бюерезня 1606, відставка 22 січня 1609), сенатор, великий підканцлер коронний (1605–1606), великий референдар коронний (1599–1605). В сенаті належав до групи поміркованих роялістів. 1604 року підтримував кандидатуру Дмітрія Самозванця на московський престіл.

куявський (5 листопада 1608–1609)[3]. На посаді перемишльського епископа мав конфлікт зі старостою Іваном-Томашом Дрогойовським; останній перепросив його, публічно у дверях церкви просив кари; єпископ прилюдно дав «розгрішення».

Брав участь у походах польського короля Сигізмунда ІІІ Вази проти шведів (1593, 1598) та битві під Гузовим (1607). Політичний опонент Яна Замойського.

Помер в день святих апостолів Петра та Павла у замку єпископів у Рацьонжі, Польща. Похований 14 липня в кафедральному соборі[pl] міста Влоцлавека. Матвій Лубенський сприяв виготовленню та встановленню мармурового надгробка.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Łoziński W. Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku [Архівовано 26 листопада 2014 у Wayback Machine.]. — Lwów : Gubrynowicz i Schmidt, 1890. — S. 96. (пол.)
  2. ↑ Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S.J.… — T. 7. — S. 564.
  3. ↑ а б Bishop Maciej Pstrokoński [Архівовано 24 вересня 2014 у Wayback Machine.] // Catholic-Hierarchy.
  4. ↑ а б Kowalska H. Pstrokoński Maciej z Burzenina h. Poraj (ok. 1553—1609), biskup przemyski… — S. 265.
  5. ↑ Kowalska H. Pstrokoński Maciej z Burzenina h. Poraj (ok. 1553—1609), biskup przemyski… — S. 266—270.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Мацей_Пстроконський_(єпископ)