Прорізна вулиця (Київ, Шевченківський район)
Прорізна вулиця Київ |
||
 Прорізна вулиця |
||
| Місцевість | Старе Місто | |
| Район | Шевченківський | |
| Історична інформація | ||
|---|---|---|
| Колишні назви | Мартинівська, Золотохрещатицька, Васильчиковська, Свердлова | |
| Назва радянського періоду (російською) | Свердлова | |
| Загальна інформація | ||
| Протяжність | 530 м | |
| Координати початку | 50°26′51″ пн. ш. 30°31′18″ сх. д. / 50.447722° пн. ш. 30.521833° сх. д. | |
| Координати кінця | 50°26′56″ пн. ш. 30°30′53″ сх. д. / 50.448889° пн. ш. 30.514722° сх. д. | |
| Поштові індекси | 01001, 01601 | |
| Транспорт | ||
| Найближчі станції метро |  «Золоті ворота», «Майдан Незалежності», «Хрещатик» |
|
| Трамваї | лінія існувала протягом 1905—1946 років | |
| Рух | односторонній (вуд початку до вул. Пушкінської), двосторонній (від вул. Пушкінської до кінця) |
|
| Покриття | бруківка | |
| Будівлі | ||
Прорізна́ ву́лиця — вулиця у Шевченківському районі м. Києва, у межах Старого Міста. Пролягає від Хрещатика до Володимирської вулиці.
Прилучаються вулиці Пушкінська, Бориса Грінченка та Паторжинського.
У Києві також існує інша Прорізна вулиця — у Біличах.
Зміст |
Історія [ред.]
Виникла наприкінці 40-х — на початку 50-х років XIX століття (на картосхемі Києва 1848 року зображена як запроектована). Найдавніша з відомих назв — Мартинівська. У 1850-ті роки, крім цієї назви, здобула також найменування Золотохрещатицька і Прорізна (прорізана крізь земляний вал Старокиївських укріплень часів Ярослава Мудрого). У 1863–1919 роках мала офіційну назву Васильчиковська (за ім'ям київського генерал-губернатора І. І. Васильчикова). Але як паралельна широко вживалася її сучасна назва. У 1919–1990 роках — вулиця Свердлова, на честь Я. М. Свердлова. Історичну назву повернуто у 1990 році[1].
Нижня частина вулиці (від Хрещатика до Пушкінської вулиці) була зруйнована у 1941–1943 роках, по війні замість старої забудови зведено нові будинки, натомість за рахунок «відсунення» забудови на 50—100 метрів від червоної лінії утворено зелену зону.
Пам'ятники та пам'ятні знаки [ред.]
В зеленій зоні з періодичністю в декілька років з'явилося три пам'ятники — першим було встановлено пам'ятник герою роману «Золоте теля» М. С. Паніковському (якого у однойменному фільмі зіграв Зиновій Гердт), 2001 року відкрито пам'ятник туркменському поету та мислителю Махтумкулі Фрагі, а 2002 року з'явився пам'ятник Лесю Курбасу.
Пам'ятну дошку Лесю Курбасу встановлено і на будинку № 17 — саме в цьому будинку розміщувався заснований митцем «Молодий театр», з 1990 року відновлений «Молодий театр» також розташовується в цій будівлі.
Зображення [ред.]
.jpg)
Будівлі, що мають історичну та архітектурну цінність, пам'ятки архітектури [ред.]
- № 17 (1902, будівля, де працював і працює «Молодий театр»);
- № 25 (кінець XIX — початок ХХ століття, житловий будинок).
Будинки № 8, 9, 11, 12, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 25, 27 споруджені наприкінці XIX — в 1-й третині ХХ століття.
Примітки [ред.]
- ↑ Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 3 квітня 1990 року № 329 «Про повернення вулицям історичних назв» // Бюлетень виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів. — 1990. — № 3. — С. 20—21. Архівовано з першоджерела 8 березня 2013.
Джерела [ред.]
- Вулиці Києва. Довідник / За ред. А. В. Кудрицького. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 179-180. — ISBN 5-88500-070-0.
 |
Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|
|||||||||||||||||||||||
