Котові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

(Перенаправлено з Котячі)
Перейти до: навігація, пошук
Котові
Тигр (Panthera tigris)
Тигр (Panthera tigris)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Підряд: Кішкоподібні (Feloidea)
Родина: Котові (Felidae)
(G. Fischer de Waldheim, 1817)
Підродини
Посилання
Віківиди: Felidae
NCBI: 9681
Commons
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою:

Котові або котячі (Felidae) — родина ссавців ряду хижих (Carnivora). Найбільш спеціалізовані серед хижих, пристосовані до добування тваринної їжі шляхом підкрадування, підстерігання, рідше переслідуванням.

Розміри широко варіюють: від 34 см і маси 1,5 кг, (чорнонога кішка) до 3,8 м і більше 275 кг, (тигр). Кінцівки пальцеходячі, передні, — 5-палі, задні, — 4-палі. У всіх видів, окрім гепарда і суматранської кішки, кігті втяжні. Зубів менше, ніж у решти хижих, (28-30), тому морда коротка, а голова виглядає округлою. Зубна система різко вираженого м'ясоїдного типу. Язик покритий дрібними, загостреними роговими сосочками, які допомагають котячим зіскоблювати м'ясо з кісток і чистити хутро. Хвіст у більшості видів довгий. Забарвлення від сіруватого до рудувато-бурого, як правило із смугами, плямами, крапками або розетками. Волосяний покрив низький, більш пухнастий у північних і високогірних видів. З органів чуття краще розвинені слух і зір; нюх слабий. Кішки здатні чути дуже високі звуки — частотою до 50 000 Гц, (людина до 20 000 Гц).

Спосіб життя переважно смерковий, присмерковий і нічний. Живуть поодинці або сім'ями; леви утворюють прайди. Дрібні види розмножуються щорічно або частіше, (домашня кішка); великі — раз на 2-3 роки. Дитинчат у дрібних видів до 5-6, у великих 2-4. Дитинчата народжуються сліпими і безпорадними. Виховує дитинчат мати, батько піклується про них тільки в окремих випадках. Тривалість життя до 30 років.

[ред.] Походження і розповсюдження

Походження ссавців імовірно пов'язане зі звірозубими ящерами, їхньою гілкою. Перші ссавці з'явилися приблизно 200 мільйонів років тому. Вони мали невеликі розміри, вели нічний спосіб життя та були всеїдні. Зовні чимось нагадували пацюків. Тривалий період часу ссавці співіснували з динозаврами.

Після вимирання більшості видів динозаврів, ссавці швидко розселяються в нових місцях перебування, займаючи практично всі екологічні ніші. Поступово серед них з'являються тварини з різними типами харчування. Ряд хижаків почав формуватися приблизно 65 мільйонів років тому, задовго до появи людини. Перші предки котячих з'явилися до початку третинного періоду — приблизно 50 мільйонів років тому.

Предками хижих імовірно були дрібні тварини — Міациди. Від них походять також спільні предки котячих — Неофіліди. Приблизно в цей самий час з'явилася ще одна гілка котячих — Палеофіліди, від яких імовірно походили дві гілки: Німравини і давні Шаблезубі кішки. Палеофіліди проіснували близько 30 мільйонів років і вимерли через нез'ясовані причини. Неофіліди продовжили свій розвиток. Наприкінці олігоцену — 28-25 мільйонів років тому — з'явилися Псевдолурус (Pseudaelurus).

Нащадків Pseudaelurus за будовою та фізіологією можна умовно поділити на три групи: дрібні кішки, великі кішки та Шаблезубі кішки. Дві перші групи були схожі на сучасних представників котячого племені. А Шаблезубі кішки являли собою особливу групу тварин. Інакши їх ще називають Махайродами (Machairodontinae). Це звірі, які мали дуже великі розміри, міцну будову тіла. Їхньою прикметною рисою була наявність у пащі пласких, гострих, як кинджали, і довгих — у середньому 15 см — верхніх іклів. Паща в них при цьому могла відкриватися нецмовірно широко. Незважаючи на розміри й масу, хижаки підкрадалися безшумно й зненацька нападали на жертву, завдаючи їй смертельних ран іклами. Припускають, що тільки одним ударом у шию Шаблезубі кішки могли розривати артерію, дихальне горло і стравохід. Здобиччю їм в основному слугували великі травоїдні.

Одним з найбільш вивчених представників Шаблезубі тигрів є північноамериканський Смілодон (Smilodon cflifornicus). Вивчений він завдяки залишкам, що збереглися в асфальтовій масі, утвореній мінеральними смолами, змішаними з водою. Тварини сприймали її як озеро і йшли на водопій. Вибратися звідти було практично неможливо. З часом тваринні залишки накопичувалися. Дуже добре збереглися навіть деякі м'які тканини.

Останні Шаблезубі тигри вимерли до кінця льодовикового періоду близько 11 тисяч років тому. Різні представники Шаблезубих кішок прожили приблизно 40 мільйонів років. Імовірною причиною їхнього вимирання було скорочення чисельності великих травоїдних. У цей період вимерли мамонти, мастодонти, шерстисті носороги і деякі інші тварини. Крім того, в цей час у Шаблезубих кішок з'явився серйозний супротивник — людина.

Від Неофілів походила група примітивних великів кішок, представником яких є Динобеліс (Dinobelis), що був завбільшки з лева. Ці тварини вимерли приблизно 1 мільйона років тому.

Подальший еволюційний розвиток продовжили котячі, які були менше спеціалізовані й легше пристосовувалися до змінних умов навколишнього середовища.

Приблизно 9 мільйонів років тому, з'явився дрібний представник котячих, дуже схожий на сучасну домашню кішку. Ця спритна й обережна тварина швидко розселилася на території Євразії, Америки і Африки. Не дістала лише берегів Австралії. Від неї й беруть початок 28 видів сучасниї великих кішок, гепарди становлять відокремну гілку родовідного дерева котячих.

[ред.] Класифікація

Суматранський тигр
Оцелот
Звичайна або євразійська рись

Гібриди котових (українські та наукові назви гібридів можуть бути неточними)


Панда Це незавершена стаття з теріології (ссавцезнавства).
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Отримано з http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%96
Особисті інструменти