Кіт очеретяний: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Sehrg (обговорення | внесок) |
мНемає опису редагування |
||
| Рядок 30: | Рядок 30: | ||
== Еволюція == |
== Еволюція == |
||
Генетичні дослідження показали, що філогенетична лінія роду ''Felis'' відокремилася від лінії спільного предка 3.4 млн років тому |
Генетичні дослідження показали, що філогенетична лінія роду ''Felis'' відокремилася від лінії спільного предка 3.4 млн років тому; це ж число є відліком відділення виду ''F. chaus'' від інших видів роду.<ref>''Stephen J. O'Brien and Warren E. Johnson'' The Evolution of Cats — Scientific American. 08/2007; 297(1):68-75 [http://sehrg.at.ua/_ld/0/22_The_Evolution_o.pdf PDF] {{ref-en}}</ref> |
||
== Таксономія та філогенія == |
|||
| ⚫ | |||
У 2006 році філогенетичні зв'язки очеретяної кішки були описані таким чином<ref name=Johnson2006>{{cite journal | author = Johnson, W.E. | author2 = Eizirik, E. | author3 = Pecon-Slattery, J. | author4 = Murphy, W.J. | author5 = Antunes, A. | author6 = Teeling, E. | author7 = O'Brien, S.J. | last-author-amp = yes | year = 2006 | doi = 10.1126/science.1122277 | title = The Late Miocene radiation of modern Felidae: A genetic assessment | journal = [[Science (journal)|Science]] | volume = 311 | pages = 73–77 | pmid = 16400146 | issue = 5757}}</ref><ref name="werdelin">{{cite book |last1=Werdelin|first1=L. |last2=Yamaguchi|first2=N. |last3=Johnson|first3=W.E.|last4=O'Brien|first4=S.J. |chapter=Phylogeny and evolution of cats (Felidae) |year=2010 |pages=59–82 |url=https://www.researchgate.net/profile/Nobuyuki_Yamaguchi3/publication/266755142_Phylogeny_and_evolution_of_cats_Felidae/links/543ba0710cf2d6698be30c5e.pdf|editor1-last=Macdonald|editor1-first=D.W.|editor2-last=Loveridge|editor2-first=A.J.|title=Biology and Conservation of Wild Felids|publisher=Oxford University Press|location=Oxford, UK|isbn=978-0-19-923445-5|edition=Reprint}}</ref>: |
|||
<center> |
<center> |
||
| ⚫ | |||
{{clade|style=font-size:90%;line-height:75%; |
{{clade|style=font-size:90%;line-height:75%; |
||
|1={{clade |
|1={{clade |
||
| Рядок 72: | Рядок 75: | ||
}} |
}} |
||
</center> |
</center> |
||
Очеретяна кішка є членом [[Рід (біологія)|роду]] [[Кіт]] всередині [[Родина (біологія)|родини]] [[Котові]]<ref name="MSW3">{{MSW3 Wozencraft |id=14000032 |page=535}}</ref>. |
|||
Результат аналізів [[Мітохондріальна ДНК|мітохондріальної ДНК]] серед 55 очеретяних котів із різних біогеографічних зон Індії вказують на високу [[Генотипічна мінливість|спадкову мінливість]] і відносно низьке розмежування між популяціями. Вбачається, що центральноіндійська популяція F. c. kutas відділяє [[Тар (пустеля)|тарську]] популяцію F. c. prateri від всіх інших, так само як південноіндійська популяція F. c. kelaarti відділяє північноіндійську популяцію F. c. affinis. Популяції центральної Індії генетично більш ближчі до популяцій півдня Індії, ніж півночі<ref>{{cite journal |last1=Mukherjee |first1=S.|last2=Krishnan |first2=A.|last3=Tamma|first3=K. |last4=Home|first4=C. |last5=R|first5=N.|last6=Joseph |first6=S. |last7=Das|first7=A.|last8=Ramakrishnan|first8=U.|last9=Murphy|first9=W.J.|title=Ecology driving genetic variation: a comparative phylogeography of jungle cat (''Felis chaus'') and leopard cat (''Prionailurus bengalensis'') in India|journal=[[PLOS ONE]] |year=2010 |volume=5 |issue=10 |page=e13724 |doi=10.1371/journal.pone.0013724}}</ref>. |
|||
== Підвиди == |
== Підвиди == |
||
Версія за 17:03, 22 лютого 2018
| Кіт очеретяний | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Felis chaus (Schreber, 1775) | ||||||||||||||||||
 Ареал Хауса | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Кіт очеретяний, кішка джунглів, болотяна кішка, хаус (лат. Felis chaus) — вид хижих ссавців родини котових. Цей середніх розмірів кіт із відносно довгими ногами й коротким хвостом мешкає в Південній Азії, Південно-Східній Азії, на півдні Китаю та в долині річки Нілу (Єгипет). Вид проходить по статусу найменшого ризику у Червоному списку Міжнародного союзу охорони природи[1].
Вид був описаний в 1776 німецьким природодослідником із Риги Йоганном Ґюльденштедтом. Німецький натураліст з Тюрингії Йоган Хрістіан Даніель фон Шребер дав кішці її біноміальну назву, тому загально вважається, що саме він має біноміальну владу над видом. Наразі вирізняють 3 підвиди[2].
Еволюція
Генетичні дослідження показали, що філогенетична лінія роду Felis відокремилася від лінії спільного предка 3.4 млн років тому; це ж число є відліком відділення виду F. chaus від інших видів роду.[3]
Таксономія та філогенія
Філогенетичне древо
У 2006 році філогенетичні зв'язки очеретяної кішки були описані таким чином[4][5]:
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Очеретяна кішка є членом роду Кіт всередині родини Котові[6].
Результат аналізів мітохондріальної ДНК серед 55 очеретяних котів із різних біогеографічних зон Індії вказують на високу спадкову мінливість і відносно низьке розмежування між популяціями. Вбачається, що центральноіндійська популяція F. c. kutas відділяє тарську популяцію F. c. prateri від всіх інших, так само як південноіндійська популяція F. c. kelaarti відділяє північноіндійську популяцію F. c. affinis. Популяції центральної Індії генетично більш ближчі до популяцій півдня Індії, ніж півночі[7].
Підвиди
В 2005 автори третього видання Видів ссавців світу, Дон Вілсон та ДіЕнн Рідер, виділили 10 підвидів очеретяного кота[8]:
- Felis chaus chaus Schreber, 1777: Іран, Пакистан, Афганістан, Центральна Азія
- Felis chaus affinis Gray, 1830: В'єтнам, Лаос, Камбоджа, Гімалаї
- Felis chaus fulvidina Thomas, 1929: Таїланд, Бірма
- Felis chaus furax de Winton, 1898: Сирія, Ірак
- Felis chaus kelaarti Pocock, 1939: Шрі-Ланка
- Felis chaus kutas Pearson, 1832: Східна Індія, Бангладеш
- Felis chaus maimanah Zukowsky, 1915: Північ Афганістану; передбачається, що поширений південніше Амудар'ї
- Felis chaus nilotica de Winton, 1898: Єгипет (Ніл)
- Felis chaus oxiana Heptner, 1969: Росія (регіон Кавказу)
- Felis chaus prateri Pocock, 1939: Західна Індія
Після 2017 року міжнародна Група спеціалістів котячих, яка входить в МСОП, вважає дійсними лише 3 підвиди очеретяного кота. Наразі географічна різноманітність цього виду не є ясною та потребує кращого дослідження.
Наступна таблиця базується на класифікації підвидів, надана Видами ссавців світу. Вона також показує синоніми, які були використані у ревізії "Цільової групи котячої класифікації":
| Підвид | Синонімічно із | Ареал поширення |
|---|---|---|
| F. c. chaus Шребер, 1777 |
|
Кавказ, Туркменістан, Іран, Белуджистан and Яркенд, Східний Туркестан, Палестина, південь Сирії, Ірак, Єгипет;[9] північ Афганістану та південь річки Амудар'я;[10] вздовж правої притоки річки Амудар'я, в нижніх руслах річки Вахш, які прямують на схід до западини Гісарської долини та дещо за місто Душанбе.[11] |
| F. c. affinis Грей, 1830 |
|
Південна Азія: Гімалайський регіон від Кашміру та Непалу до Сіккім, Бенгалія на захід до Кач та Юньнань, південь Індії та Шрі Ланка[9] |
| F. c. fulvidina Томас, 1929 | Південно-Східна Азія: від М'янми та Тайланду до Лаосу, Камбоджі та В'єтнам[9] |
Зовнішній вигляд
Очеретяний кіт більший за будь-кого з представників роду кіт; це велика тварина із довгими кінцівками[12]. Голова й тіло довжиною 59–76 см, висота в плечах 36 см, вага коливається від 2 до 16 кг. Дослідження вказують на те, що розміри кішки зменшуються із західної (Ізраїль) до східної (Індія) частини ареалу проживання; це пов'язують із більшою конкуренцією з боку малих кішок на сході. Розміри тіла також зменшуються від північних широт і до тропіків. Довжина хвоста 21–36 см.
Загальне забарвлення варіює від піщано- або жовтувато-сірого до сірувато-коричневого або буро-червоного, як правило, без виразного маркування на тілі. Хвіст має кілька темних кілець і чорний кінчик. Ноги пропорційно найдовший у роду, що корисно при переслідуванні здобичі.[13] Тіло порівняно коротке, ноги високі, хвіст недовгий, на вухах невеликі китички. Зимове хутро не дуже щільне.
Розповсюдження
Поширений на широкій смузі від Передньої й Малої Азії, Закавказзі, Середньої Азії до Індостану, Індокитаю і Південно-Західного Китаю, а також Шрі-Ланці. Duckworth et al. (2005) додати кілька недавніх реєстрацій цього кота з Лаосу, Камбоджі та В'єтнаму. Очеретяний кіт чудово пристосований до існування в хащах очерету і колючих чагарників по низовинних берегах річок, озер і морів. Саме у таких умовах він зустрічається на західному побережжі Каспійського моря, в Закавказзі, Середній Азії, зрідка в Казахстані. Відкритих просторів кіт уникає, хоча влітку постійно відвідує горбисті піски, порослі саксаулом, поблизу його місць проживання. Лише взимку і весною заходить в культурний ландшафт. Селячись поблизу людських поселень, часто заходить в поселення, звідки тягає домашню птицю. У Центральній Азії, він знаходиться в горах Кавказу (до 1000 м). У передгір'ях Гімалаїв зустрічається аж до 2400 м н.р.м.[14]
Звички
В природі здобиччю кота є водоплавна птиця (качка, лисуха), гризуни. Їсть черепах, змій, ящірок, полюбляє рибу. Хаус бездоганний мисливець, на полюванні використовує різні способи: полює із засідки, де може чекати годинами на жертву. Добре плаває і може пірнати, щоб зловити рибу. Лаштує лігво у густій рослинності або в занедбаній норі борсука, лисиці, або їжатця. Активний як вдень, так і вночі.[13]
Життєвий цикл
Парування відбувається в лютому, березні й супроводиться звичайними для кішок гучними криками самців. Вагітність триває близько 66 днів. У травні народжується від 2 до 5 дитинчат. Новонароджені важать 83–161 грамів і годуються молоком приблизно 3 місяці. Через півтора року вони досягають статевої зрілості. У зоопарку можуть жити 20 років.[13]
Гібриди
У деяких випадках болотяний кіт схрещувався з домашнім котом (Felis catus). З відомих випадків такого схрещування це були дикі коти-самці й домашні кішки-самиці. Кошенята народжувались сильними, незалежними та значно більшими за домашніх котів. Була виведена порода, яка зареєстрована у 1995 році при схрещувані домашньої кішки з очеретяним котом, її назва шаузі.
Загрози та охорона
Меліорація та руйнування природних водно-болотних угідь, які здійснюються у всьому діапазоні поширення очеретяного кота, але особливо в посушливих районах, як і раніше представляють загрозу для виду, густина населення якого в природних водно-болотних угіддях як правило, вища. Захоплення в полон і отруєння навколо сільськогосподарських і населених пунктів викликають скорочення населення у багатьох областях по всьому ареалу. Індія раніше експортувала велику кількість шкур очеретяного кота (аж поки експорт був заборонений в 1979 році), але деяка незаконна торгівля продовжується там, а також як у Єгипті й Афганістані. У Південно-Західній та Південно-Східній Азії вид вважається рідкісним і чисельність його знижується.
Вид включений в Додаток II СІТЕС. Він захищений від полювання в деяких країнах ареалу (Індія), але в багатьох не отримує правового захисту за межами природоохоронних територій. Вид тепер отримав правовий захист від полювання і торгівлі в Афганістані після розміщення у 2009 році в Список охоронних видів країни.[14]
Цікаві факти
«Очеретяний кіт» — назва фолк-рок гурту з Вінниці.
Галерея
-
Очеретяний кіт, Уттаракханд, Індія -
Очеретяний кіт-меланіст, зоопарк в Хайдельбергу -
Очеретяний кіт у зоопарку м. Софія -
Малюнок А.Н. Комарова до книги V. G. Heptner, et al. (1988) Mammals of the Soviet Union
Посилання
- ↑ Gray, T.N.E. (2016) Felis chaus: інформація на сайті МСОП (версія 2017-3) (англ.)
- ↑ Kitchener, A. C., Breitenmoser-Würsten, C., Eizirik, E., Gentry, A., Werdelin, L., Wilting A., Yamaguchi, N., Abramov, A. V., Christiansen, P., Driscoll, C., Duckworth, J. W., Johnson, W., Luo, S.-J., Meijaard, E., O’Donoghue, P., Sanderson, J., Seymour, K., Bruford, M., Groves, C., Hoffmann, M., Nowell, K., Timmons, Z. & Tobe, S. (2017). A revised taxonomy of the Felidae: The final report of the Cat Classification Task Force of the IUCN Cat Specialist Group (PDF). Cat News. Special Issue 11.
- ↑ Stephen J. O'Brien and Warren E. Johnson The Evolution of Cats — Scientific American. 08/2007; 297(1):68-75 PDF (англ.)
- ↑ Johnson, W.E.; Eizirik, E.; Pecon-Slattery, J.; Murphy, W.J.; Antunes, A.; Teeling, E.; O'Brien, S.J. (2006). The Late Miocene radiation of modern Felidae: A genetic assessment. Science. 311 (5757): 73—77. doi:10.1126/science.1122277. PMID 16400146.
{{cite journal}}: Проігноровано невідомий параметр|last-author-amp=(довідка) - ↑ Werdelin, L.; Yamaguchi, N.; Johnson, W.E.; O'Brien, S.J. (2010). Phylogeny and evolution of cats (Felidae). У Macdonald, D.W.; Loveridge, A.J. (ред.). Biology and Conservation of Wild Felids (PDF) (вид. Reprint). Oxford, UK: Oxford University Press. с. 59—82. ISBN 978-0-19-923445-5.
- ↑ Шаблон:MSW3 Wozencraft
- ↑ Mukherjee, S.; Krishnan, A.; Tamma, K.; Home, C.; R, N.; Joseph, S.; Das, A.; Ramakrishnan, U.; Murphy, W.J. (2010). Ecology driving genetic variation: a comparative phylogeography of jungle cat (Felis chaus) and leopard cat (Prionailurus bengalensis) in India. PLOS ONE. 5 (10): e13724. doi:10.1371/journal.pone.0013724.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ Don E. Wilson & DeeAnn M. Reeder (editors). 2005. Mammal Species of the World. A Taxonomic and Geographic Reference (3rd ed) (англ.)
- ↑ а б в Ellerman, J.R.; Morrison-Scott, T.C.S. (1966). Checklist of Palaearctic and Indian Mammals 1758 to 1946 (вид. 2nd). London, UK: British Museum of Natural History. с. 306—307.
- ↑ Zukowsky, L. (1914). Drei neue Kleinkatzenrassen aus Westasien [Three new small breeds from east Asia]. Archiv für Naturgeschichte (German) . 80 (10): 139—142.
- ↑ Geptner, V. G.; Sludskij, A. A. (1992) [1972]. Jungle Cat. Mlekopitajuščie Sovetskogo Soiuza. Moskva: Vysšaia Škola [Mammals of the Soviet Union. Volume II, Part 2. Carnivora (Hyaenas and Cats)]. Washington DC: Smithsonian Institution and the National Science Foundation. с. 356—398.
- ↑ Hunter, L. (2015). Wild Cats of the World. London, UK: Bloomsbury Publishing. с. 38—41. ISBN 978-1-4729-2285-4.
- ↑ а б в Ronald M. Nowak. Walker's carnivores of the world. — JHU Press, 2005. — С. 239. — 313 с. — ISBN 0801880327. (англ.)
- ↑ а б Duckworth, JW, Steinmetz, R., Sanderson, J. & Mukherjee, S. 2008. Felis chaus In: IUCN 2013 (англ.)
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |