Туркестанська автономія
| Туркестанська автономія | |
| Прапор | |
_Autonomy.svg) | |
| Дата створення / заснування | 28 листопада 1917 |
|---|---|
| Офіційна мова | узбецька мова, казахська і кигризька |
| Гімн | Гімн Туркестанської автономії |
| Континент | Азія |
| Столиця | Коканд |
| Форма правління | змішана республіка |
| Мова комунікації | узбецька мова, казахська, таджицька мова і російська |
| Час/дата припинення існування | 22 лютого 1918 |
 | |
| Офіційна релігія | сунізм |
Туркестанська (кокандська) автономія — держава, яка існувала протягом грудня 1917 — лютого 1918 на території колишнього Кокандського ханства. Уряд очолив казах Мустафа Шокай. Його уряд підтримали британці, проте через 3 місяці, 22 лютого 1918, воно було розгромлене більшовиками спільно з дашнаками.
Історія[ред. | ред. код]
У розгромі Кокандської автономії зіграли активісти вірменської партії Дашнакцутюн, які у лютому 1918 року влаштували різню у Чусті та Коканді і Ферганській долині.
Персоналії[ред. | ред. код]
Керівником Туркестанської автономії був Мустафа Чокай (Шокай). Він народився 25 грудня 1890 року у казахському аулі на річці Сирдар'ї поблизу Петровська (нині Кизилорда), його предки були степовими аристократами. У 1910 році як найкращий випускник Ташкентської гімназії він мав отримати золоту медаль, однак за розпорядженням генерал-губернатора Самсонова її віддали росіянину. Далі він вчився на юриста в Петербурзі, Шокай працював у Державній Думі де познайомився з рядом видатних мусульманських діячів. Після жовтневого перевороту він повернувся у Ташкент де почав видавати газету «Бірлік Туи» (Прапор єдності). Він очолив уряд Туркестанської автономії.
Історія[ред. | ред. код]
27 листопада 1917 року на IV надзвичайному Всемусульманському з’їзді, який відбувався в Коканді було оголошено про створення Туркестанської автономії (Туркестан мухторіаті) яку очолила Туркестанська тимчасова рада. 20 березня 1918 року Кокандський уряд мав намір скликати свій парламент на основі рівного, прямого, загального і таємного голосування. Дві третини місць у ньому призначалось мусульманам, решта – не мусульманським народам. Однак ці вибори так і не відбулись, оскільки більшовики висунули ультиматум кокандському уряду. У січні 1918 року після того, як у відповідь на пред’явлений ультиматум Шокай відмовився визнати владу Рад для знищення Туркестанської автономії з Москви в Ташкент прибуло 11 ешелонів з військами та артилерією. Оскільки Кокандська автономія не мала власної армії, тож після 64-денного існування 13 лютого 1918 року була розгромлена. Втім протягом своєї історії Кокандська автономія все ж встигла провести кілька боїв проти большевиків. 12 лютого 1918 року було відбито напад басмачів Іргаша на Кокандську фортецю, 15 лютого 1918 р частині кокандської автономії та басмачів після вуличних боїв відтіснили Червону Гвардію у фортецю та блокували її. [1] [2]
Зовнішня політика[ред. | ред. код]
Планувалось що в майбутньому Кокандська автономія увійде до складу майбутньої Російської Федерації. Зокрема Мустафа Шокай говорив «Збудувати швидко повнокровну державу нелегко, для цього нема ні кадрів, ні досвіду. І головне – нема армії, яка б захистила майбутню автономію. Як би не була ослаблена Росія вона суттєво сильніша за нас. З Росією ми повинні жити у мирі та дружбі. Це диктує сама географія». [3]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 25 березня 2010. Процитовано 28 березня 2014.
- ↑ http://www.hrono.ru/sobyt/1900war/1918basm.php
- ↑ http://beta-press.ru/article/12
_Autonomy.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||