Свята Катерина Сієнська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Катерина Сієнська
Caterina di Giacomo di Benincasa;
Katharina-af-Siena.jpg
Свята Катерина Сієнська. Статуя в м. Сієна, Італія
Учитель Церкви
Народилася 25 березня 1347 року в Сієнні
Померла 29 квітня 1380 року в Римі
Шанується Римо-Католицька Церква, Англіканська Церква, Лютеранська Церква
Канонізована 1461 року
Головна святиня мощі у Санта Марія сопра Мінерва
День пам'яті 29 квітня ( з 1628 по 1969 - 30 квітня, щоби день не збігався з днем пам'яті Петра з Верони
Покровитель Італія, медсестри, проти пожеж, проти плотських спокус
Атрибути домініканське облачення терціаріїв, лілія, книга, розп'яття, серце, терновий вінець, стигмати, кільце, голуб, троянда, череп, модель церкви, модель корабля з папським гербом

Св. Катерина Сієнська (*25 березня, 1347 — 29 квітня, 1380) — християнська свята епохи середньовіччя, черниця домінканка, шанується в католицькій церкві. Вважається покровителькою Європи.

Св. Катерина Сієнська відома не лише своїми містичними переживаннями, але й активною участю в суспільному житті свого часу, в оновленні Церкви та суспільства.

Біографія[ред.ред. код]

Катерина була 24-тою дитиною в родині маляра. У семирічному віці вона присвятила своє дівоцтво Ісусу, а в 15 років вступила до спільноти світських домініканців. У віці 28 років під час Великого посту отримує стиґмати, хоча вони проявилися на тілі лише після її смерті.

За своє недовге життя (св. Катерина померла у віці 33 років) ця незвичайна жінка відвідує Авіньйон, незважаючи на всі перешкоди, переконує Папу Григорія XI повернутися до Риму, діє як посол і посередник у конфлікті між ним і флорентійцями, а згодом стає радником наступного Папи Урбана VI.

Однією з улюблених молитв була «Я вірю в Христа Ісуса, не в себе».

У 1970 році Папою Павлом IV св. Катерина однією з перших жінок була проголошена Доктором Церкви. У 2000 році Папа Іван Павло ІІ проголосив св. Катерину Сієнську покровителькою Європи.

Листи Катерини Сієнської[ред.ред. код]

Катерина є автором близько 400 листів, хоча навчилася писати лише в кінці свого життя. Вона ніколи не боялася казати правду можновладцям. Але всі її листи — відверті, проникнуті глибокою любов'ю і турботою до адресата. Недаремно кажуть, що св. Катерина досягла досконалості у вмінні «цілувати ноги Папи разом зі смиканням його рук».

Саме її епістолярна спадщина розкриває позицію святої щодо суспільного життя й участі християн у ньому.

Листи політикам: внутрішня формація політика[ред.ред. код]

Оскільки св. Катерина була змушена впливати на політичне життя, велику кількість її листів адресовано найвпливовішим політикам того часу. ЇЇ політична етика знаходить свій вираз у листі до 15 вельмож, захисників міста Сієни (№ 121): «Не можна керувати іншими, якщо не вмієш керувати собою». Адже той, хто не знає себе і не володіє собою, не може бути добрим політиком. Володіти собою не означає мати психологічні навички на кшталт модного сучасного поняття «self-control» (анг. «самоконтроль»), але — «панувати над собою», перемагати свої пристрасті. Іншими словами, володіння собою означає моральність.

Серед інших необхідних для політика чеснот св. Катерина особливо підкреслює мужність, сміливість, пошук не власного, але загального добра. Політик має пам'ятати, що він відповідальний за свої вчинки не лише перед людьми, а й перед Богом.

Св. Катерина постійно наголошує на тому, що земна влада, так само як і державний устрій, є тимчасовими, або «позиченими». Адже правдиве громадянство християн — на небі. Проте це не означає, що політика є прероґативою лише професійних політиків.

Політика як обов'язок[ред.ред. код]

Наслідуючи аристотелівську і томістську традицію, св. Катерина Сієнська вважає, що людина є «animalis socialis», а суспільство — один із вимірів людини, соціальної з природи. Кожен із нас живе в певному «полісі» (грец. «поліс» — місто-держава), і тому має обов'язок зробити свій внесок у політику.

Сьогодні, більше ніж шість сторіч по тому, християни, як і за часів св. Катерини, мають велику спокусу. Через неправду і несправедливість, що панують у суспільстві, через корупцію та бюрократію ми часто прагнемо відмежуватися від політики чи, як кажуть сьогодні, «аполітизуватися», пояснюючи це тим, що ми не хочемо співпрацювати зі злом і не відчуваємо ані сил, ані бажання боротися з ним. Св. Катерина переконана, що це не християнська позиція. Християнин не переховується «в лісі», не відмежовується від несправедливого світу.

Яскравим прикладом цього є її лист № 326 до двох монахів-авґустинців, які відмовилися полишити своє відлюднене місце в лісі, хоча Церква дуже потребувала їхньої присутності в Римі. «Вставайте, любі! Не спіть, настав час чування», — неодноразово закликає св. Катерина. І з прикрістю додає: «Дійсно, духовне життя є надто поверховим, якщо воно зникає зі зміною місця. Невже Бог має упередження до місць, і Його можна знайти лише в лісах, а не там, де в Ньому є потреба?»

У листах святої з Сієни, так само як і в усьому її житті, знаходимо запрошення для кожного християнина бути цілісною людиною, запрошення зайняти своє місце у світі, зайняти цілком, не залишаючи вільного місця, сміливо взявши на себе відповідальність за сучасний світ.

Цитати[ред.ред. код]

«Багато з тих, хто керують містами й фортецями, не керують собою; але будь-яке керівництво без цього — жалюгідне й не тривке» св. Катерина Сієнська, Лист № 254

Посилання[ред.ред. код]