Адміністративний поділ Болгарії
Ця стаття є частиною серії статей про державний лад і устрій Болгарії |
---|
Глава держави |
|
|
Категорія • Інші країни |
Ця стаття не містить посилань на джерела. (лютий 2020) |
В адміністративному відношенні Болгарія поділяється на 6 статистичних регіонів, які в свою чергу поділяються на 28 областей (адмінодинці I рівня).
Назви областей відповідають назвам їх адміністративних центрів. Місто Софія є адміністративним центром як Софійської області так і міської області Софія.
Відповідно до Закону про Вілаєти (1867) та Закону про вілаєтську адміністрацію (1871) територія Османської імперії поділяється на вілаєти, якими керується валі; санджак — мутесарафі; каазі — від каймаків.
Після встановлення цивільної влади на нещодавно звільнених болгарських землях, російський імператорський комісар князь Володимир Черкаський залишив колишню адміністративно-територіальну структуру, виключаючи лише села, а решта адмінодиниць змінювали назви: санджаки стаали губерніями; каазі — повіти; нохії — селища або передмістя; меджліси — муніципалітети (міські та сільські). Під час Визвольної війни (1877—1878) було створено 8 губерній:
- Тулчанська губернія (1 липня 1877)
- Свиштовська губернія (існувала з 1 до 9 липня 1877)
- Тирновська губернія (1 липня 1877)
- Русенська губернія (9 липня 1877)
- Видинська (Раховська) губернія (16 листопада 1877)
- Софійська губернія (12 грудня 1877)
- Пловдивська губернія (1 лютого 1878)
- Сливенська губернія (19 лютого 1878)
Відповідно до Органічного статуту Східної Румелії (почав діяти з 14 квітня 1879 р. і до кінця 1885 р.), Округ адміністративно поділений на 6 департаментів (префектури, округи) та 28 кантонів (повітів):
- Пловдивський департамент
- Татарпазарджицький департамент
- Старозагорський департамент
- Хасковський департамент
- Сливенський департамент
- Бургаський департамент
Згідно Указу № 317 от 26 червня 1880 г. виданого князем Александром I Князівство Болгарія було розділено на 21 повіт та 58 околиць.
- Софійський повіт
- Кюстендилський повіт
- Тринський повіт
- Видинський пові
- Ломський повіт
- Ряховський повіт
- Берковицький повіт
- Врачанський повіт
- Орханійський повіт
- Ловецький повіт
- Плевенський повіт
- Севлієвський повіт
- Свиштовський повіт
- Тирновський повіт
- Разградський повіт
- Русенський повіт
- Ескіджумайський повіт
- Сілістренський повіт
- Шуменський повіт
- Провадійський повіт
- Варненський повіт
Указом № 537 від 28 липня 1882 р було прийнято Закон про адміністративний поділ, і країна була поділена на 14 округів та 56 повітів.
- Софійський повіт
- Тринський повіт
- Кюстендилський повіт
- Татарпазарджицький повіт
- Пловдивський повіт
- Старозагорський повіт
- Хасковський повіт
- Сливенський повіт
- Бургаський повіт
- Видинський повіт
- Ломський повіт
- Ряховський повіт
- Врачанський повіт
- Ловецький повіт
- Плевенський повіт
- Севлієвський повіт
- Свиштовський повіт
- Тирновський повіт
- Разградський повіт
- Сілістренський повіт
- Русенський повіт
- Шуменський повіт
- Варненський повіт
Друга повна адміністративно-територіальна реформа в країні була здійснена в 1901 р., коли Указом № 236 від 16 травня 1901 р. було прийнято Закон про адміністративний поділ території держави (прийнятий 4 травня 1901 р.), Скасовуючи Акт про адміністративний поділ Князівства від 28 липня 1882 р. Згідно з новим законодавчим актом країна поділяється на 12 округів, 71 повіт та муніципалітети.
- Софійська (з попереднього Софійського району без кількох сіл з передмістя Іхтіман)
- Кюстендільська (з колишнього Кюстендильського району та частини Брезницького району)
- Пловдивська (Пловдив, Татарпазарджицький повіт та кілька сіл колишнього Іхтиманського району)
- Старозагорська (з колишнього старозагорського, хасковського районів та декількох сіл Кавакліського району)
- Бургаська (з попереднього Бургаського та Сливенського районів, без кількох сіл Кавакліського району)
- Варненська (з попереднього Варненського району, Куртбунарського району та декількох сіл з колишнього Новопазарського району)
- Шуменська (з колишнього Шуменського повіту, Поповського району та декількох сіл нинішнього Кесаровська)
- Русенська (з попереднього Руссе, Розградський район без Поповського району, Сілістра без Куртбунарського району)
- Тирновська (від колишнього Турнівського та Севлиєво без кількох сіл з нинішнього Кесаревського району)
- Плевенська
- Врачанська
- Видинська
У 1913 році було створено два нові округи
- Струмицький (нині в Республіці Північна Македонія);
- Гюмюрджинський (нині в Греції).
У 1913 році Базарджик (нині Добрич) та Сілістра стали адміністративними центрами двох районів Південної Добруджі в Королівстві Румунія — відповідно жудець Каліакра та жудець Дуростор, які залишалися в складі держави до 1916 р. та з 1919 р. по 1940 р., коли Південна Добруджа після підписання Крайовської угоди була повернута до Королівства Болгарія
Під час Першої світової війни були створені нові повіти, в тому числі на звільнених землях. Їх кількість змінювалася в ході війни, досягнувши 36 округів у вересні 1916 року:
- Пирот (нині Сербія)
- Ниш (в наш час Сербія)
- Враньє (нині Сербія)
- Приштина (нині Косово)
- Куманово (нині в складі Македонії)
- Призрен (в наш час в складі Косова)
- Тетово (в наш час у складі Македонії)
- Скоп'є (нині Македонія)
- Штип (нині Македонія)
- Струмиця (нині Македонія)
- Охрид (нині в складі Македонії)
- Битола (нині Македонія)
- Кавадарці (нині в складі Македонії)
- Серрес (нинішня Греція)
- Гюмюрджина (нині в складі Греції)
- Одирн (нині Едірне, в складі Туреччини)
- Стара Загора
- Констанца (нині Румунія)
- Тулча (нині Румунія)
- Неготин (нині в складі Сербії)
- Зайчар (нині Сербія)
- Кюпрія (нині Сербія)
- Позарево (нині Сербія)
У 1919 році, після завершення Першої Світової війни Царство Болгарія було розділене на 15 округів:
- Софійський
- Кюстендильський
- Пловдивський
- Старозагорський
- Бургаський
- Варненський
- Шуменський
- Русенський
- Тирновський
- Плевенський
- Вратчанський
- Видинський
- Петрицький
- Пашмаклійський
- Мастанлійський
- Хасковський (створений у 1922 році)
Після перевороту 19 травня 1934 р. в країні було проведено комплексну адміністративно-територіальну реформу, де існуючі округи об'єдналися в 7 нових областей на чолі з обласними управителями. Сформовані наступні області:
- Софійська — з колишнього Софійського, Кюстендильського районів та околиць Світріврачки, Горножумайської та Петрички з колишнього Петрицького району
- Пловдивська — з колишнього Пловдивського, Пашмаклійського повітів та Нейрокопійського та Розлогінського районів із колишнього Петрицького району
- Старозагорська — з колишнього Старозагорського, Хасковського та Мастанлійського повітів
- Бургаська — з колишнього Бургаського району
- Шуменська — з колишнього Шуменського, Рущуцького та Варненського повітів
- Плевенська — з колишнього Плевенського та Терновського районів
- Врачанська — з колишнього Врачанського та Видинського повітів
Через рік Указом-актом про внесення змін до адміністративно-територіального поділу Королівства, встановленого Королівським указом № 179 від 19 травня 1934 р., Оприлюдненим Указом від 20 вересня 1935 р. в адміністративно-територіальному поділі країни вносяться такі зміни:
- Формується нова Тирновська область, що включає такі райони: Габровський, Горнооряховський, Дряновський, Оленський, Свиштовський, Севлиївський та Турновський Плевенської області, а також Беленський, Кубратський та Рущуцький райони Шуменської області;
- Утворена Кирджалійська область що включає райони: Ардинський, Івайловградський, Крумовградський, Карджалівський та Момчилградський від Старозагорської області та Златоградський з Пловдивської області.
- Утворено Горноджумайську область, до якого входять райони: Горножумайський, Світріврацькийта Петрицький із Софійського району та Неврокопський та Розлогіцький райони з Пловдивської області.
Цей адміністративно-територіальний поділ залишився лише два місяці, коли він був скасований Указом-актом про скасування постанови-закону, що вносила поправки до адміністративно-територіального поділу Королівства, встановленого Королівським указом № 179 від 19 травня 1934 р., та оприлюдненого Указом № 512 від 11 грудня 1935, отож, територіальний поділ від 19 травня 1934 року залишився чинним у країні.
15 травня 1941 року було офіційно оголошено про входження до складу Болгарії Чорноморської Фракії та Вардарської Македонії. 26 липня наказом міністра внутрішніх справ ці тери торії було поділено на 3 області:
- Бітолська область
- Скоп'єнська область
- Біломорська область, з центром в місті Ксанті
24 липня 1941 року було створено Русенську область з центром в місті Русе.
- У 1944 році Болгарію було поділено на 10 областей: Горноджумайську, Софійську, Пловдивську, Старозагорську, Бургаську, Варненську, Шуменську, Русенську, Плевенську та Врачанську.
- У 1945 році Шуманська область була об'єднана з Варненською областю.
- У 1947 році в Народній Республіці Болгарія було ліквідовано поділ на області, і країна була поділена на 102 округи.
Згідно з Указом № 794 від 24 вересня 1949 р. країна була поділена на 14 округів, які в свою чергу складалися зі 101 повіту та 1 столичне місто (Софія)
- Місто Софія
- Софійський округ
- Горноджумайський округ
- Пловдивський округ
- Старозагорський округ
- Хасковський округ
- Ямболський округ
- Бургаський округ
- Варненський округ
- Шуменський округ
- Русенський окург
- Горнооряховський округ
- Плевенський округ
- Врачанський округ
- Видинський округ
У 1950-х роках було ліквідовано Ямбольський округ і його територія була поділена між Старозагорським і Бургаським округом, Відінський округ було приєднано до Врачанського, на місці Горнооряховського округу було утворено новий округ з центром в Тирново.
Згідно указу № 29 від 22 січня 1959 року Народну Республіку Болгарія було поділено на 28 округів, які повністю ідентичні нинішнім областям.
- Благоєвградский округ
- Бургаський округ
- Варненський округ
- Видинський округ
- Врачанський округ
- Габровський округ
- Димитровський (з 1962 р. — Перницький) округ
- Коларовградський (з 1965 р. — Шуменський) округ;
- Кирджалійський округ
- Кюстендильський округ
- Ловецький округ
- Михайловградський округ
- Пазарджицький округ
- Плевенський округ
- Пловдивський округ
- Разградський округ
- Русенський округ
- Силістренський округ
- Слівенський округ
- Смолянський округ
- Місто Софія
- Софійський округ
- Старозагорський округ
- Толбухінський округ
- Тирговиштський округ
- Тирновський (з 1965 р. — Великотирновський) округ
- Хасковський округ
- Ямбольський округ
В період з 18 серпня 1987 по 1 січня 1999 рік Болгарія складалася з дев'яти провінцій (областей)
- Бургаська область — колишні округи Бургас, Слівен, Ямбол
- Варненська область — колишні округи Варна, Добрич (до 1990 р. — Толбухін), Шумен
- Ловецька область — колишні округи Габрово, Ловеч, Плевен, Велико-Тирново
- Михайловградська область (з 1993 — Монтанська), — колишні округи Михайловград (з 1993 — Монтана), Відін, Враца
- Пловдивська область — колишні округи Пазарджик, Пловдив, Смолян
- Разградська область — колишні округи Разград, Русе, Сілістра, Тирговище; з 1990 р. Русенська область, з центром в Русе
- місто Софія, — колишній столичний округ
- Софійська область — колишні округи Благоєвград, Кюстенділ, Перник, Софія
- Хасковська область — колишні округи Кирджалі, Стара Загора, Хасково
З 1999 року, складається з двадцяти восьми областей. Всі беруть свої назви із своїх обласних центрів:
Області поділяються на 264 громад (муніципалітетів, болг. община).
Регіон | Область | Населення 2005 |
Площа км² |
Щільність населення |
Райони |
---|---|---|---|---|---|
Північно-західний регіон |
|
|
|
| |
Північно-центральний регіон |
|
|
|
| |
Північно-східний регіон |
|
|
|
| |
Південно-західний регіон |
|
|
|
| |
Південно-центральний регіон |
|
|
|
| |
Південно-східний регіон |
|
|
|
|
У Вікіпедії є проєкт «Адмінодиниці» |
Це незавершена стаття з географії Болгарії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |