Хакасія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Республіка Хакасія
Республика Хакасия
Хакас Республиказы
Flag of Khakassia.svg Coat of Arms of Khakassia (2006).png
Прапор Хакасії Герб Хакасії
RussiaKhakassia2005.png
Столиця Абакан
Площа

- Усього
- % водн. пов.

46-а

61 900 км²
0,8

Населення

- Усього
- Густота

71-а

537 000 (2006)
8,7 осіб/км²

Федеральний округ Сибірський
Економічний район Східно-Сибірський
Автомобільний код 19
Державна мова російська, хакаська
Часовий пояс MSK+4 (UTC+8)

Респу́бліка Хака́сія (рос. Респу́блика Хака́сия; хакас.: Хакас Республиказы) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Сибірського федерального округу.

Столиця — місто Абакан.

Межує з Кемеровською областю, Красноярським краєм, Республіками Тива і Алтай.

Утворено 20 жовтня 1930.

Географічне положення[ред.ред. код]

Республіка Хакасія розташована в південно-західній частині Східного Сибіру в лівобережній частині сточища річки Єнісей, на теренах Саяно-Алтайського нагір'я й Хакасько-Мінусинської улоговини. Вигідним є її географічне розташування на Південно-Сибірській магістралі, що сполучає республіку з Мінусинським правобережжям, Іркутською областю, Кузбасом. По річці Єнісею республіка має вихід до Центрально-Красноярського регіону й на Єнісейський Північ.

Великі ріки — Єнісей, Абакан, Томь, Бєлий Іюс, Чорний Іюс (басейн Обі). На Єнісеї є Саяно-Шушенська ГЕС і Майнська ГЕС.

Корисні копалини[ред.ред. код]

З надр Хакасії ведеться видобуток заліза (запаси — 2 млрд тонн, великі родовища — Тейське, Абаканське), молібдену (Сорське), золота, вугілля (Аскизьке, Бейське), неметалічних корисних копалин: бариту, бентоніту, лицювального мармурів і гранітів, будівельних матеріалів. Розвідані родовища міді[1], поліметалів, фосфоритів, азбесту, гіпсу, нефриту, жадеїту. У розвіданих родовищах Хакасії зосереджено (у відсотках від запасів РФ): вугілля — 3%, залізних руд — 1%, молібдену — 11%, бариту — 27%, бентонітів — 6,5%, лицювальних каменів — 13%.

Історія[ред.ред. код]

Abakan09.jpg

Перша держава на території Південного Сибіру виникла в IVІІІ століттях до н. е. Древньокитайські літописи називали її творителів народом «дінлін» (кит. 丁零), а держава «Дінлін-ґо» (丁零国).

Близько 201 року до н. е. царство Дінлін було розгромлене військами гунів. У Хакасько-Мінусинську улоговину пересунулося тюркомовне плем'я киргизів. Китайці описували ситуацію так: «їх (киргизів) племена змішалися з дінлінами». Киргизи стали військово-аристократичною верхівкою нової етнополітичної спільності.

У важкій і суворій боротьбі з агресивними сусідами (Тюркський й Уйгурський каганати) держава киргизів обстоювала свою незалежність аж до XIII століття нашої ери.

XIII століття стало переломним у розвитку Саяно-Алтаю. Великий Монгольський Улус на чолі з Чингісханом і його нащадки роздавили самостійність єнисейських киргизів та оригінальність їхньої культури. Людність піддали фізичному винищуванню й примусовим депортаціям з боку Юаньського Китаю.

Аж до XVII століття збереглося дуже мало відомостей про Хакасію. На момент приходу російських осадників у XVII столітті Хакасія була роздроблена на 4 князівства. Складний і хворобливий процес входження Хакасії під юрисдикцію Російської Імперії тривав більше 100 років.

Датою офіційного закріплення Хакасії за Російською імперією можна вважати 20 серпня 1727 року, коли між Росією і Китаєм був укладений прикордонний трактат. Всі землі, що перебували на північній стороні Саян, відійшли до Російської, на південній — до Китайської Імперії.

Фактичне закріплення території Хакасії відбулося пізніше. В 1758 році китайські війська вторглись на Алтай і розгромили Джунгарію. Виникла загроза порушення офіційно визнаних кордонів Російської імперії. Царський уряд спішно розмістив в цьому регіоні козацькі залоги. З цього часу й відбулося фактичне закріплення Хакасії за Росією.

Хакаська автономна область була утворена 20 жовтня 1930, в 1990 році перейменована в Хакаську АРСР, в 1991 році — в Хакаську РСР, в 1992 році — в Республіку Хакасія.

Населення[ред.ред. код]

Церква в Абакані

Населення Республіки Хакасія — 537 000 (2006), густота населення — 8,7 осіб/км², питома маса міського населення — 71 %.

Згідно зі Всеросійським переписом населення 2002 року, національний склад людності Республіки був таковим:

Народ Чисельність, 2002, %.
Росіяни 80,3 %
Хакаси 12 %
Німці 1,7 %
Українці 1,53 %
Білоруси 0,5 %
Інші 3,97 %

Населені пункти[ред.ред. код]

Населені пункти з кількістю мешканців понад 5 тис.
2007
Абакан 163,1 Бєлий Яр 9,1 (2003)
Чорногорськ 73,3 Аскиз 7,0 (2003)
Саяногорськ 48,9 Таштип 6,5 (2003)
Абаза 17,3 Майна 5,9
Усть-Абакан 15,1 Бєя 5,4 (2003)
Сорськ 12,9 Бєльтірське 5,2 (2003)
Шира 9,2 Аскиз 5,0
Черьомушки 9,1

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Khakassia republic map.png

Міста республіканського підпорядкування:

Райони:

Економіка[ред.ред. код]

Основні галузі промисловості[ред.ред. код]

Основа всієї економіки регіону — технологічно зв'язані гідроелектроенергетика і виробництво алюмінію. В енергосистему Хакасії входять Саяно-Шушенська ГЕС (входить у Єнісейський каскад ГЕС, наймогутніша в Росії — 6400 Мвт), Майнська ГЕС (потужність 321 Мвт) і три ТЕЦ сумарною потужністю 300 Мвт. На території республіки перебувають Саяногорський і Хакаський алюмінієві заводи, а також ВАТ «Саянська фольга» (всі належать «Російському алюмінію»).

Також у регіоні видобувається вугілля (ТОВ «Вугільна компанія «Розрез Степной»» і Чорногорський філіал ВАТ «Сибірська вугільна енергетична компанія»). Розробка вугілля ведеться у двох шахтах (Єнісейська, Хакаська) і п'ятьма розрізами із загальним річним обсягом видобутку більш як 6 млн тон. Серед інших підприємств кольорової металургії — ТОВ «Сорський ГЗК» (молібденовий і мідний концентрати), ВАТ «Туїмський завод кольорових металів» (мідний прокат).

Коефіцієнт душового виробництва електроенергетики найвищий у Росії — 7,3, вугілля — 5,3.

Розробляється Кібік-Кордонське родовище високодекоративного мармуру.

Сільське господарство[ред.ред. код]

Хакасія — розвинений сільськогосподарський район Східного Сибіру. Великі площі, зайняті пасовищами й косовицями, — запорука поступу тваринництва (тонкорунне вівчарство, молочне тваринництво). Важливу роль відіграє конярство. У рослинництві головні культури пшениця, ячмінь, овес, просо. З технічних культур — цукровий буряк. Коефіцієнт душового виробництва у тваринництві — 1,2. Сільськогосподарські угіддя складають менш як 20 % від площі регіону.

Внутрішні вузли, спеціалізація окремих міст[ред.ред. код]

Абаканський вузол — спеціалізація на машинобудуванні (ПО «Абаканвагонмаш», дає більше 5 % російського виробництва вантажних вагонів, дослідно-механічний, сталеливарний, контейнерний заводи), переробці сільськогосподарської сировини (м'ясокомбінат, броварня й молочні заводи), виробництві взуття й трикотажних виробів.

Чорногорський вузол — центр Мінусинського кам'яновугільного басейну шахти «Хакаська», «Єнісейська», Чорногорський вугільний розріз). Основа економіки міста — Чорногорська філія Сибірської вугільної енергетичної компанії (видобуток кам'яного вугілля), є також підприємства легкої й текстильної промисловості, меблева фабрика, домобудівний комбінат.

Саяногорський вузол — тут збудовано один із трьох найбільших алюмінієвих заводів Росії — Саянський алюмінієвий завод. У Саяногорську створено групу підприємств будівельної індустрії (комбінати «Саянмрамор», збирально-розбірних будинків, домобудівний). Вище по Єнісею — Саяно-Шушенська й Майнська ГЕС.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]