Аутинг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

А́утинг (англ. Outing) — оприлюднення, публічне розголошення інформації про сексуальну орієнтацію або гендерну ідентичність людини без її на те згоди. Аутинг протилежний за змістом камінг-ауту — добровільного розкриття власної сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності. Аутинг може бути розцінений як порушення права на недоторканність приватного життя і може бути використаний для компрометації людини і нанесення шкоди його репутації. Іноді аутинг використовується в політичній боротьбі або в цілях продемонструвати протиріччя між особистим життям людини і його офіційною публічною позицією.

Феномен[ред. | ред. код]

Термін «аутинг» не є тотожним терміну «камінг-аут». У той час як камінг-аут позначає навмисне і усвідомлене оприлюднення людиною інформації про власну нетрадиційну сексуальну орієнтацію, аутинг має на увазі оприлюднення гомосексуальності людини, яка до цього приховувала або вважала за краще не оприлюднювати цю інформацію, без її на те згоди[1][2][3][4][5].

Аутинг є предметом суперечок і в самій ЛГБТ-спільноті. Багато з її представників вважають аутинг неприйнятним. Однак інші вважають його необхідним засобом боротьби з прихованими гомосексуалами, які, наприклад, з огляду на те, які вони займають посади, мають антигомосексуальні погляди і проводять антигомосексуальну політику.

Прихильники аутингу відомих людей називають такі причини для необхідного розголошення інформації та сексуальної орієнтації знаменитостей:

  • Аутинг сприяє детабуізаціі гомосексуальності і поширенню інформації про кількість представників ЛГБТ,
  • Завдяки популярності людей, про кого зроблений аутинг, буде підвищуватися терпимість до ЛГБТ в суспільстві,
  • Буде полегшений камінг-аут для представників ЛГБТ,
  • Будуть викриті приховані представники ЛГБТ, які виступають проти гомосексуальності і формують політику проти неї[1][5].

Відповідно противники аутингу обґрунтовують його неприпустимість наступними причинами:

  • Втручання в особисте життя і порушення приватної сфери,
  • Порушення принципу добровільного розголошення інформації про себе,
  • Аутинг не вирішує проблеми ЛГБТ, а служить спектаклем для ЗМІ[1][5].

Відомі приклади аутинга[ред. | ред. код]

Найбільш часто аутингу піддаються публічні фігури, які у своїй публічній діяльності виступають за посилення існуючого законодавства по відношенню до ЛГБТ або за прийняття нових законів, що обмежують їх права[6]. Крім того, аутинг використовується для дискредитації і нанесення шкоди репутації людини.

«Залишаючись" закритим ", ви тим самим підтримуєте ідею про те, що в вашому гействі є щось ганебне ... Тому вихід з підпілля настільки важливий. Але коли і як - це особиста справа кожного. Єдиний виняток - це "закриті" громадські діячі - геї, які використовують свою владу, щоб завдавати шкоди іншим геям. Це парламентарії і священики, які приймають гомофобні закони або читають гомофобні проповіді. У цих виняткових випадках аутинг виправданий ».

Пітер Тетчелл [6]

Практика аутинга відомих людей набула поширення з кінця 1980-х років в США, коли знаменитості, що приховували свої гомосексуальні уподобання, цілеспрямовано піддавалися викриттю і публічному розголосу[1]. Зокрема, представники Act-Up-руху в США під час своїх провокаційних акцій змушували відомих людей публічно зізнаватися про свою гомосексуальність.

У розпал гей-визвольного руху в США аутингу піддавалися не тільки гомофоби, але і звичайні представники ЛГБТ, які приховували свою орієнтацію. Наприклад, аутинг американському національному герою Оліверу Сіппла, що врятував життя президентові Джеральда Форда під час замаху, на присутніх справив один з перших відкритих політиків-геїв США Харві Мілк для того, щоб суспільство знало, що герої є в тому числі і серед ЛГБТ. Це однак погано закінчилося для Сіппла: його сім'я відреклася від нього, він почав пити і помер у віці 47 років[6].

Пізніше аутинг перетворився в метод боротьби з прихованими геями, що публічно підтримують гомофобні погляди в суспільстві або працюють на людей, що мають такі погляди[6].

У Великій Британії аутинг став одним з основних видів діяльності організації OutRage! і її лідера Пітера Тетчелла. Зокрема, організація зробила аутинг єпископу Даремському Ентоні Тернбуллу і єпископу Лондонському Девіду Хоупу, які різко виступали проти рукоположення відкритих геїв у священики[6].

Аутинг в історії[ред. | ред. код]

Першим з найбільш відомих громадських скандалів з примусовим розголошенням інформації про гомосексуальність може вважатися справа Гардена-Ейленбурга в 1907—1909 роках. Журналісти, які представляли ліву опозицію по відношенню до політики кайзера Вільгельма II, оприлюднили інформацію про гомосексуальність деяких відомих членів урядового кабінету і його найближчого оточення, маючи на увазі і самого кайзера. Процес почався з обвинувачення Максиміліаном Гарденом аристократичного дипломата принца Ейленбурга. Звинувачення Гардена спонукали інших журналістів взяти з нього приклад, включаючи Адольфа Бранда (Adolf Brand), засновника гей-журналу «Der Eigene». Іншим прикладом аутинга в історії є також справа Фрича - Бломберга.

Аутинг священнослужителів[ред. | ред. код]

Глава Асоціації євангелістів США Тед Хаггард, в недавньому минулому активно виступав за недопущення одностатевих шлюбів, пішов у відставку наприкінці 2006 року через звинувачення в гомосексуальних контактах. Заперечуючи сексуальний зв'язок зі співробітником служби ескорту Майком Джонсом, що тривала протягом останніх трьох років, Хаггард продовжував стверджувати, що завжди залишався вірним своїй дружині[7].

Крім того, він заявив про відхід з поста пастора «Нової церкви» в Колорадо-Спрінгс. Зі свого боку Майк Джонс заявив[8], що пастор, крім занять одностатевим сексом, кілька разів також вживав наркотики. "Люди можуть дивитися на мене і звинувачувати в аморальності, — сказав Джонс. — Але я думаю, що повинен був зробити і дещо «моральне», а саме виставити того, хто проповідує одне, а робить зовсім інше за спиною у всіх ".

Пізніше Тед Хаггард зізнався, що звинувачення Майка Джонса справедливі і публічно покаявся[9], зазначивши, що «роками шукав допомоги різними шляхами, які ні до чого не привели». 50-річний екс-пастор, батько п'ятьох дітей, зізнався, що це «частина мого життя, яка настільки огидна і темна, що я борюся з нею протягом всього свого дорослого життя».

Аутинг в політиці[ред. | ред. код]

Вкрай правий австрійський політик, лідер Партії свободи Йорг Хайдер, відомий своїми симпатіями до нацистів, піддався аутингу навесні 2000 року, коли австрійська і німецька преса поширила відомості про його гомосексуальні контакти. Зокрема преса повідомляла, що Хайдер має регулярні інтимні стосунки з юнаками, чий вік навіть нижче порога згоди (на той момент вік згоди для гомосексуальних контактів в Австрії становив 18 років — Права ЛГБТ в Австрії), і з цією метою часто буває в Словаччині, де вік згоди — 15 років. Представники найбільшої ЛГБТ-організації Австрії HOSI заявили, що мали відомості про гомосексуальність Хайдера вже близько десяти років.[10]

Законодавство[ред. | ред. код]

Аутинг може бути розцінений як порушення права на недоторканність приватного життя, поширення неправдивої інформації про гомосексуальність може трактуватися як дифамація або наклеп і піддаватися кримінальному переслідуванню в деяких країнах. Відомі випадки публічних судових розглядів за звинуваченнями в наклепі або втручанні в особисте життя у зв'язку з поширенням інформації про гомосексуальність.

Глава британської енергетичної компанії BP 59-річний лорд Джон Браун (John Browne) був змушений подати у відставку в травні 2007 року після того, як 27-річний канадець Джефф Шевальє (Jeff Chevalier), протягом чотирьох років був з Брауном у близьких відносинах, вирішив донести про них публічному розголосу. В результаті попередньої публікації судового розгляду про втручання в особисте життя, ініційованого з боку Брауна, суд прийшов до висновку, що дії Шевальє не суперечать закону. Джон Браун, 41 рік пропрацював в BP і очолював BP з 1995 року, добровільно покинув свій пост всього за кілька місяців до виходу на пенсію і втративши компенсації в 21 мільйон фунтів стерлінгів.[11]

Література[ред. | ред. код]

  • Gross, Larry. Contested Closets: The Politics and Ethics of Outing. Minneapolis & London, University of Minneapolis Press, 1993.
  • Johansson, Warren & Percy, William A. Outing: Shattering the Conspiracy of Silence. Harrington Park Press, 1994.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в г Was unterscheidet Coming-out und Outing? (de). Frankfurter Allgemeine Zeitung. 2014-01-08. Процитовано 2014-06-14. 
  2. Chuck Stewart. Gay and Lesbian Issues: A Reference Handbook, 2003. — С. 377
  3. Guide to Gay Studies, 2000, с. 429
  4. Стаття «Аутинг» в Сексологічному словнику // Мінський обласний клінічний центр «Психіатрія-Наркологія»
  5. а б в Аутинг в Сексологічній енциклопедії // Довідники та енциклопедії на Академіку
  6. а б в г д Іван Шекіна (2014-02-04). [http: // www .openspace.ru / article / 874 аутинг - зброя гея]. OpenSpace.ru. Процитовано 2014-06-14. 
  7. Головний євангеліст США звинувачений в мужолозтві. Lenta.ru. 3 ноября 2006. Архів оригіналу за 2012-02-19. Процитовано 2010-08-24. 
  8. Виктория Петрова (2006-11-03). Мужеложественный поступок. Газета.ру. Архів оригіналу за 2012-02-19. Процитовано 2010-08-24. 
  9. Звернення Теда Хаггарда до церкви New Life Church. Invictory.org. 5 ноября 2006. Архів оригіналу за 2012-02-19. Процитовано 2010-08-24. 
  10. Хайдер — гей, повідомляє німецька преса // The Guardian, 24 марта 2000 года
  11. Александр Амзин. Милый лжец // Lenta.ru, 2 мая, 2007