Тимірязєв Климент Аркадійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Климент Аркадійович Тимірязєв
рос. Климент Аркадьевич Тимирязев
Тімірязєв Климент Аркадійович.jpg
К.А.Тимірязєв
Народився 22 травня (3 червня) 1843(1843-06-03)
Петербург, Російська імперія
Помер 28 квітня 1920(1920-04-28) (76 років)
Москва, Російська РФСР
Національність росіянин
Діяльність природознавець, біолог, фізіолог
Відомий один з основоположників російської фізіологічної школи
Титул член-кореспондент Петербурзької АН1890)

Климе́нт Арка́дійович Тиміря́зєв (рос. Климент Аркадьевич Тимирязев; *22 травня (3 червня) 1843(18430603), Петербург, Російська імперія — 28 квітня 1920, Москва, Російська РФСР) — російський природознавець-дарвініст, біолог, фізіолог, один з основоположників російської і радянської школи фізіологів рослин; член-кореспондент РАН (1917; член-кореспондент Петербурзької АН з 1890 року).

Біографія[ред.ред. код]

Климент Аркадійович Тимірязєв народився в Петербурзі у 1843. Початкову освіту отримав удома. В 1866 році закінчив Петербурзький університет як вільний слухач (оскільки 1861 року Тимірязєва було виключено з університету за участь у студентських заворушеннях).

У 186870 Тимірязєв вчився і працював за кордоном в лабораторіях німецьких (К.Гірхофа, Г.Гельмгольца, Р.Бунзена, Ф.Гофмейстера) та французьких (П.Бертло, Ж.Буссенго, К.Бернара) вчених.

Повернувшись до Росії, Тимірязєв захистив дисертацію на тему: «Спектральний аналіз хлорофілу», і в 1871 році його було призначено на професорську посаду у Петровську сільгосп академію в Москві.

У 187092 Тимірязєв викладає ботаніку у Московській сільгоспакадемії, з 1875 р. — ординарний професор, з 1877 р. — завідувач першою в Росії кафедрою анатомії і фізіології рослин, одночасно з 1877 р. — професор Московського університету.

У 1911 році залишив Московський університет (на знак протесту проти дій реакційного міністра освіти Кассо)

Останні 10 років Тимірязєв займався лише науковою та літературно-публіцистичною діяльністю. Однак відомо, що він гаряче вітав Жовтневу революцію (1917), а у рік смерті (1920) навіть був обраний робітниками депутатом Московської Ради.

Вчений помер 28 квітня 1920 року в Москві.

Наукова діяльність і вшанування Тимірязєва[ред.ред. код]

Наукові погляди Тимірязєва[ред.ред. код]

Першу наукову працю 25-річний К.А.Тимірязєв надрукував якраз перед закордонним відрядженням — «Прилад для дослідження розкладу вуглекислоти» (рос. Прибор для исследования разложения углекислоты, 1868).

Наукові праці Тимірязєва, що вирізняються стрункістю структури, чіткістю і послідовністю викладення фактичного матеріалу, присвяченій експериментальній і теоретичній розробці проблеми фотосинтезу. Тимірязєв встановив, що фотосинтез здійснюється відповідно до закону збереження енергії; інтенсивність фотосинтезу тісно пов'язана з інтенсивністю світла. Тимірязєв висловив думку, що хлорофіл не тільки фізично, а й хімічно бере участь у фотосинтезі, передбачивши тим самим розвиток сучасної науки.

К.А.Тимірязєв за роботою

Дослідження Тимірязєва енергетичних закономірностей фотосинтезу мало важливе значення в обґрунтуванні вчення про єдність і зв'язок живої і неживої матерії в процесі кругообігу речовин і енергії в природі. К.А.Тимірязєв порушив проблему еволюції фотосинтезу, яка знайшла свій розвиток у сучасній науці.

Тимірязєв розробляв також питання водного режиму та мінерального живлення рослин; у впровадженні досягнень фізіології рослин і агрохімії в сільськогосподарську практику вчений бачив основи раціонального землеробства.

Крім теоретичних досліджень, до заслуг Тимірязєва варто віднести практичні успіхи — він першим запровадив у Російській імперії дослідження з окультуренням рослин у штучних ґрунтах. Саме задля цього у Петровській сільгоспакадемії було влаштовано першу теплицю, досвід організації якої вчений перейняв, навчаючись у Німеччині.

Тимірязєв був у Росії одним з найпослідовніших прихильників, пропагандистів і теоретиків дарвінізму. Вчений уточнив значення багатьох його важливих понять, захищав вчення Чарлза Дарвіна в публічних лекціях і друкованих працях.

Вибрана бібліографія творів Тимірязєва[ред.ред. код]

Професорський корпус Московського університету, обведено обличчя К.А.Тимірязєва, 1911

Твори Тимірязєва публікувались як окремими виданнями, так і в складі наукових збірників:

  • «Публичные лекции и речи», М., 1888
  • «Некоторые основные задачи современного естествознания», М., 1895
  • «Земледелие и физиология растений» М., 1893
  • «Чарлз Дарвин и его учение» випуск 4., М., 1898
  • «Жизнь растения», М., 1898
  • Сочинения, т.1-10, М., 1937-40
  • Вибрані твори, т.1-4., К.-Х., 1949-50 (укр.)
  • Наука и демократия., М., 1963

Вшанування Тимірязєва[ред.ред. код]

К.А.Тимірязєву були присуджені звання члена-кореспондента Академії наук, почесного члена Санкт-Петербурзького університету, багатьох наукових і громадських товариств і організацій. Почесним професором зробив Тимірязєва також і Харківський університет.

Нині ім'я Тимірязєва носить Російський Державний аграрний університет (колишня сільгоспакадемія). У Москві є вулиця Тимірязєва, район «Тимірязєвка», станція Московського метро імені Тимірязєва (відкрито у 1991 році).

В Україні, утворені від імені вченого, популярними є топоніми Тімірязєве і Тімірязєвка. А вулиці, названі на честь К.А.Тимірязєва, є у Києві, Львові, Харкові, Запоріжжі, Ужгороді, Вінниці, Луганську, Кіровограді та багатьох інших містах.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • У 1920 році К.А.Тимірязєв один з перших примірників своєї праці «Наука і демократія» вислав В.Леніну.
  • Критичні відгуки при загальній зацікавленості генетикою К.А.Тимірязєвим були достатньою підставою для несумлінного використання творчості вченого прибічниками Т.Д. Лисенка у 1930—50-і роки у боротьбі з генетиками.
  • Якщо назви поселень з використанням прізвища Тимірязєва популярні виключно в Криму і на Лівобережжі України, то назви вулиць Тимірязєва є частими у Західній Україні; а в Києві, на відміну від більшості міст країни, взагалі офіційно прийнятою назвою вулиці є Тимірязєвська.

Джерела, посилання література[ред.ред. код]