Анафема на гетьмана Івана Мазепу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Троїцька церква у Глухові, де була проголошена анафема гетьману Мазепі.

Ана́фема на Мазе́пу — акт відлучення від Православної російської церкви гетьмана Війська Запорозького Івана Мазепи. Здійснений 12 листопада 1708 року за наказом російського царя Петра І, у зв'язку з переходом гетьмана на бік шведського короля Карла XII в ході Великої Північної війни[1]. Питання відповідності анафеми церковним канонам є дискусійним[2]. В українській історіографії та пресі розглядається як один з етапів боротьби російського царату з українською державністю. Ряд українських громадських діячів і церковних організацій розглядають цю анафему як політичний акт і вимагають від РПЦ її офіційного скасування[3]. У відповідь на такі вимоги голова Відділу зовнішніх церковних зв'язків Української православної церкви Московського Патріархату архімандрит Кирил (Гундяєв) 30 квітня 2009 року заявив, що в РПЦ створена відповідна комісія, і вона розгляне це питання, коли навколо нього вщухнуть політичні суперечки[4].

Українські церкви — Українська православна церква Київського патріархату[5], Українська автокефальна православна церква[3], Українська православна церква Канади, Українська греко-католицька церква[3] не визнають цю анафему і продовжують служити молебні за упокій душі Мазепи.

Акт відлучення[ред.ред. код]

Карл XII і Мазепа на Дніпрі після Полтави

Під час Північної війни (17001721) гетьман Мазепа переконався в тому, що Петро І нищить основи української державності і порушує зобов'язання обороняти Україну від поляків, що являло собою основу угоди 1654 року та Коломацьких статей. Це змусило його використати умови, створені Північною війною, для розв'язання державницьких проблем іншим шляхом.

Іван Мазепа у своїй клятві перед найближчими прихильниками 17 вересня 1707 року так викладає свої мотиви:

« « Перед всеведущім' Богом протестують і на тому клянуся, що я не для приватної моєї полз, не для вишшіх гоноров, не для більшого збагачення, ні для інних якових небудь примх, але для вас всехъ, під владою та реіментом моїм зостаючіх, для жон і дітей вашіх, для общаго добра матки моєї вітчизни бідної України, всього війська запорізького і народу малороссійскаго, і для подвишеня і розширеня маю рацію і вольностей войскових, хочу тое за допомогою Боже надходити, чтоб ви, зъ дружинами та дітьми, і вітчизна съ військом запорожскім як від Московської, так і шведської сторони не загинули. А якщо бим якіх небудь моїх приватних примх тое дерзал чініть, побій мене, Боже, в Трійцю Святий єдіний і невинна страсть Христова, на душі і на тілі».[6]  »


Український гетьман припинив вважати себе зобов'язаним зберігати вірність цареві і 7 листопада (28 жовтня) 1708 року, коли Карл XII, який ішов на Москву та був змушений звернути в Україну, Мазепа, в надії запобігти спустошенню свого краю і здобути незалежність України, перейшов на бік шведів. За ним пішло близько 3 тис. козаків і провідних членів старшини, а також Військо Запорозьке.

Намагаючись помститися гетьману Мазепі, всупереч церковним канонам та залякуючи священиків, московський цар Петро І дає наказ накласти на гетьмана анафему. Проповідь на прокляття Івана Мазепи проголосив протопоп Новгород-Сіверський Афанасій Заруцький, який згодом отримав за це землі сподвижника гетьмана Мазепи — Івана Бистрицького[7]. Анафема була здійснена Російською православною церквою в Троїцькій церкві (нині не існує) міста Глухова (Сумщина).

Микола Костомаров припускає, що обряд анафемствування був написаний самим царем Петром[8]. Анафема накладалася в присутності Київського митрополита Іоасафа (Кроковського), Чернігівського архієпископа Іоанна Максимовича (канонізований 1916 року) і Переяславського єпископа Захарія Корниловича.

За відомостями Лизогубівського літопису, напередодні приїзду ієрархів церкви були проведені страти церковнослужителів, голови яких були вивішені в Глухові на площі[9]. 31 жовтня 1708 року Петро І написав листа місцеблюстителю патріаршого престолу в Москві, Стефану Яворському[10], з наказом щодо Мазепи: «Того раді дозвольте онаго, за таку його справу, публічно в соборній церкві прокляття накласти».

Історія Русів, розповідаючи про накладення цієї анафеми, пише, що це було видовище, раніше не відоме в Україні-Русі:

« Священики й ченці, яких зібрали з усіх кінців, були одягнені в ряси чорного кольору, тримали в руках довгі свічки з воску, обмазані сажею. Співаючи псалми, вони оточили опудало, а потім, обертаючи на опудало чорні свічі, стали викрикувати разом з дяками і понамарями: «Хай буде Мазепа проклятий». Потім архієрей вдарив опудало палицею в груди і крикнув: «На зрадника і відступника Івана Мазепу — анафема». Потім опудало з криками потягли з церкви, а за ним ішли священнослужителі, співаючи: «Днесь юда залишає вчителя, приймає диявола».  »

Оцінки[ред.ред. код]

Питання канонічності[ред.ред. код]

На думку секретаря Одеської єпархії УПЦ Московського патріархату, члена Синодальної Богословської комісії[11] протоєрея Андрія Новикова підставами для накладення анафеми на гетьмана Мазепу були:

  • Порушення клятви на хресті і Євангелії, даної московському царю;
  • Складення присяги шведському королю Карлу XII, допуск на українські землі шведів, винних у «руйнуванні храмів і оскверненні святинь»;
  • Спроба повалити існуючий державний лад Московії.

Анафема — це вище церковне покарання за тяжкі гріхи, перш за все за зраду Православ'ю і ухилення в єресь або розкол, і соборно проголошуване.[12] У Православ'ї церковна анафема являє собою соборно проголошуване відлучення особи, думки і дії якої загрожують чистоті віровчення і єдності Церкви, «лікарський» акт ізоляції від спільноти віруючих, акт виховний — як щодо анафематствованого, так і щодо спільноти вірних.

Анафему застосовують після неодноразових марних спроб викликати, у вчинившого злочин, покаяння, і така дія має за мету наступне повернення засудженого до церковного спілкування, а, отже, спрямована на його порятунок. Оскільки анафема є вищим церковним покаранням, її використання у позацерковних (зокрема, політичних) цілях не є канонічним.[13]

При накладення анафеми на гетьмана Мазепу були порушені основні церковні канони:

  • Анафема накладена не за церковними, а політичними мотивами;
  • Анафема накладена без соборного рішення православної церкви;
  • Анафема накладена не за рішенням церкви, а за наказом царя (Петра І).


У зв'язку із цим жодна православна церква, крім РПЦ, не визнала цю анафему, а в УПЦ КП, УАПЦ та УГКЦ, натомість, служать молебни за гетьмана Івана Мазепу і упокій його душі.

Патріарх Київський і всієї Руси-України Володимир на Всеукраїнському Православному Соборі УАПЦ 1990 року висловив точку зору Священного Синоду про анафему на гетьмана Мазепу:

« «Анафема на Мазепу була цілком антиканонічним і антиєвангельським актом.

Гетьман Іван Мазепа не мав з Церквою жодного конфлікту».[14]

 »

Патріарх Київський і всієї України-Руси Філарет, характеризуючи анафему на гетьмана Мазепу як неканонічну, говорить:

« «Для того, щоб зрозуміти різницю між анафемами, які накладали батьки Вселенських соборів, з анафемствованням Івана Мазепи Російською Православною церквою, потрібно прочитати цю анафему. Ця анафема дихає гнівом, а не скорботою; ненавистю, а не любов'ю. З тексту анафеми видно, що вина Івана Мазепи полягає в тому, що він відмовився від Російського царя заради любові до свого народу, а не тому, що впав у єресь. А різниця тут суттєва … »[15]  »

Особисті оцінки[ред.ред. код]

Послання до братів і сестер від митрополита Іларіона та інших єпископів звучало так:

« «Боголюбиві брати і сестри!

Сьогоднішній день — трагічний день українського народу! В сьогоднішній день, більш як 200 років тому, була перемога під Полтавою — перемога Петра над Іваном. Великий гетьман Іван Мазепа в церквах, які він сам будував на Україні, — в цих церквах його москалі проклинали на протязі більш як 200 років як зрадника! Гетьмана Івана Мазепу, як зрадника, віддала Москва до анатеми. Хто ж з них був зрадником? Чи той, хто захищав свій народ від ворога, чи той, хто йшов нищити цей народ? Ні, брати, Іван Мазепа не був зрадником українського народу, а зрадником був той, хто мимо волі нашого народу! Петра не віддавали до анатеми, бо сила була на його боці, як переможця!
Щастя України і її незалежність ще не збудовані і багато ще прийдеться нам, брати, боротись за це! Будьмо ж вірними синами своєї матері України! Даваймо боротись доти, аж поки не будуть осягнені мрії нашого великого Івана! Знаючи скільки наших полягло під Полтавою, знаючи про те, як тяжко було Іванові Мазепі бачити руйнування свого рідного народу, ми не можемо не сказати: «Зі святими упокій!»[16][17]. Підписав цей текст «смиренний Іларіон, митрополит Вінніпегу і всієї Канади та інші єпископи цієї церкви».[18]

 »

Гетьман Павло Скоропадський, у своїх спогадах описує ставлення до Івана Мазепи в Україні:

« «Висів між гетьманами портрет Мазепи, такий ненависний всякому росіянину, в будинку йому не поклонялися, як це роблять тепер українці, вбачаючи в ньому символ української самостійності, а мовчки ставилися з симпатіями, причому тільки обурювались, що досі в соборах Великим постом Мазепі проголошували анафему, і сміялися над нелогічністю, що в Києві одночасно в Софійському соборі оголошують Мазепу анафему, а в Михайлівському монастирі за нього, як творця храму, підносять молитви за упокій душі»[19]  »

Не здобула анафема впливу і на українську інтелігенцію. Ректор Київського університету професор Михайло Максимович звертається з листом до протоєрея Петра Лебединцева — редактора «Київських єпархіальних відомостей»:

« «Хотілося сказати, що можна б, здається, вже зняти анафемське поминання в Києві з того, чиїх пам'яток стільки в Києві — і Лаврська кам'яна огорожа, і Нікольський собор, і Братська Богоявленська церква; хто золотив своїм коштом і верхи колишньої лаврської великої церкви, від громового удару згорілої; чиїм старанням відновлена древня єпархія Переяславська і поставлений там Вознесенський собор та ін. 157 років вже проклинали його щорічно: і якщо прокляття накладено було на нього і його однодумців, і знімалося з останніх за велінням царським, то і з нього могло б, нарешті бути зняте, по милостивій волі царській, церковним клопотанням Києва … ». 10 липня 1865 року.[20]  »

На думку російського історика, професора Таїрової-Яковлевої:

« «Церковна анафема — явище небачене в історії України — була насправді зроблена врозріз з канонами православ'я. Ніякого злочину проти церкви чи релігії Мазепа, зрозуміло, не здійснював. Проте традиція цієї анафеми свято дотримувалася Православною церквою в Російській імперії аж до 1917 року. Пам'ятаєте, як у Пушкіна: «Раз на рік анафемою донині, погрожуючи, гримить про нього собор». І хоча тепер уже в соборах нічого не проголошують, московський патріархат досі не вирішив питання зі зняттям анафеми або визнанням її неправомочною».[21]  »

Питання про зняття анафеми[ред.ред. код]

Святий Тихон, перший Патріарх Московський після відновлення патріаршества у Росії у 1917 році.

На початку XXI століття влада України почала активно ініціювати розгляд питання про можливість зняття анафеми з гетьмана Мазепи Українською православною церквою (Московського патріархату). Питання про анафему було винесено на обговорення Священного Синоду УПЦ (Московського патріархату), засідання якого відбулося 14 листопада 2007 року[22]. Синод доручив Богословській комісії УПЦ МП та Київській духовній академії УПЦ МП вивчити питання щодо канонічних та історичних обставин відлучення від Церкви гетьмана Івана Мазепи і фактів вчинення, з благословення церковної влади, заупокійних богослужінь по ньому[22].

2008 року низка українських засобів масової інформації, церковних істориків і державних діячів вказували на те, що анафема гетьману була знята ще в 1918 році Патріархом Тихоном[23] Джерело таких тверджень — біографія першоієрарха РПЦЗ Антонія (Храповицького), складена єпископом Никоном[24]:

« «Наближався день Полтавської перемоги 27 червня. Самостійники звернулися до Владики з петицією, в якій, заявляючи, що вони вважають день Полтавської битви днем національного трауру, просили Владику в цей день відслужити на Софійській площі панахиду за гетьмана Івана Степановича Мазепу. Владика Антоній, який цінував Мазепу за його церковноправославну народну діяльність і не співчував Петру I за антиканонічні і антицерковні реформи в Росії, відповів, що він попередньо відправить телеграму патріарху Тихону з проханням зняти з Мазепи анафему як незаконно накладену не за єресь, а за політику. Телеграма була послана, і патріарх зняв заборону."  »

У зв'язку з цим, 22 лютого 2008 року, будучи в Москві, Президент України Віктор Ющенко поцікавився у Патріарха Алексія ІІ, чи дійсно в 1918 році була знята анафема з гетьмана Мазепи. Секретар Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату з міжправославних відносин протоєрей Микола Балашов заявив з цього приводу:

« <...> У 1918 році патріарху Тихону дійсно надходило звернення з проханням розглянути питання про зняття анафеми з Мазепи, про що Святійший Патріарх повідомив на нараді єпископів у рамках Помісного Собору Російської Православної Церкви, що проходив тоді в Москві. <...> Зняття анафеми не було, що не виключає того, що це питання компетентними каноністами й істориками може бути розглянуто в майбутньому.[25]  »

8 березня 2009 року, у свято Торжества Православ'я, архієпископ Дубосарський і Тираспольський (РПЦ) Юстиніан (Овчинников), здійснюючи чин Торжества Православ'я в Преображенському кафедральному соборі, з огляду на те, що 14 жовтня 2008 року в Бендерах була урочисто відкрита плита, закладена в основу пам'ятника гетьману Мазепі[26], проголосив анафему останньому, попри те що в Російській церкві ще в 1869 році з чину Торжества Православ'я були виключені всі імена[27].

30 квітня 2009 року голова Відділу зовнішніх церковних зв'язків Української православної церкви Московського Патріархату архімандрит Кирило (Говорун) заявив, що в РПЦ створена спеціальна комісія, яка розглядає питання про зняття анафеми і готова прийняти рішення, коли вщухнуть політичні суперечки навколо гетьмана Мазепи[28]:

« Ще митрополит Київський і Галицький Антоній Храповицький на початку XX століття казав, що, швидше за все, гетьман Мазепа був підданий анафемі з політичних мотивів  »

Богослужіння на честь гетьмана Мазепи[ред.ред. код]

Богослужіння на честь гетьмана Мазепи в храмі Іоанна Богослова УПЦ КП, 2007 рік, Харків

Попри те, що 8 березня 2009 року архієпископ Юстиніан знову проголосив анафему Мазепі (див. вище), вже за два тижні, 20 березня, в храмі Святителя Миколи Чудотворця в селі Мазепинцях, було проведено урочисте богослужіння на честь 370-річчя з дня народження гетьмана Мазепи. Мазепинці — родове село Івана Мазепи в Білоцерківському районі Київської області. Богослужіння провів Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет (УПЦ КП), за участю президента України Віктора Ющенка, народних депутатів України та громадськості.[5][29] [30]

Попри анафему, молебні за гетьмана Мазепу продовжують служити і у церквах Харкова. Саме з молебня про Івана Мазепу, що відбувся в Храмі Святого Іоанна Богослова (Харків), розпочалися урочистості з нагоди 320-ї річниці від дня обрання Мазепи гетьманом України. У молебні взяли участь козацькі організації Харкова, представники громадськості і вірні УПЦ (КП).[31]

5 липня 2009 року у Свято-Дмитрівському храмі (Харків) пройшла панахида, присвячена пам'яті гетьмана Івана Мазепи і з нагоди 300-річчя Полтавської битви. Молебень провів архієпископ Харківський і Полтавський Ігор (Ісіченко) УАПЦ (о). У молебні взяли участь керівники партії «Реформи і порядок»[32], козацькі організації Харкова, представники громадськості та вірні УАПЦ (о).[33]

Доля Троїцької церкви[ред.ред. код]

Після процедури накладання анафеми, досі небаченої в історії української церкви, багатьох дослідників цікавила доля Троїцької церкви. Архієпископ Філарет Гумілевський, розповідаючи про Троїцький собор після накладення в ньому анафеми на гетьмана Мазепу, писав: «Страшної потім була доля цього глухівського собору», і навів такі відомості про його подальшу долю:

  • 1720 року було заплановано будівництво Троїцького кам'яного храму замість дерев'яного. Кошти виділив російський уряд. Однак після смерті Івана Скоропадського, що був наступником Мазепи[34], роботи майже припинилися.
  • Тільки у 1746 році закінчили розбирання дерев'яного собору і заклали новий.
  • 1748 року сталася пожежа, і майже все, що встигли побудувати, і заготовлені матеріали згоріли.
  • 1759 року будівлю, нарешті, довели до покриття, але збудована дзвіниця впала, при тому зруйнувала ріг храму, а на стінах виникли тріщини.
  • Будівництво відновили 1765 року, залучивши до роботи архітектора А. Квасова, але після цього він захворів і передав нагляд за будівельними роботами своєму учневі Ф. Савичу.
  • 1784 року будівництво майже закінчили, але знову сталася пожежа, і в соборі згоріло все, що могло горіти.
  • Лише 1805 року, тобто через 85 років від початку будівництва, спорудження храму було закінчено.

Але у ХХ столітті на долю храму випали нові нещастя. Наприкінці 30-х років собор було забрано у віруючих і занедбано. У 1962 році місцева влада знесла Троїцький храм, мотивуючи тим, що вигляд собору псує місто, і на цьому місці влаштувала сквер.[35] При цьому поряд з Троїцькою церквою, знаходилися ще три церкви, які збереглися досі і є пам'ятками архітектури XVIII століття.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Біднов В. Церковна Анатема на гетьмана Івана Мазепу // Мазепинський збірник. — Т. 2. Праці уні. — Варшава, 1938. — Т. 47. — С. 46.
  2. Микола Мазепа. Антиканонічна анафема на гетьмана Мазепу. «Україна козацька», № 10, 2004.
  3. а б в Анафема гетьману Мазепі: факти відомі й невідомі
  4. З гетьмана Мазепи можуть зняти анафему
  5. а б Віктор Ющенко помолився за гетьмана Мазепу
  6. Борщак І. Іван Мазепа — людина і історичний діяч. Київ: «Веселка». 1992. — Стор
  7. "Пресвітлішому Непереможному найяснішому Великому Государю царю і великому князю Петру Олексійовичу … недостойний богомолець Афанасій Заруцький, протопоп новгородський, б'є чолом … Під еже убо ж зручний возмогл маєстат Вашого Царського пресвітлої Величності возпрославіті на позосталие добра зменіка Вашого Царського Пресветлаго Владичества Івана Бистрицька б'ю чолом … ". Лист протопопа Новгородського Афанасія Заруцький до царя Петра І з проханням надати маєтності мазепинця Івана Бистрицького у своє володіння // Доба гетьмана Івана Мазепи в документах. Упор. С. Павленко. — К., 2007. — С. 502—503.
  8. «Обряд прокляття Мазепи, складений імовірно, самим Петром». Костомаров Н. Русская история в життєписах її найголовніших діячів. — М., 2004. — С. 785.
  9. «Також Філіпу, реєнт хору, в Батурині взятому, оттято голову в Глухові і на спицях залізних на дієсловах на площі в самому городи заткни». Павленко С. Оточення гетьмана Мазепи. ВД «КМ Академія». 2004. — С. 131.
  10. Стефан Яворський, митрополит Рязанський і Муромський, відомий тим, що перед цими подіями зрікся унії, а потому — став президентом Синоду Православної російської церкви (докладніше див. Стефан (Яворський)).
  11. Журнали засідання Священного Синоду Російської Православної Церкви від 24 грудня 2008 року
  12. Анафема
  13. Анафема
  14. Доповідь єпископа Ужгородського і Хустського УАПЦ Володимира Романюка на Соборі УАПЦ 5 червня 1990 року // Богословський збірник Львівської Духовної Академії. — № 1-2 (12-13), 2007. — С. 56.
  15. Філарет (Денисенко), Патріарх Київський і всієї Руси-України. Доповіді. — Т. 5. — К.: Видав. відділ УПЦ КП, 2003. — С. 199-200; Митрополит Філарет. До питання про церковні анафеми // Неправда московських анафем. — К., 1999. — С. 11-12.
  16. Ульяновський В. Церква в Українській державі 1917-1920 рр. (доба Гетьманату Павла Скоропадського). — К.: Либідь, 1997. — С. 80-81.
  17. «анатему, кинути року 1708-го на гетьмана Івана Мазепу, вважаємо недійсною та неіснуючою, а самого гетьмана Івана Мазепу визнаємо за одного з найбільших церковно-державних мужів. І тому благословляємо всьому нашому духовенству та всім нашим вірним молитися за блаженної пам'яті гетьмана Івана Мазепу, як вірного й благочестивого сина Української Православної Церкви».
  18. Вінтоняк О. Анатема на гетьмана Мазепу // Український історик. — Нью-Йорк, Торонто, Мюнхен, 1990, ч. 1-4 (104-107). — С. 64-70. Див. також: Іларіон Огієнко, митрополит. Анатема … — С. 327.
  19. Скоропадський П. Спогади. — Київ — Філадельфія, 1995. — С. 387-388.
  20. Максимович М. Листи. — К.: Либідь, 2004. — 312 с.
  21. Таїрова-Яковлева Т. Мазепа. — М., 2007. — С. 225.
  22. а б ua/ru/novosti/2007/11/14/2145.html Українська православна церква Московського патріархату
  23. Ющенко просить Алексія II офіційно зняти анафему з гетьмана Івана Мазепи 21 лютого 2008.
  24. Никон (Ркліцкій), архиєпскоп. Митрополит Антоній (Храповицький) і його час (1863—1936). У 2 кн. Н.-Новгород, Изд. Братства в ім'я св. кн. Олександра Невського. 2004. Кн. 2, стор 632.
  25. У Російській церкви пояснили президентові України, що анафема з гетьмана Мазепи у 1918 році не була знята. Інтерфакс, 22 лютого 2008 р.
  26. (рос.) Правящий архиерей Приднестровья — резко против установки там памятника Мазепе Интерфакс 10 марта 2009.
  27. (рос.) Архиепископ Юстиниан возгласил анафему гетману Мазепе
  28. (рос.) С гетмана Мазепы могут снять анафему NEWSru 30 квітня 2009.
  29. В Україні широко відзначають 370 років від дня народження гетьмана Івана Мазепи
  30. Віктор Ющенко помолився за гетьмана Мазепу
  31. 320-річчя гетьманства Івана Мазепи присвячено!
  32. Панахида відбулася за ініціативи партії «Реформи і порядок».
  33. У Харкові відслужать панахиду пам'яті гетьмана Івана Мазепи
  34. Іван Скоропадський належав до тієї групи вищої старшини, що повнотою підтримувала Івана Мазепу, з яким він був пов'язаний і особистою приязню; був обраний на гетьмана у Глухові 6 листопада 1708.
  35. Віроцькій В. Д., Карнабіда А. А., Киркевич В. Г. Монастирі та храми землі Сіверської. Київ: «Техніка», 1999. — 137—139.

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Біднов В. Церковна Анатема на гетьмана Івана Мазепу.// Мазепинський збірник. — Т. 2. Праці уні. — Варшава, 1938. — Т. 47.
  • Скоропадський П. Спогади. — Київ — Філадельфія, 1995.
  • (рос.) Костомаров Н. И. Русская история в жизнеописаниях главнейших ее деятелей. — М.: Эсмо, 2007.
  • Павленко С. Оточення гетьмана Мазепи. ВД «КМ Академія». 2004.
  • Таїрова-Яковлева Т. Мазепа. — М., 2007.
  • Віроцькій В. Д., Карнабіда А. А., Киркевич В. Г. Монастирі та храми землі Сіверської. Київ: «Техніка», 1999.
  • Доба гетьмана Івана Мазепи в документах. Упор. С. Павленко. — К., 2007.
  • Філарет (Денисенко), Патріарх Київський і всієї Руси-України. Доповіді. — Т. 5. — К.: Видав. відділ УПЦ КП, 2003. — С. 199—200;
  • Митрополит Філарет. До питання про церковні анафема// Неправда московських анафем. — К., 1999.
  • Костянтин Нікольський, протоієрей. Анафемування (відлучення від церкви) здійснюється в перший тиждень Великого посту.// Що таке анафема. — М., 2006.
  • Вінтоняк О. Анатема на гетьмана Мазепу. — Нью-Йорк — Торонто — Мюнхен, 1990, ч. 1-4.
  • Іларіон Огієнко, митрополит. Анатема.

Посилання[ред.ред. код]