Бакша (Савранський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Бакша
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район/міськрада Савранський
Рада/громада Бакшанська сільська рада
Код КОАТУУ 5124380401
Облікова картка Бакша (Савранський район) 
Основні дані
Засноване 1745
Населення 1078
Площа 8,03 км²
Густота населення 134,25 осіб/км²
Поштовий індекс 66230
Телефонний код +380 4865
Географічні дані
Географічні координати 48°00′47″ пн. ш. 29°58′58″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
201 м
Місцева влада
Адреса ради 66230, Одеська обл.,
Савранський р-н,
с. Бакша,
вул. Шкільна, 12,
тел. 3-91-32
Карта
Бакша. Карта розташування: Україна
Бакша
Бакша
Бакша. Карта розташування: Одеська область
Бакша
Бакша
Мапа

Бакша́ — село в Україні, в Савранському районі Одеської області. Населення становить 1078 осіб.

Вперше Бакша згадується у письмових документах у 1745 року[1].

Назва[ред. | ред. код]

Село Бакша розташоване за 15 км на південь від районного центру смт. Саврань. Межує на півночі із землями села Гетьманівка, на сході – із землями села Капустянка, на північному заході – із землями села Йосипівка, на південному сході – із землями села Білоусівка, на півдні – із землями с. Плоске Балтського району та сіл Познанка й Ясенове Любашівського району.

Село Бакша займає 714 га загальної площі землі, у тому числі: 274,69 га – під ріллею, 54,25 га – під багаторічними насадженнями, 85,29 га – під забудовами, 14 га – під водоймами, 50 га – під фермерськими господарствами, 113,19 га – незайманих земель та 223,4 га – під орендою.

Заснування села відноситься до середини ХVIII століття. За легендою, у селі поселились чорноморські козаки, які брали участь у штурмі Ізмаїла  (1790 р.) Суворовим.

Слово бакча — „сад” відоме багатьом давньотюркським і сучасним тюркським мовам. Бакша із значенням „город” існує лише в казахській та каракалпацькій мовах. Звичайно, сучасну казахську та каракалпацьку мови не можна вважати джерелом назви села. Але, виходячи з того, що вони мають генетичні зв’язки з мовою ногайських татар можна думати про тюркське походження назви села.

За „радловським” словником  тюркське слово „бакша” можна перекласти ще як і „зв’язка тютюну”, або „дивись уважно”. За „лазаревським” словником слово „бакшъ” означає погляд.

Є в селі кілька ставків: Панський, Бунегрів, Яцунський, Кім.

Мешканці села часто користуються місцевою топонімікою. Так, наприклад, східна околиця села називається «Уфимською». Історія назви така.  На початку ХІХ ст. у часи Столипінської реформи деякі жителі с. Бакша поїхали в далекі краї в пошуках щастя. Вони доїхали аж до Уфи, але щастя так і не знайшли. Вони зрозуміли, що краще ніж у рідному селі їм не буде ніде й повернулися. Але їх будинки були вже зайняті. Тоді на сходці сільської общини було вирішено наділити їх землею за селом, та поселити їх в тій частині, яку зараз називають Уфимською. Одночасно з заснуванням села, розпочала розвивалась його північно-східна частина – «Косарка».

Одночасно з заснуванням села розпочалося будівництво храму. Спочатку в селі була збудована дерев’яна церква св. великомученика Дмитра (1793 р.).  Десь у 1800 році церква згоріла зі всім своїм майном і документами. В 1800 – 1815 роках була побудована нова церква. Іконостас був зі старої церкви – різьблений дерев’яний, визолочений. Шанована ікона Казанської божої матері.

В середині ХІХ століття село Бакша було центром Бакшанської волості, до складу якої входили села Капустянка, Юзефівка, Недєлкове. Були в Бакші три вітряні млини.

Влітку 1848р. та 1865 р. у волості були спалахи холери.

В той час у селі проживали люди різних національностей: українці, молдовани, цигани, поляки. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. село було досить великим. У ньому проживало 1502 чоловіків і 1593 жінки.

Перший навчальний заклад – училище – було відкрито в 1853 році, а в 1898 році була ще відкрита школа грамоти для дівчат. Для заможних селян було відкрито двокласне училище, а для дітей бідноти існувала церковно-приходська школа дяка Наливайка.

Бакша досить довго була волосним центром, що, звичайно, відобразилось на розвитку села: воно було багато чисельне, мало багато заможних селян, церкву, школу, училище.

Назва походить від тюркського (половецького) апелятива *bachca «сад». З сучасних тюркських мов даний апелятив зустрічається тільки в каракалпацькій мові у значенні «горо́д»[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область — Київ, 1969
  2. Янко М. Т. Топонімічний словник України: Словник-довідник. — К.: «Знання», 1998.

Посилання[ред. | ред. код]