Гранат звичайний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гранат звичайний
Гранатове дерево, Гранатник
Гранатове дерево, Гранатник
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Миртоцвіті (Myrtales)
Родина: Плакунові (Lythraceae)
Рід: Гранат (Punica)
Вид: Гранат звичайний (Punica granatum)
Посилання
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Punica granatum

Гранат звичайний — (лат. Punica granatum) — вид фруктів із роду Гранат, родини дербенникових. Важливий харчовий продукт у кулінарії та медицині.

Опис[ред.ред. код]

Класифікація[ред.ред. код]

Гранат звичайний є одним із двох видів із роду гранат, родини Дербенникових. Вперше, як вид було класифіковано Карлом Ліннеєм у XVIII столітті, як Punica granatum. Саме назва Гранат у всіх мовах звучить зі схожістю до латинської назви.

Плід граната класифікують як фрукт, соковитий, багатокістянка.

Плід[ред.ред. код]

На одному гранатовому дереві протягом урожайного сезону виростає до 200 гранатових плодів, масою до 0.5 кг кожен. Зверху плоди покриті шкіркою, товщина якої становить до 3 мм. Під шкіркою, насиченою дубильними речовинами, червоного забарвлення міститься велика кількість зернинок. Ці зернини зверху мають шар м'якоті, а всередині невелика кістянка. Саме цю м'якоть, із кістянкою усередині, люди споживають як харчовий продукт. Гранатовий плід має до 12 см діаметру та 1,2 мм до 5 мм діаметру кожної зернини всередині. Загалом у великому фрукті гранату може бути до 600 зернинок. Колір зернинок від блідорожевого до яскраво-червоного кольору, залежно від освітлюваності гранатника та від спілості плоду. Між рядами зернинок розміщені вузькі переділки із гладкої шкірки білого кольору. Формою плід круглий, з випуклиною завдовжки до 3 см, товщиною до 2 см, що утворилась внаслідок запилення і зав'язі плоду.

На смак достиглий плід солодкий, насичений глюкозою та фруктозою і багатьма вітамінами. Недоспілий плід має терпкий, кислий смак, зернинки забарвлені у блідорожевий, або білий колір. Після тривалого утримання гранату у несприятливих умовах, або скисання плоду, верхня шкірка покривається чорним забарвленням, а зернини набувають коричневого кольору, м'якшають, мають неприємний запах, починається процес бродіння.

Дерево[ред.ред. код]

Гранатове дерево виростає до 7 метрів у висоту і доживає до 20 років. На всіх територіях популяції гранатів є відстань між деревами ві 1-ого метра, оскільки дерево потребує великої кількості світла, а при недостачі світла припиняється зацвітіння. Гілка гранатового дерева досягає до 20см, тонші гілки вкриті голочками, деревина невеликої міцності. Листочки яскраво-зеленого забарвлення, до 8 см довжини, до 2 см ширини. Листки прості, жилкування листків сітчасте, литкорозміщення кільчасте: до 6 листків на одному рівні.

У південній півкулі цвіте з березня до травня, а у північній півкулі — з вересня і аж до січня.

Вітаміни і застосування[ред.ред. код]

Назва вітаміну Кількість у % Користь, застосування
Вітамін С 16% Зміцнює імунну систему, кістки, розщепляє холестерин у печінці.
Вітамін В5 9% Запобігає дерматитам, невритам, загальним розладам, сприяє обміну речовин.
Вітамін К 9% Сприяє обміну речовин у кістках і здоровій роботі нирок, забезпечує рівень коагуляції.
Вітамін Е 5% Запобігає анемії; необхідний для вагітних жінок.
Калій 11% Сприяє відновленню пошкоджених губів, збагачує еритроцити.
Мідь 5% Сприяє утворенню плазми у крові.

Поширення[ред.ред. код]

Популяція гранатів останнім часом дуже поширилась з метою вирощування фруктів та добування соку. Природна зона поширення гранатів від Аравійського півосторова до сходу Гімалаїв, від півночі Кавказу до центральної Індії. Гранати вирощують у таких країнах: Афганістан, Алжир, Азербайджан, Ірак, Іран, Індія, Пакистан, Сирія, Туреччина та у тропічних країнах Африки. Також гранати були завезені у всі країни Середземномор'я: Іспанія, Італія, Греція, Болгарія, а також окремі представники виду поширені на південному березі Криму.

У 1769 році Гранатове дерево було завезено до Північної та Південної Америки іспанцями. Сьогодні гранати вирощують у США, а саме у Каліфорнії та Арізоні; а також на півночі Південної Америки і у Бразилії.

Культурне значення[ред.ред. код]

Фотогалерея[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]


Листок дуба Це незавершена стаття з ботаніки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.