Могамед VI

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мулай Могамед VI
араб. الملك محمد السادس للمغرب
Мулай Могамед VI
Прапор
3-й король Марокко
з 23 липня 1999 року
Попередник: Хасан II
 
Династія: Алауіти
Батько: Хасан II
Мати: Лалла Латифа Хамму
Дружина: Лалла Сальма
Діти: Мулай Хассан
 
Нагороди:
Королівський Вікторіанський орден—  гражданский Вищий орден Хризантеми
Кавалер Большого креста ордена Трёх Звёзд

Помилка: неправильне або відсутнє зображення

Большой крест, декорированный большой лентой Ордена За заслуги перед Итальянской Республикой
Кавалер Большого Креста ордена Почётного легиона

Помилка: неправильне або відсутнє зображення

Помилка: неправильне або відсутнє зображення

Помилка: неправильне або відсутнє зображення

Помилка: неправильне або відсутнє зображення

Кавалер Большого креста ордена Лепольда I Кавалер Большого креста ордена Южного Креста

Помилка: неправильне або відсутнє зображення

Помилка: неправильне або відсутнє зображення

Большой крест ордена Ацтекского орла
Кавалер ордена Хусейна ибн Али 1 класса
Орден аль-Халифа 1 класса
Орден «Нишан-е-Пакистан»

Могамед VI бен аль Хасса́н (араб. الملك محمد السادس للمغرب‎, н. 21 серпня 1963, Рабат) — король Марокко з 1999 року.

Біографія[ред.ред. код]

Могамед — старший син і друга дитина короля Хасана II і його дружини Лалла Латіфа Хаммам зі знатної берберської родини. До 1999 року Мухамед був принцем, а 23 липня 1999, через кілька годин після смерті батька, був коронований.

Могамед — 23-й король в династії Алауитів, які правлять Марокко з 1666 року.

Його дружина Лалла Сальма (Lalla Salma) належить до впливового в Марокко арабського клану Беннані. Син короля Могамеда VI Мулай Хассан, який народився в травні 2003 року, є спадкоємцем марокканського престолу. 1 березня 2007 у королівської сім'ї народилася дочка. Принцеса отримала ім'я Лалла Хадіджа (Lalla Hadija)[1].

Керівництво країною[ред.ред. код]

Одними з перших актів Могамеда VI стала амністія політв'язням і звільнення міністра внутрішніх справ Дріса Басрі, символізувало репресії і владу таємної поліції при попередньому королі[2]. Великі амністії була оголошені королем також 2003[3] і в 2005 роках[4].

У 2005 році Могамед VI оголосив про програму розвитку людського потенціалу в країні, в першу чергу у вигляді боротьби з бідністю[5][6]. Спочатку на програму було виділено 13 млрд дирхамів на 5 років (2006–2010), програма торкнулася близько 5 мільйонів марокканців (в тому числі дозволила створити 40 000 нових робочих місць). З огляду на досягнуті успіхи, вирішено продовжити програму до 2015 року із збільшенням її фінансування[7].

У 2007 році король призначив главою Консультативної ради з прав людини колишнього політв'язня Ахмеда Херзенні. Йому була доручена масштабна програма в галузі інформування підданих по даній темі і реабілітації жертв політичних репресій[8].

У 2009 році Могамед VI відсвяткував 10-річчя свого правління. За оцінками західних спостерігачів, за цей час країна суттєво просунулася до значно більш м'якої форми авторитаризма в порівнянні з режимом його батька Хассана II[9][10]. Цивільні права багатьох груп населення, наприклад, жінок, були розширені[11], помітно покращилася ситуація у сфері дотримання прав людини і свободи преси (особливо в порівнянні з іншими країнами африканського та арабо-мусульманського регіону), країна досягла великих успіхів в соціально-економічному розвитку[12]. Проте є і суттєва критика у зв'язку з масовою корупцією, бідністю, недостатніми темпами реформ в галузі прав людини та іншими проблемами. Зокрема тривають переслідування ЗМІ, тортури і довільні затримання. Корупція не тільки не знижується, але навіть посилюється, понад 40% населення залишаються неписьменними, у доповіді про індексі людського розвитку ООН Марокко займає 126 місце[13].

У 2011 році з ініціативи короля Могамеда VI[14] проведена конституційна реформа, відповідно до якої розширені повноваження парламенту і прем'єр-міністра країни, гарантовані незалежність судової системи, основні права та свободи громадян. Берберська мова отримала статус офіційної поряд з арабською. Також в Основний закон країни включені положення щодо розширення місцевого самоврядування, соціальних питань та боротьбі з корупцією[15].

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]