Микола Данилович (маршалок сейму)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Данилович
пол. Mikołaj Daniłowicz
Народився1558
Помер30 травня 1624(1624-05-30)[1]
КраїнаРіч Посполита
Діяльністьполітик
Alma materДіллінгенський університетd
УчасникЦецорська битва 1595
ПосадаВеликий підскарбій коронний[1], підскарбій надвірний коронний[2], Маршалок Сейму Речі Посполитої, посол Сейму Речі Посполитої[d], Обозний коронний (уряд двірський)[3], львівський каштелян, Староста Красноставськийd, староста холмськийd, староста парчевськийd, червоногородський старостаd, mayor of Drohobychd, Староста Бельськийd, Q66201192? і Q9251875?
РідДаниловичі
БатькоСтаніслав Данилович
У шлюбі зHelena Uchańskad
ДітиДанилович Петро, Данилович Іван Миколай, Данилович Микола (коронний підчаший), Софія Даниловичd[4] і Q122960241?

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Данилович.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Микола Данилович.
Герб Сас

Микола (Миколай) Данилович гербу Сас (пол. Mikołaj Daniłowicz; 1558 — 30 травня 1624) — шляхтич руського походження, політичний та військовий діяч Речі Посполитої. Магнат, статистик.

Біографія

[ред. | ред. код]

Син львівського хорунжого Станіслава Даниловича і його дружини Катажини з Тарлів — доньки львівського хорунжого Яна Тарла.[5] Брат Івана Даниловича, власника Олеська. Ревний католик, але не брав участі в суперечках «партій».[6]

Завершив навчання 1581 р. в університеті міста Дюллінґен-на-Дунаї в Баварії, де переважно навчались майбутні священики.

Будівля університету в Дюллінґені-на-Дунаї

Серед придворних вирушив 1594 р. з королем Сиґізмундом ІІІ Вазою до Швеції, де той коронувався. Влітку 1595 р. взяв участь у поході коронного гетьмана і канцлера Яна Замойського до Молдавії, де вони посадили господарем Єремію Могилу; у жовтневій битві під Цецорою з татарами хана Гази ІІ Ґерая.

Від початку антикоролівського заколоту маршалка Міколая Зебжидовського (1606—1609 роки) виступив на підтримку Сиґізмунда ІІІ Вази. 1607 p. був послом в Османській імперії, щоб протидіяти намірам Семигороддя. В 1613-14 роках ліквідував столичну конфедерацію у Львові.

Ймовірно, був похований в Уханю, яке одідичив його син Іван-Микола.[7] За даними Шимона Старовольського, в Ухані існував його надгробок з епітафією.[8]

Посади, маєтність, фундації

[ред. | ред. код]

Обозний великий коронний, маршалок Сейму 1593 р., староста дрогобицький 1599 р., староста холмський 1609 р., підскарбій надвірний коронний 1610 р., староста більський 1610 р., каштелян львівський 1614 (після брата Яна (Івана) р., староста парчевський 1614 р., економ самбірський 1615 р., староста червоногородський 1615 р., підскарбій великий коронний 1617 р., староста красноставський 1622 р. В 1609 році не отримав посади референдаря, що обурило Станіслава Жолкевського.

Від батьків успадкував родинне містечко Журів у Жидачівському повіті разом з приблизно 15-ма селами. Віно дружини — Ухане (Холмська земля). Цікавився корисними копалинами.

На місці дерев'яного звів відомий замок у Червоногороді з наріжними вежами, посилив укріплення міста, можливо, звів систему шлюзів на ріці.

Котловина міста Червоногород і рештки замку

У Варшаві 1621 р. збудував палац, який потерпів в час «шведського потопу» і був перебудований у XVIII ст. у першу загальнодоступну бібліотеку Залуських.

Бібліотека Залуських

Шлюб, діти

[ред. | ред. код]

До 1591 р. одружився з Геленою з Уханських з Белза. У шлюбі народились:

Сприяв доброму навчанню синів за кордоном, розробив для цього сам інструкцію для їх підготовки.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 125. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  2. ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 129. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  3. ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 93. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  4. ↑ Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 90. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
  5. ↑ Daniłowiczowie (01) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  6. ↑ себто кланів
  7. ↑ Uchanie // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 736. (пол.)
  8. ↑ Simon Starovolscius. Monumenta Sarmatarum. — Cracoviae : in Officina Viduae et Haeredum Francisci Caesarij, 1655. — S. 480. (лат.)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Tyszkowski K. Daniłowicz Mikołaj h. Sas (†1624) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1937. — T. IV/1, zeszyt 16. — 480 s. — S. 416—417. (пол.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Rodovid.org
link=[1]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Микола_Данилович_(маршалок_сейму)