Очікує на перевірку

Реймське Євангеліє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Реймське Євангеліє
Мовацерковнослов'янська мова
Країна Чехія[1]

CMNS: Цей твір у Вікісховищі
Реймське Євангеліє

Ре́ймське Єва́нгеліє — церковно-слов'янський пергаментний рукопис, знаменита київська пам'ятка XI—XII і XIV століть. Пам'ятка української мови[2][3]. Має багато найдавніших зразків давньоруської мови в рукописних пам'ятках, порівняно з іншими збереженими тогочасними пам'ятками[4][5].

Складається з двох уривків від різних книг, які були переплетені разом 1395 р.

Один уривок, написаний кирилицею в XI—XII століттях, міг за умови найранішого датування, походити з бібліотеки Ярослава Мудрого. Документів, які б підтверджували його зв'язок з діяльністю Анастасії Ярославни, королеви Угорщини, немає. Поширювана у ЗМІ думка про зв'язок цього уривка з її сестрою Анною Ярославною, королевою Франції, є фікцією.[6]
Другий уривок, написаний глаголицею в XIV столітті, походить з Хорватії.

Історія

[ред. | ред. код]

Реймське Євангеліє складене з двох частин:

  1. кириличних євангельських читань, 17 аркушів 23х17,5 см (18 та 19 зошити євангелія апракосу), південно-слов'янської редакції, мабуть, з XI—XII ст., придбаних цісарем Карлом IV десь в Угорщині та подарованих Емауському монастиреві у Празі, заснованому 1347 року;
  2. хорватсько-глаголичної частини (31 лист) із євангельськими й апостоловими читаннями й пареміями на свята за римським обрядом, списаної з хорватського оригіналу 1395 року ченцем Емауського монастиря для католицько-слов'янської богослужби.
Кардинал Карл Лотаринзький

Кінцевий глаголичний запис, мовляв, першу (кириличну) частину написав святий Прокіп Чеський, на думку деяких дослідників не відповідає дійсності.

Цілий кодекс, за одним з припущень, занесений гуситами (монастир спалений у 1421 році) до Царгороду, був куплений кардиналом Карлом Лотаринзьким[fr], що пожертвував його собору в Реймсі (Франція), де він зберігається від 1574 року.

Згадка про те, що на рукописі ніби присягали при коронаціях французькі королі, є непідтвердженою джерелами легендою[7].
Євангеліє цінувалось за багату, з частками реліквій, обкладинку, та незрозумілий (індійський, як вважалось, текст). Тільки в 1717 р. віце-канцлер Росії П. Шафіров ідентифікував написану кирилицею частину. Немає документального підтвердження, що його оглядав Петро І.
Під час Французької революції обкладинку з реліквіями знищили, а сам унікальний рукопис вважали загубленим у регіональній французькій колекції — його зберігали в міській бібліотеці Реймса — міста, де з давнини коронували французьких королів.

У 2010 році 32 сторінки, які вціліли до наших днів, перевидані українською, англійською та французькою мовами. Презентація видання відбулася в Києві, у Софійському соборі.

Видання

[ред. | ред. код]

З уваги на ці легенди кириличну частину євангеліє друковано тричі факсимільно:

  • «Sylvestre de Sacy, Evangeliaire slave…», Париж 1843
    • 1 вид. (передрук Ганки у Празі 1846), 1852;
    • 2 вид. (виправлення помилок подав Лось ASPh 9 кн. 1886[прояснити]) — на кошти царя Миколи І;
  • Leger L. L'Evangéliaire slavon de Reims …", Реймс-Прага 1899.

Мову Реймського Євангеліє вивчали Петро Раковський-Білярський (1847, що кириличну частину визначив як румунську копію XIV ст. з сербсько-болгарського оригіналу) та Олексій Соболевський («Русский Филологический Вестник», ч. 18, 1887, що уважав її сх.-слов. відписом 11 — XII ст.).

Галерея

[ред. | ред. код]


Джерела та література

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. https://www.bm-reims.fr/PATRIMOINE/doc/SYRACUSE/1866490/liber-evangeliarum-et-epistolarum-ad-usum-ecclesiae-ss-hieronymi-et-procopii-pragensis-vulgo-texte-d
  2. Реймське Євангеліє ХІ ст. // Німчук В. Історія української мови. Хрестоматія Х-ХІІІ ст. / НАН України. Інститут української мови. — Житомир: Полісся, 2015. — С. 113. — (Зібрання пам'яток української мови найдавнішого періоду (Х — ХІІІ ст.).
  3. Пам'ятки української мови [Архівовано 22 липня 2019 у Wayback Machine.] / Українська мова (енциклопедія)
  4. Людмила Гнатенко. Реймське Євангеліє — унікальна кирилично-глаголична писемна пам'ятка // Реймське Євангеліє. Видання факсимільного типу. Дослідження: у 2 т. — К.: Горобець, 2019. — Т. 2 : Дослідження. — 2019. — С. 31; 33. — 148 с. — ISBN 978-966-2377-47-7 (Т. 2); ISBN 978-966-2377-45-3.
  5. Александрович В. Київські аркуші Реймського Євангелія // Реймське Евангеліє Анни Ярославівни / Александрович В. С. — Львів: Видавництво 'МС', 2010. — С. 24. — 200 с. іл. — ISBN 078-966-8461-53-8.
  6. Толочко О. П., [1] [Архівовано 7 липня 2019 у Wayback Machine.] ; РЕЙМСЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ
  7. Corvinus Jastrzobski, Notice sur le texte du Sacre [Архівовано 22 вересня 2014 у Wayback Machine.] ; in Achille François et Jouffroy d'Abbans, Dictionnaire des inventions et découvertes anciennes et modernes. — Р. 384—396.

Посилання

[ред. | ред. код]