Українське «король» (як і {{lang-pl|król}}, {{lang-cs|král}}, {{lang-sr|кра̑љ/krȃlj}}, {{lang-cu|краль}}) походить від {{lang-x-slav|*korljь}}. Існують різні версії походження цього слова, найпоширеніша з них — це слово є [[слов'янські мови|слов'янською]] адаптацією імені [[Карл Великий|Карла Великого]] ({{lang-la|Carolus Magnus}}), короля [[франки|франків]] та римського кайзера (імператора), засновника династії [[Каролінги|Каролінгів]]. Менш ймовірні версії походження від [[Прагерманська мова|прагерманського]] ''*karlja-, *karlaz'' («вільна людина») або від слов'янського «карати»<ref name=":0">{{Cite book|title = Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973|last = |first = |year = |publisher = |location = |pages = |language = |isbn = }}</ref>.
Українське «король» (як і {{lang-pl|król}}, {{lang-cs|král}}, {{lang-sr|кра̑љ/krȃlj}}, {{lang-cu|краль}}) походить від {{lang-x-slav|*korljь}}. Існують різні версії походження цього слова, найпоширеніша з них — це слово є [[слов'янські мови|слов'янською]] адаптацією імені [[Карл Великий|Карла Великого]] ({{lang-la|Carolus Magnus}}), короля [[франки|франків]] та римського кайзера (імператора), засновника династії [[Каролінги|Каролінгів]]. Менш ймовірні версії походження від {{lang-x-germ|*karlja-, *karlaz}} («вільна людина») або від слов'янського «карати»<ref name=":0">{{Cite book|title = Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973|last = |first = |year = |publisher = |location = |pages = |language = |isbn = }}</ref>.
Слова, які значать «король» у [[Германські мови|германських мовах]] ({{lang-en|king}}, {{lang-de|König}}, {{lang-sv|konung}}, [[Готська мова|готське]] ''*kuniggs'') походять від прагерманського *''kuningaz''. Так за часів [[Німецьке язичництво|язичництва]] давні германці називали [[Вибірна монархія|виборного]] [[Бог-король|сакрального]] і військового правителя. Зазвичай він походив із знаті, його походження вважалося божественним. Від слова ''*kuningaz'' або ''*kuniggs'' походить і слов'янське «князь»<ref name=":0" />.
Слова, які значать «король» у [[Германські мови|германських мовах]] ({{lang-en|king}}, {{lang-de|König}}, {{lang-sv|konung}}, [[Готська мова|готське]] ''*kuniggs'') походять від {{lang-x-germ|*kuningaz}}. Так за часів [[Німецьке язичництво|язичництва]] давні германці називали [[Вибірна монархія|виборного]] [[Бог-король|сакрального]] і військового правителя. Зазвичай він походив із знаті, його походження вважалося божественним. Від слова ''*kuningaz'' або ''*kuniggs'' походить і слов'янське «князь»<ref name=":0" />.
Французьке ''roi'', румунське ''rege'', іспанське ''rey'' походять від латинського титулу ''rex'' («король», «цар»), яким звали правителів Риму у [[Римське Царство|дореспубліканський період]]. Це слово вважається похідним від [[Праіндоєвропейська мова|праіндоєвропейського]] ''*h₃rḗǵs'' («цар», «вождь»)<ref>{{Cite web|url = https://en.wiktionary.org/wiki/rex#Latin|title = rex|last = |first = |date = |website = |publisher = |language = |accessdate = }}</ref>, з якого також походять [[Гінді|індійське]] '''राजा''' ''раджа'' («цар», «князь», «[[раджа]]»), [[санскрит]]ське '''राजन्''' ''раджан'' (так само), [[Циганська мова|циганське]] ''rai'' («чоловік», «циган-мандрівник»), [[Ірландська мова|ірландське]] ''rí'' («король», «цар»)<ref>{{Cite web|url = https://en.wiktionary.org/wiki/Appendix:Proto-Indo-European/h₃rḗǵs|title = Appendix:Proto-Indo-European/h₃rḗǵs|last = |first = |date = |website = |publisher = |language = |accessdate = }}</ref>. Похідні від ''rex'' засвідчені і в слов'янських мовах: [[давньоруська мова|дав.-рус.]] '''рига''' («король», трапляється в описі паломництва ченця Зосими, 1420 р.), [[церковнослов'янська мова|церк.-слов.]] '''риксъ'''; ці форми запозичені через [[Середньогрецька мова|візантійські]] ''ῥήγας, ῥῆξ''<ref>Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973 [http://enc-dic.com/fasmer/Riga-563/ Рига]</ref>.
Французьке ''roi'', румунське ''rege'', іспанське ''rey'' походять від латинського титулу ''rex'' («король», «цар»), яким звали правителів Риму у [[Римське Царство|дореспубліканський період]]. Це слово вважається похідним від {{lang-x-ie|*h₃rḗǵs}} («цар», «вождь»), з якого також походять {{lang-hi|राजा}} ''раджа'' («цар», «князь», «[[раджа]]»), {{lang-sa|राजन्}} ''раджан'' (так само), {{lang-rom|rai}} («чоловік», «циган-мандрівник»), {{lang-ga|rí}} («король», «цар»). Похідні від ''rex'' засвідчені і в слов'янських мовах: {{lang-orv|рига}} («король», трапляється в описі паломництва ченця Зосими, 1420 р.), {{lang-chu|риксъ}}; ці форми запозичені через [[Середньогрецька мова|візантійські]] ''ῥήγας, ῥῆξ''<ref>Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973 [http://enc-dic.com/fasmer/Riga-563/ Рига]</ref>.
Українське «король» (як і пол.król, чеськ.král, серб.кра̑љ/krȃlj, староцерк.-слов.краль) походить від прасл.*korljь. Існують різні версії походження цього слова, найпоширеніша з них — це слово є слов'янською адаптацією імені Карла Великого (лат.Carolus Magnus), короля франків та римського кайзера (імператора), засновника династії Каролінгів. Менш ймовірні версії походження від прагерм.*karlja-, *karlaz («вільна людина») або від слов'янського «карати»[1].
Слова, які значать «король» у германських мовах (англ.king, нім.König, швед.konung, готське*kuniggs) походять від прагерм.*kuningaz. Так за часів язичництва давні германці називали виборногосакрального і військового правителя. Зазвичай він походив із знаті, його походження вважалося божественним. Від слова *kuningaz або *kuniggs походить і слов'янське «князь»[1].
Французьке roi, румунське rege, іспанське rey походять від латинського титулу rex («король», «цар»), яким звали правителів Риму у дореспубліканський період. Це слово вважається похідним від пра-і.є.*h₃rḗǵs («цар», «вождь»), з якого також походять гіндіराजाраджа («цар», «князь», «раджа»), санскр.राजन्раджан (так само), ром.rai («чоловік», «циган-мандрівник»), ірл.rí («король», «цар»). Похідні від rex засвідчені і в слов'янських мовах: д.-рус.рига («король», трапляється в описі паломництва ченця Зосими, 1420 р.), церк.-слов.риксъ; ці форми запозичені через візантійськіῥήγας, ῥῆξ[2].
