Оріхівка (Болградський район)
| село Оріхівка | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Одеська область | ||||
| Район |  Болградський район
| ||||
| Громада | Кубейська сільська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA51060130030070920 | ||||
| Облікова картка | Оріхівка | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1830 | ||||
| Населення | 2426 | ||||
| Площа | 2,79 км² | ||||
| Густота населення | 869,53 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 68721 | ||||
| Телефонний код | +380 4846 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 45°48′22″ пн. ш. 28°54′32″ сх. д. / 45.80611° пн. ш. 28.90889° сх. д.Координати: 45°48′22″ пн. ш. 28°54′32″ сх. д. / 45.80611° пн. ш. 28.90889° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
62 м | ||||
| Водойми | Балка Пандаклійська, р. Великий Катлабух | ||||
| Відстань до районного центру |
34 км | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 68721, с.Оріхівка, вул. Шкільна, 74 | ||||
| Староста | Волкова Ірина Степанівна | ||||
| Карта | |||||
  Оріхівка | |||||
 Оріхівка | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Орі́хівка (до 1945 року — Пандаклія) — село Кубейської сільської громади Болградського району Одеської області в Україні. Населення становить 2426 осіб.
Географія[ред. | ред. код]
Селом тече Балка Пандаклійська.
Історія[ред. | ред. код]
За даними 1859 року у болгарській колонії Пандаклія (Фундуклі) Аккерманського повіту Бессарабської області мешало 1233 особи (609 чоловічої статі та 624 — жіночої), налічувалось 180 дворових господарств, існували православна церква[1].
Станом на 1886 рік у болгарській колонії Кубейської волості мешкало 2056 осіб, налічувалось 310 дворових господарств, існували православна церква, школа, 5 лавок[2].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2804 осіб (1389 чоловічої статі та 1415 — жіночої), з яких 2801 — православної віри[3].
14 листопада 1945 року було перейменовано село Пандаклія Новоіванівського району на село Оріхівка і Пандаклійську сільраду — на Оріхівську.[4][5]
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом 1989 року населення села становило 2584 особи, з яких 1266 чоловіків та 1318 жінок.[6]
За переписом населення 2001 року в селі мешкали 2273 особи.[7]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[8]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| болгарська | 93,98 % |
| українська | 2,1 % |
| російська | 1,81 % |
| молдовська | 0,91 % |
| гагаузька | 0,82 % |
| циганська | 0,16 % |
| німецька | 0,04 % |
Герб і прапор[ред. | ред. код]
На прапорі і гербі відображені головні елементи життя селян. Так як свою назву населений пункт отримав завдяки вирощуванню здавна волоських горіхів, то на гербі є їх зображення. Другим елементом було обране золоте виноградне гроно. Вони розташовуються з боків великого зображення Святого Георгія Змієборця, що вражає списом змія. Ім'я цього святого носить місцева церква.
Основними кольорами прапора є червоний, жовтий та зелений, які символізують життя, великодушність, багатство; пшеничне поле, сонце; родючість, процвітання та оновлення природи — відповідно.
Відомі мешканці[ред. | ред. код]
- Малинов Александр — болгарський політичний діяч, лідер Демократичної партії. Голова уряду країни у 1908–1911, 1918 та 1931 роках, з іменем якого пов'язано проголошення незалежності Болгарії.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 294)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-8. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР від 14 листопада 1945 р. «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільрад і населених пунктів Ізмаїльської області»
- ↑ УРСР: Адм.-тер. поділ (на 01.09.1946), 1947, с. 880–958, 959–1040..
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 29 вересня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 29 вересня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 29 вересня 2019.
Джерела[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||
| |||||||||||||
