Туркестанська автономія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Turkiston muxtoriyati
1917 – 1918

Прапор Туркестанська автономія

Прапор

Столиця Коканд
Релігії Сунізм
Державний устрій Not specified
Історія
 - Засновано 1917
 - Увійшло до складу Туркестанської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки 1918

Туркестанська (кокандська) автономія — держава, яка існувала протягом грудня 1917 — лютого 1918 року на території колишнього Кокандського ханства. Уряд очолив казах Мустафа Шокай. Його уряд підтримали британці, проте через 3 місяці, 22 лютого 1918 року, воно було розгромлене більшовиками спільно з дашнаками.

Political map of Central Asia in 1918.png

Історія[ред. | ред. код]

У розгромі Кокандської автономії зіграли активісти вірменської партії Дашнакцутюн, які у лютому 1918 року влаштували різню у Чусті та Коканді і Ферганській долині.

Персоналії[ред. | ред. код]

Керівником Туркестанської автономії був Мустафа Чокай (Шокай). Він народився 25 грудня 1890 року у казахському аулі на річці Сирдар'ї поблизу Петровська (нині Кизилорда), його предки були степовими аристократами. У 1910 році як найкращий випускник Ташкентської гімназії він мав отримати золоту медаль, однак за розпорядженням генерал-губернатора Самсонова її віддали росіянину. Далі він вчився на юриста в Петербурзі, Шокай працював у Державній Думі де познайомився з рядом видатних мусульманських діячів. Після жовтневого перевороту він повернувся у Ташкент де почав видавати газету «Бірлік Туи» (Прапор єдності). Він очолив уряд Туркестанської автономії.

Історія[ред. | ред. код]

Туркестанська автономія на карті розпаду Російської імперії

27 листопада 1917 року на IV надзвичайному Всемусульманському з’їзді, який відбувався в Коканді було оголошено про створення Туркестанської автономії (Туркестан мухторіаті) яку очолила Туркестанська тимчасова рада. 20 березня 1918 року Кокандський уряд мав намір скликати свій парламент на основі рівного, прямого, загального і таємного голосування. Дві третини місць у ньому призначалось мусульманам, решта – не мусульманським народам. Однак ці вибори так і не відбулись, оскільки більшовики висунули ультиматум кокандському уряду. У січні 1918 року після того, як у відповідь на пред’явлений ультиматум Шокай відмовився визнати владу Рад для знищення Туркестанської автономії з Москви в Ташкент прибуло 11 ешелонів з військами та артилерією. Оскільки Кокандська автономія не мала власної армії, тож після 64-денного існування 13 лютого 1918 року була розгромлена. Втім протягом своєї історії Кокандська автономія все ж встигла провести кілька боїв проти большевиків. 12 лютого 1918 року було відбито напад басмачів Іргаша на Кокандську фортецю, 15 лютого 1918 р частині кокандської автономії та басмачів після вуличних боїв відтіснили Червону Гвардію у фортецю та блокували її. [1] [2]

Зовнішня політика[ред. | ред. код]

Планувалось що в майбутньому Кокандська автономія увійде до складу майбутньої Російської Федерації. Зокрема Мустафа Шокай говорив «Збудувати швидко повнокровну державу нелегко, для цього нема ні кадрів, ні досвіду. І головне – нема армії, яка б захистила майбутню автономію. Як би не була ослаблена Росія вона суттєво сильніша за нас. З Росією ми повинні жити у мирі та дружбі. Це диктує сама географія». [3]

Примітки[ред. | ред. код]