Білгородська орда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Білгородська орда на карті складеній після Азовського походу 1696 р. (автор БРЮС Як. Вілімович)

Бі́лгородська орда́ (Орда малих ногаїв, або Буджацька та Добруджська орда)— татарська орда (1518 століття), що перебувала у васальній залежності від Кримського ханства і Османської імперії. На чолі орди стояв мурза.

Назву дістала від міста Білгорода (тепер — Білгород-Дністровський). Кочувала в південноукраїнських степах між гирлами Дністра і Дунаю. Заснована тюркськими кочовиками — ногайськими татарами (20 000—30 000 чоловік).

Головний напрям господарства — екстенсивне скотарство. Великий прибуток давала торгівля бранцями, заради чого орда постійно здійснювала напади на Україну й Польщу і південь Росії, продаючи в неволю захоплених у полон людей. Проти Білгородської орди ходили в походи запорозькі козаки. У 20-х роках XVII століття Білгородська орда переходить у підданство Османської імперії.

На початку 1711 р. орда бере участь у поході гетьмана Пилипа Орлика на Правобережну Україну проти російської влади. Але, не витримавши важких умов, татари зрадили гетьмана, що призвело до невдачі всього походу.

В 1770 році, після завоювання Південної України і Молдовського князівства російськими військами Білгородська орда перейшла під протекторат Російської імперії. Більшість кочовиків царський уряд переселив у приазовські степи між річкою Кам'янкою і містом Азовом, ліквідувавши цим Білгородську орду.

Джерела[ред.ред. код]