Здоров'я

Зірка життя, що позначає загальне здоров'я.

Здоров'я — стан живого організму, за якого всі органи здатні добре виконувати свої життєві функції. Охорона здоров'я громадян — одне з завдань держави. В Україні

державним органом, що опікується здоров'ям громадян, є Міністерство охорони здоров'я України. У світовому вимірі охороною здоров'я переймається Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ).

Наука про здоров'я людини — валеологія.

Термін «здоров'я» визначений ВООЗ у 1948 році:

Стан повноцінного фізичного, психічного та соціального добробуту, а не лише відсутність хвороб чи фізичних дефектів.

У XXI сторіччі наголоси щодо здоров'я людини, ставляться на правильному харчуванні, здоровому способі життя (спорт, фізична активність, підтримка тіла у доброму стані), хорошому інформаційному просторі (відсутність надмірної негативної інформації як в ЗМІ, так і серед оточення), гарний соціальний стан (можливість купувати не лише корисну їжу, а також бути забезпеченим усіма потребами згідно піраміди Маслоу). Ці чинники приводять до попередження хвороб як фізичних, так і психічних, отже й зменшують витрати на медицину та ліки як із бюджету громадянина, так і держави.^{[джерело?]}.

Історія

Пані миє руки, 1655 рік

Попри те, що грецька медицина не стала проривом, вона була важливою віхою для змін у способі мислення про перебіг захворювання. Щоправда міфологічний чинник притаманний стародавнім культурам стосовно здоров'я, зберігався і пов’язувалося це з кількома божествами, котрі опікувалися здоров’ям, такими як Асклепій (бог медицини); Гігіея (богиня здоров'я) і Панакея (богиня зцілення), причому останні дві є проявами Афіни (богині розуму). Культ цих міфологічних персонажів свідчить про цінування гігієнічних занять. Крім того, хід зцілення завчасно пов’язували з використанням лікарських рослин і природних способів, наприклад опіуму як болезаспокійливого та протикашльового засобу (з маку), показуючи, що він виходить за межі культів і ритуалів.

Розрив з цим релігійним поглядом на оздоровлення, відбувається з Гіппократом (460-377 до н. е.). У його праці під назвою «Corpus Hipocraticus, Корпус Гіпократика» тексти висвітлюють природну точку зору на медицину, цілком відмінну від магічно-релігійного тлумачення, яке до того часу пронизувало мислення людини. Гіппократ приписує існування чотирьох основних рідин (гуморів) в організмі: жовтої жовчі, чорної жовчі, мокротиння та крові. Таким чином, для нього здоров'я ґрунтувалося на цих чотирьох основних складових. Людина як людська істота була організованою одиницею, отже хвороба являла собою розладнання цього стану, одиниці. Крім того, робота розкриває введення нового чинника щодо перебігу здоров’я-хвороба: епідеміології. Оцінка заснованого на досвіді погляду на клінічні випадки, змальовані в текстах, показує, що спостереження супроводжували пацієнта, а довкілля було розуміється як важлива складова, яку слід враховувати. Допис «Вода, повітря, місця» обговорює вплив властивостей навколишнього середовища, пов’язаних із хворобами, і захищає екологічну складову здоров’я.

Зміст розгляду здоров’я змінювався з часом. Відповідно до біомедичної точки зору, перші визначення сутності здоров'я, зосереджувалися на предметі здатності організму виконувати своє призначення; здоров'я розглядалося як стан його відповідної діяльності, який може час від часу порушуватися хворобою. Прикладом такого тлумачення здоров’я є: «стан, що визначається анатомічною, фізіологічною та психологічною цілісністю; здатність виконувати особистісно цінні сімейні, робочі та громадські завдання; здатність справлятися із фізичним, біологічним, психологічним і соціальним стресом». Згодом, 1948 року, корінним чином відступаючи від попередніх пояснень, Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) запропонувала визначення, спрямоване набагато вище, пов’язуючи здоров’я із благом, щастям — як «фізичний, психічний та соціальний добробут, а не просто відсутність хвороб і недуг». Попри те, що деякі вітали це визначення як новітнє, його також ганили за розпливчастість і надмірну розлогість, а також за те, що воно не могло бути витлумачене як таке, що піддається вимірюванню. Довгий час його відкидали як неприкладний зразок, і більшість суперечок про здоров’я повертали до зручності біомедичної моделі.

Подібно до того, коли стався перехід від розгляду хвороби як стану, до мислення про неї як про перебіг, таке ж зрушення відбулося й у визначенні здоров’я. Знову ж таки, ВООЗ відіграла провідну роль, коли сприяла розвитку руху за здоров’я у 1980-х роках. Це привело до нової сутності здоров’я — не як стану, а у рухомому сенсі стійкості, іншими словами, як «запасу для життя». 1984 року, ВООЗ переглянула тлумачення здоров’я, визначивши його як «ступінь, до якого особа чи група людей, здатні втілити прагнення та задовольнити власні потреби і навіть змінити довкілля або впоратися з ним. Здоров’я — це засіб для повсякденного життя, а не мета життя; це позитивний сенс, який підкреслює соціальні та особисті можливості, а також фізичні здібності». Таким чином, здоров'я стосується здатності підтримувати рівновагу і відновлюватися після несприятливих подій. Психічне, інтелектуальне, емоційне та соціальне здоров'я означає спроможність людини справлятися зі стресом, набувати навичок, підтримувати стосунки, що створює основи для стійкості та незалежного життя. Це відкриває багато можливостей для навчання, зміцнення та дослідження здоров’я.

Медичні працівники здійснюють постійну діяльність із запобігання або лікування захворювань і зміцнення здоров’я людей. Застосування практик здоров'я щодо тварин, охоплюються ветеринарними науками. Термін «здоровий» також широко застосовується стосовно багатьох видів неживих організацій та їх впливу на благо людей, наприклад, у значенні здорових спільнот, здорових міст або здорового середовища. Крім втручань з боку галузі охорони здоров’я та оточення людини, відомо, що на стан здоров’я людини впливає низка інших чинників. Їх називають «визначниками здоров'я», зокрема: походження людини, спосіб життя, економічний рівень, соціальні умови та духовність; дослідження показали, що високий рівень стресу може вплинути на здоров’я людини.

У першому десятилітті 21-го століття визначення здоров’я як спроможності, відкрила двері для того, щоби самооцінка стала основним показником для вимірювання дієвості зусиль, спрямованих на покращення здоров’я людини. Це також створило можливість для кожної людини почуватися здоровою, навіть за наявності кількох хронічних захворювань або невиліковного стану, а також для перегляду визначників здоров’я (на відміну від звичайного підходу, котрий зосереджується на зниженні поширеності захворювань).

Проблема визначення

Визначення судження «здоров'я» є основоположним питанням сучасної медико-біологічної науки. Оскільки воно має багато точок зору і обумовлене багатьма чинниками, то вимагає для свого розв'язання всебічного підходу. Усі добре уявляють собі, що «здоров'я, це добре, а хвороба — погано». Пояснити сутність здоров'я складніше, ніж природу хвороби. Саме через це однозначного, прийнятного для всіх тлумачення «здоров'я» поки що не існує. У передмові Статуту Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) йдеться про те, що здоров'я — це не лише відсутність хвороб або фізичних вад, а й стан повного фізичного, психічного та соціального добробуту.

Цілі сталого розвитку

Ціль 1. Подолання бідності Ціль 2. Подолання голоду, розвиток сільського господарства Ціль 3. Міцне здоров'я і благополуччя Ціль 4. Якісна освіта Ціль 5. Гендерна рівність Ціль 6. Чиста вода та належні санітарні умови Ціль 7. Доступна та чиста енергія Ціль 8. Гідна праця та економічне зростання Ціль 9. Промисловість, інновації та інфраструктура Ціль 10. Скорочення нерівності Ціль 11. Сталий розвиток міст і громад Ціль 12. Відповідальне споживання та виробництво Ціль 13. Пом'якшення наслідків зміни клімату Ціль 14. Збереження морських ресурсів Ціль 15. Захист та відновлення екосистем суші Ціль 16. Мир, справедливість та сильні інститути Ціль 17. Партнерство заради сталого розвитку

Вважається, що здоров'я — це відповідний стан організму, який відзначається гарною саморегуляцією, повною узгодженістю роботи всіх органів і систем, рівновагою поміж організмом та зовнішнім середовищем, за відсутності хворобливих проявів. Через це основною ознакою здоров'я, є здатність до значної пристосованості організму щодо впливів різноманітних чинників зовнішнього середовища. Завдяки цьому здоровий організм може витримувати значні фізичні та психічні навантаження, не тільки пристосовуючись до дії надзвичайних чинників зовнішнього середовища, але й повноцінно діючи в цих умовах. Таким чином, здоров'я доцільно розглядати і як здатність організму діяльно та повноцінно пристосовуватись до змін оточення. Можна сказати, що здоров'я — це здатність організму перебувати у рівновазі з оточенням.

Багато хто з науковців розглядає здоров'я як спосіб життєдіяльності організму, який забезпечує йому потрібну якість життя і найбільш можливу за даних умов, його тривалість. Зрозуміло, що здоров'я — це похідне від численних впливів на організм, зокрема природно-кліматичних, соціальних, виробничих, побутових, психологічних чинників, способу життя та інше.

Можна також сказати, що здоров'я — це функціональний стан організму людини, який забезпечує тривалість життя, фізичну та розумову працездатність, достатньо високий рівень самопочуття, а також відтворення здорового потомства.

Стан здоров'я не є чимось сталим і незмінним. Це діяльний процес, тобто відчуття здоров'я може покращуватись або погіршуватись. Кожна людина являє собою відкриту динамічну систему, через це існують широкі межі визначення «здоров'я» — від цілковитого здоров'я до граничних із хворобою станів.

Узагальнюючи всі наведені вище визначення ознак «здоров'я», доцільно сказати, що під здоров'ям треба розуміти перебіг збереження та розвитку біологічних, фізіологічних, психологічних можливостей особи, найбільш спроможної працездатності та соціальної придатності людини, за якнайбільшої тривалості діяльного життя.

Загального, прийнятного для всіх показника, за яким можна було би визначити рівень здоров'я чи його якість, немає. Підсумки будь-яких аналізів, дані якихось обстежень мають значні розбіжності залежно від статі, віку, конституційного типу, функціонального стану організму, географічних та погодних особливостей місця проживання, властивостей та напруженості праці, способу життя, притаманного певній особі харчування та багатьох інших чинників. Загальний стан організму та показники його діяльності змінюються у тієї самої людини, навіть протягом декількох годин (одразу після пробудження і після підйому з ліжка, до вживання їжі та після її вживання, тощо).

Складові здоров'я

Показниками фізичного здоров'я є особистісні особливості анатомічної будови тіла, досконале (за нормою) фізіологічне функціонування організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадковості, рівень фізичного розвитку органів і систем організму.

Показниками психічного здоров'я є особистісні показники психічних процесів і властивостей людини, наприклад, збудженість, емоційність, чутливість, вдача. Психічне життя особи складається з мети, потреб, зацікавлень, наснаги, заохочень, настанов, уяви, почуттів тощо. Психічне здоров'я пов'язане з особливостями мислення, характеру, здібностей людини.

Показниками духовного здоров'я є духовний світ особистості, сприйняття духовної культури людства, освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життєва самоідентифікація, ставлення до сенсу життя, оцінка втілення своїх здібностей і можливостей у взаємозв'язку власних ідеалів і світогляду — все це обумовлює стан духовного здоров'я.

Показники соціального здоров'я пов'язані з економічними чинниками, стосунками особистості зі структурними одиницями соціуму (сім'єю, організаціями), з якими створюються соціальні зв'язки: праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров'я, безпека існування тощо. У загальному вигляді соціальне здоров'я обумовлене характером і рівнем розвитку, які притаманні головним сферам суспільного життя у певному середовищі — економічній, політичній, соціальній, духовній. Ці складові тісно взаємопов'язані, отже вони в сукупності визначають стан здоров'я людини. У звичному житті майже завжди спостерігається поєднаний вплив цих складових.

Зосереджуючись більше на питаннях способу життя та його зв’язку із загальним здоров’ям, дані дослідження округу Аламіда свідчать про те, що люди можуть покращити власне здоров’я за допомогою фізичних вправ, достатнього сну, проведення часу на природі, підтримки здорової ваги тіла, обмеження вживання алкоголю та відмови від куріння. Здоров'я та хвороба можуть співіснувати, оскільки навіть люди з кількома хронічними захворюваннями або невиліковними хворобами, можуть вважати себе здоровими.

Навколишнє середовище часто називають важливим чинником, що впливає на стан здоров’я людей. Це зокрема, властивості природного середовища, антропогенного та соціального середовища. Встановлено, що такі чинники, як чиста вода та повітря, придатне житло, безпечні громади та дороги, сприяють гарному здоров’ю, особливо здоров’ю немовлят та дітей. Деякі дослідження показали, що нестача місцевих відновних, розважальних просторів, зокрема природних середовищ, призводить до нижчого рівня особистого задоволення людини та більшого ступеня ожиріння, пов’язаного з погіршенням загального здоров’я та взагалі добробуту. Було доведено, що збільшення часу, проведеного на природі, пов’язане з покращенням самопочуття отже свідчить про те, що позитивні переваги для здоров’я природного простору (лісопарки, акваріуми, тощо) в міських межах та на підприємствах, слід враховувати в державній політиці та землекористуванні.

Генетика, або успадковані риси від батьків, також відіграють певну роль у визначенні стану здоров’я окремих людей і популяцій. Це може охоплювати як схильність до певних захворювань і загального рівня здоров'я, так і звички та поведінку, які люди розвивають через спосіб життя власних родин. Наприклад, генетика може відігравати певне значення у тому, як люди справляються зі стресом, розумовим, емоційним чи фізичним.

Ступені здоров'я

• Досконале здоров'я, відмінний настрій, сильний імунітет.
• Здоровий, але присутні незначні вади, що майже не заважають життєдіяльності і не мають потреби в лікуванні. Наприклад — шрами, пломби.
• Нормальний стан. Здоровий, але є захворювання, що не розвиваються, але іноді можуть обмежувати життєдіяльність, підвищувати втомлюваність. Наприклад: короткозорість і далекозорість, лупа, плоскостопість, сутулість. Рекомендовано лікувати по можливості.
• Здоровий, але наявні поганий настрій, стрес, ослаблення імунітету. Рекомендовано лікувати, щоби перейти до нормального стану.
• Хворий. Існування легкого захворювання, що піддається лікуванню. Немає загрози життю. Треба швидке лікування або припинення розвитку захворювання. Наприклад: застуда, нежить (риніт), грип.
• Хронічне захворювання або інвалідність.
• Травма. Тимчасова втрата деякої здатності. Можлива загроза здоров'ю. Наприклад, нівечення, забите місце, поріз, вивих, опік, відмороження, шок, втрата свідомості. Необхідна перша медична допомога. Кожна людина повинна уміти надавати першу медичну допомогу. Легкі ушкодження можна цілком вилікувати. Важке нівечення може призвести до ампутації органу (гангрена).
• Загроза життю. Наприклад: важке поранення, температура тіла вище 42 °C, значна крововтрата, зупинка серця, дихання. Потрібна термінова інтенсивна перша медична допомога.
• Клінічна смерть. Припинення дихання або кровообігу. Реанімація можлива протягом 5 хвилин.
• Біологічна смерть.

Піклування про власне здоров'я

Кожна людина повинна дбати про своє здоров'я. Краще запобігти захворюванню аніж лікуватися. Найпершою важливою складовою піклування про здоров'я, є відстежування власного самопочуття (час від часу проходження медичного огляду) та добре ставлення до оточення. Важливе значення мають також особиста охайність (гігієна), прагнення до привітного спілкування з іншими людьми (східне прислів'я: «Поспішай порадувати добрим словом першого зустрічного, адже, либонь, більше не вдасться побачитись»), доброта, придатні умови праці, корисне харчування (4-6 разове приймання їжі, правильне співвідношення жирних кислот у їжі, зменшення споживання червоного м'яса, переважання у стравах овочів та фруктів, тощо) і здоровий спосіб життя.

Однією з головних причин погіршення здоров'я у світі є надмірна вага, наслідком якої може стати розвиток важких недуг. Наприклад, станом на 2019 рік за даними Всесвітньої організації охорони здоров'я — 58 % українців старше 18 років мали зайву вагу, а 25 % страждали на ожиріння.

Див. також

• Здоровий спосіб життя
• Гідробаланс
• Гомеостаз
• Довголіття
• Здорове харчування
• Очікувана середня тривалість життя
• Шкідливі звички

Література

• Мельник В. Таємниця знищення Любові або як швидко позбавитися цього почуття, щоб не завдати шкоду своєму здоров'ю. Т., 2010 г.

Посилання

• Здоров'я // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 96-97.

• ЗДОРОВ'Я [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] //Фармацевтична енциклопедія
• ЗДОРОВ'Я [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] //ЕСУ
• Стан здоров'я [Архівовано 18 березня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
• www.who.int — Світова організація здоров'я [Архівовано 23 березня 2011 у Wayback Machine.]
• Міхеєнко О. І. «Валеологія: Основи індивідуального здоров'я людини» Університетська книга, 2009. — 400 с. ISBN 978-966-680-434-4 [Архівовано 6 серпня 2011 у Wayback Machine.]
• Медичний портал про здоров'я (рос.)