Герман Гот

Герман Гот
нім. Hermann Hoth
Гот (праворуч) і Гайнц Вільгельм Гудеріан (СРСР; червень 1941).
Прізвисько	Татко Гот
Народження	12 квітня 1885(1885-04-12) Нойруппін Німецька імперія
Смерть	25 січня 1971(1971-01-25) (85 років) Гослар Німеччина
Поховання	Гослар
Країна	Німецька імперія  Веймарська республіка  Третій Рейх
Приналежність	Райхсгеер  Рейхсвер  Вермахт
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	піхота, танкові війська
Роки служби	1904–1945
Звання	Генерал-полковник
Командування	3-тя танкова армія, 17-та армія 4-та танкова армія
Війни / битви	Перша світова війна Друга світова війна Польська кампанія (1939) Французька кампанія (1940) Операція Барбаросса (1941) Битва за Москву (1941) Харківська операція (1942) Сталінградська битва (1942–1943) Битва на Курській дузі (1943) Битва за Дніпро (1943–1944)
Інше	військовий мемуарист
Автограф
Нагороди
Герман Гот у Вікісховищі

Генерал-полковник Гот з генерал-фельдмаршалом Федором фон Боком

Герман Гот (нім. Hermann Hoth; нар. 12 квітня 1885, Нойруппін — пом. 25 січня 1971, Гослар) — генерал-полковник Вермахту під час Другої світової війни. Командував 3-тю танковою групою в складі групи армій «Центр» (із червня 1941 по червень 1942) і 4-ю танковою армією (із червня 1942 по квітень 1945). Один з 160 кавалерів Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям та мечами. У відставці — військовий мемуарист.

Біографія

У 1896-1904 роках навчався в кадетському корпусі. Почав військову службу 27 лютого 1904 року в 72-му піхотному полку. У 1910-1913 роках навчався у військовій академії. З квітня 1914 року — в Генеральному штабі.

З початком Першої світової війни направлений в штаб 8-ї армії, в 1915 році - в штаб 10-ї армії. У 1916 році протягом місяця командував піхотним батальйоном. З жовтня 1916 по серпень 1918 року — в штабі військово-повітряних сил. З серпня 1918 року — начальник оперативного відділу штабу 30-ї піхотної дивізії. За бойові заслуги відзначений численними нагородами.

У 1919 році Гот командував ротою в добровільному корпусі генерала Меркера, який бився проти німецьких більшовиків. З кінця грудня 1919 року — на службі в рейхсвері. У 1920 році командир піхотної роти, в грудні 1920 року направлений у військове міністерство. У 1923-1925 роках — начальник оперативного відділу штабу 2-го військового округу, потім знову в міністерстві оборони. У 1929-1930 роках — командир піхотного батальйону. У 1930-1932 роках — начальник оперативного відділу штабу 1-го військового округу (Берлін). З 1 жовтня 1932- по 31 липня 1933 року — командир 17-го піхотного полку. Потім на штабних і командних посадах в 3-му військовому окрузі, з 15 жовтня 1935 по 1 квітня 1938 року — командир 18-ї піхотної дивізії.

З 10 жовтня 1938 по 16 листопада 1940 року — командир 15-го армійського корпусу. Учасник Польської і Французької кампаній. З 16 листопада 1940 по 5 жовтня 1941 року — командувач 3-ю танковою групою. В ході операції «Барбаросса» 3-тя танкова група Гота, поряд з 2-ю танковою групою Гудеріана, була основною ударною силою групи армій «Центр». Група Гота наступала через Білорусь у напрямку Москви: 28 червня був узятий Мінськ, 11 липня — Вітебськ. На час хвороби командувача 9-ї армії генерал-полковника Адольфа Штрауса з 20-х чисел серпня до 5 вересня виконував обов'язки командувача армією. З 5 жовтня 1941 по 20 квітня 1942 року — командувач 17-ю армією. З 31 травня 1942 по 10 листопада 1943 року — командувач 4-ї танкової армії. З грудня 1943 року — в резерві фюрера (фактично — у відставці).

8 травня 1945 року взятий в полон американськими військами. У 1948 році на Нюрнберзькому процесі у справі ОКВ засуджений до 15 років ув'язнення. Відпущений на свободу в квітні 1954 року.

Перед своєю смертю написав мемуари під назвою «Танкові операції».

Нагороди

Перша світова війна

• Залізний хрест
  • 2-го класу (20 вересня 1914)
  • 1-го класу (2 серпня 1915)
• Військовий хрест «За заслуги» (Баварія) 2-го класу
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з мечами
• Військова медаль (Османська імперія)
• Ганзейський Хрест (Гамбург)
• Орден «За військові заслуги» (Болгарія) 4-го класу
• Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами (16 серпня 1918)

Військова кар'єра

• 27 лютого 1904 — фенріх
• 27 січня 1905 — лейтенант
• 19 червня 1912 — обер-лейтенант
• 8 листопада 1914 — гауптман
• 1 січня 1924 — майор
• 1 лютого 1929 — оберст-лейтенант
• 1 лютого 1932 — оберст
• 1 жовтня 1934 — генерал-майор
• 1 жовтня 1936 — генерал-лейтенант
• 1 листопада 1938 — генерал від інфантерії
• 19 липня 1940 — генерал-полковник

• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (21 вересня 1939)
  • 1-го класу (27 вересня 1939)
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям і мечами
  • Лицарський хрест (№6; 27 жовтня 1939)
  • Дубове листя (№25; 17 липня 1941)
  • Мечі (№35; 15 вересня 1943)
• Нагрудний знак «За танкову атаку» в сріблі
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
• Орден Михая Хороброго 3-го класу (Королівство Румунія) (6 листопада 1942)
• 5 разів відзначений у Вермахтберіхт

Бібліографія

• Panzer-Operationen: Die Panzergruppe 3 und der operative Gedanke der deutschen Führung, Sommer 1941, Vowinckel-Verlag, 1956

Література

• Гордиенко А. Н. Командиры Второй мировой войны. Т. 2. — Мн.: Харвест, 1998. — ISBN 985-437-627-3
• Gerd F. Heuer. Die Generalobersten des Heeres, Inhaber Höchster Kommandostellen 1933—1945. — 2. — Rastatt: Pabel-Moewig Verlag GmbH, 1997. — 224 p. — (Dokumentationen zur Geschichte der Kriege). — ISBN 3-811-81408-7.

Посилання

• Hoth, Hermann. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 11 серпня 2011. Процитовано 1 липня 2012.  (нім.)
• 35. Schwerterträger Hermann Hoth. на ritterkreuztraeger-1939-45.de. Архів оригіналу за 25 грудня 2011. Процитовано 1 липня 2012.  (нім.)
• Hoth, Hermann [Архівовано 12 квітня 2009 у Wayback Machine.] — нагороди генерал-полковника Гота (англ.)
• Hermann Hoth