Хакаська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хакаська мова
Поширена в: Росія, Україна, Казахстан, Киргизстан
Регіон: Росія
Носії: Близько 52 тис.
Класифікація: Тюркська
 Хакасько-алтайські
Офіційний статус
Державна: Республіка Хакасія
Регулює: Хакаський науково-дослідний інститут мови та літератури
Коди мови

Хака́ська мова — мова хакасів. Головним чином поширена на території Хакасії, частково в Шарипівському районі Красноярського краю й Туві.

Державна мова Республіки Хакасія (поряд із російською).

Кількість мовців — 52 тис. ос. (2002). Уживається переважно в побутовому спілкуванні, частіше в сільській місцевості, існує телерадіомовлення, театри цією мовою[1].

Належить до хакасько-алтайської групи східної гілки тюркських мов.

Діалекти:

Базою хакаської літературної мови є сагайський і качинський діалекти.

Фонетика[ред.ред. код]

У сучасній хакаській мові 17 голосних (короткі і довгі) і 24 приголосних фонеми, але [в], [ж], [ф], [ц], [ш], [щ] уживані лише в росіянізмах.

Фонетика хакаської мови має такі особливості: на початку слів замість загальнотюркського й виступає ч — (хакаське чир — загальнотюркське йер «Земля»); у середині слів загальнотюркському й відповідає -з- (азах — айак «нога»); наприкінці слів загальнотюркське відображається як (тас — таш «камінь»); є довгі (вторинні) голосні; типовим є глухий початок слів.

Наголос у хакаській мові довготно-силовий. Діють закони палатальності та губного сингармонізму.

Морфологія[ред.ред. код]

Хакаська мова є аглютинативною.

Виділяються такі частини мови: іменні (іменники, прикметники, числівники, займенники); дієслова (з розвиненою системою аналітичних часових форм); службові частини мови (частки, модальні слова, післяйменники, сполучники). Чіткої межі між частинами мови часто немає: іменники, прикметники, прислівники й числівники можуть виступати у функціях одне одного без зміни початкової форми.

Іменникові властиві граматичні категорії числа (однина, множина), відмінка (8 відмінків), особи, присвійності. Інші іменні частини мови набувають їх у випадку субстантивного вживання. Показником множинності виступає -лар — у фономорфологічних варіантах -ар, -нар. Граматичні категорії рідроду і істоти/неістоти відсутні.

Дієслово хакаської мови є морфологічно розвиненою категорією, йому властиві стан, шість способів, неособові форми — дієприкметник і дієприслівник, інфінітив, форми доконаного виду і низка форм, котрі характеризують особливості протікання дії (зазвичай вони є аналітичними конструкціями в складі дієприслівників і дієслів-модифікаторів).

Типова морфемна структура хакаського слова: основа + афікси словотворення + афікси словозміни. Словотворення — переважно афіксальне.

Синтаксис[ред.ред. код]

Специфічними рисами хакаського синтаксису словосполучень є: — конструкція присвійних словосполучень, узгодження означення й означуваного в яких реалізується з допомогою особливої категорією приналежності; — стандартний порядок слів в атрибутивних і об'єктних словосполученнях (як і в інших тюркських мовах): означення й додаток завжди стоять перед означуваним і додаваним; — дієслово-присудок у реченні стоїть у постпозиції.


Лексика[ред.ред. код]

Словникове ядро хакаської мови становить загальнотюткська лексика. Однак у цій мові відбилися також історичні контакти доби формування хакаських діалектів (зв'язки із самодійськими, палеоазійськими й тунгусо-маньчжурськими мовами).

Лексика й морфологія хакаської мови виявляє зв'язки зі стародавніми мовами — давньокиргизькою, давньоуйгурською. Значним є вплив монгольських мов, натомість майже відсутні запозичення з арабської та перської мов.

Починаючи з XVII ст., виникають стійкі зв'язки з російською мовою, які тривають досі, що відбито в численних запозиченнях.

Писемність[ред.ред. код]

Перший етап упровадження писемності хакаською мовою розпочався 1924 року, коли було розроблено графіку на основі російської мови. З 1926 року почали видавати газети й підручники хакаською мовою.

Другий етап — протягом 19291939 років діяв алфавіт на латинській основі.

Третій етап — 1939 року повернено російську графіку.

Покликання[ред.ред. код]

  1. Письменные языки мира: Российская Федерация. Социолингвистическая энциклопедия. — М., 2000. — С. 533

Література[ред.ред. код]

  • Грамматика хакасского языка. М., 1976;
  • Сравнительно-историческая грамматика тюркских языков. Региональные реконструкции. М.: Наука, 2002.
  • Хакасско-русский словарь. М., 1953.
  • Хакасько-російський словник онлайн.


Мови Це незавершена стаття про мову.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.