Бронна гора

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Бронна Гора)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бронна гора
Зображення
Країна  Білорусь
Адміністративна одиниця Берестейська обл.
Історичний період Друга світова війна
Мапа
CMNS: Бронна гора у Вікісховищі

Координати: 52°36′38″ пн. ш. 25°04′31″ сх. д. / 52.61070556002777465° пн. ш. 25.07534722002777983° сх. д. / 52.61070556002777465; 25.07534722002777983

Голокост

Бронна гора — місце масового знищення німецькою окупаційною владою мирного населення, у переважній більшості євреїв[1], у 1942 — 1943 роках під час Другої світової війни поблизу залізничної станції Бронна Гора в Березівському районі Берестейської області.

Бронна Гора. Пам'ятник на місці розстрільних ровів і поховань жертв.

Історія[ред. | ред. код]

Травень-червень 1942 року[ред. | ред. код]

У травні-вересні 1942 року в урочищі було викопано ями завдовжки від 25 до 50 метрів, завширшки 10-12 метрів і завглибшки 4 метри. Ями були обнесені колючим дротом і навколишня територія ретельно охоронялася членами СС і СД, що пропускали лише пригнаних із ближніх сіл жителів для копки ям[2].

Перші п'ять ешелонів із приреченими людьми прибули в червні 1942 року.

Перший ешелон прибув зі станції Береза-Картузька, він складався з кількох вагонів з охороною та боєприпасами та 16 переповнених вагонів із євреями — не менше 200 осіб у кожному. Усі вони були в'язнями гетто «Б» у Березі [3].

Другий ешелон складався з 46 вагонів і прибув зі станцій Дорогочин, Янове та Городець. У вагонах абсолютну більшість становили євреї. Як і в першому ешелоні, вагони були надзвичайно переповнені — щонайменше 200 чоловік у кожному[1].

Третій ешелон із 40 вагонами, переповненими євреями, прибув із Берестя[1][4].

Четвертий ешелон із 18 вагонів прийшов зі станцій Пінськ та Кобринь. У всіх вагонах були євреї[5].

П'ятий поїзд прибув із Берестя. Усі його 13 вагонів були заповнені ув'язненими з берестейської в'язниці — євреями, поляками та білорусами[5][4].

Усі вагони подавалися на залізничну вітку, яка проходила від центральної магістралі на 250—300 метрів до ям-могил. Багато людей померло вже під час шляху від нестерпних умов — виснаження, тисняви та нестачі повітря[5].

На спеціально створених майданчиках привезеним людям наказували вивантажитися та роздягтися догола — усім, жінкам, дітям та чоловікам. Потім їх ретельно оглядали та відбирали знайдені коштовності. Голих людей гнали до ям, змушували спуститися вниз сходами і лягати щільними рядами обличчям у землю. Заповнений ряд розстрілювали з автоматів, а зверху наказували лягати наступним жертвам — і так повторювалося до повного заповнення ями[5][6].

Після розстрілів вагони завантажувалися одягом убитих людей та вирушали назад[7]

У червні 1942 року також було розстріляно близько 800 робочих військових складів — їх убили і закопали біля бараків за 400 метрів від станції у напрямку до траси Москва-Варшава[5].

Вересень-жовтень 1942 року[ред. | ред. код]

Шостий транспорт прибув із Берези у вересні 1942 року у кількості 25 вагонів[5].

Сьомий ешелон прибув із Берестя на початку жовтня 1942 року — 28 вагонів. Усіх людей із цих двох ешелонів убили там же і тим самим способом, як і людей із перших п'яти ешелонів[5].

Також у вересні 1942 року німці вбили близько 200 людей із Берези за 200 метрів на південь від дороги Москва-Варшава у напрямку до села Смолярка, і там же їх закопали[5].

Осінь 1942 — літо 1944 року[ред. | ред. код]

Загалом на станцію Бронна Гора за час окупації прибуло 186 вагонів із приреченими людьми. До листопада 1942 року біля Бронної Гори було вбито понад 50 000 людей, у переважній більшості євреї[8].

У 1943 році зі станції були відправлені до Німеччини 2 пасажирські автомобілі з награбованими золотими монетами та речами[7].

Жителів села Бронна Гора як свідків масових злочинів — близько 1000 людей, які іноді допомагали людям, що дивом вибралися з розстрільних ям, нацисти розстріляли[9].

Щоб приховати сліди масових злочинів, у березні 1944 року німецькі окупаційні війська пригнали сюди близько ста полонених, які протягом двох тижнів викопували і спалювали тіла вбитих. Через невеликий час виконавці цих робіт були також розстріляні та спалені[10][6].

Бронна Гора. Пам'ятник понад 50 000 євреїв, убитих у цьому урочищі за часів катастрофи.

Організатори та виконавці вбивств[ред. | ред. код]

Начальником залізничної станції був німець на прізвище Гайль[11].

Керували «акціями» (таким евфемізмом гітлерівці називали організовані ними масові вбивства) начальник Берестейського обласного бюро поліції майор Роде, якого на початку 1944 року замінив капітан Бінер, начальник 1-ї дільниці поліції Бреста лейтенант Гофман, заступники начальника поліції, начальник 2-ї дільниці поліції Берестя лейтенант Прейзнігер, начальник кримінальної поліції СД обершарфюрер Завадський, заступник начальника СД оберштурмфюрер Цибель, керівник розстрілами співробітник СД Герік, начальник жандармерії в Березі оберлейтенант Гердес, офіцери СД Грібер та Ванцман.[3]

Увічнення пам'яті[ред. | ред. код]

На місці масових розстрілів встановлено дві пам'ятники[12][13].

Із червня 2007 року відбулося відкриття меморіальної дошки на місці вбивств євреїв[14][15].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в «Память. Берёзовский район»., 1987, с. 168.
  2. ↑ «Память. Берёзовский район»., 1987, с. 166, 168, 170-171.
  3. ↑ а б «Память. Берёзовский район»., 1987, с. 167-168.
  4. ↑ а б «Памяць. Брэст (том II)»., 2001, с. 72.
  5. ↑ а б в г д е ж и «Память. Берёзовский район»., 1987, с. 169.
  6. ↑ а б «Памяць. Брэст (том II)»., 2001, с. 73.
  7. ↑ а б «Память. Берёзовский район»., 1987, с. 170.
  8. ↑ «Память. Берёзовский район»., 1987, с. 166-167, 170, 347.
  9. ↑ «Память. Берёзовский район»., 1987, с. 167.
  10. ↑ «Память. Берёзовский район»., 1987, с. 167, 169-170.
  11. ↑ «Память. Берёзовский район»., 1987, с. 168, 170.
  12. ↑ Holocaust in Bronnaya Gora [Архівовано 6 грудня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
  13. ↑ М. Ринский. «Памятник на стыке двух миров», Израиль, газета «Еврейский камертон», 15 марта 2007 года
  14. ↑ Памяти жертв Холокоста. Архів оригіналу за 10 січня 2017. Процитовано 6 грудня 2021.
  15. ↑ Д. Патолятов. «В память о Холокосте», газета «Брестский курьер», 7 июня 2007 года

Література[ред. | ред. код]

  • Адамушко В. И., Бирюкова О. В., Крюк В. П., Кудрякова Г. А. Довідник про місця примусового утримання цивільного населення на окупованій території Білорусі 1941—1944. - Мн. : Національний архів Республіки Білорусь, Державний комітет з архівів та діловодства Республіки Білорусь, 2001. — 158 с. — 2000 прим. — ISBN 985-6372-19-4 .
  • И.П. Шамякин (гл. ред.), Г.К. Киселев, П.Л. Лебедев и др. (редкол.). «Память. Историко-документальная хроника Берёзовского района». — Мн. : «Белорусская советская энциклопедия», 1987. — 440 с.
  • Г.К. Кисялёў (галоўны рэдактар), Р.Р. Рысюк, М.М. Куіш i інш. (рэдкал.), А.П. Кондак (укладальнік). «Памяць. Брэст (том II)». — Мн. : «БЕЛТА», 2001. — 688 с. — ISBN 985-6302-30-7.
  • Державний архів Російської Федерації [Архівовано 21 липня 2016 у Wayback Machine.] (ГАРФ). — Фонд Р-7021, опис 83, справа 9, листи 144—145;
  • Державний архів Брестської області (ДАБО) — фонд 514, опис 1, справа 298, листи 1-2;
  • С. Гранік. «Це не повинно повторитися», газета «Наш край — Загороддя», видавець: Військово-історичний музей м. Дрогичина, № 16-17, серпень 2012 року, с. 8
  • Christopher Browning . Judenmord. NS-Politik, Zwangsarbeit und das Verhalten der Täter. Frankfurt 2001 року.
  • Wolfgang Curilla . Die deutsche Ordnungspolizei und der Holocaust в Baltikum und in Weißrußland 1941—1944. 2. Aufl., Schöningh, Paderborn 2006, ISBN 3-506-71787-1
  • Christian Gerlach . Kalkulierte Morde. Die deutsche Wirtschafts- und Vernichtungspoltik in Weißrußland 1941 bis 1944. Hamburg 1999 року.
  • Harada i vëski Belarusi. Bresckaja voblasc. Kniha I. Minsk 2006 (Harada i vëski Belarusi. Encyklapedija. Bd. 3).
  • Лагеря совецких военнопленних в Бєларусі. 1941—1944. Spravočnik. Lager sowjetischer Kriegsgefangener in Belarus. Ein Nachschlagewerk. Minsk 2004 року. (Zweisprachig Russisch und Deutsch).)
  • Свод Памятников історії і культури Білорусії. Брестська область. Minsk 1990 (Свод Памятниковов історії і культури народів SSSR).

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бронна_гора&oldid=39237258