Бричани

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бричани
рум. Briceni
Герб Прапор
Герб Бричан Прапор Бричан
Церква міста Бричани
Церква міста Бричани
Церква міста Бричани
Розташування міста Бричани
Основні дані
48°22′00″ пн. ш. 27°06′00″ сх. д. / 48.36667° пн. ш. 27.10000° сх. д. / 48.36667; 27.10000
Країна Молдова
Регіон Бричанський район
Столиця для Бричанський район (район Молдови)
Перша згадка 1562
Площа 10.01 км²
Населення 7 314 (01.01.2014)
· густота 959 осіб/км²
Висота НРМ 39 м
Міста-побратими Радівці (1998), Броцени (2015)
День міста 14 жовтня
Телефонний код (+373) 247
Номери автомобілів BR
GeoNames 618510
OSM 59002 ·R (Бричанський район)
Поштові індекси MD-4700
Міська влада
Вебсайт brichen.info
Мапа
Мапа


CMNS: Бричани у Вікісховищі

Брича́ни (рум. Briceni, Бричень) — місто на півночі Молдови, центр Бричанського району. День міста — 14 жовтня.

Етимологія[ред. | ред. код]

Назва Бричани походить від слова «бричаг» — ніж, знаряддя праці місцевих майстрів. Цей інструмент використався також для самооборони й ведення бою.

За іншою версією назва походить від слова «бричка». Їх виготовляли тут і продавали на знаменитому ринку, куди з'їжджалися з усіх околиць.

Географія[ред. | ред. код]

Розташовано недалеко від кордону з Україною у великій низині, створеній річками Лопатник і Вілія, на відстані 230 км від Кишинева. У місті діє пункт контролю через державний кордон з Україною Росошани — Бричани. З введенням в дію цукрового заводу сюди було прокладено залізничну гілку.

Природні ресурси[ред. | ред. код]

Природними багатствами міста Бричани є земельний фонд, який представлений чорноземами з високим ступенем продуктивності. Навколо міста знаходиться унікальний ліс на площі 30 га, з багатовіковими деревами. У місті є парк і 3 сквери, також зона відпочинку з чотирма ставками, з’єднаними між собою водоспадами. Найбільше озеро на території Бричан має площу 33 га.

У 2003 році місто було відзначено на республіканському конкурсі «Найзеленіше, найкраще впорядковане та найчистіше місто Молдови».

Історія[ред. | ред. код]

Найдавніша документальна згадка про Бричани датується 1562 роком.

У 1812 році в Бричанах була дерев'яна церква 1810 року і старий цвинтар прямо в центрі села.

1817 року в Бричанах жили 137 єврейських родин.

У 1847 році була відкрита єврейська школа, а в 1885 — єврейський госпіталь.

За даними на 1859 рік у власницькому містечку Хотинського повіту Бессарабської губернії, мешкало 7163 осіб (3358 чоловічої статі та 3805 — жіночої), налічувалось 843 дворових господарства, існувала православна церква, єврейська синагога, 4 єврейські молитовні будинки, приходське та єврейське училище, 4 заводи[1].

Станом на 1886 рік у царачькому[2] містечку, центрі Бричанської волості, мешкало 756 осіб[3], налічувалось 178 дворових господарств, існували православна церква, 13 єврейських молитовних будинків, синагога, лікарня, аптека, школа, поштова станція, 169 лавок, 2 пивоварні, винний склад, відбувались по вівторках та неділях[4]. За 18 верст існувала поштова станція. За 19 верст — винокуренний завод та винний склад. За 24 версти — паровий млин.

За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у містечку проживали українці («руснаки»), усе населення розмовляло українською мовою[5].

Єврейське кладовище

1897 року євреї становили 96,5 % населення (7184 чол.). У цей момент єврейське населення нечисленне.

У 1902 році в Бричанах було 892 будинки, 1 церква, 1 синагога, чоловіча і жіноча школи з 2 класами, в яких навчалося 112 хлопчиків і 73 дівчинки.

Бричани, як і вся Бессарабія, були окуповані Радянським Союзом в 1940 році на підставі секретного додаткового протоколу до пакту Молотова-Ріббентропа. Румунія, як союзник нацистської Німеччини, повернула цю територію в 1941 році, але знову втратити її в 1944 році.

Справжні перетворення тут починаються з присвоєння місту в грудні 1964 року статусу районного центру. Починають зводити будівлі та установи господарського та соціально-культурного призначення.

1968 року населення Бричан становило 5,9 тис. чоловік. Працював виноробний завод.

2002 року затверджені прапор і герб міста, 2003 року — гімн на музику композитора Костянтина Руснака й слова поетеси Людмили Собейстеки. У 2003 році Бричани були визнані переможцем республіканського конкурсу «Найзеленіше, найупорядкованіше та найчистіше місто».

Економіка[ред. | ред. код]

У місті працюють 7 аптек, лікарня на 176 ліжок, поліклініка, функціонують 38 магазинів, 3 теоретичних ліцеї (молдавський, російський і український), музична й художні школи, 3 дитячих сади, коледж, будинок дитячої творчості, районна бібліотека, приватний телевізійний канал, районна газета, один стадіон, 4 спортзали й 4 спортмайданчика.

Численні заводи, що працювали у 80-90 роки (виноробний, «секретний» у той час завод мікродеталей «Промінь», хлібний, цукровий, комбінат побутових виробів та інші), тепер або закриті, або прийшли в повний занепад. У перші роки XXI століття тут процвітало безробіття. І зараз молоде населення прагне виїхати за кордон або в столицю, де шанси облаштуватися набагато вищі.

Основні способи виживання — дрібний бізнес і перепродаж.

Етнічний склад міста (2004)[ред. | ред. код]

Теперішнє населення міста багатонаціональне: молдовани, росіяни, українці, євреї, цигани.

Етнічний склад
Національність %
Українці 48.73 %
Молдавани 38.92 %
Росіяни 8.41 %
Цигани 2.11 %
Євреї 0.59 %
Болгари 0.30 %
Гагаузи 0.16 %
Інші 0.78 %

Відомі бричанці[ред. | ред. код]

Світлини[ред. | ред. код]

 
 
 


Примітки[ред. | ред. код]

  1. Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 1007)
  2. власницьке
  3. імовірно, що в джерелі пропущена цифра
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  5. Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 363. (рос. дореф.)

Джерела[ред. | ред. код]