Отач — одне з найстаріших міст Молдови. Роком заснування вважається 1419. Назва походить від архаїзму «отач» (хата для відпочинку пастуха). 1711 року під час Прутського походу недалеко від села на вісім діб зупинявся Петро I. В 1792 році після укладення Ясського договору тут почав зростати російський вплив.
За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у містечку здебільшого проживали українці, населення розмовляло лише українською мовою[2].
1862 року було створено телеграфну контору, а з 1879 — поштове відділення. 1890 року Отацька волость включала в себе 13 сіл. Розвивалось вирощування тютюну. Більшість населення міста (майже 3 тисячі з понад 5 тисяч чоловік) складали євреї. У 1893 році було введено в експлуатацію міст через Дністер та залізничне сполучення з Могилів-Подільським. В 1895 році завершено встановлення телефонних ліній. В період з 1918 по 1940 рік місто з населенням в 3510 жителів перебувало в складі Румунії. З 1944 по 1991 роки входило до складу Окницького району МРСР. Статус міста Отач отримав у 1994 році.
Населення — 8500 осіб (станом на 2005 рік): українці (44,7 % мешканців міста), цигани (39,9 %), молдовани (8,55 %), росіяни (6,15 %), євреї (0,1 %), румуни (0,1 %), гагаузи (0,16 %) та представники інших національностей. Місто з найбільшою кількістю циган в Молдові — понад 39 %. Понад 90 % населення — православні.
В місті знаходиться зона вільного економічного підприємництва. Підприємства міста виробляють рослинні олії, парфуми, товари громадського вжитку, залізобетон, зварювальне обладнання, біологічні засоби захисту рослин, фарбу тощо.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Атаки (Молдова)
Ioniţă Veaceslav: Ghidul oraşelor din Republica Moldova/ Veaceslav Ioniţă. Igor Munteanu, Irina Beregoi. — Chişinău,: Tish, 2004 (F.E.-P. Tipografia Centrală). — 248 p. ISBN 9975-947-39-5
Трагира В. П., Трофэилэ В. М. Отачь/Атаки. Страницы истории. — Кишинёв: Universul, 2002. — ISBN 9975-9554-2-8