Вальтер Гейтц

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вальтер Гейтц
Walter Heitz
Bundesarchiv Bild 183-2005-0428-501, Walter Heitz.jpg
Народився 8 грудня 1878(1878-12-08)
Німецька імперія Берлін, Німецька імперія
Помер 9 лютого 1944(1944-02-09) (65 років)
Союз Радянських Соціалістичних Республік Красногорськ, Московська область
Країна Німецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
Приналежність Імперська армія Німеччини Рейхсхеер
Рейхсвер Рейхсвер
Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Сухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Рід військ піхота
Роки служби 18981943
Звання Generaloberst (Wehrmacht) 8.svg Генерал-полковник
Командування 8-й армійський корпус
Війни / битви
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Золотий німецький хрест
Орден дому Гогенцоллернів з мечами
Ганзейський Хрест (Гамбург)
За поранення (нагрудний знак)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
CMNS: Вальтер Гейтц на Вікісховищі

Вальтер Гейтц (нім. Walter Heitz; 8 грудня 1878, Берлін — 9 лютого 1944, Красногорськ) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-полковник Вермахту (1943). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям.

Біографія[ред.ред. код]

Військова кар'єра

У березні 1898 року вступив фанен-юнкером (кандидатом в офіцери) в артилерійський полк. З серпня 1899 року — лейтенант, з жовтня 1913 — гауптман. Зустрів Першу світову війну на посаді командира батареї. З грудня 1916 — командир артилерійського дивізіону. Був нагороджений Залізними хрестами обох ступенів і ще двома орденами. Був поранений.

Після поразки служить в рейхсвері. З 1931 року — полковник і комендант Кенігсберга, в 1933 році став генерал-майором, з 1936 року — генерал-лейтенант і президент Імперського військового суду, з 1937 року — генерал артилерії.

Під час Польської кампанії (1939) з 12 вересня командував військами в Данцигу. З 25 жовтня 1939 року — командир 8-го армійського корпусу. Брав участь у Французькій кампанії (1940), по її завершенні з липня 1940 року по квітень 1941 року залишався на узбережжі Ла-Маншу, потім переведений на кордон з СРСР.

Під час нападу на СРСР командував 8-м армійським корпусом у складі 9-ї польової армії групи армій «Центр», брав участь в Білостоцько-Мінській і Смоленській битвах, потім у наступі на Москву. Восени 1941 року переведений в Париж, де керував військовою адміністрацією.

У квітні 1942 року 8-й армійський корпус повернувся на радянсько-німецький фронт і увійшов до складу 6-ї польової армії Паулюса зі складу групи армій «Південь». Брав участь у Сталінградській битві, разом з армією потрапив в оточення під Сталінградом, 21 грудня 1942 року отримав Лицарський хрест з дубовим листям, 30 січня 1943 року — звання генерал-полковника, але вже 31 січня потрапляє в полон.

Помер у радянському полоні. Причина смерті невідома.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Митчем С., Мюллер Дж. Командиры Третьего рейха = Hitler's Commanders. — Смоленск : Русич, 1995. — 480 с. — (Тирания). — 10 000 прим. — ISBN 5-88590-287-9. (рос.)
  • Fellgiebel Walther-Peer. Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. — Friedburg : Podzun-Pallas, 2000. — ISBN 3-7909-0284-5.
  • Heuer Gerd F. Die Generalobersten des Heeres. Inhaber höchster deutscher Kommandostellen. — Moewig : Rastatt 1988. — S. 1—8. — ISBN 3-8118-1049-9.

Посилання[ред.ред. код]

Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
генерал піхоти
Ернст Буш
командир VIII-ого армійського корпусу
25 жовтня 1939 — 31 січня 1943
Наступник:
генерал піхоти
Густав Гьоне