Хакасія

Республіка Хакасія
Республика Хакасия
Хакас Республиказы
Прапор Хакасії Герб Хакасії
Столиця	Абакан
Площа - Усього - % водн. пов.	46-а 61 900 км² 0,8
Населення - Усього - Густота	71-а 537 000 (2006) 8,7 осіб/км²
Федеральний округ	Сибірський
Економічний район	Східно-Сибірський
Автомобільний код	19
Державна мова	російська, хакаська
Часовий пояс	MSK+4 (UTC+8)

Респу́бліка Хака́сія (рос. Респу́блика Хака́сия; хакас.: Хакас Республиказы) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Сибірського федерального округу.

Столиця — місто Абакан.

Межує з Кемеровською областю, Красноярським краєм, Республіками Тива і Алтай.

Утворено 20 жовтня 1930.

Географічне положення

Республіка Хакасія розташована в південно-західній частині Східного Сибіру в лівобережній частині басейну річки Єнісей, на територіях Саяно-Алтайського нагір'я й Хакасько-Мінусинської улоговини. Вигідним є її географічне розташування на Південно-Сибірській магістралі, що сполучає республіку з Мінусинським правобережжям, Іркутською областю, Кузбасом. По річці Єнісею республіка має вихід до Центрально-Красноярського регіону й на Єнісейський Північ.

Великі ріки — Єнісей, Абакан, Томь, Бєлий Іюс, Чорний Іюс (басейн Обі). На Єнісеї є Саяно-Шушенська ГЕС і Майнська ГЕС.

Корисні копалини

На території Хакасії ведеться видобуток заліза (запаси — 2 млрд. тонн, великі родовища — Тейське, Абаканське), молібдену (Сорське), золота, вугілля (Аскизьке, Бейське), неметалічних корисних копалин: бариту, бентоніту, лицювального мармурів і гранітів, будівельних матеріалів. Розвідані родовища міді, поліметалів, фосфоритів, азбесту, гіпсу, нефриту, жадеїту. У розвіданих родовищах Хакасії зосереджено (у відсотках від запасів РФ): вугілля — 3%, залізних руд — 1%, молібдену — 11%, бариту — 27%, бентонітів — 6,5%, лицювальних каменів — 13%.

Історія

Перша держава на території Південного Сибіру виникла в IV—ІІІ століттях до н. е. Древньокитайські літописи називали його творців народом «дінлін» (кит. 丁零), а держава «Дінлін-ґо» (丁零国).

Близько 201 року до н. е. державу Дінлін було розгромлено військами гунів. У Хакасько-Мінусинську улоговину пересунулося тюркомовне плем'я киргизів. Китайці описували ситуацію так: «їх (киргизів) племена змішалися з дінлінами». Киргизи стали військово-аристократичною верхівкою нової етнополітичної спільності.

У важкій і суворій боротьбі з агресивними сусідами (Тюркський й Уйгурський каганати) держава киргизів відстоювала свою незалежність аж до XIII століття нашої ери.

XIII століття стало переломним у розвитку Саяно-Алтаю. Великий Монгольський Улус на чолі з Чингісханом і його нащадки роздавили незалежність й оригінальність культури єнисейських киргизів. Населення піддавалося фізичному винищуванню й примусовим депортаціям з боку Юаньського Китаю.

Аж до XVII століття збереглося дуже мало відомостей про Хакасію. На момент приходу російських поселенців у XVII столітті Хакасія була роздроблена на 4 князівства. Складний і хворобливий процес входження Хакасії під юрисдикцію Російської Імперії тривав більше 100 років.

Датою офіційного закріплення Хакасії за Російською імперією можна вважати 20 серпня 1727 року, коли між Росією і Китаєм був укладений прикордонний трактат. Всі землі, що перебували на північній стороні Саян, відійшли до Російської, на південній — до Китайської Імперії.

Фактичне закріплення території Хакасії відбулося пізніше. В 1758 році китайські війська вторглись на Алтай і розгромили Джунгарію. Виникла загроза порушення офіційно визнаних кордонів Російської імперії. Царський уряд спішно розмістив в цьому регіоні козацькі гарнізони. З цього часу й відбулося фактичне закріплення Хакасії за Росією.

Хакаська автономна область була утворена 20 жовтня 1930, в 1990 році перейменована в Хакаську АРСР, в 1991 році — в Хакаську РСР, в 1992 році — в Республіку Хакасія.

Населення

Церква в Абакані

Населення Республіки Хакасія — 537 000 (2006), густота населення — 8,7 осіб/км², питома маса міського населення — 71 %.

Згідно із Всеросійським переписом населення 2002 року, національний склад населення Республіки був таким:

Народ	Чисельність, 2002, %.
Росіяни	80,3 %
Хакаси	12 %
Німці	1,7 %
Українці	1,53 %
Білоруси	0,5 %
Інші	3,97 %

Населені пункти

Населені пункти з кількістю мешканців понад 5 тис. 2007

Абакан 163,1 Бєлий Яр 9,1 (2003) Черногорськ 73,3 Аскиз 7,0 (2003) Саяногорськ 48,9 Таштип 6,5 (2003) Абаза 17,3 Майна 5,9 Усть-Абакан 15,1 Бєя 5,4 (2003) Сорськ 12,9 Бєльтірське 5,2 (2003) Шира 9,2 Аскиз 5,0 Черьомушки 9,1

Адміністративний поділ

Міста республіканського підпорядкування:

• Абаза
• Абакан
• Саяногорськ
• Сорськ
• Черногорськ

Райони:

• Алтайський район
• Аскизький район
• Бейський район
• Боградський район
• Орджонікідзевський район
• Таштипський район
• Усть-Абаканський район
• Ширінський район

Економіка

Основні галузі промисловості

Основа всієї економіки регіону — технологічно зв'язані гідроелектроенергетика і виробництво алюмінію. У енергосистему Хакасії входять Саяно-Шушенська ГЕС (входить у Єнісейський каскад ГЕС, наймогутніша в Росії — 6400 Мвт), Майнська ГЕС (потужність 321 Мвт) і три ТЕЦ сумарною потужністю 300 Мвт. На території республіки знаходяться Саяногорський і Хакаський алюмінієві заводи, а також ВАТ «Саянська фольга» (всі належать «Російському алюмінію»).

Також в регіоні здійснюється видобуток вугілля (ТОВ «Вугільна компанія «Розрез Степной»» і Чорногорський філіал ВАТ «Сибірська вугільна енергетична компанія»). Розробка вугілля ведеться у двох шахтах (Єнісейська, Хакаська) і п'ятьма розрізами із загальним річним об'ємом добування більше 6 млн тонн. Серед інших підприємств кольорової металургії — ТОВ «Сорський ГЗК» (молібденовий і мідний концентрати), ВАТ «Туїмський завод кольорових металів» (мідний прокат).

Коефіцієнт душового виробництва електроенергетики найвищий у Росії — 7,3, вугілля — 5,3.

Розробляється Кібік-Кордонське родовище високодекоративного мармуру.

Сільське господарство

Хакасія — розвинутий сільськогосподарський район Східного Сибіру. Великі площі, зайняті пасовищами й косовицями, — основа розвитку тваринництва (тонкорунне вівчарство, молочне тваринництво). Важливу роль грає конярство. У рослинництві головні культури пшениця, ячмінь, овес, просо. З технічних культур — цукровий буряк. Коефіцієнт душового виробництва у тваринництві — 1,2. Сільськогосподарські угіддя складають менше 20 % від площі регіону.

Внутрішні вузли, спеціалізація окремих міст

Абаканський вузол — спеціалізація на машинобудуванні (ПО «Абаканвагонмаш», дає більше 5 % російського виробництва вантажних вагонів, дослідно-механічний, сталеливарний, контейнерний заводи), переробці сільськогосподарської сировини (м'ясокомбінат, пивоварний і молочні заводи), виробництві взуття й трикотажних виробів.

Чорногорський вузол — центр Мінусинського кам'яновугільного басейну шахти «Хакаська», «Єнісейська», Чорногорський вугільний розріз). Основа економіки міста — Чорногорська філія Сибірської вугільної енергетичної компанії (видобуток кам'яного вугілля), є також підприємства легкої й текстильної промисловості, меблева фабрика, домобудівний комбінат.

Саяногорський вузол — тут побудовано один із трьох найбільших алюмінієвих заводів Росії — Саянський алюмінієвий завод. У Саяногорську створено групу підприємств будівельної індустрії (комбінати «Саянмрамор», збирально-розбірних будинків, домобудівний). Вище по Єнісею — Саяно-Шушенська й Майнська ГЕС.

Посилання

• Офіційний сайт Республіки Хакасія (рос.)
• Верховна Рада Республіки Хакасія (рос.)
• Республіка Хакасія в довіднику-каталозі "Вся Росія" (рос.)
• Республіканська газета «Хакасія» (рос.)
• Хакаський Регіональний Сайт (рос.)
• Подорож по Хакасії (фотоальбом і мапа) (рос.)
• Саяногорський сайт (рос.)