Альбрехт II (король Німеччини)

Альбрехт II
нім. Albrecht II von Habsburg, угор. Albert, чеськ. Albrecht'
король Німеччини
Початок правління:	18 березня 1438
Кінець правління:	27 жовтня 1439
Інші титули:	31 король Угорщини (під ім’ям Альберт) король Чехії (під ім’ям Альбрехт) 17 герцог Австрії (під ім’ям Альбрехт V), титулярний король Галичини й Володимерії
Попередник:	Сигізмунд I Люксембу́рг
Наступник:	Фрідріх III
Дата народження:	16 серпня 1397
Місце народження:	Відень, Австрія
Дата смерті:	27 жовтня 1439
Місце смерті:	Лангендорф (нині — Незмей), Угорщина
Дружина:	Єлизавета Люксембурзька
Діти:	сини: Георг, Ладіслав Постум дочки: Анна, Єлизавета Австрійська
Династія:	Габсбурги
Батько:	Альбрехт IV Терплячий
Мати:	Іоганна Софія Баварська

Альбрехт II (нім. Albrecht II, угор. Albert, чеськ. Albrecht; *10 серпня 1397, Відень— †27 жовтня 1439, Лангендорф) — король Німеччини (з 18 березня 1438 р.), король Угорщини і Чехії (з 27 грудня 1437 р.), герцог Австрії (з 1404 р., під ім'ям Альбрехт V), маркграф Моравії (з 1423 р.) з Альбертінської лінії династії Габсбургів, титулярний король Галичини й Володимерії. Перший Габсбург, що об'єднав під своєю владою Австрію, Чехію, Угорщину і Німеччину.

Ранні роки

Альбрехт V був сином австрійського герцога Альбрехта IV і Іоганни Баварської. Коли після смерті батька в 1404 р. він успадкував престол Австрії, Альбрехту було всього сім років. Опіку над малим герцогом оспорювали його дядьки з Леопольдінськой лінії дому Габсбургів, поки в 1406 р. вони не прийшли до угоди про призначення опікуном Леопольда IV, старшого в роді.

Проте усобиці поновилися в 1407 р., коли міська рада Відня виступила на підтримку штирійського герцога Ернста Залізного. Між Леопольдом IV і Ернстом почалася війна, що супроводилася стратами прибічників тієї й іншої сторони. Перемогу врешті-решт отримав Леопольд IV, проте в 1411 р. він помер, і кермо влади Австрійським герцогством узяв на себе Альбрехт V.

Союз з Сигізмундом і гуситські війни

Початок самостійного правління Альбрехта V в Австрії був досить успішним. Герцог заохочував розвиток торгівлі і добився підпорядкування аристократії центральній владі. У країні запанував спокій і порядок. Проте на початку 1420-х років Альбрехт V тісно зближувався з імператором Сигізмундом й 1422 р. одружився з його дочкою і спадкоємицею Єлизаветі Люксембурзькій (1409—1442). По материнській лінії предками Єлизавети були королі Угорщини, Чехії і Польщі, що ставило Альбрехта V в центр династичних зв'язків Центральної Європи.

З іншого боку, союз з Сигізмундом означав залучення Альбрехта V у війну, яку імператор безуспішно вів у Чехії з гуситами під проводом Яна Жижки та претендентом на Чеський трон Жиґимонтом Корибутовичем.

1423 року Сигізмунд дарував своєму зятеві в апанаж маркграфство Моравія, що знаходилось на першому рубежі боротьби з гуситами. Вже у 1420 р. Альбрехт V брав участь у хрестовому поході до Чехії і невдало взяв в облогу гуситський табір в Таборі. Пізніше в Австрії була набрана 12-тисячна армія, яка була направлена на війну з гуситами. Але чеські повстанці перейшли в наступ і в 1425 р. вторглися на територію Австрії. Через два роки Альбрехт V знов очолив хрестовий похід на гуситів, але зазнав поразки, австрійські землі були розорені гуситськими загонами. Відень і інші міста герцогства піддалися облозі. Лише у 1431 р. в Кірхберзі й 1432 року в Зноймо австрійським військам удалося розбити чеських ополченців.

Король Угорщини і Чехії

У 1437 році помер імператор Сигізмунд I. Відповідно до угоди 1402 р., укладеної ще Альбрехтом IV Габсбургом, в разі відсутності синів у Сигізмунда йому повинні були успадковувати Габсбурги. І дійсно, збори станів Угорщини, а потім сейм Чеського королівства визнали Альбрехта V королем. Щоправда, в Угорщині Альбрехт був вимушений підписати досить жорсткі вимоги, що передбачають необхідність узгодження з баронами і прелатами королівства всіх питань внутрішньої і зовнішньої політики і призначення на державні посади виключно угорців. 1 січня 1438 р. Альбрехт був коронований в Секешфегерварі королем Угорщини.

У Чехії Альбрехт зіткнувся з опозицією частини гуситського дворянства, що орієнтувалася на Польщу і що бажала мати чеським королем представника правлячої в Польщі династії Ягеллонів. Гусити знов укріпили Табор, а до країни вторглися польські війська. Альбрехту, проте, удалося відтіснити поляків, примиритися з опозицією і утвердитись на чеському престолі.

Король Німеччини і боротьба з турками

Альбрехт II, король Німеччини

18 березня 1438 Альбрехт був обраний німецькими курфюрстами у Франкфурті-на-Майні королем Німеччини під ім'ям Альбрехт II. Вперше в історії престоли Австрії, Чехії, Угорщини і Німеччини були об'єднані під владою Габсбурга. З 1438 і до падіння Священної Римської імперії у 1806 р. престол імперії постійно (окрім короткого періоду 1742—1745 рр.) займали Габсбурги. Сам Альбрехт, проте, не намагався офіційно коронуватися імператором в Римі (можливо, просто не встиг).

Головною проблемою в нових володіннях Альбрехта було стрімке зростання турецької загрози. Султан Баязід II напав на володіння сербського деспота, головного союзника угорських королів на Балканах, і повністю спустошив Сербію. Турки вийшли до самих кордонів Угорщини. Альбрехт закликав угорське дворянство до зброї на захист свого королівства і особисто очолив похід на турок. Проте наприкінці жовтня 1439 р. у військовому таборі в Комаромі він несподівано захворів дизентерією і 27 жовтня помер.

Єдиний син Альбрехта — Ладіслав, народився через чотири місяці після смерті короля.

Альбрехт II похований в усипальниці угорських королів в Секешфегерварі.

Шлюб та діти

• (1422) Єлизавета Люксембурзька (1409—1442), дочка Сигізмунда, імператора Священної Римської імперії

Георг (1431—1435)

Анна (1432—1462), заміжня (1446) за Вільгельмом III, герцогом Люксембургу

Єлизавета (1436—1505), заміжня (1454) за Казимиром IV, королем Польщі

Ладіслав Постум (1440—1457), король Угорщини, Чехії, герцог Австрії

Література

• Митрофанов, П. История Австрии с древнейших времён до 1792 г. — М., 2003 (рос.)
• Пристер, Е. Краткая история Австрии. — М., 1952 (рос.)
• Шимов, Я. Австро-Венгерская империя. — М., 2003 (рос.)

Попередник  Сигізмунд	король Німеччини  1438—1439	Наступник Фрідріх III
	король Угорщини 1437—1439	Наступник Уласло I
	король Чехії 1437—1439	Наступник Ладіслав I
	маркграф Моравії 1423—1439
Попередник  Альбрехт IV	герцог Австрії  1404—1439